РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
З ПИТАНЬ ЗАЛИШЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ ОСОБА_1
19 березня 2019 року
м. Рівне
№460/173/19
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Недашківської К.М., за участю: секретаря судового засідання Самкової Т.А.; позивача – ОСОБА_2; представника відповідача – ОСОБА_3 (довіреність від 08 лютого 2019 року); розглядаючи у підготовчому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Вараської міської ради Рівненської області про визнання нечинним та скасування рішення,
В С Т А Н О В И В:
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 (далі іменується – позивач) до Вараської міської ради Рівненської області (далі іменується – відповідач), в якому позивач просить суд визнати нечинним та скасувати рішення Вараської міської ради сьомого скликання від 19.09.2018 №1157 «Про дострокове припинення повноважень секретаря Вараської міської ради ОСОБА_2».
Ухвалою суду від 18.02.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 12.03.2019.
27 лютого 2019 року до суду надійшла заява Вараської міської ради Рівненської області про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_2 до Вараської міської ради Рівненської області про визнання нечинним та скасування рішення.
Заява обґрунтована тим, що при вирішенні судом питання щодо відкриття провадження у справі до уваги взято заяву ОСОБА_2 про поновлення строку звернення до суду з позовом, де було зазначено, що позивач не пропустив строк звернення до суду з позовом та дізнався про існування оскаржуваного рішення після отримання листа виконавчого комітету Вараської міської ради від 08.01.2019. Відповідач вказує, що вказана позивачем обставина не відповідає дійсності, оскільки зі змісту розпорядження міського голови від 20.09.2018 №277-р «Про зупинення рішень зборів депутатів Вараської міської ради сьомого скликання від 19.09.2018» вбачається, що таке видане та підписане тзп ОСОБА_2 Даним розпорядженням була зупинена дія і оскаржуваного рішення «Про дострокове припинення повноважень секретаря Вараської міської ради ОСОБА_2». відповідач вказує, що позивачу було відомо про існування оскаржуваного рішення від 19.09.2018 №1157 «Про дострокове припинення повноважень секретаря Вараської міської ради ОСОБА_2» вже 20.09.2018, а відтак позивачем пропущено строк звернення до суду з позовом, що підлягає залишенню без розгляду.
У підготовче засідання прибув представник відповідача, підтримав доводи заяви про залишення позовної заяви без розгляду, та просив суд задовольнити таку заяву.
У підготовче засідання також прибув позивач, заперечив проти заяви відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.
Відповідно до частини третьої статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Зважаючи на вказану вище норму КАС України, судом оголошено перерву у підготовчому засіданні до 19.03.2019 з метою надання позивачу можливості реалізації права на подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням причин такого пропуску.
14 березня 2019 року позивач подав до суду заяву про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою, де вказав, що в оскаржуваному рішенні Вараської міської ради Рівненської області від 19.09.2018 №1157 «Про дострокове припинення повноважень секретаря Вараської міської ради ОСОБА_2» не зазначено дати звільнення; жодного запису щодо звільнення із займаної посади в трудовій книжці немає; з оскаржуваним рішення позивача ніхто не ознайомлював; позивачу не було відомо про існування такого рішення. Позивач вказує, що з оскаржуваним рішенням, яке є чинним, він дізнався лише в січні 2019 року після отримання листа Виконавчого комітету Вараської міської ради Рівненської області від 08.01.2019, яким проінформовано про наявність оскаржуваного рішення. Щодо заяви відповідача про залишення позову без розгляду, позивач вказав, що розпорядженням від 20.09.2018 №277-р «Про зупинення рішень зборів депутатів Вараської міської ради сьомого скликання від 19.09.2018» зупинялася дія рішень зборів депутатів, а не рішення 28 сесії Вараської міської ради від 19.09.2018 №1157 «Про дострокове припинення повноважень секретаря Вараської міської ради ОСОБА_2». Таке розпорядження не містить посилання на зупинення рішення саме від 19.09.2018 №1157. Окрім того, позивач зазначає, що відповідач не надав суду жодних доказів того, що позивачу будь-яким чином вручили оскаржуване рішення чи ознайомили з його змістом. Відтак, позивач вважає, що перебіг строку звернення до суду розпочатий саме з 08.01.2019 після фактичного повідомлення про існування оскаржуваного рішення.
У підготовче засідання прибув позивач по справі та просив суд поновити йому строк звернення до суду з позовом через поважність причин пропуску такого строку.
Представник відповідача заперечив проти такої заяви та просив суд залишити позов без розгляду.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість заяви про залишення позову без розгляду та заяви про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою, суд зазначає наступне.
Відповідно до частин першої та другої статті 50 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 №280/97-ВР, секретар сільської, селищної, міської ради працює в раді на постійній основі. Секретар ради обирається радою з числа її депутатів на строк повноважень ради за пропозицією відповідного сільського, селищного, міського голови. Секретар сільської, селищної, міської ради не може суміщати свою службову діяльність з іншою посадою, у тому числі на громадських засадах, займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю.
Статтею 1 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 №2493-ІІІ передбачено, що служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.
Посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету (стаття 2 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування»).
Відповідно до статті 14 «Класифікація посад в органах місцевого самоврядування» Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» посада секретаря міських (міст - обласних центрів та міста Сімферополя) рад відноситься до третьої категорії посад, тобто секретар міської ради є службовою особою, яка у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займає відповідальне та особливо відповідальне становище (примітка до статті 50 Закону України «Про запобігання корупції»).
Пунктом 17 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
З аналізу вищенаведених норм законодавства вбачається, що діяльність на посаді секретаря Вараської міської ради є публічною службою.
Враховуючи, що у позовній заяві ОСОБА_2 просить визнати протиправним та скасувати рішення про припинення її повноважень як секретаря Вараської міської ради від 19.09.2018 №1157, суд констатує, що даний спір стосується питання звільнення з публічної служби.
