СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"14" травня 2019 р. Справа № 922/3578/18
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Пуль О.А. , суддя Шевель О.В.
за участю секретаря судового засідання Курченко В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Астар Оіл" (вх. № 1169 Х/2) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 25.03.2019 у справі №922/3578/18, постановлену в приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Рильовою В.В., дата складення повного тексту ухвали - 28.03.2019,
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Астар Оіл", місто Харків
до Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес", місто Київ, в особі філії "Харківська" Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес", місто Харків
про стягнення заборгованості
ВСТАНОВИЛА:
У грудні 2018 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Астар Оіл", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" в особі Філії "Харківська" Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" про стягнення заборгованості на загальну суму 780083,82 грн, з яких сума основного боргу за договором № 107-Н поставки нафтопродуктів від 16.03.2018 в розмірі 119810,14 грн; 2% від суми боргу за кожен день прострочки, що є платою за користування чужими грошовими коштами у розмірі 654163,36 грн; інфляційні втрати в сумі 6110,32 грн. Також позивач просив суд покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору в розмірі 11701,27 грн та витрати, пов`язані з розглядом справи.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.03.2019 у справі №922/3578/18 постановлено передати матеріали справи №922/3578/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Астар Оіл" до Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" в особі філії "Харківська" Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" на розгляд до Господарського суду міста Києва (адреса: 01030, місто Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-Б).
Не погодившись з вказаною ухвалою місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Астар Оіл" звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 25.03.2019 у справі №922/3578/18 та направити справу для продовження розгляду до Господарського суду Харківської області.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.04.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Астар Оіл" на ухвалу Господарського суду Харківської області від 25.03.2019 у справі №922/3578/18 та повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 14.05.2019.
14.05.2019 від представника філії "Харківська" Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" надійшов відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Астар Оіл" на ухвалу Господарського суду Харківської області від 25.03.2019 у справі №922/3578/18 (вх. № 4743), в якому викладені заперечення щодо доводів позивача.
В судове засідання Східного апеляційного господарського суду 14.05.2019 від імені відповідача з`явився представник філії "Харківська" Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" адвокат Пекарін А.А., на підтвердження повноважень щодо участі у справі надав оригінал довіреності від 27.07.2018, з якої вбачається, що філія "Харківська" Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" в особі керівника Янбекова Гарія Ісхаковича, що діє на підставі Положення про Філію "Харківська" Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" уповноважує Пекаріна А.А. представляти інтереси філії в усіх органах державної влади, підприємствах, установах, організаціях незалежно від їх форми власності та підпорядкування, включаючи органи Міністерства доходів і зборів України. Для здійснення представництва за цією довіреністю Пекаріну А.А. надаються усі права, які надані законодавством довірителю як стороні, третій особі чи іншій особі, що бере участь в адміністративному, цивільному або господарському процесі, відносинах з органами Міністерства доходів і зборів України, іншими контролюючими та наглядовими органами.
Крім того, суду апеляційної інстанції надано оригінал свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 26.10.2018 № 1480 для огляду в судовому засіданні.
Судова колегія зазначає, що відповідно до частини 1 статті 56 Господарського процесуального кодексу України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника (ч.3 ст. 56 ГПК України).
Згідно зі статтею 80 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.
Частиною п`ятою статті 44 Господарського процесуального кодексу України визначено юридична особа набуває процесуальних прав та обов`язків у порядку, встановленому законом, і здійснює їх через свого представника.
Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності (ч.ч. 3, 4 статті 95 Цивільного кодексу України).
Тобто, обсяг повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відокремлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу.
