ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"28" лютого 2019 р. м. Київ Справа№ 910/11764/17
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Скрипки І.М.
суддів: Тищенко А.І.
Чорної Л.В.
при секретарі судового засідання Подоляк Р.Ю.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 28.02.2019
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ост-Вест Експрес" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2018 (повний текст складено та підписано 01.10.2018)
у справі №910/11764/17 (суддя Трофименко Т.Ю.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ост-Вест Експрес"
до Київської міської ради
про внесення змін до договору оренди земельної ділянки
В судовому засіданні 28.02.2019 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Ост-Вест Експрес" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 26.06.2015, укладеного з Київською міською радою.
Позов обґрунтований тим, що з прийняттям відповідачем рішення від 12.12.2016 № 554/1558 «Про бюджет міста Києва на 2017 рік» фактично змінився мінімальний розмір орендної плати для виду землекористування позивача з 5% до 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, внаслідок чого підприємство позивача знаходиться в гірших конкурентних умовах порівняно з іншими суб'єктами господарювання, які займаються тим же видом діяльності і укладають договори оренди земельних ділянок після набуття чинності вказаного рішення Київської міської ради зі ставкою земельного податку значно нижче, ніж та процентна ставка, що зазначена в спірному договорі оренди землі.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.10.2017 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.12.2017, вказане рішення скасовано, прийнято нове, яким позов задоволено.
Постановою Верховного Суду від 12.07.2018 рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.12.2017 у справі №910/11764/17 скасовано, справу №910/11764/17 направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Скасовуючи постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.12.2017, Верховний Суд наголошував, що висновки як суду першої інстанції, так і апеляційного суду про те, чи регулює спірне рішення правовідносини сторін даної справи і в якій мірі, є передчасними та неповними, судові рішення прийнято при не дослідженні доказів.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід повно й об'єктивно встановити обставини справи та вирішити спір відповідно до вимог чинного законодавства.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.09.2018 у справі №910/11764/17 в позові відмовлено.
Рішення обґрунтовано недоведеністю позовних вимог.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з вищезазначеним рішенням, позивач 22.10.2018 звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.
Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального права, що призвело до прийняття необґрунтованого рішення.
Скаржник вважає, що умовами спірного договору сторони погодили як підставу зміни розміру орендної плати не лише зміну законодавчо визначеного розміру орендної плати, але й мінімальний розмір орендної плати, який встановлюється Київською міською радою для земельних ділянок, розташованих на території міста Києва.
На переконання апелянта, судом було невірно надано оцінку обставинам справи щодо не визначення сторонами як підставу для зміни розміру орендної плати зазначення в п. 4.8 договору оренди зміни мінімальної орендної плати, та невірно застосовано положення ст. 627 ЦК України, ст.ст. 16, 21, 30 Закону України «Про оренду землі». Позивач та відповідач як сторони договору оренди визначили безпосередньо в самому договорі оренди в п. 4.8 таку підставу для перегляду розміру орендної плати як зміну мінімального розміру орендної плати, що узгоджується з принципом свободи договору, встановленим ст.ст. 3, 6, 627 ЦК України. Між тим мінімальний розмір орендної плати по м. Києву змінився на підставі рішення Київської міської ради від 12.12.2016 №554/1558 «Про бюджет міста Києва на 2017 рік».
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача 07.11.2018 передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Разіна Т.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2018 у справі №910/11764/17 відкрито апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 11.12.2018.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2018, у зв'язку з перебуванням суддів Разіної Т.І. та Михальської Ю.Б. у відпустці для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Тищенко А.І., Чорна Л.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2018 у справі №910/11764/18 відкрито апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 07.02.2019.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2019 у справі №910/11764/18 оголошено перерву у справі до 28.02.2019, враховуючи необхідність додаткового з`ясування обставин справи.
