Постанова

Іменем України

18 березня 2019 року

м. Київ

справа № 472/598/16-ц

провадження № 61-29483св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - Селянське (фермерське) господарство «Козіново»,

відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргуСелянського (фермерського) господарства «Козіново» на рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області від 05 липня 2017 року у складі судді Чаричанського П. О. та рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 30 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Темнікової В. І., Бондаренко Т. З., Крамаренко Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У липні 2016 року Селянське (фермерське) господарство «Козіново» (далі - СФГ «Козіново») звернулося до суду із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про скасування та визнання недійсними наказів та свідоцтв на право приватної власності на земельні ділянки, визнання недійсним договору купівлі-продажу.

Свої вимоги обґрунтовувало тим, що СФГ «Козіново» є користувачем земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства в межах Подільської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області загальною площею 21,73 га, в тому числі: земельної ділянки площею 15,0 га відповідно до державного акта на право постійного користування землею, виданого на підставі рішення Веселинівської районної ради народних депутатів Миколаївської області від 14 жовтня 1992 року II сесії XXI скликання для ведення селянського (фермерського) господарства та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 39; та земельної ділянки площею 6,73 га відповідно до державного акта на право постійного користування землею серії НОМЕР_1, виданого на підставі рішення Веселинівської районної ради народних депутатів Миколаївської області № 5 від 26 травня 1995 року 5 сесії 22 скликання для розширення селянського (фермерського) господарства та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 305. Вказані державні акти видані на ім'я ОСОБА_9, який був головою створеного відповідно до діючого на той час законодавства України СФГ «Козіново». З 10 серпня 2003 року головою СФГ «Козіново» стала ОСОБА_10 - рідна донька ОСОБА_9 Відповідно до статті 5 Статуту СФГ «Козіново» до земель СФГ належать земельні ділянки, отримані (придбані) членами СФГ у постійне користування. На день звернення до суду із цим позовом, є два дійсних державних акта на постійне користування СФГ «Козіново» земельними ділянками загальною площею 21,73 га, які ні ким не скасовані та не припинені, але Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, незважаючи на це роздає незаконно у приватну власність зазначені земельні ділянки. Так, наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 03 листопада 2015 року № 1478-СГ передано безоплатно у власність ОСОБА_4 земельну ділянку, площею 2,0000 га ріллі з кадастровим номером НОМЕР_2; наказом від 02 липня 2015 року № 3391-СГ передано безоплатно у власність ОСОБА_5 земельну ділянку, площею 2,0000 га ріллі з кадастровим номером НОМЕР_3 та видане свідоцтво про право власності від 17 серпня 2015 року № НОМЕР_4 та проведено державну реєстрацію; наказом від 02 липня 2015 року № 3392-СГ передано безоплатно у власність ОСОБА_6 земельну ділянку, площею 2,0000 га ріллі з кадастровим номером НОМЕР_5 та видано свідоцтво про право власності від 17 серпня 2015 року № НОМЕР_6 на цю земельну ділянку та проведено державну реєстрацію; наказом від 02 липня 2015 року № 3409-СГ передано безоплатно у власність ОСОБА_7 земельну ділянку, площею 2,0000 га ріллі з кадастровим номером НОМЕР_7 та видане свідоцтво про право власності від 01 вересня 2015 року № НОМЕР_8 на земельну ділянку та проведено державну реєстрацію, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності в межах території Подільської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 липня 2015 року у справі № 814/1672/15 визнаний протиправним та скасований наказ Головного управління Держземагенства у Миколаївській області від 27 листопада 2014 року № 2860 про припинення права постійного користування земельною ділянкою, площею 21,73 га в межах Подільської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області, наданої ОСОБА_9 для ведення селянського (фермерського) господарства. Згідно зі статтею 5 Статуту СФГ «Козіново», вказані земельні ділянки загальною площею 21,73 га передані СФГ «Козіново» і використовувалися за цільовим призначенням, а саме: вирощування зернових та технічних культур.

Безпідставне передання у приватну власність відповідачам земель, які перебувають у постійному користуванні СФГ «Козіново», не тягне за собою припинення/відсутність права постійного користування земельною ділянкою, яка виділена для створення СФГ «Козіново».