З наданого до матеріалів справи Положення про Філію Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" вбачається, що філія в межах наданих повноважень в порядку, передбаченому внутрішніми розпорядчими документами Компанії, за погодженням та/або відповідно до довіреності Компанії має право на підставі довіреності Компанії вести претензійно-позовну роботу (п.п. 7 п. 3.1 Положення)
Філію очолює директор, який призначається за рішенням власника Компанії. Директор філії виконує обов`язки на підставі довіреності, в якій визначаються обсяг повноважень по управлінню майном філії, а також обсяг повноважень щодо укладання від імені компанії угод та здійснення інших юридичних дій (п.п.8.1, 8.4 Положення). Такої довіреності матеріали справи не містять.
Як встановлено судовою колегією, матеріали справи також не містять Статуту Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" щодо повноваження філії здійснювати у господарському суді повноваження сторони у справі від імені юридичної особи, а наданою до матеріалів справи довіреністю від 27.07.201 8лише підтверджується коло повноважень ОСОБА_1 щодо представництва філії "Харківська" Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" у відносинах з третіми особами та не встановлено право вказаної особи брати участь у розгляді справи в суді від імені юридичної особи.
Крім того, з загальнодоступних відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань вбачається, що керівником Приватної науково-виробнича компанія "Інтербізнес", тобто особою, яка має право вчиняти дії від імені товариства, зокрема видавати довіреності на представництво юридичної особи, з 23.02.2015 є ОСОБА_2 .
Представник філії "Харківська" Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" адвокат Пекарін А.А. (за довіреністю) з`явився в судове засідання, проте не має права на введення справи в суді від імені юридичної особи через відсутність доказів щодо надання відповідних повноважень Приватною науково-виробничою компанією "Інтербізнес".
Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що подання відзиву на апеляційну скаргу є процесуальною формою реалізації повноважень з представництва в суді.
Оскільки відзив на апеляційну скаргу підписано представником філії "Харківська" Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" адвокатом Пекаріним А.А. за довіреністю, а матеріали справи не містять доказів того, що вказаний представник має право здійснювати повноваження на введення справи в суді від імені юридичної особи, то відзив підписано особою, повноваження якої в установленому законом порядку не підтверджено, що виключає можливість суду апеляційної інстанції надавати правову оцінку зазначеним у них доводам та запереченням.
З огляду на викладене, в судове засідання 14.05.2019 повноважний представник відповідача не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на апеляційну скаргу не надав, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується повернутим на адресу апеляційного господарського суду рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з штрихкодовим ідентифікатором №6102228156212.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (частина 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України).
Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, виходячи з того, що участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені частиною першою статтею 42 Господарського процесуального кодексу України) є правом, а не обов`язком сторін, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності інших учасників справи за наявними у ній матеріалами.
В судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 14.05.2019 представник ТОВ "Астар Оіл" керівник Чирка А.М., повноваження якого представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами та вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності підтверджується відомостями в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, підтримав вимоги апеляційної скарги в повному обсязі з підстав, зазначених в апеляційній скарзі, просив скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 25.03.2019 у справі №922/3578/18 та направити справу для продовження розгляду до Господарського суду Харківської області.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника апелянта, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах встановлених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду у відповідності до вимог статті 282 Господарського процесуального кодексу України зазначає про такі обставини.
З матеріалів справи вбачається, що 16.03.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Астар Оіл” (продавець) та філією "Харківська" Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" (покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів № 107-Н (далі – договір), за умовами якого продавець зобов`язався передати нафтопродукти, масла (надалі - товар) у власність покупця в порядку та на умовах, визначених договором, а покупець зобов`язався прийняти товар та повністю оплатити його ціну (вартість).
Одиниця виміру кількості товару та кількість поставки кожної партії підтверджується накладними на відпуск товару, виписаними продавцем (п. 1.2 договору).
Розділом 2 договору передбачено умови та порядок поставки.
Зокрема, товар передається покупцю автомобільним транспортом на умовах EXW («Франко склад») Інкотермс – 2010 або FCA («Франко перевізник») Інкотермс – 2010. За згодою сторін продавець може здійснити поставку Товару на склад покупця. Продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання з поставки товару з моменту передачі його перевізнику. Всі ризики, що пов`язані з втратою чи пошкодженням товару, а також право власності на товар переходять до покупця з моменту приймання товару до перевезення (п. 2.1 договору).