Явка представників сторін
Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 28.02.2019 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 28.02.2019 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції
Рішенням Київської міської ради ІІ сесії VІІ скликання 20.11.2014 №414/414 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Ост-Вест Експрес" земельної ділянки для експлуатації та обслуговування будівель і споруд майнового комплексу на вул. Вікентія Хвойки, 18/14 в Оболонському районі м. Києва" було вирішено: "Передати Товариству з обмеженою відповідальністю "Ост-Вест Експрес", за умови виконання пунктом 2 цього рішення, у довгострокову оренду на 15 років земельну ділянку площею 3,5703 га (кадастровий номер 8000000000:78:136:0003) для експлуатації та обслуговування будівель і споруд майнового комплексу на вул. Вікентія Хвойки, 18/14 в Оболонському райони м. Києва із земель комунальної власності територіальних громад міста Києва у зв'язку з переходом права власності на будівлі і споруди (категорія земель - землі житлового та громадської забудови, справа №А-14370)".
На виконання вищевказаного рішення 26.06.2015 між позивачем (орендар) та відповідачем (орендодавець) був укладений Договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П. та зареєстрований в реєстрі за №148 (далі - Договір оренди).
Відповідно до п. 1 Договору оренди орендодавець, на підставі рішення Київської міської ради від 20.11.2014 №414/414 передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку (далі - об'єкт або земельна ділянка), визначена цим договору.
Відповідно до п. 4.2 Договору оренди, річна орендна палата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 5 відсотків від її нормативної грошової оцінки.
Згідно з п. 4.3. Договору оренди, розмір орендної плати змінюється за згодою сторін шляхом прийняття відповідного рішення Київською міською радою, внесення змін до цього Договору та з урахуванням п.п.4.4. даного Договору.
Пунктом 4.4. Договору оренди встановлено, що розмір орендної плати змінюється шляхом прийняття відповідного рішення Київською міською радою, якщо орендна ставка визначена у п.п.4.2. Договору нижча, ніж мінімальна орендна ставка визначена чинним законодавством України. Після прийняття відповідного рішення Київської міської ради та доведення даного рішення до орендаря для ознайомлення, орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату відповідно до нової орендної ставки.
У п. 4.8 Договору оренди сторони погодили, що розмір орендної плати переглядається у разі зміни умов господарювання, передбачених договором, зміни розмірів земельного податку, зміни мінімального розміру орендної плати, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами, та у інших випадках, передбачених законом, за згодою сторін, але не частіше, ніж один раз у рік. Після прийняття відповідного рішення Київської міської ради орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату відповідно до нової орендної ставки.
Земельна ділянка, яка є об'єктом оренди, належить до земель комунальної власності територіальної громади міста Києва на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 06.09.2012 №5245-VІ.
Рішенням Київської міської ради від 25.04.2017 №266/2488 було виправлено помилку, допущену в зазначенні категорії земель, вирішено внести зміни до рішення Київської міської ради від 20.11.2014 №414/414, у п. 1 слова "категорія земель - землі житлової та громадської забудови" замінити словами "категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення" (справа №А-22495).
На момент укладання Договору оренди розмір орендної плати був встановлений рішенням Київської міської ради "Про бюджет міста Києва на 2015 рік" від 28.01.2015 №60/925.
В п. 28 вказаного Рішення Київської міської ради "Про бюджет міста Києва на 2015 рік" було вказано установити розміри орендної плати за земельні ділянки згідно з додатком 10 до цього рішення. Установити, що річна орендна плата за земельні ділянки, на яких здійснюється різні види економічної діяльності, у тому числі передача будівель, споруд чи приміщень в оренду, встановлюється пропорційно до видів діяльності та розмірів орендної плати.
Пунктом 12 Додатку 10 розміри орендної плати за земельні ділянки (у відсотках від нормативної грошової оцінки) до Рішення Київської міської ради "Про бюджет міста Києва на 2015 рік" було визначено розмір орендної плати за видом діяльності: складське господарство - 5 відсотків.
