ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 квітня 2019 року
м. Одеса
Справа № 916/1701/18
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Разюк Г.П.,
суддів: Принцевської Н.М., Ярош А.І.,
при секретарі судового засідання Федорончукі Д.О.
за участю представника відповідача - адвоката Костинюка Ю.Д. за довіреністю від 23.01.2017
/позивач не використав законного права на участь у судовому засіданні, хоча про час та місце його проведення повідомлений належним чином (див. - рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень від 18.02.2019 та від 20.02.2019)/
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Захарчишина Михайла Петровича
на рішення Господарського суду Одеської області від 12.11.2018, проголошене о 16:15 суддею Рогою Н.В. у м. Одесі, повний текст якого складено 21.11.2018,
у справі № 916/1701/18
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Разек Черкаси»
до відповідача Фізичної особи - підприємця Захарчишина Михайла Петровича
про стягнення 328 205,85 грн
ВСТАНОВИВ:
В серпні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Разек Черкаси» звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Фізичної особи - підприємця (далі - ФОП) Захарчишина Михайла Петровича про стягнення 328 205,85 грн, з яких: 229 320,00 грн. - основний борг, 70 630,56 грн. - пеня, 22 450,04 грн. - індекс інфляції, 5 805,25 грн. - 3% річних, крім того позивач просив стягнути судовий збір у сумі 4 923, 10 грн..
Позов обґрунтований тим, що між сторонами 01.06.2017 укладений договір №06062017, за яким позивач свої зобов'язання виконав у повному обсязі, а саме: 17.07.2017 сплатив відповідачу аванс у розмірі 70%. Строк виконання зобов'язання ФОП Захарчишиним М.П. за вищевказаним договором з виготовлення інструменту та передача його позивачу настав 14.09.2017, проте, відповідач не виконав зобов'язання та не повернув аванс, у зв'язку з чим, ТОВ «Разек Черкаси» звернулось до ФОП Захарчишина М.П. з вимогою повернути сплачені кошти. Однак, станом на 20.07.2018 відповідач не виконав свої зобов'язання за договором та на вимогу позивача відповідь не надав.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 12.11.2018 позов задоволено частково, стягнуто з ФОП Захарчишина М.П. на користь ТОВ «Разек Черкаси» грошові кошти, перераховані у вигляді авансу за Договором №06062017 від 01.06.2017 у розмірі 229 320, 00 грн., пеню у розмірі 41 736,24 грн., інфляційні втрати - 22 450,04 грн., 3% річних - 5 805,05 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 489,69 грн. В решті позову відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що з матеріалів справи вбачається наявність порушеного права позивача, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе за Договором зобов'язань. Задовольняючи позов частково, суд прийняв до уваги приписи ч. 6 ст. 231 ГК України та зменшив розмір пені з 0,1% від вартості робіт за кожний день прострочення виконання, що передбачено п. 7.2 Договору, до подвійної облікової ставки НБУ, за весь час користування чужими коштами, у зв'язку з чим, перерахувавши суму пені стягнув з відповідача на користь позивача 41 736,24 грн. замість 70 630,56 грн., заявлених в позові.
Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду першої інстанції, ФОП Захарчишин М.П. звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області скасувати, ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі та стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати.
ФОП Захарчишин М.П. вважає рішення суду таким, що не відповідає вимогам закону, звичаям ділового обороту, суті та характеру правовідносин, що виникли між сторонами у Договірних правовідносинах.
Скаржник зазначає, що правовідносини сторін в рамках Договору від 01.06.2017 не обмежуються трьома додатками до зазначеного Договору, оскільки існували інші роботи, за які позивачем не оплачено, що судом першої інстанції не враховано.
Також, ФОП Захарчишин М.П. вважає, що суд невірно витлумачив п. 1.2 Договору, який покладає відповідальність за розробку і виготовлення інструменту на Замовника, тому, на думку скаржника, саме на позивачеві лежить вся відповідальність за розроблення та виготовлення Інструменту.
Крім цього, скаржник зазначив, що суд не врахував той факт, що прострочення Виконавця наступило саме з моменту прострочення Замовника та через відмову приймати виконання, оформлювати акти виконаних робіт, та розраховуватись за раніше поставлені штампи, а також через відмову забезпечити Виконавця сировиною та матеріалами для випробування штампів, тому час виконання зобов'язання відповідачем не настав відповідно до ст. ст. 612, 613 ЦК України.
Посилаючись на ст. 615 ЦК України ФОП Захарчишин М.П. вважає, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Зазначений випадок передбачений п. 11.3 Договору. На думку скаржника фактично наступив випадок передбачений ст. 545 ЦК України, адже Замовник фактично прийнявши виконання зобов'язання від Виконавця відмовляється надати йому документ про отримання виконаної роботи.
