ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 лютого 2020 року
м. Київ
Справа № 916/1701/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Краснова Є.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РАЗЕК А5 УКРАЇНА"
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.11.2019 (колегія суддів: Богатир К.В. - головуючий, Бєляновський В.В., Мишкіна М.А.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РАЗЕК А5 УКРАЇНА"
до Фізичної особи - підприємця Захарчишина Михайла Петровича
про стягнення коштів,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. Звернувшись в суд з даним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Разек Черкаси" (далі - позивач) просило стягнути з Фізичної особи - підприємця Захарчишина Михайла Петровича (далі - відповідач) 328 205,85 грн, з яких: 229 320,00 грн - основний борг, 70 630,56 грн - пеня, 22 450,04 грн - інфляційні втрати, 5 805,25 грн - 3% річних.
Позов обґрунтований тим, що відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання по виготовленню інструменту за договором підряду, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача сплачений позивачем аванс і нараховану на суму авансу пеню, передбачену умовами договору за прострочку виконання, три відсотки річних та інфляційній втрати.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 12.11.2018 (суддя Рога Н.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача грошові кошти, перераховані у вигляді авансу, - 229 320,00 грн, 41 736,21 грн пені, 22 450,04 грн інфляційних втрат, 5 805,25 грн - 3% річних.
2.2. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що матеріалами справи підтверджено, що відповідач не виконав свої зобов`язання у встановлений в договорі підряду строк, позивач вже не зацікавлений у виконані відповідачем роботи, тому у позивача є підстави вимагати повернення авансу, а також інфляційні втрати і три відсотки річних. Вимоги по стягненню пені є обґрунтованими в певній частині відповідно до приписів Господарського кодексу України.
2.3. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.04.2019 рішення суду першої інстанції скасовано частково, викладено резолютивну частину в іншій редакції. Позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 229 320,00 грн. В решті позову відмовлено.
2.4. Постанова апеляційного суду від 04.04.2019 мотивована тим, що аванс з припиненням терміну дії договору підряду втрачає ознаки авансу, а стає безпідставно набутим майном, тому вимоги позивача про стягнення сплаченого авансу мають бути задоволені через стягнення на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутих коштів. Нарахування трьох відсотків річних та інфляційних втрат на такі кошти є безпідставним відповідно до позиції викладеній в постанові пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", а нарахування пені є безпідставним у зв`язку з тим, що пеня стягується лише за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, а в даній справі має місце не виготовлення відповідачем інструменту.
2.5. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 постанову апеляційного суду скасовано, справу направлено на новий апеляційний розгляд до апеляційного суду.
2.6. Скасовуючи постанову апеляційного суду і направляючи справу на новий апеляційний розгляд, колегія суддів касаційного господарського суду в постанові від 16.08.2019 зазначила, що апеляційним судом до спірних правовідносин було застосовано статтю 1212 Цивільного кодексу України, проте договірний характер відносин виключає її застосування, а апеляційним судом не встановлено, що зобов`язання за договором є припиненими. Щодо позовних вимог про стягнення штрафних санкцій, судом зазначено, що апеляційному суду необхідно дослідити можливість застосування відповідних норм права, зокрема, статей 230, 231 Господарського кодексу України, що визначають правову природу штрафу. Вимоги про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат є похідними від суми авансу, тому висновки апеляційного суду з цього приводу є передчасними.
2.7 Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.11.2019 рішення суду першої інстанції від 12.11.2018 скасовано в частині стягнення суми авансу, інфляційних втрат, трьох відсотків річних. В цій частині прийнято нове рішення про відмову у позові. В іншій частині рішення суду першої інстанції змінено, стягнуто з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 59 623,20 грн.
2.8. Постанова апеляційного суду від 20.11.2019 мотивована тим, що припинення строку дії договору не припиняє обов`язків сторони за договором, докази відмови замовника від договору відсутні, умовами договору також не передбачено права замовника вимагати повернення сум авансу, тому його вимоги про повернення авансу є безпідставними. Вимоги про стягнення трьох відсотків річних і інфляційних втрат є похідними від вимог про стягнення авансу і не можуть бути задоволені, вимоги про стягнення пені з урахуванням перерахунку апеляційним судом її суми, є обґрунтованими.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. В скарзі позивач просить скасувати постанову апеляційного суду в частині відмови у стягненні боргу, інфляційних втрат, трьох відсотків річних, та стягненні з позивача на користь позивача судових витрат за розгляд його апеляційної скарги, в цій частині рішення суду першої інстанції скаржник просить залишити в силі, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального права та суперечність постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2019 в цій справі.
