П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2019 року

м. Київ

Справа № 572/2848/17

Провадження № 14-122цс19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Лященко Н. П.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Апеляційного суду Рівненської області від 24 травня 2018 року у цивільній справі за позовом заступника керівника Сарненської місцевої прокуратури Рівненської області в інтересах держави в особі Сарненської міської ради Рівненської області (далі - Сарненська міськрада) до ОСОБА_3 про відшкодування збитків у формі упущеної вигоди,

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2017 року заступник керівника Сарненської місцевої прокуратури Рівненської області звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_3 є замовником будівельних робіт і відповідно до вимог Закону України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон № 3038-VI) та Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Сарни, затвердженого рішенням Сарненської міськради від 27 грудня 2012 року № 996 (далі - Порядок), зобов'язаний взяти участь у створенні та розвитку інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Сарни Рівненської області шляхом укладення договору про пайову участь. Однак на порушення вимог закону ОСОБА_3 договору про пайову участь із Сарненською міськрадою не уклав і не сплатив пайового внеску, внаслідок чого позивачеві завдано збитків у вигляді упущеної вигоди в розмірі 54 550,00 грн, які прокурор просив стягнути з відповідача на користь міського бюджету м. Сарни.

Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 15 березня 2018 року в задоволенні позову відмовлено з тих підстав, що стаття 40 Закону № 3038-VI покладає обов'язок взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту на замовника, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті. Підставою для сплати пайової участі є договір, укладений між замовником і органом місцевого самоврядування до прийняття об'єкта в експлуатацію. Неукладення ОСОБА_3 договору пайової участі після введення в експлуатацію нежитлового приміщення для ремонту автомобілів на АДРЕСА_1 не свідчить про порушення ним вимог указаної статті, оскільки Закон № 3038-VI не визначає безумовного обов'язку, порядку та строків сплати пайового внеску. Відсутність належного контролю з боку органу, спеціально уповноваженого на здійснення архітектурно-будівельного контролю, а також несвоєчасне вжиття органом місцевого самоврядування всіх можливих заходів для залучення забудовника до пайової участі не може свідчити про те, що саме винні дії відповідача призвели до заявлених позивачем збитків у формі упущеної вигоди.

Постановою Апеляційного суду Рівненської області від 24 травня 2018 року рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 15 березня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь міського бюджету м. Сарни 54 550,00 грн збитків у формі упущеної вигоди та вирішено питання про розподіл судових витрат.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що ухилення замовника будівництва від укладення договору про пайову участь до прийняття об'єкта нерухомого майна в експлуатацію є порушенням зобов'язання, яке прямо передбачено чинним законодавством, що призвело до недоотримання Сарненською міськрадою відповідної суми коштів на розвиток міста, та охоплюється визначенням упущеної вигоди. Оскільки спірні правовідносини виникли на підставі вимог статті 40 Закону № 3038-VI, їх характер є цивільно-правовим, а спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Апеляційний суд також зазначив, що право на позов виникло у позивача з 5 грудня 2014 року, а тому його заявлено в межах позовної давності з огляду на те, що її перебіг починається з дати письмового повідомлення відповідачем органу місцевого самоврядування про введення в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, оскільки органи місцевого самоврядування знаходяться поза межами процедури прийняття об'єктів будівництва до експлуатації.

У липні 2018 року ОСОБА_3 звернувся з касаційною скаргою, у якій просив скасувати постанову Апеляційного суду Рівненської області від 24 травня 2018 року та закрити провадження у справі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що спір між сторонами є господарсько-правовим, а тому підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. ОСОБА_3 зазначив, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою той факт, що з 1 липня 2003 року він зареєстрований як фізична особа - підприємець (далі - ФОП) та, маючи намір розпочати будівництво нежитлового приміщення на АДРЕСА_1, з метою отримання містобудівних умов та обмежень на будівництво приміщень для ремонту автомобілів звертався до Сарненської міськради із заявами від 17 березня та 15 квітня 2014 року саме як ФОП. Підтвердженням наявності спору між юридичними особами є те, що 15 жовтня 2014 року виконавчим комітетом Сарненської міськради на підставі його звернення як суб'єкта господарювання прийнято рішення про встановлення режиму роботи станції технічного обслуговування автомобілів та магазину з торгівлі автозапчастинами у власному приміщенні на АДРЕСА_1

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 3 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали та надано строк на подання відзиву.

