Єдиний державний реєстр судових рішень
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
м. Київ
12.03.2019Справа № 910/16362/18
Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М., розглядаючи у відкритому судовому засіданні
справу №910/16362/18
за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомир, м. Житомир,
до корпорації «Таско», м. Київ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Військова частина НОМЕР_1 , с. Вільшанка,
про стягнення 422 025,22 грн.,
за участю представників:
позивача Бобра А.В. (довіреність від 28.01.2019 № 419);
відповідача Пономаренко О.В (ордер від 17.01.2019 серія ЛГ № 002177; адвокат);
третьої особи Вощиньського С.В. (довіреність від 04.01.2019)
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
06.12.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомир (далі Відділ) до корпорації «Таско» (далі Корпорація) про стягнення 422 025,22 грн. неустойки за договором оренди нерухомого майна від 31.07.2006 №339 (далі Договір).
Позов мотивовано тим, що:
- 31.07.2006 Бердичівською квартирно-експлуатаційною частиною району Північного територіального квартирно-експлуатаційного управління (правонаступником якої відповідно до директиви від 18.01.2008 №Д-322/1/01 Міністерства оборони України є Відділ; орендодавець) та Корпорацією (орендар) укладено Договір, за умовами пункту 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме військове майно нежитлові приміщення, майстерня, площею 688,8 кв.м. в будівлі №8 (майстерня) в/м №8, розташоване за адресою: Житомирська область, с. Вільшанка, вул. Західна, 20 Чуднівського району;
- згідно з пунктом 10.1 Договору Договір діє з 31.07.2006 по 25.07.2016;
- на виконання умов Договору сторонами було підписано акт приймання-передачі від 31.07.2006, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв нерухоме військове майно нежитлові приміщення 688,8 кв.м., розташовані в одноповерховому цегляному будинку за адресою: Житомирська область, Чуднівський район, с. Вільшанка, вул. Західна, 20 в/м №8, будівля інв. №8;
- з моменту припинення Договору та станом на 12.11.2018 акт приймання-передачі вказаного майна не підписаний, нерухоме військове майно не вивільнено;
- слід зазначити, що постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 14.03.2018 Корпорацію зобов`язано усунути Відділу перешкоди у користуванні майном шляхом вивільнення будівлі майстерні інв. №8 площею 688,8 кв.м. за адресою: Житомирська область, с. Вільшанка, вул. Західна, 20 Чуднівського району;
- у зв`язку з викладеним, та враховуючи невиконання обов`язку відповідачем щодо вивільнення нерухомого військового майна, відповідачу нараховано неустойку у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за час прострочення: серпень 2016 року жовтень 2018 року у сумі 610 525,28 грн.;
- з моменту припинення дії Договору на розрахунковий рахунок Відділу відповідачем сплачено кошти у сумі 188 500,06 грн.;
- отже, станом на 12.11.2018 сума неустойки до сплати Корпорацією становить 422 025,22 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2018 позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.
22.12.2018 до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, на виконання вимог ухвали суду від 10.12.2018.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 29.01.2019; залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Військову частину НОМЕР_1 .
10.01.2019 позивач подав суду документи на виконання вимог ухвали суду.
14.01.2019 третя особа подала суд письмові пояснення.
18.01.2019 відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись, зокрема на те, що Договір було пролонговано, а Корпорація сплачувала оренду у встановленому Договором розмірі.
29.01.2019 позивач подав суду клопотання про долучення до матеріалів справи документів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2019 відкладено підготовче засідання на 21.02.2019; зобов`язано учасників справи надати письмові пояснення про стан виконання судового рішення Рівненського апеляційного господарського суду №906/627/17 від 14.03.2018 та у разі невиконання, надати письмові пояснення про причини, а на підтвердження пояснень надати докази.
18.02.2019 Відділ подав суду: письмові пояснення; відповідь на відзив.
20.02.2019 Корпорація подала суду заперечення проти клопотання позивача, в якому просив не брати до уваги при розгляд справи додаткових доказів, поданих позивачем 29.01.2019.
21.02.2019 позивач подав суду клопотання про долучення до матеріалів справи документів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу №910/16362/18 до судового розгляду по суті на 12.03.2019.
Відповідач 25.02.2019 подав суду заперечення на відповідь на відзив та 12.03.2019 подав пояснення.
Представник позивача у судовому засіданні 12.03.2019 оголосив вступне слово та підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача оголосив вступне слово та заперечив проти задоволення позовних вимог.
Представник третьої особи оголосив вступне слово та підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Суд, заслухавши вступне слово представників учасників справи, з`ясувавши обставини, на які посилаються учасники справи, дослідив в порядку статей 209-210 Господарського процесуального кодексу України докази у справі.
Після закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами суд перейшов до судових дебатів.
Представники учасників справи виступили з промовами (заключним словом), в яких посилалися на обставини і докази досліджені у судовому засіданні.