За умовами пункту 2.4 договору датою поставки вважається дата приймання товару до перевезення, що вказана в товаротранспортній накладній і видатковій накладній. Факт відвантаження підтверджується відповідними підписами і печатками на накладних уповноважених осіб.
У розділі 3 договору сторони визначили ціну товару та умови оплати товару. Так, загальна сума договору становить суму вартості товару, поставленого протягом дії даного договору, згідно накладних на відпуск товару (п.3.1 договору).
Виходячи з пунктів 3.4, 3.6 договору розрахунок за товар здійснюється покупцем на умовах 100% попередньої оплати; продавець має право відвантажити товар покупцю до отримання 100% попередньої оплати.
Партія товару, що була поставлена продавцем покупцю без часткової або повної передплати, підлягає повній оплаті в термін, що не перевищує трьох банківських днів від дати поставки (п.3.7 договору).
Пунктом 5.3 договору сторони визначили, що у випадку порушення покупцем термінів сплати товару він зобов`язується сплатити покупцю суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки, а також 2% від суми боргу за кожен день прострочки, що є сплатою за користування чужим коштами (згідно зі ст. 536 та ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України).
За твердженням позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю “Астар Оіл” свої зобов`язання за даним договором виконало в повному обсязі та передало покупцю товар на загальну суму 119810,14 грн, що підтверджується видатковою накладною від 16.03.2018 №180316/01/Н, товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) від 16.03.2018 № 180316/01/Н. Проте, в порушення умов пункту 3.7 договору покупець не здійснив оплату товару у передбачений договором строк.
З метою досудового врегулювання спору, 02.06.2018 ТОВ “Астар Оіл” направлено на адресу Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" (місто Київ) та філії "Харківська" Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" (с.Охоче, Харківська область) претензію щодо порушення умов оплати товару, в якій товариство вимагало сплатити заборгованість у розмірі 119810,14 грн згідно видаткової накладної від 16.03.2018 №180316/01/Н за договором поставки нафтопродуктів від 16.03.2018 № 107-Н (а.с. 42-45).
Вказана претензія залишена без задоволення, у зв`язку з чим ТОВ “Астар Оіл” звернулось до Господарського суду Харківської області з даним позовом про стягнення заборгованості з Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" в особі філії "Харківська" Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" за договором поставки нафтопродуктів від 16.03.2018 № 107-Н, з якої сума основного боргу в розмірі 119810,14 грн, 2% від суми боргу за кожен день прострочки у розмірі 654163,36 грн, інфляційні втрати у розмірі 6110,32 грн.
Позовні вимоги з посиланням на приписи статей 525, 625, 629 Цивільного кодексу України та статей 193, 216, 218 Господарського кодексу України, обґрунтовані неналежним виконанням філією "Харківська" Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" договірних зобов`язань в частині своєчасного та повного проведення розрахунку за поставлений товар за договором поставки нафтопродуктів від 16.03.2018 №107-Н, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "АстарОіл" та Філією "Харківська" Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес".
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.01.2019 позовну заяву ТОВ "Астар Оіл" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №922/3578/18; призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження (а.с. 85-87).
Заперечуючи проти позовних вимог, представник Філії "Харківська" ПНВК "Інтербізнес" у відзиві на позовну заяву ТОВ "Астар Оіл" та в судовому засіданні Господарського суду Харківської області 25.03.2019 зазначив, зокрема, про те, що позовна заява подана за неналежною підсудністю, оскільки Філія "Харківська" ПНВК "Інтербізнес" є відокремленим підрозділом Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес", не має статусу юридичної особи та не має повноважень на представництво інтересів юридичної особи в суді, а отже, на його думку, розгляд даної справи відноситься до територіальної юрисдикції (підсудності) Господарського суду міста Києва за місцезнаходженням відповідача Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" (а.с. 99-106).