Посилаючись на викладене, позивач, з урахуванням уточнених вимог, просив визнати недійсними та скасувати накази Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області: від 03 листопада 2015 року № 1478-СГ, яким передано безоплатно у власність ОСОБА_4 земельну ділянку, площею 2,0000 га ріллі з кадастровим номером НОМЕР_2; від 02 липня 2015 року № 3391-СГ, яким передано безоплатно у власність ОСОБА_5 земельну ділянку, площею 2,0000 га ріллі з кадастровим номером НОМЕР_3; від 02 липня 2015 року № 3392-СГ, яким передано безоплатно у власність ОСОБА_6 земельну ділянку, площею 2,0000 га ріллі з кадастровим номером НОМЕР_5; від 02 липня 2015 року № 3409-СГ, яким передано безоплатно у власність ОСОБА_7 земельну ділянку, площею 2,0000 га ріллі з кадастровим номером НОМЕР_7, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності в межах території Подільської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області. Скасувати свідоцтва про право власності: від 17 серпня 2016 року № НОМЕР_4, видане ОСОБА_5, від 17 серпня 2016 року № НОМЕР_6, видане ОСОБА_11, від 01 вересня 2015 року № НОМЕР_8, видане ОСОБА_7 на зазначені земельні ділянки. Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 06 вересня 2016 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_8 на земельну ділянку, площею 2,0000 га ріллі з кадастровим номером НОМЕР_2 для ведення особистого селянського господарства, посвідчений державним нотаріусом Веселинівської державної нотаріальної контори Миколаївської області Євстратовою О. М., зареєстрований у реєстрі за № 612.

Рішенням Веселинівського районного суду Миколаївської області від 05 липня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що право постійного користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення є виключно правом користування особи, якій це право надане, і яке після втрати чинності Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» та Земельного кодексу 1990 року не може бути передане іншій особі. За життя ОСОБА_9, як одного із засновників СФГ «Козіново», СФГ мало право фактичного користування земельними ділянками площею 15 га та 6,73 га для ведення селянського фермерського господарства та отримання прибутку, проте зі смертю ОСОБА_9, якому земельні ділянки належали на праві постійного користування - право користування припиняється, а тому СФГ «Козіново» також втратило таке право.

Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 30 серпня 2017 року рішення суду першої інстанції змінено в частині вирішення питання розподілу судових витрат, зменшено стягнуту суму понесених судових витрат із СФГ «Козіново» на користь ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 із 3 000,00 грн до 2 550,00 грн кожному. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалюючи рішення, суд апеляційної інстанції виходив із того, що суд першої інстанції дійшов правильних висновків про те, що законодавством не передбачено автоматичного переходу права постійного користування земельною ділянкою після смерті землекористувача. Право постійного користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення є виключно правом користування особи, якій це право надане, і яке після втрати чинності Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» та ЗК 1990 року не може бути передане іншій особі.Право постійного користування земельною ділянкою не дає права користувачу земельної ділянки розпоряджатися нею, а відповідно спадкоємці не мають права успадкувати її за заповітом або за законом. Держава або територіальна громада була єдиним і неодмінним власником всіх наданих у постійне користування земельних ділянок. За життя ОСОБА_9 як одного із засновників СФГ «Козіново», СФГ мало право фактичного безстрокового користування земельними ділянками площею 15 га та 6,73 га - для ведення селянського фермерського господарства та отримання прибутку, тощо, проте зі смертю особи ОСОБА_9, якому земельні ділянки належать на праві постійного користування, його право користування припиняється, а тому СФГ «Козіново» також втратило таке право.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги та позиції інших учасників

У вересні 2017 року СФГ «Козіново» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області від 05 липня 2017 року та рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 30 серпня 2017 року, в якій просило скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами першої й апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосування норм матеріального права. Вказує на те, що суди проігнорували рішення Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 у справі № 1-17/2005. Дії органів державної влади спрямовані на позбавлення суб'єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у статті 141 ЗК України, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою. Крім того, розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу наданий суду необґрунтований та не підтверджений доказами, а саме: у розрахунку не вказано скільки годин було затрачено адвокатом на представництво у суді, не підтверджено також, які саме процесуальні документи були складені адвокатом.