У судовому засіданні 12.03.2019 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України.
Судом, відповідно до вимог статей 222-223 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося повне фіксування судового засідання технічними засобами та секретарем судового засідання велися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив на позовну заяву, письмові пояснення третьої особи, відповідь на відзив, заперечення на відповідь на відзив та пояснення відповідача, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
ВСТАНОВИВ:
31.07.2006 Бердичівською квартирно-експлуатаційною частиною району Північного територіального квартирно-експлуатаційного управління (правонаступником якої відповідно до директиви від 18.01.2008 №Д-322/1/01 Міністерства оборони України є Відділ; орендодавець) та Корпорацією (орендар) укладено Договір, за умовами якого:
- орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме військове майно нежитлові приміщення, майстерня, площею 688,8 кв.м. в будівлі №8 (майстерня) в/м №8, розташоване за адресою: Житомирська область, с. Вільшанка, вул. Західна, 20 Чуднівського району, що знаходиться на балансі та обліковується в Бердичівській КЕЧ району, вартість якого визначена за експертною оцінкою та становить згідно з актом оцінки 159 664 грн. (пункт 1.1 Договору);
- термін дії Договору до 10 (десяти) років (пункт 1.2 Договору);
- назване у пункті 1.1 Договору нерухоме майно орендодавець передає орендарю для використання під цех з ремонту та утилізації боєприпасів (пункт 1.4 Договору);
- орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами Договору та акта приймання-передачі майна (Додаток №2) (пункт 2.1 Договору);
- у разі припинення Договору майно повертається орендарем орендодавцю у належному стані, негіршому ніж на час передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу; орендодавець повинен скласти акт приймання-передачі та прийняти майно протягом одного місяця (пункт 2.4 Договору);
- орендар повертає майно орендодавцю аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю Договором; майно вважається повернутим орендодавцю із моменту підписання сторонами акта приймання-передачі (пункт 2.5 Договору);
- орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожен день прострочення, включаючи день оплати (пункт 3.5 Договору);
- Договір діє з 31.07.2006 по 25.07.2016 (пункт 10.1 Договору).
Частиною першою статті 759 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Отже, укладений правочин за своєю правовою природою є договором оренди нерухомого майна.
Судом встановлено, що позивач передав, а відповідач прийняв в оренду для використання за призначенням «цех по ремонту та утилізації боєприпасів», що підтверджується актом приймання-передачі нежитлових приміщень в оренду від 31.07.2006, який підписано уповноваженими представниками Бердичівською квартирно-експлуатаційною частиною району Північного територіального квартирно-експлуатаційного управління та Корпорацією, та скріплено печатками вказаних юридичних осіб.
Відповідно до статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
У зв`язку з тим, що після закінчення дії Договору відповідачем не було повернуто орендоване приміщення позивачу, останній у липні 2017 року звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до Корпорації, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Військова частина НОМЕР_1 та Центральне територіальне управління внутрішнього аудиту, про зобов`язання усунення перешкод у користуванні майном шляхом вивільнення будівлі майстерні №8 та прилеглої території.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 07.12.2017 у справі №906/627/17 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 14.03.2018 рішення Господарського суду Житомирської області від 07.12.2017 у справі №906/627/17 скасовано в частині відмови у задоволенні позову щодо зобов`язання Корпорації усунути перешкодити у користуванні майном шляхом вивільнення будівлі майстерні інв. №8 площею 688,8 кв.м.; в цій частині прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено; зобов`язано Корпорацію усунути Відділу перешкоди у користуванні майном шляхом вивільнення будівлі майстерні інв. №8 площею 688,8 кв.м. за адресою: Житомирської область, с. Вільшанка, вул. Західна 20, Чуднівського району; в решті рішення суду залишено без змін; стягнуто з Корпорації на користь Відділу 800 грн. судового збору за подання позовної заяви; стягнуто з Корпорації на користь Відділу 880 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Вказаною постановою було встановлено таке.
По закінченню дії Договору Відділ неодноразово надсилав на адресу Корпорації попередження про припинення Договору та вивільнення орендованих приміщень від 22.09.2016 №4151 та від 25.08.2016 №3448.
Крім того, представниками Відділу в односторонньому порядку були складені акт приймання-передачі орендованого майна та акт інвентаризації.
30.09.2016 на адресу відповідача був надісланий супровідний лист №4302 про підписання зазначених актів та вивільнення орендованих нежитлових приміщень.
В свою чергу, відповідно до статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайне повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, яким було обумовлено в договорі.
Разом з тим, матеріали справи не містять доказів того, що станом на день подання позову зазначені акти були підписані, отже, нерухоме військове майно за адресою: Житомирська область, с. Вільшанка, вул. Західна 20, Чуднівського району в/м №8, не вивільнено.