Проте, вказані заперечення до суду першої інстанції подані представником Філії "Харківська" ПНВК "Інтербізнес" адвокатом Пекаріним А.А. (за довіреністю від 27.07.2018), а отже, не можуть бути прийняті судом з вищевикладених обставин, що не було враховано місцевим господарським судом під час розгляду даної справи.
25.03.2019 місцевим господарським судом постановлено оскаржувану ухвалу про передачу даної справи на розгляд Господарського суду міста Києва на підставі пункту 1 частини 1 статті 31 Господарського процесуального кодексу України.
При постановленні оскаржуваної ухвали місцевий господарський суд, керуючись положеннями статей 4, 27, 29, 45 Господарського процесуального кодексу України, статей 80, 95 Цивільного кодексу України, статей 55, 64 Господарського кодексу України, а також посилаючись на положення пункту 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", положення пункту 20 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 №20 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам", виходив з того, що відповідачем у даній справі є Приватна науково-виробнича компанія "Інтербізнес" (місцезнаходженням якої є місто Київ), а філія "Харківська" Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" є відокремленим підрозділом юридичної особи та не має повноважень на представництво юридичної особи в господарському суді, у зв`язку з чим дійшов висновку, що розгляд даної справи відноситься до територіальної юрисдикції Господарського суду міста Києва за місцезнаходженням юридичної особи Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес".
В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що положеннями частини 1 статті 29 Господарського процесуального кодексу України передбачено право позивача вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, у зв`язку з чим ТОВ "Астар Оіл" було обрано територіальну підсудність Господарського суду Харківської області у відповідності до приписів частин 3, 5 статті 29 Господарського процесуального кодексу України, а саме: пред`явлено позов за місцезнаходженням філії та місцем виконання договору, оскільки даний спір виник з діяльності філії відповідача та виконання спірного договору можливе лише на території Харківської області.
Апеляційний господарський суд, переглядаючи у апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, зазначає наступне.
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 зазначив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність (п.24).
Відповідно до статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Приписами статей 2, 11 Господарського процесуального кодексу України закріплено вказаний конституційний принцип та передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права; розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ч.ч. 1, 2 ст. 11 ГПК України).
Крім того, згідно із частиною 1 статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч. 3 ст. 3 ГПК України).
Отже, під час здійснення судочинства суд у своїй діяльності повинен не лише правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін, а й додержуватись норм процесуального права.
Згідно з Законом України у редакції від 03.10.2017 №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" 15.12.2017 набув чинності Господарський процесуальний кодекс України у новій редакції.
Розділом I "Загальні положення" Господарського процесуального кодексу України, зокрема, передбачено основні положення (глава 1, ст.ст. 1-19), врегульовано питання щодо юрисдикції господарських судів (глава 2, ст.ст. 20-31) та визначено учасників судового процесу (глава 4, ст.ст. 41-72).
Відповідно до частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч 2 ст. 4 ГПК України).
Склад учасників справи в господарському процесі визначено статтею 41 Господарського процесуального кодексу України, а саме відповідно до частини 1 цієї статті у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.
За приписами статті 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку предметом позову є вимога ТОВ “Астар Оіл” про стягнення заборгованості за договором поставки нафтопродуктів від 16.03.2018 № 107-Н, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю “Астар Оіл” (продавець) та філією "Харківська" Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" (покупець).
В обґрунтування наявності підстав для задоволення позову ТОВ “Астар Оіл” посилається на такі обставини: ТОВ “Астар Оіл” на виконання зобов`язань за договором від 16.03.2018 №107-Н передало покупцю товар на загальну суму 119810,14 грн, що підтверджується видатковою накладною від 16.03.2018 №180316/01/Н, товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) від 16.03.2018 № 180316/01/Н; філія "Харківська" Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" в порушення умов укладеного договору від 16.03.2018 №107-Н не здійснило оплату за поставлений товар у встановлений договором строк.
