АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________
Провадження № 22ц/790/3872/17 Головуючий 1 інст. - Труханович В.В.
Справа № 639/5828/15-ц
Категорія: правочини Доповідач - Котелевець А.В.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 жовтня 2017 року Апеляційний суд Харківської області в складі:
головуючого - Котелевець А.В.,
суддів - Колтунової А.І., Піддубного Р.М.,
за участю секретаря - Огар І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Мангушевої Ольги Степанівни, третя особа - Служба у справах дітей Жовтневого району м. Харкова, про визнання договору дарування недійсним за апеляційною скаргою ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 04 квітня 2017 року,
у с т а н о в и в:
В червні 2015 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися у суд із позовом до ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_5, приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Мангушевої Ольги Степанівни, третя особа - Служба у справах дітей Жовтневого району м. Харкова, про визнання договору дарування недійсним.
На обґрунтування вимог позивачі вказали, що 01 вересня 2014 року укладено Договір дарування, відповідно до умов якого ОСОБА_9 передав 2/3, а його сини ОСОБА_1 та ОСОБА_5 прийняли в особисту приватну власність кожний по 1/3 частці в праві спільної часткової власності на житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1. Договір дарування посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Мангушевої О.С. за реєстровим № 871.
Посилаючись на те, що на час укладення договору дарування в указаному житлі була зареєстрована та проживала малолітня ОСОБА_3, 2006 року народження, - правнучка ОСОБА_9, згода органу опіки та піклування щодо відчуження нерухомості отримано не було, просили визнати вказаний Договір дарування недійсним.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 помер.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 10 січня 2017 року до участі у справі залучено ОСОБА_1 та ОСОБА_5 - правонаступників ОСОБА_9
Відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_5 та приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Мангушева О.С. позов не визнали, посилаючись на те, що нотаріусом перевірялась будинкова книга, згідно з якою малолітня на час укладення договору дарування не була зареєстрована за адресою спірного будинку.
Справа розглянута за відсутності Служби у справах дітей Жовтневого району м. Харкова, яка письмових заперечень проти позову не надала.
Рішенням Жовтневого районного суду Харківської області від 04 квітня 2017 року, уточненим ухвалою цього ж суду від 06 квітня 2017 року, позов задоволено.
Договір дарування 2/3 часток житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1, посвідчений 01 вересня 2014 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Мангушевою О.С. за реєстровим № 871, визнано недійсним.
Додатковим рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 08 червня 2017 року з ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 стягнуто по 121 грн. 80 коп. судового збору з кожного.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_5, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просять скасувати рішення суду першої інстанції, постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Зокрема зазначають, що судом безпідставно не врахована правова позиція, що міститься в постанові Верховного Суду України від 10 лютого 2016 року у справі № 6-1793, та помилково враховано інші правові позиції Верховного Суду України у справах № 6-392цс15, № 6-589цс16, які не підлягають застосуванню до спірних правовідносин; ОСОБА_2 та її неповнолітня донька ОСОБА_3, 2006 року народження, ніколи фактично не проживали в спірному будинку.
Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Мангушева О.С. та Служба у справах дітей Жовтневого району м. Харкова рішення суду першої інстанції не оскаржили, своїх заперечень на апеляційну скаргу не надали.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 303 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції - судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що відсутність попередньої згоди органу опіки та піклування на здійснення будь-якого правочину стосовно нерухомого майна, право власності або право користування яким мають діти, є підставою для визнання такого правочину недійсним. Однак погодись з таким висновком не можна, оскільки суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи; неправильно застосував норми матеріального права.
Відповідно до статті 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначені вимоги закону залишились поза увагою суду першої інстанції.
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, є праонукою ОСОБА_9, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1.
ОСОБА_9 на праві власності належало 2/3 частки в праві спільної часткової власності на житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 на підставі Дублікату договору про надання у безстрокове користування земельною ділянкою для будівництва житлового будинку, виданого П'ятою харківською державною нотаріальною конторою 11 червня 1957 року за реєстровим № 3815. Дублікат видано ХОДНА 29 березня 2010 року за реєстровим № 1-158. Витяг з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 14519502, номер запису про право власності 3822121, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 240516563101, сформований 12 грудня 2013 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області Калініною Л.М.
