ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/2782/19 Справа № 200/16342/17
Головуючий у першій інстанції: Томаш В. І. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.
Категорія: 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 квітня 2019 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - Красвітної Т.П.,
суддів: Свистунової О.В., Єлізаренко І.А.,
при секретарі Вітько Є.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 жовтня 2018 року по справі за скаргою Громадської організації "Дніпропетровська незалежна правозахисна громадська організація", яка діє в інтересах ОСОБА_3, заінтересовані особи: відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко Владислав Андрійович, на бездіяльність відділу, визнання незаконним рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИЛА:
У вересні 2018 року Громадська організація "Дніпропетровська незалежна правозахисна громадська організація" подала скаргу в інтересах її члена ОСОБА_3, посилаючись на те, що повідомленням державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка В.А. від 31.08.2018 року №57104270/6-20.1, стягувачу було повернуто виконавчий документ без прийняття до виконання за виконавчим листом, виданим Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська 22 серпня 2018 року по цивільній справі №200/16342/17 (2/200/4019/17) про стягнення з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_3 заподіяну матеріальну шкоду в сумі 1266,75 грн. на підставі того, що виконавчий документ не підлягає примусовому виконанню органами державної виконавчої служби. Скаржник не погоджується з вказаним повідомленням від 31.08.2018 року №57104270/6-20.1 про повернення виконавчого документу без прийняття до виконання, вважає його незаконним та таким, що не ґрунтується на нормі закону. Крім того, заявник посилається на бездіяльність відділу примусового виконання рішень в частині недотримання законодавчих строків, встановлених частиною 1 статті 28 ЗУ «Про виконавче провадження», щодо направлення на адресу ОСОБА_3 повідомлення № 57104270/6-20.1, датованого 31.08.2018 року. Тому громадська організація "Дніпропетровська незалежна правозахисна громадська організація" просила визнати незаконною бездіяльність відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, на виконання до якого надійшов виконавчий лист Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська 22 серпня 2018 року по цивільній справі №200/16342/17 (2/200/4019/17) в частині недотримання законодавчих строків, встановлених частиною 1 статті 28 ЗУ «Про виконавче провадження», щодо направлення на адресу ОСОБА_3 повідомлення №57104270/6-20.1 датованого 31.08.2018 року; визнати незаконним рішення державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка В.А., на виконання до якого надійшов виконавчий лист Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська 22 серпня 2018 року по цивільній справі №200/16342/17 (2/200/4019/17), щодо письмового повідомлення від 31.08.2018 року №57104270/6-20.1 ОСОБА_3 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання; зобов'язати державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка В.А. негайно виконати виконавчий лист Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 серпня 2018 року по справі №200/16342/17 (2/200/4019/17) та у п'ятиденний строк з моменту отримання даної ухвали направити стягнуті кошти у готівковій формі через відділення «Укрпошти» №82 за місцем проживання ОСОБА_3 по АДРЕСА_1; витрати по перерахуванню коштів на користь ОСОБА_3 у готівковій формі покласти на боржника - Державну казначейську службу України; зобов'язати державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка В.А., упродовж п'яти днів з дня отримання даної ухвали повідомити суд і повідомити ОСОБА_3 про виконання даної ухвали рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення; стягнути з відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_3 судові витрати, пов'язані з явкою до суду у порядку ст. 138 ЦПК України, за правилами згідно Постанови КМУ від 27.04.2006 року №590, як компенсацію за відрив від звичайних занять, у зв'язку з явкою до суду.
Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 жовтня 2018 року, з врахуванням ухвали цього ж суду від 05 листопада 2018 року про виправлення описки, скаргу задоволено, вирішено визнати незаконною бездіяльність відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, на виконання до якого надійшов виконавчий лист Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська 22 серпня 2018 року по цивільній справі №200/16342/17 (2/200/4019/17) в частині недотримання законодавчих строків, встановлених частиною 1 статті 28 ЗУ «Про виконавче провадження», щодо направлення на адресу ОСОБА_3 повідомлення №57104270/6-20.1 датованого 31.08.2018 року; визнати незаконним рішення державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка В.А., на виконання до якого надійшов виконавчий лист Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська 22 серпня 2018 року по цивільній справі №200/16342/17 (2/200/4019/17), щодо письмового повідомлення від 31.08.2018 року №57104270/6-20.1 ОСОБА_3 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання; зобов'язати державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка В.А. негайно виконати виконавчий лист Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 серпня 2018 року по справі №200/16342/17 (2/200/4019/17) та у п'ятиденний строк з моменту отримання даної ухвали направити стягнуті кошти у готівковій формі через відділення «Укрпошти» №82 за місцем проживання ОСОБА_3 по АДРЕСА_1. Витрати по перерахуванню коштів на користь ОСОБА_3 у готівковій формі покладено на боржника - Державну казначейську службу України; зобов'язано державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка В.А., упродовж п'яти днів з дня отримання даної ухвали повідомити суд і повідомити ОСОБА_3 про виконання даної ухвали рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення. Стягнуто з відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_3 судові витрати, пов'язані з явкою до суду у порядку ст. 138 ЦПК України, за правилами згідно Постанови КМУ від 27.04.2006 року №590, як компенсацію за відрив від звичайних занять, у зв'язку з явкою до суду в розмірі 224,10 грн. (а.с. 57-60, 69-70).