Таким чином, виходячи із предмету і підстави позовних вимог, а також з огляду на встановлені вище обставини у даній справі, судова колегія дійшла висновку, що заявлена до стягнення сума заборгованості випливає з підстав неналежного здійснення господарської діяльності саме філією"Харківська" Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" щодо невиконання своїх договірних зобов`язань в частині своєчасного та повного проведення розрахунку за поставлений товар за договором поставки нафтопродуктів від 16.03.2018 №107-Н.
Звертаючись до Господарського суду Харківської області з відповідним позовом про стягнення заборгованості за договором поставки нафтопродуктів від 16.03.2018 № 107-Н Товариством з обмеженою відповідальністю “Астар Оіл” було визначено відповідачем – Приватну науково-виробничу компанію "Інтербізнес" в особі філії "Харківська" Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес".
Згідно з частинами 1 та 6 статті 55 Господарського кодексу України суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб`єкти господарювання, мають право відкривати свої філії, представництва, інші відокремлені підрозділи без створення юридичної особи.
За змістом частини 4 статті 64 Господарського кодексу України підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством. Підприємства можуть відкривати рахунки в установах банків через свої відокремлені підрозділи відповідно до закону.
Відповідно до частини 4 статті 89 Цивільного кодексу України до єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.
Статтею 95 Цивільного кодексу України визначено, що філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій (ч.1). Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення (ч.3). Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності (ч.4). Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру (ч.5).
Отже, обсяг повноважень відособленого підрозділу юридичної особи на здійснення у господарському суді повноважень сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відособлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу.
Колегія суддів відзначає, що юридичну особу в господарських відносинах може представляти її відокремлений підрозділ. При цьому, стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відокремлений підрозділ, і рішення приймається саме стосовно підприємства чи організації - юридичної особи, але в особі її відокремленого підрозділу.
Так, згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за ідентифікаційним кодом (код ЄДРПОУ) №01200244 значиться Приватна науково-виробнича компанія"Інтербізнес". В графі відокремлені підрозділи міститься інформація про філію "Харківська" Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес", код ЄДРПОУ ВП: 41943225; місцезнаходження ВП: 63262, Харківська обл., Новодолазькийрайон, село Охоче, вул. Польова, будинок 3 (а.с. 47-51).
Зі змісту наявного в матеріалах справи Положення про Філію "Харківська" Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес", затвердженого рішенням від 14.02.2018 № 4 Генерального директора ПНВК "Інтербізнес", (надалі - Положення) вбачається, філія входить до складу ПНВК "Інтербізнес" (далі – Компанія) на правах структурної одиниці (філії) і діє на підставі Положення; діє з метою забезпечення виконання завдань і функцій, передбачених статутом Компанії і цим Положенням; в своїй діяльності філія керується діючим законодавством України, Статутом та внутрішніми розпорядчими актами компанії та цим Положенням (п.п. 1.1, 1.5, 1.6).
В пункті 2.1 Положення визначено, що головною метою Філії є проведення будь-яких видів виробничо-комерційної діяльності, не забороненої законодавством України, з метою отримання прибутку.
Так, підпунктом 7 пункту 3.1 Положення визначено, що Філія в межах наданих повноважень, на підставі довіреності Компанії може вести претензійно - позовну роботу.
Директор філії здійснює оперативне керівництво діяльністю Філії та наділяється відповідно до чинного законодавства України всіма необхідними повноваженнями для виконання функціональних обов`язків. Директор здійснює свою діяльність у відповідності до діючого законодавства, Статуту і цього Положення. Директор Філії виконує обов`язки на підставі довіреності, у якій визначаються межі повноважень по управлінню майном Філії, а також обсяг його повноважень щодо укладання від імені товариства угоди та здійснення інших юридичних дій (пункти 8.2. та 8.4. Положення).
Судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів у розумінні статей 76 та 77 Господарського процесуального кодексу України, що відокремлений підрозділ відповідача – Філія "Харківська" Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес", наділено відповідними правами здійснювати представництво сторони від імені юридичної особи (відповідної довіреності, виданої ПНВК "ІНТЕРБІЗНЕС" в порядку встановленому підпунктом 7 пункту 3.1. Положення).
Разом з тим, позивачем пред`явлено позовну вимогу юридичній особі в особі відокремленого підрозділу (оскільки спір виник з діяльності представництва), що відповідає вимогам закону, адже стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відокремлений підрозділ, і рішення приймається саме стосовно підприємства чи організації - юридичної особи, але в особі її відокремленого підрозділу.
Так, предметом апеляційного оскарження є ухвала місцевого господарського суду про передачу справи на розгляд іншого суду на підставі пункту 1 частини статті 31 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Статтею 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Принцип територіальності забезпечує територіальне розмежування компетенції судів загальної юрисдикції і зумовлений потребою доступності правосуддя на всій території України (підпункт 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 12.07.2011 №9-рп/2011).
Відповідно до частини 3 статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх підсудності.
При цьому, підвідомчість - це визначена законом сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції. Підсудність визначається колом справ у спорах, вирішення яких віднесено до підвідомчості певного господарського суду.
За приписами пункту 1 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи – підприємці.
Згідно з частиною 1 статті 24 Господарського процесуального кодексу України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку господарського судочинства, розглядаються місцевими господарськими судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті.
Відповідно до частини 1 статті 27 Господарського процесуального кодексу Українипозов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (ч. 2 ст. 27 ГПК України).
Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань"в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, щодо місцезнаходження юридичної особи, дані про відокремлені підрозділи юридичної особи.
Як вбачається з інформації з веб-сайту Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес"(код ЄДРПОУ 01200244) визначено: м.Київ, пр-т Перемоги, 121-В.
Водночас, Товариством з обмеженою відповідальністю “Астар Оіл” у позовній заяві було визначено відповідачем – Приватну науково-виробничу компанію "Інтербізнес" в особі філії "Харківська" Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес", місцезнаходженням якої станом на момент подання позовної заяви визначено: 63262, Харківська обл., Новодолазький район, село Охоче, вул. Польова, будинок 3.
Згідно частини 1 статті 29 Господарського процесуального кодексу України право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.
За змістом частини 3 статті 29 Господарського процесуального кодексу України позови у спорах, що виникають з діяльності філії або представництва юридичної особи, можуть пред`являтися також за їх місцезнаходженням.
Аналіз вищенаведеної норми процесуального закону дає підстави для висновку, що чинним Господарським процесуальним кодексом України законодавцем було впроваджено альтернативну територіальну підсудність спору, перелік випадків якої є вичерпним. Так, у випадку наявності спору, який випливає з діяльності філії, позов, за вибором позивача, може бути пред`явлений до господарського суду, юрисдикція якого поширюються на відповідну територію місцезнаходження такої філії. Будь-яких додаткових вимог, таких як наявність у відокремленого підрозділу повноважень щодо представництва юридичної особи, наведена норма не містить.
Відтак, спір за участю відповідача - юридичної особи в особі представництва підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, при цьому з правом позивача обирати територіальну юрисдикцію за місцезнаходженням представництва.
Натомість, згідно норм Господарського процесуального кодексу України в редакції 1991 року, територіальна підсудність справи за участю відособленого підрозділу юридичної особи визначалась відповідно до вимог статті 15 Господарського процесуального кодексу України за місцем знаходження відособленого підрозділу, якому надано право здійснювати повноваження сторони від імені юридичної особи.