Земельна ділянка площею 3,5703 га (кадастровий номер 8000000000:78:136:0003) надавалася позивачу в оренду для експлуатації та обслуговування будівель і споруд майнового комплексу на вул. В.Хвойки, 18/14, в м. Києві. Ці будівлі і споруди складають єдиний майновий комплекс, придбаний позивачем за договором купівлі-продажу єдиного майнового комплексу від 22.08.2007 та використовується під складське господарство, що є основним видом діяльності, який здійснює Товариство з обмеженою відповідальністю "Ост-Вест Експрес". Вказане підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 18.07.2017 та відомостями з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, згідно з якими основним видом діяльності позивача є складське господарство. Також, вказане підтверджується п. 1.1. Договору купівлі-продажу єдиного майнового комплексу від 22.08.2007, в якому зазначені переважно приміщення складського призначення.
В силу наведеного на момент укладання договору оренди сторони виходили з мінімального розміру орендної плати, встановленого для виду діяльності складське господарство - 5%.
12.12.2016 Київська міська рада прийняла Рішення від 12.12.2016 №554/1558 "Про бюджет міста Києва на 2017 рік".
Пунктом 23 Рішення Київської міської ради №554/1558 "Про бюджет міста Києва на 2017 рік" від 12.12.2016 встановлено розміри орендної плати за земельні ділянки комунальної власності територіальної громади м. Києва згідно з додатком 10 до цього рішення. При цьому, річна орендна плата за земельні ділянки комунальної власності територіального громади м. Києва, на яких здійснюється різні види економічної діяльності, такі як житловий фонд, виробництво, будівництво, транспорт, поштова діяльність, державне управління, оборона, освіта, охорона здоров'я, мистецтво, спорт, роздрібна торгівля продуктами харчування, встановлюються пропорційно до видів діяльності та розмірів орендної плати.
На виконання рішення Київської міської ради від 12.12.2016 № 554/1558 та п.4.4. Договору оренди земельної ділянки позивачем було направлено до Київської міської ради лист-пропозицію № 24 від 24.04.2017 про перегляд розміру орендної плати або розірвання договору оренди, в якому позивач просив у зв'язку зі зміною мінімального розміру орендної плати, встановленого рішенням Київської міської ради, внести зміни до договору оренди шляхом розгляду та прийняття на пленарному засіданні Київської міської ради відповідного рішення про зміну розміру орендної плати з 5% на 3%. У випадку не прийняття рішення про зміну умов договору оренди, позивач просив прийняти рішення про розірвання договору.
У відповідь на вказаний лист Департаментом земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) листом від 26.05.2017 №05707-9123 було повідомлено позивача про те, що внесення змін до договору в частині розміру орендної плати можливе за умови прийняття Київською міською радою відповідного рішення, а доручення щодо підготовки проекту рішення стосовно внесення змін до договору в частині розміру орендної плати до Департаменту не надходило.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що на теперішній час діє рішення Київської міської ради від 12.12.2016 № 554/1558, додатком № 10 до якого встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки комунальної власності (у відсотках від нормативної грошової оцінки) для наступних видів діяльності: житловий фонд, виробництво, будівництво, транспорт, поштова діяльність, державне управління, оборона, освіта, охорона здоров'я, мистецтво, спорт, роздрібна торгівля продуктами харчування та інші, що не увійшли до переліку на 2017 рік складає 3 (три) відсотки від нормативної грошової оцінки. Оскільки згідно п. 2.1 спірного Договору цільове призначення земельної ділянки - для експлуатації і обслуговування офісної будівлі і споруд майнового комплексу, то цей вид діяльності підпадає під розмір орендної плати за землю - 3 (три) проценти від нормативної грошової оцінки. Таким чином, за твердженням позивача, на підставі рішення Київської міської ради від 12.12.2016 № 554/1558 розмір річної орендної плати за спірним Договором має складати 3 (три) процентів від нормативної грошової оцінки, у зв'язку з чим позивач просить внести зміни до пункту 4.2 Договору оренди земельної ділянки від 26.06.2015, а саме: слово "Річна орендна плата за Земельну ділянку встановлюється у розмірі 5 (п'яти) відсотків від її нормативної грошової оцінки" замінити на слова "Річна орендна плата за Земельну ділянку встановлюється у розмірі 3 (трьох) відсотків від її нормативної грошової оцінки".