11.01.2019 до суду апеляційної інстанції від ТОВ «Разек Черкаси» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній звертає увагу суду на те, що зазначені в апеляційній скарзі доводи відповідача про причину невиконання зобов'язання - прийняття Замовником - позивачем у справі вже виготовлених штампів іншого розміру, технічні завдання на виготовлення яких є іншими додатками до цього Договору, є безпідставним, адже прийняття штампів інших розмірів, виготовлених відповідачем, не відбулось у зв'язку із необхідністю доопрацювати Інструмент, у зв'язку із виявленими дефектами.
Також, позивач зазначає, що виходячи з умов п. 4.7 Договору, саме Виконавець прийняв на себе зобов'язання щодо проведення випробування Інструменту, тому саме Виконавець мав вчиняти дії, направлені на виконання цього зобов'язання.
На думку позивача, суд першої інстанції вірно встановив, що відповідач допустив порушення зобов'язання у вигляді не виготовлення Інструменту, замовленого ТОВ «Разек Черкаси» у обумовлений у Договорі строк і цей факт відповідачем не оспорюється.
У зв'язку з викладеним, позивач у відзиві на апеляційну скаргу, просить рішення Господарського суду Одеської області від 12.11.2018 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.06.2017 року між ФОП Захарчишиним М.П. (Виконавець) та ТОВ «Разек Черкаси» (Замовник) укладений Договір №06062017, за умовами якого Виконавець зобов'язується виготовити штампи та передати у власність замовнику, а Замовник - прийняти і оплатити узгоджену продукцію, іменовану надалі «Інструмент», по виставленим рахункам (п. 1.1. Договору).
Інструмент розробляється та виготовляється у відповідності до технічного завдання Замовника, яке є додатком та невід'ємною частиною Договору. Прийняття Інструменту Замовником оформлюється Актом виконаних робіт після проведення випробування Інструменту на обладнанні Замовника, який підписується уповноваженими представниками кожної із сторін даного Договору (п.п. 1.2 - 1.4 Договору).
Загальна вартість Договору складається із загальної вартості додатків до Договору. Вартість з виготовлення Інструменту погоджується сторонами та затверджується Протоколом специфікацією, що є додатком та невід'ємною частиною Договору до кожного Інструменту (п.п. 2.1 - 2.2 Договору).
Таким чином, колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що правовідносини щодо виконання кожного з додатків до договору є самостійними і не виконання одних окремих додатків не впливає на оцінку виконання інших, тому доводи скаржника стосовно невиконання позивачем інших додатків до договору, ніж ті, що є предметом позовних вимог, судом першої інстанції обґрунтовано відхилено, як такі, що не відносяться до предмету доказування.
Відповідно до п. 3.1 Договору Виконавець зобов'язується виконати підготовчі роботи, розробку технічної документації, закупівлю матеріалів та виготовлення Інструменту не пізніше ніж за 60 календарних днів з моменту сплати авансу в розмірі 70% від загальної вартості, що вказана в додатку (Протокол специфікація) згідно даного Договору. Виконавець зобов'язаний виготовити Інструмент відповідно до затвердженої технічної та конструктивної документації та у строки, що вказані в п. 3.1 даного Договору (п. 4.6 Договору).
Протягом 7 календарних днів після підписання даного Договору, Замовник здійснює авансову оплату на виготовлення Інструменту у розмірі 70% від загальної вартості, що вказана у додатку (Протокол специфікація) та рахунку-фактурі. Після проведення випробування Інструменту, підписання Акту виконаних робіт та передачі Інструменту Замовнику, Замовник упродовж 7 банківських днів сплачує Виконавцю 30% від встановленої вартості (п.п. 6.1, 6.2 Договору).
Даний Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31 грудня 2017 року. Сторонами також встановлено, що після завершення строку дії договору він діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань лише в частині розрахунків.
07.07.2017 позивач та відповідач укладали Додатки до Договору №06062017 від 01.06.2017, а саме: №№ 5, 6, 7, 8, 9, 10, за умовами яких сторони узгодили технічні завдання та протоколи специфікацій, за якими домовились, що:
-загальна вартість розробки та виготовлення Інструменту (штамп пробивний для профільної труби 110х30 стінкою 2,5 мм кроком 50мм вид перфорації Н) становить 109 200,00 грн. (Додатки №№ 5, 6 від 07.07.2017 до Договору № 06062017 від 01.06.2017);
-загальна вартість розробки та виготовлення Інструменту (штамп пробивний для профільної труби 60х30 стінкою 2,5 мм кроком 50мм вид перфорації Н) становить 109 200,00 грн. (Додатки №№ 7, 8 від 07.07.2017 до Договору № 06062017 від 01.06.2017);
-загальна вартість розробки та виготовлення Інструменту (штамп пробивний для профільної труби 30х30 стінкою 2,5 мм кроком 50мм вид перфорації Н) становить 109 200,00 грн. (Додатки №№ 9, 10 від 07.07.2017 до Договору № 06062017 від 01.06.2017).