Так, частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як зазначено в частині п’ятій статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
З аналізу наведених норм слідує, що для звернення до суду у справах щодо проходження публічної служби (в тому числі щодо звільнення) встановлюється місячний строк, а перебіг строку звернення до суду починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Предметом спору у даній справі є визнання протиправним рішення про дострокове припинення повноважень секретаря Вараської міської ради Рівненської області. Дане рішення Вараської міської ради Рівненської області №1157 датується 19.09.2018.
Проте, позивач звернувся до суду з позовом понад місячний строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, а саме 28 січня 2019 року, тобто з пропущенням строку зверненням до суду.
Суд погоджується з доводами відповідача про те, що позивач дізнався про існування оскаржуваного рішення 20.09.2018, оскільки Розпорядження від 20.09.2018 №277-р, яке підписане саме позивачем, стосувалося зупинення дії рішень зборів депутатів Вараської міської ради щодо, зокрема, дострокового припинення повноважень секретаря міської ради ОСОБА_2. При чому, таке розпорядження від 20.09.2018 №277-р стосувалося зупинення дії рішень саме сьомого скликання від 19.09.2018.
Суд відхиляє доводи позивача про те, що розпорядженням від 20.09.2018 №277-р зупинено дію рішень «зборів депутатів» Вараської міської ради Рівненської області від 19.09.2018, а не дію рішення Вараської міської ради Рівненської області сьомого скликання 28 сесія від 19.09.2018 №1157 «Про дострокове припинення повноважень секретаря Вараської міської ради ОСОБА_2», з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.
Саме на дану норму міститься посилання у розпорядженні від 20.09.2018, яке підписане позивачем, про зупинення дії рішень від 19.09.2018.
Судом встановлено, що оскаржуване рішення від 19.09.2018 №1157 прийняте саме на 28 сесії сьомого скликання міської ради. Натомість, норми Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» не містять та не визначають такого поняття як «рішення зборів депутатів», на що посилається позивач.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачу було відомо про існування оскаржуваного рішення Вараської міської ради Рівненської області сьомого скликання 28 сесія від 19.09.2018 №1157 «Про дострокове припинення повноважень секретаря Вараської міської ради ОСОБА_2» - 20.09.2018.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для поновлення строку звернення до суду з позовною заявою, суд зазначає наступне.
Можливість людини без перепон одержати судовий захист є головним змістовним аспектом поняття доступу до правосуддя.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі — Конвенція) гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи. Відповідні положення Конвенції знайшли своє втілення також у ст. 55 Конституція України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищає суд; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Обов’язковою умовою дотримання цього права є те, що особі має бути забезпечена можливість реалізації зазначених прав без будь-яких обмежень, перешкод чи ускладнень. Можливість людини без перепон одержати судовий захист є головним змістовним аспектом поняття доступу до правосуддя.
Разом з тим, право на доступ до правосуддя в Україні, як і в більшості держав світу, не є абсолютним і обмежене передусім встановленим строком звернення до суду.
Відтак, одним із механізмів забезпечення реалізації гарантованого Конвенцією права особи на доступ до правосуддя, є поновлення судом пропущеного з поважних причин строку на звернення до суду з дотриманням засад оптимальності і пропорційності.
Європейський Суд з прав людини сформував правову позицію, відповідно до якої встановлення обмежень доступу до суду у зв’язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (справи «Белле проти Франції», «Ільхан проти Туреччини», «Пономарьов проти України», «Щокін проти України» тощо).
Зокрема, аналіз практики ЄСПЛ дозволяє виокремити такі фундаментальні обґрунтування на користь прийняття рішення про поновлення пропущеного строку звернення до суду: 1) рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві; щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права (справа «Белле проти Франції» [4]); 2) не можуть бути встановлені обмеження щодо реалізації права на судовий захист у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено; ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями (справа «Мушта проти України»); 3) суворе застосування строку без урахування обставин справи може бути непропорційним щодо цілі забезпечення правової визначеності та належного здійснення правосуддя, а також перешкоджати використанню доступних засобів правового захисту (справа «Станьо проти Бельгії»).
Отже, згідно з практикою ЄСПЛ для забезпечення оптимального співвідношення права на доступ до правосуддя мають враховуватися: 1) особливі обставини кожної конкретної справи у системному зв’язку з причинами пропуску строку на звернення до суду; наявність причин непереборного та об’єктивного характеру пропуску строку на звернення до суду; 2) характер права, для захисту якого надійшло звернення до суду, та його значення для сторін; 3) період, який минув з моменту пропуску строку, правові наслідки його поновлення або не поновлення; 4) наявність публічного (суспільного та, меншою мірою, державного) інтересу у справі; 5) фундаментальність значення справи для судової та правозастосовної практики.
З урахуванням вказаного вище, суд дійшов висновку про можливість поновлення позивачу строку звернення до суду з позовом, оскільки характер права, для захисту якого позивач звернувся до суду, є дуже значимим для позивача, оскільки стосується питання проходження ним публічної служби.
Таким чином, заява відповідача про залишення позову без розгляду не підлягає задоволенню.
Вступна та резолютивна частини ухвали проголошені у підготовчому засіданні 19.03.2019.
Керуючись статтями 240, 241, 248, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У Х В А Л И В :
Заяву Вараської міської ради Рівненської області про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_2 до Вараської міської ради Рівненської області про визнання нечинним та скасування рішення – залишити без задоволення.
Поновити ОСОБА_2 строк звернення до суду з позовною заявою до Вараської міської ради Рівненської області про визнання нечинним та скасування рішення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Повну ухвалу складено 20.03.2019.
Суддя Недашківська К.М.
