ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/10819/15 Суддя (судді) першої інстанції: Федорчук А.Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю.

за участю секретаря судового засідання Цюпка Б.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника прокурора м. Києва на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 жовтня 2018 року у справі за адміністративним позовом Заступника прокурора Хмельницької області до Державної санітарно - епідеміологічної служби України, треті особи: Державна установа «Інститут гігієни та медичної екології ім. О.М. Марзєєва НАМН України» про визнання протиправним та скасування висновку, -

В С Т А Н О В И Л А:

Заступник прокурора Хмельницької області звернувся у суд із позовом до Державної санітарно - епідеміологічної служби України, у якому просив визнати протиправним та скасувати висновок державної санітарно - епідеміологічної експертизи №05.03.02-07/78980 від 26.12.2014 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 вересня 2015 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2015 року, в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.11.2016 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 вересня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2015 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи судові рішення суду першої та апеляційної інстанції і направляючи справу на новий розгляд, Вищий адміністративний суд України зазначив, що висновок санітарно-епідеміологічної експертизи неможливо визнати правомірним, оскільки відповідач під час комплексного вивчення документів ПАТ «Компанії «Райз», не перевірив відповідність цих документів фактичним даним. Крім того, суди не перевірили доводи позивача щодо кількості мінеральних добрив, які зберігаються на складах ПАТ «Компанії «Райз», що виключають можливість зменшення санітарно-захисної норми відповідно до пункту 5.7. ДСП планування та забудови населених пунктів. Дані розрахунків та лабораторних досліджень, які б підтверджували відсутність перевищення на межі житлової забудови зі складськими приміщеннями гігієнічних нормативів щодо концентрації шкідливих речовин у атмосферному повітрі, рівні шуму, вібрації, ультразвуку, електромагнітних та іонізуючих випромінювань, статичної електрики в матеріалах справи також відсутні. Водночас, протоколи дослідження повітря населених місць від 03 червня 2013 року №128-129 та від 29 жовтня 2013 року №453-454 на які послалися суди, не є належним доказом відсутності концентрації забруднюючих речовин в атмосферне повітря, оскільки стосуються даних 2013 року, а оскаржуваний висновок затверджено у 2014 році.

За наслідками нового розгляду справи рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 жовтня 2018 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Судове рішення вмотивовано тим, що Державною санітарно - епідеміологічною службою України прийнято спірний висновок на підставі отриманих документів (висновків, протоколів) Державних установ «Інститут гігієни О.М. Марзєєва НАМН України» та «Хмельницький обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України», в яких були відсутні зауваження та порушення та під час розгляду справи позивач не звертався до відповідача з поданням про проведення повторної санітарно - епідеміологічної експертизи, а також не надав суду переконливі докази того, що подані документи (протоколи, висновки, акти обстеження) складені з порушенням вимог законодавства.

Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що з невірним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, надавши перевагу рішенню СЕС, суд першої інстанції дійшов невірного висновку про правомірність висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 26.12.2014 року №05.03.02-07/78980. Зокрема. Апелянт вказує на те, що згідно з санітарними паспортами від 28.03.2013 року, виданими товариству Хмельницьким міськрайонним управлінням Головного управління Держсанепідслужби у Хмельницький області, на зазначених складах можливе зберігання загалом понад 1000 тон мінеральних добрив, а отже в силу вимог п. 5.16 та додатку №8 Державних санітарних правил, розмір санітарно - захисних зон для таких складів повинен складати не менше 300 м.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, згідно з висновком державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 26.12.2014 р. №05.03.02-07/78980, який затверджений т.в.о. головного державного санітарного лікаря України ОСОБА_3 на підставі протоколу №3447 від 16.12.2014 року, обґрунтування встановлення санітарно-захисної зони для складських приміщень для зберігання ПАТ «Компанія «Райз» пестицидів та мінеральних добрив за адресою: Хмельницька область, Хмельницький район с. Копистин вул. Чапаєва, 16" відповідає вимогам діючого санітарного законодавства України.