У жовтні 2018 року до касаційного суду надійшов відзив заступника керівника Сарненської місцевої прокуратури Рівненської області, який діє в інтересах держави в особі Сарненської міськради, обґрунтований тим, що спір між позивачем та відповідачем виник із цивільних правовідносин, незважаючи на суб'єктний склад сторін у справі. Твердження ОСОБА_3 про підвідомчість спору господарському суду є помилковим, оскільки за загальним правилом у порядку цивільного судочинства суди вирішують справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, зокрема спори, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також інших правовідносин, крім випадків, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого судочинства. Згідно з деклараціями про початок виконання робіт та про готовність об'єкта до експлуатації замовником будівництва приміщень з ремонту автомобілів є фізична особа ОСОБА_3, а тому апеляційний суд дійшов правильного висновку, що зазначений спір підлягає розгляду в порядку цивільної юрисдикції.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 грудня 2018 року справу призначено до судового розгляду, а ухвалою від 30 січня 2019 року - передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 403 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) з огляду на те, що касаційна скарга містить доводи про порушення апеляційним судом правил суб'єктної юрисдикції.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2019 року справу прийнято до розгляду.

Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження, встановлених статтею 389, частиною шостою статті 403 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Під час розгляду справи суди встановили та з матеріалів справи вбачається, що 26 травня 2014 року Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Рівненській області зареєструвала декларацію № РВ083141460131 про початок будівельних робіт з будівництва приміщень для ремонту автомобілів на АДРЕСА_1. Замовником будівництва зазначено ОСОБА_3 Вид будівництва - нове будівництво.

24 листопада 2014 року Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Рівненській області зареєструвало декларацію № РВ 143143280306 про готовність до експлуатації об'єкта будівництва - приміщень для ремонту автомобілів на АДРЕСА_1. Замовником зазначено ОСОБА_3 Кошторисна вартість об'єкта складає 545 500,00 грн.

5 грудня 2014 року ОСОБА_3 письмово повідомив Сарненську міськраду про готовність зазначеного об'єкта до експлуатації, надавши копію декларації № РВ 143143280306.

ОСОБА_3 із заявою щодо укладення договору про пайову участь до Сарненської міськради чи до її виконавчого комітету не звертався та відповідного договору не укладав.

Згідно із частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Статтею 4 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України) установлено, що юридичні особи та ФОП, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до статті 20 ГПК Українигосподарські суди розглядають спори, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті, яка стосується розгляду справ щодо прав інтелектуальної власності), та інші справи у визначених законом випадках. Частиною першою цієї статті встановлено вичерпний перелік спорів за участі фізичної особи в якості відповідача, що можуть розглядатися господарськими судами.

Сторонами в господарському процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 ГПК України. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу (стаття 45 цього Кодексу).

Позивачем і відповідачем у цивільному процесі можуть буди фізичні і юридичні особи, а також держава.

Особливості участі прокурора в розгляді справ установлено статтею 56 ЦПК України та статтею 53 ГПК України, за змістом положень яких у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи.У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

У справі, яка розглядається, прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування, з цивільним позовом до фізичної особи про стягнення збитків, завданих ухиленням замовника будівництва від установленого законом обов'язку укласти договір про пайову участь у розвитку інфраструктури міста та сплатити кошти (внесок).

Згідно із частинами другою, третьою статті 40 Закону № 3038-VІ замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

За змістом положень частини першої статті 40 Закону № 3038-VI порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

На виконання цього Закону Порядком урегульовано організаційні та економічні відносини, пов'язані із залученням, розрахунком розміру, використанням коштів пайової участі замовників будівництва у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Сарни та укладання договорів про пайову участь. Зокрема, пунктом 1.2Порядку встановлено, що замовник, який має намір укласти договір про пайову участь, зобов'язаний взяти участь у створенні інфраструктури м. Сарни. Така пайова участь (внесок) полягає у перерахуванні замовником після прийняття закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію до міського бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Відповідно до частини дев'ятої статті 40 Закону № 3038-VI договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.

