П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2019 року

м. Київ

Справа № 826/3620/17

Провадження № 11-1393апп18

ВеликаПалата Верховного Суду у складі:

Головуючого судді-доповідача ПрокопенкаО.Б.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

розглянула в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_3 до Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації (далі - Святошинська РДА), третя особа - ОСОБА_4 як законний представник малолітньої дитини ОСОБА_5, про скасування рішень

за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 квітня 2018 року (суддя Літвінова А. В.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2018 року (судді Шурко О. І., Василенко Я. М., Степанюк А. Г.),

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2017 року ОСОБА_3 звернулась до суду з адміністративним позовом про скасування рішення Святошинської РДА (відділ з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб) від 9 листопада 2016 року про реєстрацію місця проживання ОСОБА_5, 2016 року народження, за адресою: АДРЕСА_1.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 зазначила, що вона є власником приватного будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, у якому її донька ОСОБА_4 зареєструвала свою доньку ОСОБА_5 без дозволу власника. При цьому донька - ОСОБА_4 за вказаною вище адресою не проживає, проте реєстрація місця проживання малолітньої дитини перешкоджає позивачу розпоряджатися своєю власністю на свій розсуд.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 квітня 2018 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2018 року, закрито провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), оскільки цей спір має розглядатися судом за правилами цивільного судочинства.

Не погодившись із судовими рішеннями, ОСОБА_3 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та направити справу для продовження її розгляду до суду першої інстанції.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 10 вересня 2018 року відкрив касаційне провадження за скаргою ОСОБА_3, а ухвалою від 29 листопада 2018 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 КАС.

У відзиві на касаційну скаргу представник Святошинської РДА зазначив, що суди дійшли правильного висновку, що цей спір є приватно-правовим, оскільки питання щодо зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема від вирішення питання про право користування такою особою жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та наведені в касаційній скарзі та відзиві на неї доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

З установлених судами фактичних обставин справи вбачається, що спірні правовідносини виникли між учасниками справи з приводу захисту житлових прав та інтересів позивача, а отже, існує спір про право, що виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі частини першої статті 19 ЦПК суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Таким чином, суди попередніх інстанцій, ураховуючи суть спірних правовідносин та суб'єктний склад, дійшли обґрунтованого висновку про закриття провадження у справі у зв'язку з тим, що вона не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Окрім того, з матеріалів справи убачається, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 6 жовтня 2016 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду м. Києва від 14 травня 2018 року, задоволено позов ОСОБА_4 у справі

№ 759/5229/16-ц за її позовом до ОСОБА_3, третя особа - Служба у справах дітей Святошинського району м. Києва, про вселення до квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 24 липня 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду м. Києва від 6 листопада 2018 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3 у справі № 759/9647/16-ц за її позовом до ОСОБА_4, третя особа - Служба у справах дітей Святошинського району м. Києва, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

За правилами частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 квітня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2018 року - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 КАС, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 квітня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя-доповідач О.Б. ПрокопенкоСудді Н.О. АнтонюкЛ.М. Лобойко С.В. БакулінаН.П. Лященко В.В. БританчукЛ.І. Рогач Д.А. ГудимаІ.В. Саприкіна В.І. ДанішевськаО.М. Ситнік О.С. ЗолотніковО.С. Ткачук О.Р. КібенкоВ.Ю. Уркевич В.С. КнязєвО.Г. Яновська