Відповідно до протоколу державної санітарно - епідеміологічної експертизи №3447 від 16.12.2014 року Держсанепідемслужба України залишає за собою право відкликати висновок у разі недотримання гігієнічних нормативів забруднюючих речовин в атмосферному повітрі та шуму на межі встановленої СЗЗ для зазначеного об'єкта.

Не погоджуючись із вказаним висновком та вважаючи, що порушення передбаченого законодавством порядку проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи може вплинути на санітарне та епідемічне благополуччя населення, позивач звернувся в суд із даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» Державній санітарно-епідеміологічній експертизі підлягають: проекти міждержавних, державних цільових, регіональних, місцевих і галузевих програм соціально-економічного розвитку; інвестиційні проекти і програми у випадках і порядку, встановлених законодавством; схеми, передпроектна документація, що стосується районного планування і забудови населених пунктів, курортів тощо; проекти нормативно-технічної, інструкційно-методичної документації, що стосується здоров'я та середовища життєдіяльності людини; продукція, напівфабрикати, речовини, матеріали та небезпечні фактори, використання, передача або збут яких може завдати шкоди здоров'ю людей; документація на розроблювані техніку, технології, устаткування, інструменти тощо; діючі об'єкти, у тому числі військового та оборонного призначення.

Згідно ст. 12 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» Державна санітарно-епідеміологічна експертиза проводиться органами державної санітарно-епідеміологічної служби, а в особливо складних випадках - комісіями, що утворюються головним державним санітарним лікарем. Експертиза проектів будівництва проводиться відповідно до статті 31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". До проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи можуть залучатися за їх згодою фахівці наукових, проектно-конструкторських, інших установ та організацій незалежно від їх підпорядкування, представники громадськості, експерти міжнародних організацій. Рішення про необхідність і періодичність проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи діючих об'єктів приймається відповідними посадовими особами державної санітарно-епідеміологічної служби. Перелік установ, організацій, лабораторій, що можуть залучатися до проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи, встановлюється головним державним санітарним лікарем України. Висновок щодо результатів державної санітарно-епідеміологічної експертизи затверджується відповідним головним державним санітарним лікарем.

Відповідно до розділів 3.1 - 3.3 Порядку проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14 березня 2006 року №120 (далі - Порядок №120) державній санітарно-епідеміологічній експертизі підлягають об'єкти, визначені в статті 11 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», якщо щодо них раніше не проводилася експертиза і власник об'єкта чи вповноважена ним особа не має діючого позитивного висновку на цей об'єкт. Забороняється використання або функціонування об'єктів експертизи без наявності позитивного висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи. Визначення відповідності діючих об'єктів експертизи (тобто об'єктів експертизи, які вже використовуються або функціонують) вимогам санітарних норм здійснюється в ході поточного державного санітарно-епідеміологічного нагляду шляхом періодичної вибіркової перевірки і не потребує проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи.

Розділами 7.1 - 7.4 Порядку №120 передбачено, що Державна санітарно-епідеміологічна експертиза об'єктів, на які є санітарні норми або нормативні документи, що затверджені згідно з чинним законодавством України, проводиться установами, закладами державної санітарно-епідеміологічної служби України. Державна санітарно-епідеміологічна експертиза об'єктів, на які відсутні санітарні норми, затверджені нормативні документи та в інших особливо складних випадках, проводиться експертними комісіями, які утворені головним державним санітарним лікарем. До проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи можуть залучатися за їх згодою фахівці наукових, проектно-конструкторських, інших установ та організацій незалежно від їх підпорядкування, представники громадськості, експерти міжнародних організацій. Державна санітарно-епідеміологічна експертиза включає такі етапи: звернення заявника у випадках, передбачених пунктом 7.2 цього Порядку, до Департаменту державного санітарно-епідеміологічного нагляду Міністерства охорони здоров'я України, а у випадках, передбачених пунктом 7.1, - до установ, закладів державної санітарно-епідеміологічної служби України; здійснення вимірювань, досліджень об'єктів, наукового обґрунтування відповідних вимог щодо об'єкта експертизи (показників безпеки та умов використання тощо) та оформлення звіту; проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи та оформлення її результатів у вигляді протоколу експертизи; підготовка проекту висновку; затвердження висновку експертизи та внесення його до реєстру висновків експертизи.