З такою ухвалою не погодився Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного судового рішення та ухвалення нового про відмову в задоволенні скарги у повному обсязі.
Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники справи повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується, зокрема, рекомендованим повідомленням про вручення судової повістки ОСОБА_3 а також письмовими розписками скаржника та представника апелянта на аркушах справи 131, 132.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне оскаржувану ухвалу скасувати, а скаргу громадської організації "Дніпропетровська незалежна правозахисна громадська організація", яка не має статусу юридичної особи та подала скаргу в інтересах її члена - ОСОБА_3, залишити без розгляду, виходячи з наступного.
Встановлено, що скаргу у даній справі на бездіяльність, визнання незаконним рішення, зобов'язання вчинити певні дії подано в інтересах ОСОБА_3 громадською організацією "Дніпропетровська незалежна правозахисна громадська організація", яка не має статусу юридичної особи.
Від імені ГО «ДНПГО» скаргу підписала Третяк Ю. Г. як представник цієї організації.
Також, в матеріалах справи наявна копія наказу Дніпропетровського міського управління юстиції №381 від 15 жовтня 2014 року про прийняття повідомлення про утворення ГО «ДНПГО» відповідно до статті 16 Закону України «Про громадські об'єднання» (а. с. 101), а також копія витягу з протоколу № 1 від 1 грудня 2014 року засідання Ради керівництва громадської організації стосовно вирішення питання про прийняття до лав членів ГО «ДНПГО» ОСОБА_3 (а. с. 102).
Згідно роздруківки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 11 квітня 2019 року, громадська організація "Дніпропетровська незалежна правозахисна громадська організація" не значиться як юридична особа.
Тобто вказана вище громадська організація діє без статусу юридичної особи.
Кожен має право на свободу об'єднання з іншими особами (пункт 1 статті 11 Конвенції).
Згідно ч. 1 ст. 36 Конституції України громадяни України мають право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.
Громадське об'єднання - це добровільне об'єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів (ч. 1 ст. 1 Закону України «Про громадські об'єднання»).
За змістом ч.ч. 2, 3 ст. 1 Закону України «Про громадські об'єднання» громадське об'єднання за організаційно-правовою формою утворюється як громадська організація або громадська спілка. Громадська організація - це громадське об'єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи.
Відповідно до ч. 5 ст. 1 Закону України «Про громадські об'єднання» громадське об'єднання може здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи або без такого статусу. Громадське об'єднання зі статусом юридичної особи є непідприємницьким товариством, основною метою якого не є одержання прибутку.
Відповідно до пунктів 3 і 7 Рекомендації CM/Rec (2007)14 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо створення та діяльності неурядових організацій від 10 жовтня 2007 року неурядові організації можуть бути як неформальними об'єднаннями або організаціями, так і об'єднаннями або організаціями, що мають статус юридичної особи. Неурядові організації, які мають статус юридичних осіб, повинні мати ту ж правоздатність, якою зазвичай користуються інші юридичні особи, і на них повинні поширюватися ті ж зобов'язання та санкції, що накладаються адміністративним, цивільним і кримінальним законодавством, які, зазвичай, застосовуються до таких юридичних осіб.
З огляду на вказане правоздатність неурядових організацій, які не мають статусу юридичної особи, може мати визначенні національним законодавством особливості, обмеження порівняно з неурядовими організаціями, які мають статус юридичної особи.
Згідно п. 11 вказаної вище Рекомендації, неурядові організації повинні мати можливість вільно здійснювати свої цілі за умови, що і цілі, і засоби їх досягнення, відповідають вимогам демократичного суспільства.
Частиною 2 ст. 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом.
Права громадської організації на звернення до суду в інтересах своїх членів чи інших осіб Закон «Про громадські об'єднання» не деталізує. Відтак, такі права реалізуються відповідно до положень інших законів.
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у Законі України «Про виконавче провадження» органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до останнього, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 вказаного Закону).