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначає, що внесення змін до Договору оренди земельної ділянки можливе за умови прийняття Київською міською радою відповідного рішення, яке в даному випадку не приймалось.
Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд дійшов висновку, що Київською міською радою в рамках її повноважень визначаються середньозважені (регульовані) орендні ставки, які знаходяться в межах між мінімальним (3% від нормативної грошової оцінки) та максимальним (12% від нормативної грошової оцінки) розмірами орендної плати за землю, які, в свою чергу, встановлені законодавчо - статтею 288 Податкового кодексу України.
Разом з тим, місцевим господарським судом зазначено, що рішення Київської міської ради від 12.12.2016 №554/1558 "Про бюджет міста Києва на 2017 рік" може бути самостійною підставою для внесення змін до договору оренди, якщо сторони цього договору визначили безпосередньо в самому договорі таку підставу для внесення змін до нього, чого у даному випадку сторонами спору здійснено не було.
Судом також зазначено, що до переліку повноважень Київської міської ради у галузі земельних відносин, визначеного статтею 9 Земельного кодексу України, не входить законодавче встановлення або зміна граничного (мінімального та максимального) розміру орендної плати за земельні ділянки комунальної власності, оскільки такі повноваження в силу приписів статті 288 Податкового кодексу України належать Верховній Раді України - єдиному органу законодавчої влади в Україні (стаття 75 Конституції України).
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.
Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.
Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.
Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.
При укладенні Договору оренди земельної ділянки від 26.06.2015 сторони керувались принципами свободи договору та свободи підприємницької діяльності, а відтак були вільні у визначенні умов договору, на свій розсуд приймали даний правочин на певних встановлених умовах, узгодили ці умови, уклавши такий Договір.
Частиною 1 статті 632 ЦК України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки, тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди, крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України (частини 1 та 2 статті 21 Закону України "Про оренду землі").
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотною умовою договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення, перегляду та відповідальності за її несплату.
Таким чином, з урахуванням положень статті 632 ЦК України, статті 288 Податкового кодексу України і статей 15, 21 Закону України "Про оренду землі" нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.
Частиною 2 статті 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Відповідно до частини 2 статті 632 ЦК України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" визначено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.
Виходячи зі змісту статей 632, 651 ЦК України та статті 30 Закону України "Про оренду землі" слід дійти висновку про те, що за загальним правилом зміна умов договору, в тому числі в частині розміру орендної плати, здійснюється за взаємною згодою сторін. За відсутності такої згоди такий договір може бути змінений за рішенням суду лише у випадках, встановлених умовами договору або в силу закону.
Відповідно до частини 1 статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
У разі коли сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінилися, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною 4 статті 652 Цивільного кодексу України, змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило би співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Згідно з пунктом 288.5 статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.
Статтею 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
За змістом статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
Рішеннями Київської міської ради від 28.01.2015 №60/925 "Про бюджет міста Києва на 2015 рік" від 22.12.2015 (чинне на час укладення договору оренди), №61/61 "Про бюджет міста Києва на 2016 рік" та №554/1558 "Про бюджет міста Києва на 2017 рік" від 12.12.2016 щорічно встановлювалися розміри орендної плати за земельні ділянки комунальної власності територіальної громади міста Києва (у відсотках від нормативної грошової оцінки) згідно з додатком 10 до цих рішень.
Як вбачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 18.07.2017 та відомостей з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, основним видом діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Ост-Вест Експрес" за КВЕД є 52.10. Складське господарство.
