П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 травня 2018 року м. Рівне
справа № 572/2848/17
провадження № 22-ц/787/916/2018
Апеляційний суд Рівненської області в складі колегії суддів: Бондаренко Н.В. (суддя-доповідач), ОСОБА_1, ОСОБА_2
учасники справи:
особа, якій за законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб -
Заступник керівника Сарненської місцевої прокуратури Рівненської області
позивач - Сарненська міська рада
відповідач - ОСОБА_3
розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Прокуратури Рівненської області на рішення Сарненського районного суду Рівненської області в складі судді Рижого О.А. від 15 березня 2018 року, проголошеного в 11год.58 хв. в м.Сарни, дата виготовлення повного тексту не вказано
в с т а н о в и в :
22 листопада 2017 року, заступник керівника Сарненської місцевої прокуратури Рівненської області звернувся до Сарненського районного суду Рівненської області в інтересах держави в особі Сарненської міської ради Рівненської області з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування збитків у формі упущеної вигоди у сумі 54 550 грн.
В обґрунтування позову, прокурор зазначає, що в ході моніторингу Сарненською місцевою прокуратурою Рівненської області офіційного веб-сайту Державної архітектурно - будівельної інспекції України встановлено, що 26 травня 2014 року Інспекцією ДАБК у Рівненській області зареєстровано декларацію про початок будівельних робіт за №РВ083141460131, будівництво приміщень для ремонту автомобілів по вул. Варшавська, 4Д, в м. Сарни Рівненської області.
Управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції у Рівненській області 24 листопада 2014 року зареєстровано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації за №РВ143143280306, будівництво приміщень для ремонту автомобілів по вул. Варшавська, 4Д, в м. Сарни Рівненської області, про що замовником, 5 грудня 2014 року відповідно до постанови КМУ від 13 квітня 2011р. № 461 "Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів" та п. 14 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів ОСОБА_3 повідомлено Сарненську міську раду.
Разом з тим, відповідач, як замовник будівництва з заявою щодо укладення договору про пайову участь до Сарненської міської ради чи до виконавчого комітету міської ради не звертався та відповідний договір не укладав.
Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.
Зазначає, що на виконання вказаного Закону Сарненською міською радою прийнято рішення від 27 грудня 2012р. №996 "Про пайову участь замовників будівництва у розвитку інфраструктури міста ОСОБА_2", яким затверджено Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури міста ОСОБА_2.
В п. 2.2. вказаного Порядку визначено розмір пайової участі у розвитку інфраструктури м. Сарни з урахуванням інших передбачених законом відрахувань і становить: 10 % загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для нежитлових будівель та споруд.
Пунктом 3.1 Порядку передбачено, що останнє поширюється на замовників, які здійснюють на території міста будівництво об'єктів житлово-громадського, виробничого та невиробничого призначення незалежно від форм власності.
Наголошує, що відповідач не уклав договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Сарни, що свідчить про його бездіяльність у вчиненні передбачених законодавством обов'язкових дій щодо такого звернення та укладення договору.
При цьому наслідки у вигляді упущеної вигоди, на думку прокурора, перебувають у безпосередньому причинному зв'язку із наведеною неправомірною бездіяльністю відповідача.
Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 15 березня 2018 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що величина та необхідність сплати коштів пайової участі встановлюється в договорі про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Сарн, який і породжує безпосередні зобов'язання зі сплати коштів з визначенням розміру та строків сплати.
Оскільки, об’єкт будівництва вже введений в експлуатацію, суд першої інстанції прийшов до висновку, що в позивача відсутні правові підстави вимагати укладення вищевказаного договору та стягувати кошти пайової участі, розмір яких мав би бути ним встановлений.
На думку суду, не укладення відповідачем договору пайової участі після введення об'єкта в експлуатацію не є порушенням ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а органом місцевого самоврядування своєчасно не вжито всіх можливих і залежних від нього заходів залучення забудовника до пайової участі.
В поданій на рішення суду апеляційній скарзі позивач зазначає, що ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядком залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури м. Сарн, затвердженого рішенням Сарненської міської ради №996 від 27 грудня 2012 року, встановлено, що саме на замовника-відповідача покладено обов’язок укладення договору про пайову участь і сплати відповідних коштів.
Невиконання такого зобов’язання щодо укладання договору не звільняє замовника від виконання обов’язку з перерахування коштів пайової участі, а свідчить про його бездіяльність, протиправну поведінку у вчиненні передбачених законодавством обов’язкових дій. В наслідок чого Сарненська міська рада була позбавлена права отримати на розвиток інфраструктури населеного пункту відповідну суму коштів, яка охоплюється визначенням упущеної вигоди (збитків).
Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
У відзиві поданому на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що законодавством не передбаченого прямого обов’язку щодо сплати коштів пайової участі у розвитку інфраструктури, а передбачено укладання договору на підставі якого виникає такий обов’язок.