За загальним правилом примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених зазначеним Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (частина перша статті 5 Закону України «Про виконавче провадження»).
Однак, виконання судових рішень може здійснюватися органами та установами, які не є органами примусового виконання (стаття 6 цього ж Закону).
Так, згідно ч. 2 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження», рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
За змістом ч. 1 ст. 14 Закону України «Про виконавче провадження» учасниками виконавчого провадження є, зокрема, сторони та представники сторін.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Положеннями ч. 1 ст. 58 ЦПК України визначено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
В частині 1 статті 16 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що сторони можуть реалізувати свої права і обов'язки у виконавчому провадженні самостійно або через представників. Особиста участь фізичної особи у виконавчому провадженні не позбавляє її права мати представника, крім випадку, коли боржник згідно з рішенням зобов'язаний вчинити певні дії особисто.
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами (частина перша статті 44 ЦПК України).
ГО «ДНПГО» у цій справі діє в інтересах позивача. Стосовно самопредставництва, то ГО «ДНПГО» не є особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи (стаття 56 ЦПК України).
Щодо можливості сторони брати участь у судовому процесі через представника, то виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді. Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена (частини четверта та п'ята статті 131-2 Конституції України).
За положеннями частини першої та другої статті 60 ЦПК України можливість бути представником у суді мають адвокат або законний представник (стаття 59 ЦПК України); під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього кодексу.
У разі відсутності спеціальних приписів щодо вирішення певних питань, які виникають при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність під час виконання судового рішення для розгляду таких скарг мають застосовуватися приписи ЦПК України, якими врегульовані аналогічні питання, зокрема, щодо учасників цивільного процесу, їхніх прав і обов'язків (статті 42-47, 55-64), судових викликів і повідомлень (статті 128-131), заходів процесуального примусу глава 9 розділу ІІІ), відкриття провадження у справі (глава 2 розділу ІІІ), розгляду справи по суті (глава 6 розділу ІІІ), апеляційного та касаційного оскарження судових рішень (глави 1, 2 розділу V).
Отже, з метою забезпечення інтересів правосуддя, виконання завдання цивільного судочинства ЦПК України не передбачає права громадської організації без статусу юридичної особи бути представником у суді, оскільки таке право належить лише адвокатові, законному представникові, а у спорах, що виникають з трудових відносин, та у малозначних спорах - фізичній особі, яка досягла вісімнадцяти років і має цивільну процесуальну дієздатність.
Така правова позиції відповідає висновкам, викладеним за результатом розгляду цивільної справи №199/1478/17 у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року (касаційне провадження № 14-52 цс 19).
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції 11 квітня 2019 року представник апелянта Петрушевська І.О., зокрема, звернула увагу суду на те, що скаргу у даній справі подано в інтересах фізичної особи ГО «ДНПГО», яка не має статусу юридичної особи, а тому таку скаргу має бути залишено без розгляду. Представник апелянта Падалка А.В. також підтримала пояснення зазначеного представника.
Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково (п. 4 ч. 1 ст. 374 ЦПК України).
Згідно ч. 1 ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.
Згідно п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позов подано особою, яка не має цивільної процесуальної дієздатності; позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.
Виходячи з викладеного, встановивши, що Громадська організація "Дніпропетровська незалежна правозахисна громадська організація" на має статусу юридичної особи, а тому вона не наділена повноваженнями на представництво інтересів фізичної особи ОСОБА_3, від імені якого подану скаргу у даній справі; приймаючи до уваги, що вказана обставина стала відома після відкриття провадження у справі, - колегія приходить до висновку про необхідність скасування ухвали Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 жовтня 2018 року, а скаргу Громадської організації "Дніпропетровська незалежна правозахисна громадська організація", яка не має статусу юридичної особи та подала скаргу в інтересах її члена - ОСОБА_3, - необхідно залишити без розгляду.
Необхідно також зауважити, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що Громадська організація "Дніпропетровська незалежна правозахисна громадська організація" на час подачі скарги 28 вересня 2018 року мала статус юридичної особи.
Суд наголошує, що ОСОБА_3 не позбавлений можливості звернення до суду за захистом своїх прав та законних інтересів особисто, або через належного представника.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 377, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - задовольнити частково.
Ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 жовтня 2018 року - скасувати.
Скаргу Громадської організації "Дніпропетровська незалежна правозахисна громадська організація", яка не має статусу юридичної особи та подала скаргу в інтересах її члена - ОСОБА_3, на бездіяльність відділу, визнання незаконним рішення, зобов'язання вчинити певні дії, заінтересовані особи: відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко Владислав Андрійович, - залишити без розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.
Головуючий
Судді