У зв`язку з цим, судова колегія вважає, що місцевим господарським судом під час вирішення питання щодо наявності підстав для передачі справи за підсудністю до Господарського суду міста Києва помилково застосовано роз`яснення, викладені в постановах Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011та №10 від 24.10.2011 щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017) які на даний час втратили свою чинність в повному обсязі.
При цьому, за приписами частини 3 статті 29 Господарського процесуального кодексу України подання позову за місцем знаходження цього підрозділу правомірне лише тоді, коли спір виникає саме з його діяльності. А отже, при визначенні територіальної підсудності у ключовим чинником є пов`язаність спору з фактом здійснення філією відповідача господарської діяльності.
Апеляційний суд зазначає, що наявність такого зв`язку між спором та діяльністю філії підтверджується в даному випадку такими обставинами:
Зі змісту договору поставки нафтопродуктів від 16.03.2018 № 107-Н вбачається, що спірний договір укладався між Товариством з обмеженою відповідальністю “Астар Оіл” та з боку покупця філією "Харківська" Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" в особі директора Услистого Ю.В., що діє на підставі Статуту.
Згідно видаткової накладної від 16.03.2018 №180316/01/Н, товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) від 16.03.2018 № 180316/01/Н, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, передача позивачем товару здійснювалось саме філії "Харківська" Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" на підставі договору від 16.03.2018 № 107-Н, що підтверджується підписом директора та відтиском печатки цього відокремленого підрозділу з боку отримувача.
Крім того, під час розгляду справи до місцевого господарського суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Астар Оіл" про зменшення розміру позовних вимог (вх. № 2585) у зв`язку з погашенням суми основного зобов`язання за договором поставки нафтопродуктів від 16.03.2018 № 107-Н у загальному розмірі 119 810,14 грн. НА підтвердження зазначених обставин було надано копію платіжного доручення від 22.01.2019 № 9615083087 на суму 119810,14 грн, з якого свідчить що платником є філія "Харківська" Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес".
Таким чином, оскільки позивач звернувся з даним позовом у порядку статті 29 ГПК України та реалізував своє право вибору між господарськими судами для захисту порушеного права, подавши позов до юридичної особи за місцезнаходженням її відокремленого підрозділу, то даний спір підсудний господарському суду Харківської області.
Натомість, суд першої інстанції, передаючи справу за територіальною підсудністю іншому господарському суду, фактично, позбавив позивача права вибору альтернативної підсудності, унормованої статтею 29 Господарського процесуального кодексу України.
Суд першої інстанції не врахував вимог вищезазначених норм процесуального закону, відповідно до яких дана справа підсудна господарському суду за місцезнаходженням відокремленого підрозділу відповідача-юридичної особи, який знаходяться відповідно на території Харківської області, не звернув увагу на те, що позивач відповідно до статті 29 ГПК України реалізував своє право вибору та подав позовну заяву за місцезнаходженням відокремленого підрозділу юридичної особи, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку щодо направлення позовної заяви за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 280 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Враховуючи вищенаведене, з огляду на відсутність встановлених процесуальним законом підстав для передачі справи на розгляд іншому суду на підставі пункту 1 частини 1 статті 31 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що є підставою для задоволення апеляційної скарги ТОВ "Астар Оіл" та скасування ухвали Господарського суду Харківської області від 25.03.2019 у справі №922/3578/18 з передачею справи на розгляд до Господарського суду Харківської області.
У зв`язку зі скасуванням ухвали місцевого господарського з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, розподіл сум судового збору повинен здійснити суд першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 271, п. 6 ч.1 ст. 275, ст. 280, 282, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Астар Оіл" задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Харківської області від 25.03.2019 у справі №922/3578/18 скасувати.
Справу №922/3578/18 передати на розгляд Господарського суду Харківської області.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у відповідності до статей 286- 289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 17.05.2019
Головуючий суддя В.О. Фоміна
Суддя О.А. Пуль
Суддя О.В. Шевель
