Справа № 200/16342/17
Провадження № 4с/200/56/19
УХВАЛА
Іменем України
20 березня 2019 року Бабушкінський районний суд м.Дніпропетровська у складі:
головуючого судді – Томаша В.І.,
при секретарі – Кубрак К.В.,
за участю заявника – ОСОБА_1,
представника суб’єктів оскарження - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро скаргу Громадської організації «Дніпропетровська незалежна правозахисна громадська організація» в інтересах ОСОБА_1, суб'єкти оскарження: відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 «на незаконну бездіяльність відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, на незаконну бездіяльність та незаконні дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3Г.», -
ВСТАНОВИВ:
До Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська надійшла скарга Громадської організації «Дніпропетровська незалежна правозахисна громадська організація» в інтересах члена своєї громадської організації ОСОБА_1 на незаконну бездіяльність відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, на незаконну бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4, на незаконну бездіяльність та незаконні дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3, яку автоматизованою системою документообігу суду розподіллено та передано у провадження судді Томаша В.І.
В обґрунтування вищевказаної скарги заявник зазначив, що державний виконавець Сидоренко Р.Г. як посадова особа органу державної влади зобов’язаний був виконати судове рішення та не пізніше ніж у десятиденний строк з дня одержання судового рішення, тобто до 12 листопада 2018 року, повідомити суд і заявника про виконання ухвали Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 жовтня 2018 року по справі № 200/16342/17 (4-с/200/97/18). Однак, замість повідомлення про виконання ухвали від 22 жовтня 2018 у справі № 200/16342/17 (4-с/200/97/18) заявник ОСОБА_1 отримав 24 листопада 2018 року від відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України «Повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання» прийняте державним виконавцем Сидоренком Р.Г. До того ж, заявник зазначає, що відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України отримав виконавчий документ 01 листопада 2018 року, проте лише 09 листопада 2018 року державний виконавець прийняв рішення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, в той час як ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що таке рішення приймається протягом трьох робочих днів з дня пред’явлення виконавчого документа.
З огляду на зазначене вище, а також інші обставини, викладені у скарзі, заявник просив суд постановити, що було порушення п. 1 ст. 6 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод»; постановити, що було порушення ст. 13 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод»; на підставі ст. 262 ЦПК України постановити окрему ухвалу про притягнення державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4, до дисциплінарної відповідальності за п. 15 ч. 2 ст. 65 Закону України «Про державну службу», яку направити органам, до повноважень яких належить притягнення державних виконавців до дисциплінарної відповідальності; на підставі ст. 262 ЦПК України постановити окрему ухвалу про притягнення державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності за ст. 382 КК України, яку направити до органу досудового розслідування для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, встановивши обов’язок надати суду відповідь про вжиті органом досудового розслідування заходи у визначений судом строк – 10 днів з дня отримання даної ухвали; визнати незаконною бездіяльність відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, на виконання до якого надійшли виконавчі документи видані Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська по цивільній справі № 200/16342/17 (2/200/4019/17) та (4с/200/97/18) щодо порушення вимог ст. 453 ЦПК України в частині не повідомлення суд і заявника про виконання виконавчих документів; визнати незаконною бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3, на виконання до якого надійшли виконавчі документи видані Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська по цивільній справі № 200/16342/17 (2/200/4019/17) та (4с/200/97/18) щодо порушення строків вчинення процесуальної дії, який встановлений ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження»; визнати незаконним рішення головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3, на виконання до якого надійшли виконавчі документи видані Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська по цивільній справі № 200/16342/17 (2/200/4019/17) та (4с/200/97/18) щодо письмового повідомлення від 09.11.2018 № 57650979/7-20.1 ОСОБА_1 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання та скасувати це повідомлення; стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати пов’язаних з явкою до суду у порядку ст. 138 ЦПК України, за правилами згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 р. № 590, як компенсацію за відрив від звичайних занять у зв’язку з явкою до суду; судове рішення направити до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України для негайного виконання; зобов’язати відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надати звіт про виконання впродовж п’яти днів з дня отримання судового рішення.
Заявник у судовому засіданні скаргу підтримав в повному обсязі та просить суд її задовольнити. В останні судові засідання, на стадії судових дебатів, заявник не з’явився, надав до суду заяву, якою повідомив про можливість розгляду даної справи за відсутності заявника. Скаргу підтримує в повному обсязі.
Представник суб'єктів оскарження в судовому засіданні скаргу не визнала, надала до суду відзив на скаргу, у якому просила відмовити у задоволенні скарги у повному обсязі.
В обґрунтування заперечень проти вимог скарги зазначила, що Громадська організація «Дніпропетровська незалежна правозахисна громадська організація» звернулась до Міністерства юстиції України, зокрема, до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою від 25 жовтня 2018 року, у якій просила прийняти до примусового виконання виконавчий лист по справі № 200/16342/17 виданий Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська 22 серпня 2018 року про стягнення з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у сумі 1266,75 грн. Однак, до заяви про відкриття виконавчого провадження стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску чи відомостей про звільнення від його сплати, з огляду на що, відповідно до п. 8 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» такий виконавчий документ підлягає поверненню стягувачу без прийняття до виконання.