Крім того, матеріали справи містять аудиторський звіт від 25.05.2017 №234/3/31/аз за результатами фінансового аудиту та аудиту відповідності Відділу за період 01.06.2013 по 28.02.2017, з якого встановлено, що будівля інв№8, майстерня, розташована на території Військової частини НОМЕР_1 відповідачем не вивільнена.
В свою чергу, судом апеляційної інстанції враховуються доводи Відділу про те, що представники Корпорації, при цьому останні цього не заперечують, мають оформлений допуск Служби Безпеки України до технічної території Військової частини НОМЕР_1 .
Зокрема, в письмових пояснення Військової частини НОМЕР_1 від 13.11.2017 №1711 посилається на те, що працівники відповідача систематично перебувають на її території.
Що ж до доводів відповідача стосовно наявних в матеріалах справи рахунків на оплату за оренду спірних приміщень за періоди після 25.07.2016, які виставлялися позивачем та які оплачувалися відповідачем, про що свідчать відповідні платіжні доручення, колегія суддів зауважила, що позивачем не заперечується факт оплати відповідачем виставлених рахунків на оплату за оренду спірних приміщень за періоди після 25.07.2016, разом з тим це не свідчить про пролонгацію Договору.
Крім того, суд апеляційної інстанції оцінює критично посилання відповідача на лист-відповідь Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України від 15.03.2016 відповідачу. Як вбачається із зазначеного листа про продовження дії Договору можливе за виконання відповідних умов (належного виконання істотних умов договору за попередній період; проведення нової оцінки об`єкта оренди; своєчасного подання КЕВ м. Житомир проекту додаткової угоди до вказаного договору оренди з необхідними документами). Разом з тим, відповідачем зазначені вимоги залишені без виконання.
Колегія суддів враховує, що згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
З огляду на зазначене та норми чинного законодавства колегія суддів констатує, що доводи позивача (апелянта) в частині усунення перешкод у користуванні майном шляхом вивільнення будівлі майстерні ін. №8 площею 688,8 кв.м є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, а висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову в цій частині є помилковими.
Відповідно до частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, враховуючи склад сторін у даній справі та справі №906/627/17, обставини, встановлені постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 14.03.2018 у справі №906/627/17, не доказуються при розгляді даної справи.
Отже, Договір є таким, що припинив свою дію 25.07.2016, а тому доводи Корпорації про пролонгацію є безпідставними та необґрунтованими.
Згідно із статтею 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Оскільки відповідачем не повернуто позивачу з оренди приміщення, яке було передане Корпорації за Договором, то позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 422 025,22 грн. неустойки в силу приписів вказаної статті ЦК України є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.
Водночас посилання відповідача на невірний розрахунок розміру неустойки не враховує, що до розміру неустойки включено орендну плату, індексацію та компенсацію земельного податку.
Посилання на невиконання позивачем положень пункту 7.3 Договору щодо безперешкодного доступу відповідача на територію орендованого майна є неспроможними, оскільки, як встановлено вище Договір припинив дію.
Доводи про перешкоджання третіми особами відповідачу у складанні акту приймання - передачі майна та надсиланні на адресу орендодавця також є неспроможними.
Відповідач, як боржник за судовим рішенням у справі №906/627/17, наділений процесуальними правами і обов`язками щодо виконання судового рішення. Доказів звернення до суду для належного виконання судового рішення у зазначеній справі не надав.
Разом з тим, відповідач належно виконавши судове рішення, а також умови договору в частині повернення орендованого майна шляхом підписання акту приймання-передачі майна, не позбавлений права на звернення до суду про захист свого права власності щодо належного йому рухомого майна.
Що ж до решти доводів і аргументів Корпорації, які викладені у відзиві, тощо, то слід вказати таке.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів відповідача та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки до яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідач не подав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача.
Отже, позовні вимоги є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.
За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі справи слід покласти на відповідача.
Керуючись статтями 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
ВИРІШИВ:
1. Позов Квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомир (10014, м. Житомир, вул. Дмитра Донцова, 20; ідентифікаційний код 08492505) до корпорації «Таско» (04071, м. Київ, вул. Ярославська, 5/2 «Б»; ідентифікаційний код 22866094), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 , код ЄРПОУ НОМЕР_2 ), про стягнення 422 025,22 грн. задовольнити повністю.
2. Стягнути з корпорації «Таско» (04071, м. Київ, вул. Ярославська, 5/2 «Б»; ідентифікаційний код 22866094) на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомир (10014, м. Житомир, вул. Дмитра Донцова, 20; ідентифікаційний код 08492505) 422 025 (чотириста двадцять дві тисячі двадцять п`ять) грн. 22 коп. неустойки та 6 330 (шість тисяч триста тридцять) грн. 38 коп. судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 20.03.2019.
Суддя І.Д. Курдельчук