Так, скаржник зазначає, що Верховний Суд у своїй постанові не скасував рішення суду першої інстанції, він не погодився з апеляційним судом, що до спірних правовідносин підлягає застосовуванню стаття 1212 Цивільного кодексу України. Позивач у справі зазначав, що станом на даний час він вже не зацікавлений у виготовленні відповідачем інструменту, тому є підстави для стягнення з відповідача авансу. Пред`явивши претензію 22.05.2018, позивач фактично відмовився від договору та просив повернути кошти. Апеляційним судом не застосовано норми Цивільного кодексу України, якими передбачено право замовника відмовитись від договору та вимагати відшкодування збитків.
3.2. Відповідач подав до касаційного суду заяву від 31.01.2020, в якій зазначає, що копію касаційної скарги він не отримував, отримав лише ухвалу Верховного Суду про відкриття провадження, у зв`язку з чим просить суд направити йому копію касаційної скарги позивача на адресу м. Одеса, вул. Ростовська, 64, 650269.
Колегія суддів касаційного суду зазначає, відповідно до статті 291 Господарського процесуального кодексу особа, яка подає касаційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення.
З матеріалів касаційної скарги і її додатків вбачається, що позивачем відповідачу було надіслано копію касаційної скарги на адресу м. Одеса, вул. Ростовська, 64, 65069, що підтверджується описом вкладення та накладною Укрпошти №1802104893417 від 11.12.2019. Згідно з інформацією офіційного сайту Укрпошти https://www.ukrposhta.ua/tracking_UA.html?barcode= та сервісу відстеження поштових відправлень, зазначене відправлення було отримано адресатом 19.12.2019.
Отже доводи відповідача щодо неотримання копії касаційної скарги спростовуються вищенаведеним.
Крім того, касаційний господарський суд у складі Верховного Суду відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України не наділений повноваженнями чи обов`язками направляти учасникам справи копії заяв, скарг чи клопотань інших учасників справи.
При цьому слід зазначити, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
За вказаних обставин суд відмовляє у задоволенні заяви відповідача.
4. Мотивувальна частина
4.1. Як встановлено судами, 01.06.2017 між відповідачем (Виконавець) та позивачем (Замовник) укладений Договір №06062017, за умовами якого Виконавець зобов`язується виготовити штампи та передати у власність Замовнику, а Замовник - прийняти і оплатити узгоджену продукцію, іменовану надалі «Інструмент», по виставленим рахункам (п.1.1 Договору).
Згідно пунктів 1.2 - 1.4 Договору, інструмент розробляється та виготовляється у відповідності до технічного завдання Замовником. Технічне завдання це додаток який є невід`ємними частинами даного Договору. Прийняття інструменту Замовником оформлюється Актом виконаних робіт, після проведення випробування інструменту на обладнанні Замовника і підписують уповноважені представники кожної із Сторін даного Договору.
Відповідно до пунктів 2.1 та 2.2 Договору, загальна вартість Договору складається із загальної вартості Додатків до Договору, які є невід`ємною його частиною. Вартість з виготовлення інструменту погоджується Сторонами та затверджується Протоколом специфікацією. Протокол специфікація це додаток що є невід`ємною частиною даного Договору до кожного інструменту окремо.
Як зазначено в п. 3.1 Договору, Виконавець зобов`язується виконати підготовчі роботи, розробку технічної документації, закупівлю матеріалів та виготовлення інструменту не пізніше ніж за 60 календарних днів, з моменту сплати авансу в розмірі 70% від загальної вартості, що вказана в додатку (Протокол специфікація) згідно даного Договору.
Пунктом 4.6 Договору передбачено, що Виконавець зобов`язаний виготовити Інструмент відповідно до затвердженої технічної та конструкторської документації та у строки, що вказані в п. 3.1 даного Договору.
Відповідно до п.4.7 Договору, Виконавець зобов`язаний провести випробування інструменту на обладнанні Замовника в присутності уповноваженого представника Замовника.
Пунктом 4.13 Договору передбачено, що після підписання уповноваженими особами Акта виконаних робіт Виконавець надає Замовнику видаткову накладну, повний комплект технічної та конструкторської документації в електронному та паперовому вигляді, гарантійний талон. Після отримання видаткової накладної Замовник зобов`язаний негайно її підписати та направити Виконавцю. У випадку неотримання Виконавцем належним чином оформленої зі сторони Замовника видаткової накладної протягом 15 робочих днів видаткова накладна вважається такою, що підписана Замовником, а інструмент вважається прийнятим Замовником.
Згідно пунктів 6.1 та 6.2 Договору, протягом 7 (семи) календарних днів після підписання даного Договору, Замовник здійснює авансову оплату на виготовлення інструменту у розмірі 70% від загальної вартості, що вказана у додатку (Протокол специфікація) та рахунку-фактурі. Після проведення випробування інструменту, підписання Акту виконаних робіт та передачі інструменту Замовнику, Замовник впродовж 7 (семи) банківських днів сплачує Виконавцю 30% від встановленої вартості.
