Постанова
Іменем України
06 травня 2019 року
м. Київ
справа № 639/5828/15-ц
провадження № 61-29627св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
відповідачі: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Мангушева Ольга Степанівна,
третя особа - служба у справах дітей Жовтневого району м. Харкова,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Харківської області у складі колегії суддів:
Котелевець А. В., Колтунової А. І., Піддубного Р. М., від 10 жовтня 2017 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2015 року ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Мангушевої О. С., третя особа - служба у справах дітей Жовтневого району м. Харкова, про визнання недійсним договору дарування.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 01 вересня 2014 року
ОСОБА_6 подарував за договором дарування своїм синам ОСОБА_4 і ОСОБА_5 кожному по 1/3 частці в праві спільної часткової власності житловий будинок з надвірними будівлями
АДРЕСА_1 . Договір дарування посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Мангушевою О. С.
Посилаючись на те, що на час укладення договору дарування в указаному будинку була зареєстрована та проживала малолітня ОСОБА_3 , 2006 року народження, - правнучка ОСОБА_6 , а згоди органу опіки та піклування щодо відчуження нерухомості отримано не було, просили визнати вказаний договір дарування недійсним.
ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_6 помер.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 10 січня 2017 року до участі у справі залучено ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ,як правонаступників ОСОБА_6
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова у складі судді
Труханович В. В. від 04 квітня 2017 року, з урахуванням додаткового рішення цього ж суду від 08 червня 2017 року, позов задоволено.
Визнано недійсним договір дарування 2/3 частин житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 , укладений
01 вересня 2014 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Мангушевою О. С.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що відсутність попередньої згоди органу опіки та піклування на здійснення будь-якого правочину стосовно нерухомого майна, право власності або право користування яким мають діти, є підставою для визнання такого правочину недійсним.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 10 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 задоволено. Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 04 квітня 2017 року та додаткове рішення цього ж суду від 08 червня 2017 року скасовано і ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що права малолітньої дитини оспорюваним правочином порушені не були, вона не позбавлена права користування вказаним будинком, а тому відсутні підстави для визнання його недійсним.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права апеляційним судом, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Касаційна скарга мотивована тим, що при укладенні договору дарування сторонами оспорюваного правочину не було додержано вимог статті
12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» щодо одержання обов'язкової згоди органу опіки та піклування, що є підставою для визнання правочину недійсним.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Справа передана до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 12 грудня 2013 року, ОСОБА_6 на праві власності належав житловий будинок з надвірними будівлями
АДРЕСА_1 .
01 вересня 2014 року ОСОБА_6 за договором дарування подарував
2/3 частки вказаного нерухомого майна ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , а саме
по 1/3 частці кожному. Договір дарування посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Мангушевою О. С.
З 19 квітня 2014 року у вказаному житлі зареєстровано місце проживання ОСОБА_3 , 2006 року народження, яка є правнучкою
ОСОБА_6 до суду із даним позовом позивачі зазначали, що договір дарування є недійсним, оскільки була відсутня згода органу опіки та піклування на його вчинення, з огляду на проживання у будинку малолітньої дитини.
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
За статтею 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів і загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 ЦК України.
Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першої-третьої, п'ятої, шостої статті 203 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про охорону дитинства»батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.
Передбачене статтею 17 Закону України «Про охорону дитинства»положення про необхідність отримання попереднього дозволу органу опіки та піклування на укладення батьками договору щодо майна, право на яке мають діти, спрямоване на захист майнових прав дітей, тому підставою для визнання такого договору недійсним за позовом їх батьків є порушення майнових прав дітей унаслідок укладення такого договору, а не сам по собі факт відсутності попереднього дозволу органу опіки та піклування на його укладення.
Отже, вчинений батьками (усиновлювачами) правочин стосовно нерухомого майна, право власності на яке чи право користування яким мають діти, за відсутності обов'язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування може бути визнаний судом недійсним (частина шоста статті 203, частина перша статті 215 ЦК України) за умови, якщо буде встановлено, що оспорюваний правочин суперечить правам та інтересам дитини: звужує обсяг існуючих майнових прав дитини та/або порушує охоронювані законом інтереси дитини, зменшує або обмежує її права та інтереси щодо жилого приміщення, порушує гарантії збереження права дитини на житло.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей.
Системний аналіз статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», статті 17 Закону України «Про охорону дитинства» дає підстави для висновку про те, що попередній дозвіл органу опіки та піклування при відчуженні нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким, в разі використання його як житла, має дитина, надається лише в разі, коли власниками відчужуваного майна є батьки або особи, які їх замінюють, а також коли останні укладають угоди від імені неповнолітніх.
З урахуванням того, що ОСОБА_6 не був батьком малолітньої
ОСОБА_3 або особою, яка його замінює, він міг розпоряджатися належною йому на праві власності часткою у житловому будинку АДРЕСА_1 без попереднього дозволу органу опіки та піклування на проведення його відчуження, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для визнання оспорюваного договору недійсним.
Слід зазначити, що чинним законодавством не передбачено обмежень при реалізації права власника на розпорядження майном в залежності від того чи мають право на користування ним інші особи, зокрема, малолітні, якщо власник не є їх батьком (матір'ю) або ж особою, яка замінює останніх, та необхідність отримання на відчуження власником частки у спільному майні згоди інших співвласників.
При цьому суд врахував, що малолітня ОСОБА_3 не була позбавлена права користуватися житлом у зв'язку з укладенням оспорюваного договору.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
З урахуванням викладеного, оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Апеляційного суду Харківської області
від 10 жовтня 2017 року - без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: О. В. Білоконь
Є. В. Синельников
С. Ф. Хопта