17.07.2017 на виконання умов зазначених додатків до Договору від 01.06.2017 позивач перерахував на рахунок відповідача авансову оплату на виготовлення Інструменту у розмірі 70% від загальної вартості, а саме 229 320, 00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи оригіналом платіжного доручення №2899 (т. 1, а.с. 21).
Проте, відповідач у строк встановлений п. 3.1 Договору свої зобов'язання з виконання підготовчих робіт, розробки технічної документації, закупівлі матеріалів та виготовлення Інструменту до 14.09.2017 не виконав, у зв'язку з чим, позивач 22.05.2018 звернувся до відповідача з претензією щодо повернення авансу /а.с.22,23/, а 07.08.2018 - з відповідним позовом до господарського суду.
Як вбачається зі змісту договору № 06062017 від 01.06.2017, вказаний договір за своєю юридичною природою є договором підряду.
Відповідно до частини 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Ст. 846 Цивільного кодексу України визначено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Зобов'язання підлягає виконанню у встановлений строк (ст. 530 ЦК України).
Наразі відповідач не виконав належним чином зобов'язання за договором.
Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» (у редакції, чинній з 15.12.2017) висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду /ВС/, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах ВС, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладених в п.17,18 постанови від 15 лютого 2019 року в аналогічній справі № 910/21154/17, встановлено:
«у справі, яка розглядається, судами встановлено, що підрядник не приступив до виконання замовлення, разом з тим, замовником сплачено підряднику аванс.
Відповідно до частини 2 статті 570 ЦК України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона є авансом. Однак, з припиненням дії договору підряду така грошова сума втрачає ознаки авансу та стає майном (грошовими коштами), набутими підрядником без достатньої правової підстави. Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Відтак, зазначена норма застосовується за наявності сукупності таких умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав; або коли така підстава згодом відпала. Випадок, коли зобов'язання було припинено на вимогу однієї із сторін відповідно до закону чи умов договору належить до таких підстав.
Про можливість виникнення позадоговірного грошового зобов'язання на підставі статті 1212 ЦК України зазначала також Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 10.04.2018 у справі №910/10156/17.
Відповідно до ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює в межах, наданих їй договором або актом цивільного законодавства.
Суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Що стосується питання належності/неналежності обраного позивачем способу захисту свого права/інтересу слід виходити з наступного.
Статтею 16 ЦК, положення якої кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Так, господарський суд при ухвалені судового рішення керується не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі.
Відповідно до ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно із ст. 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Крім цього, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання про те, яку правову норму належить застосовувати до цих правовідносин.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає за можливе застосувати до спірних правовідносин приписи статті 1212 ЦК України та з наведених підстав залишити без змін рішення суду в частині стягнення 229 320, 00 грн.
Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у Постановах від 10.05.2018 у справі №916/1591/17, від 11.11.2018 у справі №910/13332/17 та від 14.06.2018 у справі №912/2709/17.
Одначе, в частині задоволення вимог про стягнення інфляційних та річних процентів слід зазначити наступне. 27.02.2019 Верховним Судом у справі №904/7651/17 встановлено, що правова визначеність авансу та попередньої оплати є різною і регулюється різними нормами ЦК України, а тому відсутні правові підстави для застосування до спірних правовідносин ст.693 ЦК України, якою встановлено право нарахування процентів на попередню оплату.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 5.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення сум авансу та завдатку, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.
Оскільки в даній справі розглядається спір про повернення суми коштів, сплачених в якості авансового внеску, правові підстави для нарахування та стягнення 3% річних та інфляційних втрат відсутні, що узгоджується з п. 5.2. постанови пленуму ВГСУ від 17.12.2013 № 14, у зв'язку з чим, судова колегія дійшла до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 22 450,04 грн. індексу інфляції та 5 805,25 грн. 3% річних не підлягають задоволенню.