Відповідно до пунктів 7.1 та 7.2 Договору, за невиконання, або неналежне виконання Сторонами своїх зобов`язань відповідно до даного Договору, кожна із Сторін несе відповідальність відповідно до чинного законодавства України. У разі прострочення строку виконання робіт згідно з п. 3.1 даного Договору, Виконавець сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1% від вартості робіт за кожен день прострочення виконання.
Даний Договір набуває чинності з моменту підписання його Сторонами та діє до 31 грудня 2017 року. В частині розрахунків Договір діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань (п. 11.1 Договору).
Пунктом 11.3 Договору передбачено, що даний Договір може бути припинений достроково за наступних обставин:
- грубе порушення умов Договору однією зі Сторін (під «грубим порушенням» Сторони розуміють систематичне (три і більше разів) не виконання Стороною будь-якого обов`язку за Договором);
- наявності взаємної згоди Сторін;
- ліквідації (банкрутства) Сторони;
- за рішенням господарського суду в порядку, визначеному законодавством України.
07.07.2017 позивач та відповідач укладали Додатки до Договору № 06062017 від 01.06.2017, а саме: №№ 5, 6, 7, 8, 9, 10, за умовами яких сторони узгодили технічні завдання та протоколи специфікацій, за якими домовились, що загальна вартість розробки та виготовлення Інструменту складає 327 600,00 грн.
17.07.2017 на виконання умов зазначених додатків до Договору від 01.06.2017 позивач перерахував на рахунок відповідача авансову оплату на виготовлення Інструменту у розмірі 70% від загальної вартості, а саме 229 320,00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи оригіналом платіжного доручення № 2899.
Судами встановлено, що відповідач у строк, встановлений п.3.1 Договору, свої зобов`язання з виконання підготовчих робіт, розробки технічної документації, закупівлі матеріалів та виготовлення Інструменту до 14.09.2017 не виконав, у зв`язку з чим, позивач 22.05.2018 звернувся до відповідача з претензією щодо повернення авансу, а 07.08.2018 - з відповідним позовом до господарського суду.
4.2. Відповідно до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Статтею 846 цього Кодексу визначено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Відповідно до статті 849 вказаного Кодексу якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків (ч.2). Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника (ч.3). Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору (ч.4).
Відповідно до статті 852 зазначеного Кодексу якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором (ч.1). За наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків (ч.2).
Згідно зі статтею 598 цього Кодексу зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ч.1). Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (ч.2).
Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України)
Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч.4 ст.631 Цивільного кодексу України).
4.3. З урахуванням наведених норм права суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення передбачених ним зобов`язань, оскільки приписами законодавства визначено такою підставою його виконання, проведене належним чином.
У разі припинення зобов`язань сторін за договором, позивач міг би розраховувати на стягнення з відповідача сплаченого йому авансу на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України, оскільки її положення застосовуються також при поверненні виконаного однією із сторін у зобов`язанні у разі, коли підстава, на якій воно було набуте, відпала, тобто у разі, коли договір є припиненим.
Як вказано апеляційним судом, позивачем не надано доказів того, що Договір №06062017 від 01.06.2017 розірвано сторонами або визнано недійсним у судовому порядку, також відсутні докази відмови замовника від цього договору.
Отже, відсутні докази припинення вказаного договору підряду, припинення зобов`язань між сторонами.
4.4. Посилання позивача в касаційній скарзі на те, що він, пред`явивши претензію 22.05.2018, фактично відмовився від договору та просив повернути кошти не спростовують вказаних вище висновків, оскільки вимоги про повернення авансу не можуть з урахуванням встановлених судами обставин справи розцінюватись як вимога про розірвання договору чи як заява про відмову від договору. Вона повинна бути заявлена чітко, тобто таким чином, щоб однозначно сприймалась іншими особами.
Вимоги про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат на підставі статті 625 Цивільного кодексу України у зв`язку з тим, що вони похідні від суми авансу, також є безпідставними.
4.5. Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що позивачем не було доведено порушення апеляційним судом норм права, які б призвели до винесення незаконного рішення, а наведеним вище спростовуються доводи, викладені у касаційній скарзі.
4.6. Відповідно до частин 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України у редакції, яка підлягає застосуванню при розгляді касаційної скарги, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Згідно ч.1 статті 311 цього Кодексу підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.
За вказаних обставин оскільки фундаментальних порушень не встановлено, підстав для скасування оскарженої постанови та задоволення касаційної скарги немає.
4.7. В частині задоволення позовних вимог постанова апеляційного суду не оскаржувалась позивачем у суді касаційної інстанції, а тому відповідно до вимог частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України судом не перевірялась.
Аналогічну правову позицію щодо меж касаційного перегляду викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РАЗЕК А5 УКРАЇНА" залишити без задоволення, а постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.11.2019 у справі Господарського суду Одеської області №916/1701/18, залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Г.М. Мачульський
Судді І.В. Кушнір
Є.В. Краснов