Згідно з п. 2.4 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України № 173 від 19 червня 1996 року, при виборі земельних ділянок під будівництво, затвердженні норм проектування, проектів планування і забудови населених пунктів, введенні в експлуатацію житлових будинків, будівель культурно-побутового призначення, промислових та інших підприємств і споруд потрібен обов'язковий експертний висновок органів та установ санітарно-епідеміологічної служби за встановленою формою.

Відповідно до п. 5.4 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, промислові, сільськогосподарські та інші об'єкти, що є джерелами забруднення навколишнього середовища хімічними, фізичними та біологічними факторами, при неможливості створення безвідходних технологій повинні відокремлюватись від житлової забудови санітарно-захисними зонами.

Санітарно-захисну зону слід встановлювати від джерел шкідливості до межі житлової забудови, ділянок громадських установ, будинків і споруд , в тому числі дитячих, навчальних, лікувально-профілактичних установ, закладів соціального забезпечення, спортивних споруд та ін., а також територій парків, садів скверів та інших об'єктів зеленого будівництва загального користування, ділянок оздоровчих та фізкультурно-спортивних установ, місць відпочинку, садівницьких товариств та інших, прирівняних до них об'єктів, в тому числі: - для підприємств з технологічними процесами, які є джерелами забруднення атмосферного повітря шкідливими, із неприємним запахом хімічними речовинами та біологічними факторами, безпосередньо від джерел забруднення атмосфери організованими викидами (через труби, шахти) або неорганізованими викидами (через ліхтарі будівель, димлячі і паруючі поверхні технологічних установок та інших споруд, тощо), а також від місць розвантаження сировини, промпродуктів або відкритих складів; - для підприємств з технологічними процесами, які є джерелами шуму, ультразвуку, вібрації, статичної електрики, електромагнітних та іонізуючих випромінювань та інших шкідливих факторів від будівель, споруд та майданчиків, де встановлено обладнання (агрегати, механізми), що створює ці шкідливості; - для теплових електростанцій, промислових та опалювальних котелень - від димарів та місць зберігання і підготовки палива, джерел шуму; - для санітарно-технічних споруд та установок комунального призначення, а також сільськогосподарських підприємств та об'єктів - від межі об'єкта.

На зовнішній межі санітарно-захисної зони, зверненої до житлової забудови, концентрації та рівні шкідливих факторів не повинні перевищувати їх гігієнічні нормативи (ГДК, ГДР), на межі курортно-рекреаційної зони - 0,8 від значення нормативу.

Територія санітарно-захисної зони не повинна розглядатись як резерв розширення підприємств, сельбищної території і прирівняних до них об'єктів.

Згідно з п. 5.7 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, розміри санітарно-захисної зони можуть бути зменшені, коли в результаті розрахунків та лабораторних досліджень, проведених для району розташування підприємств або іншого виробничого об'єкта, буде встановлено, що на межі житлової забудови та прирівняних до неї об'єктів концентрації шкідливих речовин у атмосферному повітрі, рівні шуму, вібрації, ультразвуку, електромагнітних та іонізуючих випромінювань, статичної електрики не перевищуватимуть гігієнічні нормативи.

Відповідно до п. 5.9 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, розміри санітарно-захисних зон для нових видів виробництв, підприємств та інших виробничих об'єктів з новими технологіями, а також зміна цих зон (збільшення чи зменшення згідно з пунктом 5.7) для підприємств і виробництв I - III класів небезпеки затверджуються Головним державним санітарним лікарем України на підставі висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи проектних матеріалів на будівництво зазначених об'єктів.

Зміна розмірів санітарно-захисних зон для підприємств та інших виробничих об'єктів IV - V класів небезпеки затверджується головними державними санітарними лікарями Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя на підставі висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи проектних матеріалів на будівництво зазначених об'єктів.