До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 16.03.2018 у справі № 916/1430/17.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 70 630,56 грн. пені, судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до п.7.1 Договору № 06062017 від 01.06.2017 за невиконання або неналежне виконання сторонами своїх зобов'язань відповідно до даного Договору кожна із сторін несе відповідальність відповідно до чинного законодавства України. А згідно п.7.2 договору у разі прострочення строку виконання робіт, вказаного у п.3.1 даного Договору Виконавець сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1 % від вартості робіт за кожен день прострочення виконання.
Отже, умовами Договору № 06062017 від 01.06.2017 сторони передбачили стягнення пені у розмірі 0,1 % від вартості робіт за кожен день прострочення виконання.
Однак, згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Буквальне розуміння цього положення ЦК надає підстави стверджувати, що пеня обчислюється:
а) у відсотках;
б) від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання;
в) за кожен день прострочення виконання.
Тобто пеня є змінною величиною й залежить від часу, на який прострочив виконання боржник, а також вона може бути встановлена тільки для забезпечення грошових зобов'язань.
Приймаючи до уваги викладене, судова колегія дійшла висновку, що п. 7.2. Договору № 06062017 від 01.06.2017 суперечить ч. 3 ст. 549 ЦК України, у зв'язку з чим, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 70 630,56 грн. не підлягають задоволенню, оскільки пеня стягується лише за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, а в даній справі відповідач не виготовив інструмент у строки передбачені договором, що є негрошовим зобов'язанням, а за негрошове зобов'язання чинним законодавством не передбачено стягнення пені.
Судова колегія не приймає до уваги посилання скаржника, як на причину невиконання зобов'язання щодо виготовлення Інструменту, а саме: штамп пробивний для профільної труби 110х30 стінкою 2.5 мм, кроком 50 мм, вид перфорації Н, штамп пробивний для профільної труби 60х30 стінкою 2.5 мм, кроком 50 мм, вид перфорації Н, штамп пробивний для профільної труби 30х30 стінкою 2.0 мм, кроком 50 мм, вид перфорації Н, на неприйняття Замовником - позивачем у справі вже виготовлених штампів іншого розміру, технічне завдання на виготовлення яких є іншими додатками до цього Договору. Оскільки, виходячи з матеріалів справи, неприйняття штампів інших розмірів, виготовлених відповідачем, відбулося у зв'язку із необхідністю доопрацювати Інструмент, адже були виявлені дефекти. Згідно ж п.4.6 Договору Виконавець зобов'язаний виготовити Інструмент відповідно до затвердженої технічної документації та конструкторської документації, у строки, що вказані в п.3.1 даного Договору. Відповідно до п.4.7 Договору саме Виконавець зобов'язаний провести випробування Інструменту на обладнанні Замовника у присутності уповноваженого представника Замовника. Отже, виходячи з умов Договору, саме Виконавець прийняв на себе зобов'язання щодо проведення випробування Інструменту, тому, саме Виконавець мав вчиняти дії, направлені на виконання цього зобов'язання.
Приймаючи до уваги викладене та враховуючи, що за змістом п. 3 ч. 1, ч.2 ст. 277 ГПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково є невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права. що мають значення для справи, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга Фізичної особи - підприємця Захарчишина Михайла Петровича підлягає частковому задоволенню, рішення Господарського суду Одеської області від 12.11.2018 року у справі № 916/1701/18 скасуванню в частині задоволення позову про стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та 3% річних, з прийняттям нового рішення в цій частині про відмову у задоволенні позову, в іншій частині рішення суду першої інстанції залишається без змін з підстав, викладених в даній постанові.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України за подану та розглянуту позовну заяву в частині задоволених вимог покладаються на відповідача, а за подану та розглянуту апеляційну скаргу в частині задоволених вимог покладаються на позивача.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, п.3 ч.1 ст.277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів -
П О С Т А Н О В И Л А:
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Захарчишина Михайла Петровича задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Одеської області від 12.11.2018 у справі №916/1701/18 скасувати частково, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:
«Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Разек Черкаси» задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця Захарчишина Михайла Петровича (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Разек Черкаси» (18018, м.Черкаси, пр.Хіміків, б.74, код ЄДРПОУ 36299742) 229 320,00 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 439,80 грн.
В решті позову відмовити.».
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Разек Черкаси» (18018, м.Черкаси, пр.Хіміків, б.74, код ЄДРПОУ 36299742) на користь Фізичної особи - підприємця Захарчишина Михайла Петровича (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) витрати по сплаті судового збору за апеляційну скаргу у розмірі 1 574,84 грн.
Видачу наказів на виконання даної постанови доручити Господарському суду Одеської області.
Постанова, відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20-ти днів, які обчислюються відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 04.04.2019 о 15:45год.
Головуючий суддя Разюк Г.П.
Судді Принцевська Н.М.
Ярош А.І.