Вважає, що позивач обрав невірний спосіб захисту своїх прав та мав звернутися до суду з позовом про спонукання укласти договір про пайову участь.
Також вважає, що справа розглянута з порушенням правил підсудності та повинна розглядатися за правилами господарського судочинства.
Просить скасувати рішення суду першої інстанції та закрити провадження у справі, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Указом Президента України № 452/2017 від 29.12.2017 «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» ліквідовано Апеляційний суд Рівненської області та утворено Рівненський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Рівненську область, з місцезнаходженням у місті Рівному.
У відповідності до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
Відповідно до п. 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.
Пунктом 8 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції, яка діє з 15.12.2017) передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду Апеляційним судом Рівненської області.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається та це встановлено судом, що 26 травня 2014 року, Інспекцією ДАБК у Рівненській області зареєстровано декларацію про початок будівельних робіт за №РВ083141460131, а саме: будівництво приміщень для ремонту автомобілів по вул. Варшавська, 4Д, в м. Сарни Рівненської області.
24 листопада 2014 року, Управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції у Рівненській області зареєстровано декларацію про готовність об’єкта до експлуатації за №РВ 143143280306, а саме: будівництво приміщень для ремонту автомобілів по вул. Варшавська, 4Д, в м. Сарни Рівненської області. Про що замовником, 5 грудня 2014 року, відповідно до постанови КМУ від 13 квітня 2011 року №461 «Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів» та п.14 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, ОСОБА_3 повідомлено Сарненську міську раду.
Разом з тим, відповідач, як замовник будівництва із заявою щодо укладення договору про пайову участь до Сарненської міської ради чи до виконавчого комітету міської ради не звертався та відповідний договір не укладав.
Статтею 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено, що порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування.
Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.
Частиною 5 вказаного Закону передбачено, що величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування, відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.
На виконання вказаного Закону, Сарненською міською радою прийнято рішення від 27 грудня 2012р. №996 "Про пайову участь замовників будівництва у розвитку інфраструктури міста ОСОБА_2", яким затверджено Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури міста ОСОБА_2, який офіційно оприлюднено на сайті Сарненської міської ради http://sarny-rada.gov.ua, в редакції, чинній на час реєстрації про готовність об'єкта до експлуатації.
В п. 2.2. вказаного Порядку визначено розмір пайової участі у розвитку інфраструктури м. Сарни з урахуванням інших передбачених законом відрахувань і становить: 10 % загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для нежитлових будівель та споруд.
Пунктом 3.1 Порядку передбачено, що останнє поширюється на замовників, які здійснюють на території міста будівництво об'єктів житлово-громадського, виробничого та невиробничого призначення незалежно від форм власності.
Пайовий внесок сплачується замовником на підставі відповідного договору, укладеного між ним та Сарненською міською радою.
Пунктом 4.2. Порядку визначено, що договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Сарни укладається не пізніше п’ятнадцяти робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до введення в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта будівництва.
Із аналізу зазначених положень Закону та Порядку випливає, що участь замовників у розвитку інфраструктури населеного пункту можлива лише на підставі відповідного договору, в якому сторонами визначаються, зокрема, розмір пайової участі та строк (графік) сплати пайової участі.
Згідно з ч. 1 ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
Виникнення такого обов'язку безпосередньо з акта цивільного законодавства, рішень органів місцевого самоврядування передбачено ч.ч. 3, 4 ст. 11 ЦК України, по своїй суті з урахуванням положень ст. 509 цього Кодексу правовідносини між сторонами є зобов'язальними.
Як зазначено у ч. 1 ст. 13 ЦК України, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Згідно зі ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За змістом ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника, збитками та вини.
ОСОБА_3 є замовником будівництва приміщень для ремонту автомобілів по вул. Варшавська, 4Д, в м. Сарни Рівненської області. Даний факт, в ході розгляду справи, ним не заперечувався.
Укладання договору про пайову участь для замовника є його обов'язком та зобов’язанням.
В супереч цьому, відповідач, договору про пайову участь у створенні інфраструктури м. Сарн не уклав, що свідчить про його бездіяльність у вчиненні передбачених законодавством обов'язкових дій щодо такого звернення та укладення договору.
Неправомірна бездіяльність відповідача щодо його обов'язку взяти участь у створенні і розвитку інфраструктури міста, який кореспондується зі зверненням відповідача до позивача із заявою про укладення такого договору, є протиправною формою поведінки, внаслідок якої Сарненська міська рада була позбавлена права отримати на розвиток інфраструктури міста відповідну суму коштів, яка охоплюється визначенням упущеної вигоди.
При цьому наслідки у виді упущеної вигоди перебувають у безпосередньому причинному зв'язку із наведеною неправомірною бездіяльністю відповідача.