01 вересня 2014 року укладено Договір дарування, відповідно до умов якого ОСОБА_9 передав 2/3, а його сини ОСОБА_1 та ОСОБА_5 прийняли в особисту приватну власність кожний по 1/3 частці в праві спільної часткової власності на житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1. Договір дарування посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Мангушевої О.С. за реєстровим № 871.
Житлова площа вказаного будинку 43,1 кв. м.
Звертаючись до суду із даним позовом, позивачі зазначали, що договір дарування, укладений 01 вересня 2014 року між ОСОБА_9 та його синами - ОСОБА_1, ОСОБА_5 є недійсним, оскільки була відсутня згода органу опіки та піклування на вчиненя вказаного правочину, з урахуванням проживання у будинку малолітньої особи.
Відповідно до частини 1 статі 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 17 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-Ш (з наступними змінами) «Про охорону дитинства» (далі - Закон № 2402-Ш)батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.
Передбачене статтею 17 Закону 2402-Ш положення про необхідність отримання попереднього дозволу органу опіки та піклування на укладення батьками договору щодо майна, право на яке мають діти, спрямоване на захист майнових прав дітей, тому підставою для визнання такого договору недійсним за позовом їх батьків є порушення майнових прав дітей унаслідок укладення такого договору, а не сам по собі факт відсутності попереднього дозволу органу опіки та піклування на його укладення.
Отже, вчинений батьками (усиновлювачами) правочин стосовно нерухомого майна, право власності на яке чи право користування яким мають діти, за відсутності обов'язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування може бути визнаний судом недійсним (частина 6 статті 203, частина 1 статті 215 ЦК України) за умови, якщо буде встановлено, що оспорюваний правочин суперечить правам та інтересам дитини: звужує обсяг існуючих майнових прав дитини та/або порушує охоронювані законом інтереси дитини, зменшує або обмежує її права та інтереси щодо жилого приміщення, порушує гарантії збереження права дитини на житло.
Відповідно до статті 12 Закону України від 02 червня 2005 року № 2623-1У (з наступними змінами) «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» (далі - Закон № 2623-1У) органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей.
Системний аналіз статті 12 Закону № 2623-1У, статті 17 Закону № 2402-Ш дає підстави для висновку про те, що попередній дозвіл органу опіки та піклування при відчуженні нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким, в разі використання його як житла, має дитина, надається лише в разі, коли власниками відчужуваного майна є батьки або особи, які їх замінюють, а також коли останні укладають угоди від імені неповнолітніх.
Враховуючи те, що ОСОБА_9 не був батьком малолітньої ОСОБА_3, у нього на час укладення договору дарування було право на розпорядження належними йому на праві власності 2/3 частинами будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 без попереднього дозволу органів опіки та піклування.
При цьому малолітня ОСОБА_3 не була позбавлена права на житло у зв'язку з укладенням оспорюваного договору.
З огляду на це, підстав для визнання вказаного договору дарування недійсним немає.
Рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в позові.
Оскільки позов про визнання договору дарування недійсним задоволенню не підлягає, додаткове рішення про розподіл судових витрат підлягає скасуванню як похідне від рішення Жовтневого районного суду Харківської області від 04 квітня 2017 року.
Керуючись статтями 303, 307 ч. 1 п. 2, 309 ч. 1 п. п. 1, 4, 313, 314 ч. 2, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 задовольнити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 04 квітня 2017 року та додаткове рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 08 червня 2017 року скасувати, ухвалити нове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Мангушевої Ольги Степанівни, третя особа - Служба у справах дітей Жовтневого району м. Харкова, про визнання договору дарування недійсним - відмовити.
Рішення набирає чинності негайно і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий А.В.Котелевець
Судді А.І.Колтунова
Р.М.Піддубний