Як встановлено судом першої інстанції, після укладення 26.06.2015 Договору оренди земельної ділянки Київською міською радою було прийнято Рішення №554/1558 "Про бюджет міста Києва на 2017 рік " від 12.12.2016, яким змінено ставку орендної плати для вказаного виду землекористування до 3%. (копія повного тексту вказаного рішення знаходиться в матеріалах справи а.с. 13 - 20, т. 2).
З огляду на те, що за змістом пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України та статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то згідно з пунктом 4.8 Договору оренди від 26.06.2015 підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами цього договору, має бути саме законодавча зміна граничного (мінімального чи максимального) розміру цієї плати або зміна розміру земельного податку, а не щорічне визначення рішенням Київської міської ради, яким затверджується бюджет міста Києва на відповідний рік, розміру орендної плати за землю шляхом можливого запровадження нових орендних ставок в залежності від видів економічної діяльності землекористувача.
Враховуючи той факт, що в рішенні Київської міської ради №554/1558 "Про бюджет міста Києва на 2017 рік" від 12.12.2016 та в додатку 10 до цього рішення не зазначається про встановлення мінімального або максимального розміру орендної плати за земельні ділянки комунальної власності м. Києва, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що Київською міською радою в рамках її повноважень визначаються середньозважені (регульовані) орендні ставки, які знаходяться в межах між мінімальним (3% від нормативної грошової оцінки) та максимальним (12% від нормативної грошової оцінки) розмірами орендної плати за землю, які, в свою чергу, встановлені законодавчо - статтею 288 Податкового кодексу України.
Разом з тим, рішення Київської міської ради від 12.12.2016 №554/1558 "Про бюджет міста Києва на 2017 рік" може бути самостійною підставою для внесення змін до договору оренди, якщо сторони цього договору визначили безпосередньо в самому договорі таку підставу для внесення змін до нього, чого у даному випадку сторонами спору здійснено не було.
До переліку повноважень Київської міської ради у галузі земельних відносин, визначеного статтею 9 Земельного кодексу України, не входить законодавче встановлення або зміна граничного (мінімального та максимального) розміру орендної плати за земельні ділянки комунальної власності, оскільки такі повноваження в силу приписів статті 288 Податкового кодексу України належать Верховній Раді України - єдиному органу законодавчої влади в Україні (стаття 75 Конституції України).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.04.2018 у справі № 910/7905/17.
Відповідно до статті 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
З огляду на викладене вище, врахувавши вказівки Верховного Суду у даній справі, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами відповідно до статей 76, 79 ГПК України наявності правових підстав для внесення змін в судовому порядку до укладеного між сторонами договору.
Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного позивачем в апеляційній скарзі
Колегія суддів не погоджується з доводами скаржника про те, що з прийняттям Київською міською радою рішення від 12.12.2016 №554/1558 "Про бюджет міста Києва на 2017 рік" фактично змінився розмір мінімальної орендної плати для даного виду землекористування з 5% до 3%, а згідно з підпунктом 4.8 договору оренди нові орендні ставки за земельні ділянки комунальної власності м. Києва є обов'язковими для виконання орендарем, оскільки за змістом статті 288 Податкового кодексу України граничні (мінімальний та максимальний) розміри орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності встановлюються і змінюються виключно на законодавчому рівні, а не рішеннями органів місцевого самоврядування.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.
Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303-А, п.29).
За таких обставин решту аргументів позивача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції про відмову в позові.
Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ост-Вест Експрес" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2018 у справі №910/11764/17.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ост-Вест Експрес" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2018 у справі №910/11764/17 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2018 у справі №910/11764/17 залишити без змін.
3. Матеріали справи №910/11764/17 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст постанови складено 05.04.2019 після виходу головуючого судді з відпустки за сімейними обставинами.
Головуючий суддя І.М. Скрипка
Судді А.І. Тищенко
Л.В. Чорна