Ухилення замовника будівництва від укладення договору про пайову участь до прийняття об'єкта нерухомого майна до експлуатації є порушенням зобов'язання, яке прямо передбачено чинним законодавством.
Прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію не звільняє відповідача від обов'язку брати пайову участь у розвитку інфраструктури м. Сарни.
Згідно декларації про готовність об’єкта до експлуатації, кошторисна вартість за затвердженою проектною документацією «Будівництво приміщень для ремонту автомобілів по вул. Варшавська, 4Д, в м. Сарни Рівненської області», здійсненого ОСОБА_3 становить 545,500 тис. грн.
Відповідно до розрахунку величини пайової участі по реконструкції об’єкта будівництва, розмір пайової участі у розвитку інфраструктури м. Сарни, який мав би сплатити відповідач, складає 54 550 грн. (10 % загальної кошторисної вартості будівництва об’єкта - для нежитлових будівель та споруд).
Даний розрахунок та розмір пайової участі, в ході розгляду справи судом, відповідачем не оспорювався.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги заступника керівника Сарненської місцевої прокуратури Рівненської області про стягнення з ОСОБА_3 54 550 грн. відшкодування збитків у формі упущеної вигоди є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо тверджень відповідача про не підсудність справи суду загальної юрисдикції, апеляційний суд, вважає за доцільне зазначити наступне.
За загальним правилом у порядку цивільного судочинства загальні суди вирішують справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, зокрема спори, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також із інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
В порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Відповідно до п. 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 01.03.2013, № 3 "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ" спір фізичної особи, яка має статус суб'єкта підприємницької діяльності, у цивільно-правових, житлових чи інших правовідносинах, що не має ознак господарського та не пов'язаний з господарською діяльністю, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до ст. 1 ГПК України громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Згідно зі ст. 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини.
Крім цього, згідно декларацій про початок виконання робіт та про готовність об"єкта до експлуатації замовником будівництва приміщень по ремонту автомобілів є громадянин ОСОБА_3
Колегія суддів вважає, що спірні правовідносини, що виникли між сторонами у справі не пов’язані тісно з господарською діяльністю, а виникли із вимог ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», як наслідок господарської діяльності, тому підлягають розгляду у порядку цивільного законодавства, оскільки характер спірних правовідносин є цивільно-правовим, незалежно від суб’єктного складу.
Також встановлено, що відповідач подав заяву про застосування наслідків спливу позовної давності.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
За змістом частини першої ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Так, за зобов'язанням з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята статті 261 ЦК України).
Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.
При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Твердження відповідача про те, що міська рада про факт будівництва дізналася ще у квітні-травні 2014року, коли міська рада отримала його заяви про наміри отримання містобудівних умов і обмежень на будівництво приміщень та прийняла рішення по них, а тому, прокурор, звернувшись із даним позовом 22 листопада 2017 року, пропустив строк позовної давності не заслуговують на увагу, оскільки ОСОБА_3 договір про пайову участь не уклав, а письмово повідомив орган місцевого самоврядування про введення в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта 5 грудня 2014 року.
У зв'язку з викладеним, суд апеляційний суд вважає, що саме з 5.12.2014 року розпочався перебіг позовної давності, оскільки при прийнятті об'єкта в експлуатацію державна архітектурна-будівельна інспекція не перевіряє наявність укладеного договору про пайову участь та факт сплати замовником пайового внеску, а органи місцевого самоврядування знаходяться поза межами процедури прийняття об'єктів будівництва в експлуатацію та позбавлені можливості контролювати його здійснення, а тому позов у цій справі прокурором поданий в межах позовної давності.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, ст. ст. 11, 13, 22, 256, 261, 526, 623,1166 ЦК України, ст.ст.5, 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", ч. 1 ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», апеляційний суд
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу Заступника керівника Сарненської місцевої прокуратури Рівненської області задовольнити.
Рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 15 березня 2018 року скасувати.
Позовні вимоги Заступника керівника Сарненської місцевої прокуратури Рівненської області в інтересах держави в особі Сарненської міської ради до ОСОБА_3 про відшкодування збитків у формі упущеної вигоди задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрований за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1) на користь міського бюджету м. Сарни (розрахунковий рахунок №31511921700339, код 04057770, МФО 833017, ККД 24170000, банк одержувача ГУДКС у Рівненській області) 54 550(п’ятдесят чотири тисячі п’ятсот п’ятдесят) грн. збитків у формі упущеної вигоди.
Стягнути з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрований за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1) на користь Прокуратури Рівненської області (розрахунковий рахунок 35214079015371, МФО 820172, ЗКПО 02910077, ОСОБА_4 казначейська служба України, м. Київ, код класифікації – 2800) судові витрати за розгляд справи в розмірі 4 000 (чотири тисячі)грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення. Касаційна скарга може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Судді: Бондаренко Н.В.
ОСОБА_1
ОСОБА_2