Вислухавши пояснення заявника та представника суб'єктів оскарження, дослідивши докази в їх сукупності, суд вважає, що заявлені вимоги заявника не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Згідно із ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
У відповідності до ст. ст. 448, 449 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
Так, судом встановлено, що заочним рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 травня 2018 року по справі № 200/16342/17, провадження № 2/200/4019/17 позовні вимоги Громадської організації «Дніпропетровська незалежна правозахисна громадська організація», яка діє в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління державної казначейської служби України в Дніпропетровській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної та матеріальної шкоди було задоволено частково.
22 серпня 2018 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська було видано виконавчий лист від 15 травня 2018 року по цивільній справі № 200/16342/17, провадження 2/200/4019/17 про стягнення з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на користь стягувача ОСОБА_1 заподіяну матеріальну шкоду в сумі 1266 грн. 75 коп. (далі – виконавчий лист № 200/16342/17 від 22.08.2018)
Вищевказаний виконавчий лист № 200/16342/17 від 22.08.2018 разом із заявою про примусове виконання рішення суду заявником було направлено до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
Повідомленням від 31.08.2018 № 57104270/6-20.1, що було винесене державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4, вищевказаний виконавчий лист № 200/16342/17 від 22.08.2018 був повернутий стягувачу без прийняття до виконання.
Не погодившись із зазначеним рішенням державного виконавця, Громадська організація «Дніпропетровська незалежна правозахисна громадська організація» в інтересах члена своєї громадської організації ОСОБА_1 звернулась до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська зі скаргою на незаконну бездіяльність відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, незаконні дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4
Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 жовтня 2018 року по справі № 200/16342/17, провадження № 4с/200/97/18, скаргу Громадської організації «Дніпропетровська незалежна правозахисна громадська організація» в інтересах ОСОБА_1, суб’єкти оскарження: відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4 «на незаконну бездіяльність відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, на незаконні дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України» було задоволено.
29 жовтня 2018 року, засобами поштового зв'язку, заявник направив на адресу Міністерства юстиції України заяву від 25 жовтня 2018 року про прийняття до негайного примусового виконання виконавчих документів (далі – заява від 25.10.2018), в якості додатків до якої були зазначені наступні матеріали, а саме: оригінал виконавчого листа від 22 серпня 2018 року по справі № 200/16342/17 про стягнення заподіяної матеріальної шкоди в сумі 1266 грн. 75 коп., оригінал виконавчого документу від 22 жовтня 2018 року по справі № 200/16342/17 про негайне примусове виконання, копія наказу про утворення ГО «ДНПГО», копія витягу про членство ОСОБА_1 в ГО «ДНПГО».
Як вбачається з реєстраційно-контрольної картки № 34690-33-18 вищевказані документи надійшли до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 09 листопада 2018 року
Згідно обкладинки виконавчого провадження № 57650979 вищевказані документи були передані до виконання головному державному виконавцю відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 09 листопада 2018 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» реєстрація виконавчих документів, документів виконавчого провадження, фіксування виконавчих дій здійснюється в автоматизованій системі виконавчого провадження, порядок функціонування якої визначається Міністерством юстиції України.
Механізм функціонування автоматизованої системи виконавчого провадження визначений Положенням про автоматизовану систему виконавчого провадження, що затверджене наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 № 2432/5 (далі – Положення про АСВП).
Згідно із п. 1 Розділу IV Положення про АСВП державний або приватний виконавець після отримання виконавчого документа у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», приймає рішення про відкриття виконавчого провадження чи про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання.
Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред’явлення.
Згідно із п. 6 Розділу 1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, що затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (далі – Інструкція 512/5) під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.
У свою чергу, оскаржуване повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання № 57650979/7-20.1 є таким, що винесе головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 09.11.2018.
Оскільки, п. 1 Розділу IV Положення про АСВП передбачено, що рішення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання приймається державним виконавцем після отримання виконавчого документа у строк встановлений Законом, тобто ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», а саме протягом трьох робочих днів, та оскільки, вищевказаний виконавчий лист був переданий до виконання державному виконавцю 09 листопада 2018 року, то рішення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання № 57650979/7-20.1, що прийняте 09.11.2018 є таким, що прийняте головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 у строк, встановлений законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 Цивільного процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Вищевказана правова позиція кореспондується із висновком щодо застосування норм права, який викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 березня 2019 року по справі № 199/7250/17, провадження № 61-48754св18.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Загальні умови та порядок здійснення виконавчого провадження передбачені Розділом ІІІ Інструкції № 512/5.
Відповідно до п. 3 Розділу ІІІ Інструкції № 512/5 заява про примусове виконання рішення подається до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця у письмовій формі разом із оригіналом (дублікатом) виконавчого документа та квитанцією про сплату авансового внеску, крім випадків, коли стягувач звільняється від сплати авансового внеску відповідно до частини другої статті 26 Закону та у разі виконання рішення Європейського суду з прав людини.