При цьому в пунктах 3.1 і 3.2 Порядку встановлено, що лист-згода замовника сплатити пайовий внесок є обов'язковим документом при наданні вихідних даних та/або прийнятті виконавчим комітетом Сарненської міськради рішення про надання дозволу на проектування та будівництво. Листом-згодою замовник бере на себе зобов'язання в подальшому при будівництві об'єктів містобудування взяти участь у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста та вчасно, не пізніше ніж за 15 робочих днів до введення в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, подати до Сарненської міськради звернення про укладення договору про пайову участь.

Таким чином, Законом № 3038-VI і зазначеним Порядком установлено, що саме на замовника покладено обов'язок взяти участь у створенні та розвитку інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури цього населеного пункту шляхом перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури на підставі договору про пайову участь між замовником та органом місцевого самоврядування, укладення якого є теж є обов'язком замовника.

Замовник - це фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву (стаття 1 Закону № 3038-VI).

З обставин, установлених судами у цій справі, вбачається, що замовником будівництва приміщень для ремонту автомобілів на АДРЕСА_1 є ОСОБА_3

Отже, за змістом положень Закону № 3038-VI замовником може бути не лише юридична, але й фізична особа незалежно від наявності у неї статусу підприємця та мети будівництва.

Наявність статусу підприємця не свідчить про те, що з моменту державної реєстрації ФОП така особа виступає як підприємець у всіх правовідносинах (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 14 березня 2018 року у справі № 2-7615/10, від 5 та 20 червня 2018 року у справах № 522/7909/16-ц та № 216/181/16-ц відповідно). Такий статус має значення при вирішенні юрисдикції спорів у правовідносинах, які безпосередньо виникають унаслідок здійснення фізичною особою підприємницької діяльності та пов'язані з такою діяльністю.

Натомість обов'язок узяти участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури не пов'язаний з наявністю у фізичної особи - замовника будівництва статусу підприємця та на суть цих правовідносин не впливає.

Суди встановили, що як у декларації про початок будівництва приміщень для ремонту автомобілів на АДРЕСА_1, так і в декларації про готовність цього об'єкта до експлуатації замовником будівництва є фізична особа ОСОБА_3, а не ФОП, і саме на фізичну особу як забудовника законом покладено обов'язок узяти участь устворенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.

Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком апеляційного суду про те, що цей спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 посилається на висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 березня 2018 року у справі № 461/1930/16-ц (провадження № 14-60цс18) та Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 6 червня 2018 року у справі № 454/1706/16-ц (провадження № 61?11543св18), згідно з якими господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори, пов'язані, зокрема, з вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктом публічно-правових відносин, - за умови, що такі вимоги не об'єднуються з вимогою вирішити публічно-правовий спір і за своїм суб'єктним складом підпадають під дію статті 4 ГПК України. Майнові відносини (у розумінні статті 4 Господарського кодексу України) суб'єктів господарювання з юридичними особами, у тому числі тими, що не є суб'єктами господарювання (органами державної влади), регулюються Господарським кодексом України та ГПК України.

Зазначені постанови прийнято у справах за позовами фермерського господарства до Прокуратури Львівської області, держави України в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, тобто у спорах з іншим суб'єктним складом і в правовідносинах, які відрізняються від тих, які виникли у справі, що розглядається.

Разом з тим ОСОБА_3 не оскаржує постанову апеляційного суду по суті вирішеного спору.

З урахуванням наведеного та меж перегляду справи судом касаційної інстанції оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін як таке, що прийняте з дотриманням правил суб'єктної юрисдикції, а касаційна скарга ОСОБА_3 - залишенню без задоволення.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено: якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цьому випадку оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, Верховний Суд не здійснює розподілу судових витрат.

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 402-404, 409, 410, 416 ЦПК України, ВеликаПалата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Рівненської області від 24 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н. П. Лященко Судді: Н. О. Антонюк О. Б. Прокопенко С. В. Бакуліна І. В. Саприкіна Д. А. Гудима О. М. Ситнік В. І. Данішевська О. С. Ткачук О. Р. Кібенко В. Ю. Уркевич В. С. Князєв О. Г. Яновська Л. М. Лобойко