Згідно з п. 5.16 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, санітарно-захисні зони для складських будівель слід приймати на основі діючих нормативів щодо проектування складських будівель і споруд.

Розміри санітарно-захисних зон для міських загальнотоварних та спеціалізованих складів наведені у додатку № 6, для складів сильнодіючих отруйних речовин - у додатках № 7 та № 8.

Санітарні розриви від загальнотоварних і спеціалізованих складів до закладів охорони здоров'я, відпочинку, дитячих дошкільних закладів і загальноосвітніх шкіл можуть бути збільшені, але не більше, ніж у 2 рази на вимогу органів та установ державного санітарного нагляду.

Судом установлено, що до Головного державного санітарного лікаря України ОСОБА_4 13.03.2014 р. надійшла заява щодо проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи та видачу висновку по об'єкту експертизи: «Обґрунтування встановлення санітарно-захисної зони для Складських приміщень для зберігання пестицидів та мінеральних добрив за адресою: 31345, Хмельницька область, Хмельницький район, с. Копистин, вул. Чапаєва, 16»; Виробник - ПП «Інтер-Еко»; Замовник - ПАТ «Компанія «Райз» (стор. 67, 68 том І справи).

Спірний висновок прийнято на підставі наступних документів: протоколів Державної установи «Хмельницький обласний лабораторним центром Держсанепідслужби України» про право проведення дослідження повітря робочої зони на території Хмельницької філії ПАТ «Компанія «РАЙЗ» в с. Копистин Хмельницького району від № 145-147 від 06 червня 2013 року (за 31 травня 2013 року), № 236-238 від 30 жовтня 2013 року (за 28 жовтня 2013 року), № 34-36 від 06 червня 2014 року (04 червня 2014 року), якими встановлено, що концентрація, визначених речовин, не перевищує ГДК; протоколів Державної установи «Хмельницький обласний лабораторним центром Держсанепідслужби України» про право проведення дослідження повітря населених місць № 128-129 від 03 червня 2013 року (за 31 травня 2013 року), № 453-454 від 29 жовтня 2013 року (28 жовтня 2013 року), № 213 від 6 червня 2014 року (04 червня 2014 року), в яких зазначено, що максимально-разова, гранично допустима концентрація аміаку в атмосферному повітрі не перевищує нормативних значень.

У подальшому, Департаментом екології та природних ресурсів Хмельницької обласної адміністрації Хмельницькій філії ПАТ «Компанія «РАЙЗ» 05 березня 2014 року надано дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами терміном на 5 років - з 05 березня 2014 року по 05 березня 2019 року.

Державною установою «Інститут гігієни О.М. Марзєєва НАМИ України» - Комісією з питань встановлення та зміни розмірів санітарно-захисних зон, 16.12.14 за № 3447 складено Протокол державної санітарно-епідеміологічної експертизи, котрим встановлено, що за матеріалами натурних досліджень, проведених ДУ «Хмельницький обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України» (протокол № 128-129 від 03.06.2013 та від 29.10.2013 №№453-454) на межі житлової забудови встановлено, що концентрації забруднюючих речовин в атмосферному повітрі не перевищували гранично допустимі показники.

Отже, Державною санітарно-епідеміологічною службою України прийнято спірний висновок на підстав отриманих документів (висновків, протоколів) Державної установи «Інститут гігієни О.М. Марзєєва НАМИ України», Державної установи «Хмельницький обласний лабораторним центром Держсанепідслужби України».

При цьому, позивачем не надано будь-яких доказів того, що вказані документи (висновки та протоколи) прийняті з порушенням вимог чинного законодавства чи суперечать Закону.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, із системного аналізу змісту додатків № 7 та № 8 до Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів вбачається, що санітарні захисні зони встановлюються саме до складу, який фактично і є джерелом забруднення.