Згідно із ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» до заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру та рішень про забезпечення позову - у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника - фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
Як вбачається з матеріалів справи, серед додатків до заяви про прийняття до негайного примусового виконання виконавчих документів заявником було зазначено оригінал виконавчого листа від 22 серпня 2018 року по справі № 200/16342/17 про стягнення заподіяної матеріальної шкоди в сумі 1266 грн. 75 коп., оригінал виконавчого документу від 22 жовтня 2018 року по справі № 200/16342/17 про негайне примусове виконання, копія наказу про утворення ГО «ДНПГО», копія витягу про членство ОСОБА_1 в ГО «ДНПГО».
Однак, підтвердження сплати авансового внеску чи відомостей про звільнення від його сплати, заявником до заяви про прийняття до негайного примусового виконання виконавчих документів додано не було.
Відповідно до п. 8 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред’явлення, якщо стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов’язковим.
Оскільки, заявником до вищевказаної заяви про примусове виконання рішення не було додано підтвердження сплати авансового внеску та не зазначено підстав для звільнення від такої сплати, та оскільки п. 8 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, без прийняття до виконання якщо стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов’язковим, то рішення державного виконавця про повернення вищевказаного виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання на підставі п. 8 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» є таким, що прийняте державним виконавцем на підставі, в межах повноважень, у спосіб, що передбачений Законом та не порушує прав, інтересів стягувача.
Відповідно до п. 3 Розділу ІІІ Інструкції № 512/5 на кожен поданий на примусове виконання виконавчий документ стягувачем подається окрема заява про примусове виконання рішення.
Так, у заяві від 25.10.2018 заявник просив прийняти до негайного примусового виконання виконавчий лист № 200/16342/17 від 22.08.2018 про стягнення з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у сумі 1266 (одна тисяча двісті шістдесят шість) гривень 75 копійок та перерахувати грошові кошти у готівковій формі через відділення «Укрпошти» № 82 за місцем проживання ОСОБА_1
Оскільки, п. 3 Розділу ІІІ Інструкції № 512/5 передбачено, що на кожен поданий на примусове виконання виконавчий документ стягувачем подається окрема заява про примусове виконання рішення, та оскільки, у вищевказаній заяві від 25.10.2018 заявник просив прийняти до примусового виконання виконавчий лист № 200/16342/17 від 22.08.2018 про стягнення з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у сумі 1266 грн.75 коп., то посилання заявника на бездіяльність державного виконавця щодо невиконання виконавчого документу, виданого Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська по цивільній справі № 200/16342/17 (4с/200/97/18) є безпідставним та не відповідає обставинам справи.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
В той же час, ч. 1 ст. 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Оскільки, оскарження дій чи бездіяльності відділу виконавчої служби взагалі не передбачено положеннями розділу VII ЦПК України Судовий контроль за виконанням судових рішень, бо нормами закону передбачено подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного або приватного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС, то вимоги заявника щодо визнання незаконною бездіяльність відділу примусового виконання рішень взагалі не ґрунтуються на законі.
Суд враховує ту обставину, що на момент розгляду даної справи Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України було подано апеляційну скаргу на ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 жовтня 2018 року по справі № 200/16342/17, провадження № 4с/200/97/18, яка, у свою чергу, перебуває у провадженні Дніпровського апеляційного суду.
Пунктом 49 Висновку Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень передбачено, що судді повинні в цілому послідовно застосовувати закон.
Постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06.03.2019 по справі № 199/7250/17, провадження № 61-48754св18 було переглянуто правовідносини подібні до тих, що розглядались по справі № 200/16342/17 провадження № 4с/200/97/18 та Верховним Судом зроблено висновок про те, що виконавчий лист, боржником за яким є державний орган, підлягає виконанню органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, а не органами державної виконавчої служби.
Крім того, суд вважає доводи заявника щодо винесення окремих ухвал такими, що не заслуговують судом уваги, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 262 ЦПК України це право, а не обов’язок суду постановити окрему ухвалу, яка виноситься в разі встановлення судом наявності ознак кримінального правопорушення.
Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що вимоги скарги Громадської організації «Дніпропетровська незалежна правозахисна громадська організація» в інтересах члена своєї громадської організації ОСОБА_1 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 449, 450, 451 ЦПК України, суд -
УХВАЛИВ:
Відмовити в задоволенні скарги Громадської організації «Дніпропетровська незалежна правозахисна громадська організація» в інтересах ОСОБА_1, суб'єкти оскарження: відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 «на незаконну бездіяльність відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, на незаконну бездіяльність та незаконні дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3Г.».
Судові витрати пов’язані з розглядом скарги покласти на заявника.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського Апеляційного суду або через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська протягом 15 днів з дня винесення ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду – якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Бабушкінського
районного суду ОСОБА_5