З матеріалів справи вбачається, що концентрації забруднюючих речовин в атмосферне повітря (на межі житлової забудови) не перевищують граничнодопустимі показники, що підтверджується протоколами ДП "Хмельницький обласний лабораторний центр Держсанепідемслужби України" № 128-129 від 03 червня 2013 року, № 453-454 від 29 жовтня 2013 року, №213 від 06 червня 2014 року, №36-36 від 06 червня 2014 року (а.с.230-240 т. 1).

Окрім того, колегія суддів враховує, що оскаржуваний висновок прийнятий на підставі протоколу Комісії з питань встановлення та зміни розмірів санітарно-захисних зон № 3447 від 16 грудня 2014 року, із змісту якого слідує, що за санітарною класифікацією Хмельницька філія ПАТ "Компанія "Райз" за розрахунковими та натуральними дослідженнями не створюватиме на межі найближчої житлової забудови, рівнів забруднення атмосферного повітря вище гігієнічних нормативів і рівнів шуму вище допустимих норм, із встановленням санітарно-захисної зони розміром 175 м у північному та 130 м у північно-східному напрямках і дотриманням нормативної 200 м санітарно-захисної зони в усіх інших напрямках, а також відповідатиме вимогам п. 5.8 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом № 173 від 19 червня 1996 року Міністерства охорони здоров'я України, і не призведе до погіршення санітарно-гігієнічних умов проживання та здоров'я мешканців прилеглої житлової забудови.

Посилання апелянта на висновки проведеного дослідження ЗАЦ «Карат», згідно з якими начебто відстань до житлової забудови від складських приміщень складає менше дозволеної, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази такого дослідження та самі висновки, у той час як із копії листа прокуратури (а.с. 27 т. 1) та копії кадастрового плану (а.с.28 т. 1) неможливо зробити конкретні висновки з цього питання. До того ж, дане товариство не здійснює розробку документів, що обґрунтовують обсяги викидів для підприємств.

Як в апеляційній скарзі так і в судовому засіданні представник позивача посилалась, що судом першої інстанції не прийнято до уваги положення вимог п. 5.16 та додатку №8 Державних санітарних правил, в яких при можливому зберіганні понад 1000 тонн мінеральних добрив, розмір санітарно - захисних зон повинен складати не менше 300 м. Водночас, будь-яких доказів зберігання ПАТ «Компанія Райз» саме такої кількості мінеральних добрив суду надано не було.

До Держсанепідемслужби України позивач також не звертався для з'ясування питань щодо недотримання гігієнічних нормативів забруднюючих речовин.

Висновки, які б спростовували оскаржуваний висновок колегії суду не надано. Клопотання про призначення експертизи не заявлялося.

Окремо колегія суддів наголошує на тому, що згідно з розділами 9, 10 Порядку №120 Висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи визнаються недійсними: у зв'язку із закінченням терміну дії; за результатами повторної державної санітарно-епідеміологічної експертизи об'єкта, призначеної головним державним санітарним лікарем України, що визнає недійсними попередні результати. Оскарження висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи проводиться в порядку, передбаченому статтею 43 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення».

Тобто, позивач не був позбавлений права звернутися до відповідача з поданням про проведення повторної перевірки ПАТ «Компанія «РАЙЗ» санітарно-епідеміологічної експертизи об'єкта. Однак, доказів звернення із таким поданням позивачем не надано.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що згідно ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Зважаючи на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач, складаючи висновок державної санітарно - епідеміологічної експертизи №05.03.02-07/78980 від 26.12.2014 рок, який затверджений в.о. головного державного санітарного лікаря України, діяв у спосіб та у межах повноважень, визначених законодавством України.

Доказів, які б спростували спірний висновок та, як наслідок, свідчили б про його протиправність, позивачем суду не надано. Натомість, наявні в матеріалах справи докази, свідчать про обґрунтованість спірного висновку та відсутність підстав для його скасування.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Керуючись ст.ст.243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Заступника прокурора м. Києва - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 жовтня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст.329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 15 квітня 2019 року.

Головуючий суддя Н.В.Безименна

Судді Л.В.Бєлова

А.Ю.Кучма