У січні 2018 року ОСОБА_8 подав заперечення на касаційну скаргу згідно з якими право постійного користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення є виключно правом користування особи, якій це право надане, і яке після втрати чинності Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» та Земельного кодексу 1990 року не може бути передане іншій особі. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 26 квітня 2016 року встановлено, що зі смертю ОСОБА_9, якому земельна ділянка належала на праві постійного користування, СФГ «Козіново» також втратило право користування нею. Цим же рішенням встановлено, що спірна земельна ділянка була передана власником землі у користуванні саме ОСОБА_9, а не СФГ «Козіново», а право користування СФГ «Козіново» було похідним від права користування ОСОБА_9

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 листопада 2017 року відкрито провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справзазначену справу передано до Верховного Суду.

Станом на час розгляду справи у Верховному Суді від інших учасників справи не надходило відзивів на касаційну скаргу.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п'яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Позиція Верховного Суду.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції в незміненій частині та рішення апеляційного суду - без змін.

Судом установлено, що рішенням Веселинівської районної ради народних депутатів Миколаївської області від 14 жовтня 1992 року ІІ сесії 21 скликання затверджено проект відведення земельної ділянки та відведено в постійне користування ОСОБА_9 земельну ділянку площею 15,0 га на території Подільської сільської ради для ведення селянського (фермерського) господарства. На підставі вказаного рішення ОСОБА_9 виданий державний акт на право постійного користування землею, який зареєстрований у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 39.

19 жовтня 1992 року проведена державна реєстрація СФГ «Козіново», головою якого став ОСОБА_9

Рішенням Веселинівської районної ради народних депутатів Миколаївської області № 5 від 26 травня 1995 року 5 сесії 22 скликання затверджено проект відведення земельної ділянки та відведено в постійне користування ОСОБА_9 земельну ділянку площею 6,73 га на території Подільської сільської ради для розширення селянського (фермерського) господарства. На підставі цього рішення ОСОБА_9 виданий державний акт на право постійного користування землею серії НОМЕР_1, який зареєстрований у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 305.

Рішенням загальних зборів СФГ «Козіново» від 10 серпня 2003 року ОСОБА_10 прийнято в члени та обрано головою СФГ «Козіново».

Відповідно до пунктів 5.1, 5.2, 5.3 Статуту СФГ «Козіново» до земель СФГ належать земельні ділянки, отримані (придбані) членами СФГ у власність, у постійне користування та надані СФГ в оренду. Земельна ділянка, що належить членам СФГ на праві власності згідно з державним актом про право власності на земельну ділянку, виданих власникам не є власністю СФГ. Право користування земельною ділянкою власників, передається СФГ для сільськогосподарських цілей, відповідно до чинного законодавства України, що регулює земельні питання. Для здійснення господарської діяльності СФГ може використовувати орендовані земельні ділянки.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 помер.

27 листопада 2014 року Головним управлінням Держземагентства у Миколаївській області виданий наказ № 2860 про припинення права користування земельними ділянками ОСОБА_9 у межах Подільської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області, посвідчене державним актом на право постійного користування землею для ведення селянського (фермерського) господарства загальною площею 15,0 га, зареєстрованим у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 39 та державним актом на право постійного користування землею серія НОМЕР_1, для розширення селянського (фермерського) господарства загальною площею 6,73 га, зареєстрованим у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 305, на підставі свідоцтва про смерть від 15 липня 2014 серія НОМЕР_9; та про визнання такими, що втратили чинність державний акт на право постійного користування, зареєстрований у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 39 та державний акт на право постійного користування землею серія НОМЕР_1, зареєстрований у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 305; а земельні ділянки загальною площею 21,73 га віднесено до земель сільськогосподарського призначення державної власності.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 липня 2015 року у справі № 814/1672/15, яка набрала законної сили 24 листопада 2015 року, наказ Головного управління Держземагентства у Миколаївській області визнаний протиправним та скасований.

Наказами Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 03 листопада 2015 року № 1478-СГ, від 02 листопада 2015 року № 3409СГ, від 02 листопада 2015 року № 3392СГ, від 02 листопада 2015 року № 3391СГ затверджені проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_5 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності в межах території Подільської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області, та надано вказаним громадянам кожному у власність земельні ділянки площею по 2 га ріллі з кадастровими номерами НОМЕР_2, НОМЕР_7, НОМЕР_5, НОМЕР_3.

ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_5 отримали свідоцтва про право власності на нерухоме майно на вищевказані земельні ділянки з відповідними кадастровими номерами. Право власності на земельну ділянку ОСОБА_4 з кадастровим номером НОМЕР_2 зареєстроване 03 лютого 2016 року державним реєстратором Веселинівського районного управління юстиції Миколаївської області.

06 вересня 2016 року ОСОБА_4 продав належну йому земельну ділянку ОСОБА_8, що підтверджується договором купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченим державним нотаріусом Веселинівської державної нотаріальної контори Миколаївської області Євстратовою О. М., зареєстрованим у реєстрі за № 612.

Нормативно-правове обґрунтування

Надання громадянам земельних ділянок у користування, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, на час створення у жовтні 1992 року селянського (фермерського) господарства «Козіново» регулювалось положеннями статей 50, 51 ЗК України від 18 грудня 1990 року № 561-ХІІ та Законом України «Про селянське (фермерське) господарство».

Відповідно до статті 2 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» (далі - Закон) селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією. Селянське (фермерське) господарство може бути створено однією особою. Головою селянського (фермерського) господарства є його засновник або особа, яка є його правонаступником. На ім'я голови селянського (фермерського) господарства видається відповідно Державний акт на право постійного користування землею.

У постійне користування згідно з частиною другою статті 4 Закону земля надавалася громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства із земель, що перебували у державній власності. Головою фермерського господарства є його засновник або інша визначена в Статуті особа

Згідно з пунктом 1.2 Статуту СФГ «Козіново», засновником господарства є ОСОБА_9 та ОСОБА_10

За змістом статті 9 Закону після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку.

Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладання договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи, одержує печатку із своїм найменуванням і адресою, відкриває поточні та вкладні (депозитні) рахунки в установах банку і вступає у відносини з підприємствами, установами та організаціями, визнається державними органами та органами місцевого самоврядування як самостійний товаровиробник при плануванні економічного і соціального розвитку регіону. Сільська, селищна, міська Рада народних депутатів заносить до спеціальної погосподарської книги дані про склад господарства, передану у власність та надану у користування господарству земельну ділянку.

За частиною першою статті 1 Закону України «Про фермерське господарство» фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Із 01 січня 2002 року набрав чинності новий ЗК України. Право постійного користування земельною ділянкою було визначено частиною першою статті 92 Кодексу, як право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Зі змісту частини другої статті 92 ЗК України вбачається, що передача земельної ділянки у постійне користування громадянам не передбачена.

Згідно з частиною першою статті 12 Закону «Про фермерське господарство» та відповідно до частини першої статті 31 ЗК України землі фермерського господарства складаються із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство (частина друга статі 12 Закону).

Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю) (частиною другою статті 31 ЗК України).

Відповідно до статті 116 ЗК України, тут і далі у редакції чинній на день прийняття оспорюваних позивачем наказів, громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Правовою підставою набуття права власності та права користування на землю згідно зі статтями 116, 118 ЗК України є рішення органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до частини першої статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно із частиною першою статті 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до статті 131 ЗК України громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. Укладення таких угод здійснюється відповідно до ЦK України з урахуванням вимог цього Кодексу.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Установивши, що спірні земельні ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства належали ОСОБА_9 на праві користування лише на підставі державних актів без укладення відповідного договору про право користування земельними ділянками із власником землі, таке право користування припиняється зі смертю особи, якій належало це право. Суди врахували висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 05 жовтня 2016 року у справі № 6-2329цс16 та у постанові 23 листопада 2016 року № 6-3113цс15, та обґрунтовано відмовили в позові про визнання недійсними та скасування наказів Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області про безоплатну передачу земельних ділянок відповідачам. На час виникнення спірних відносин фермерські господарства не мають права на постійне користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності, а отже, у зв'язку зі смертю ОСОБА_9, якому земельні ділянки належали на праві постійного користування, припиняється його право користування, що у свою чергу припиняє права користування земельними ділянками і СФГ «Козіново».

У касаційній скарзі не наведено доводів щодо відступлення від вказаного висновку Верховного Суду України. Не вбачає таких підстав і колегія Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду.

Доводи касаційної скарги зводяться до помилкового розуміння інституту постійного користування землею, який виник на підставі норм, що втратили чинність у зв'язку із набранням чинності ЗК України від 01 січня 2002 року.

Твердження заявника про те, що суди проігнорували рішення Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 у справі № 1-17/2005, є безпідставними, оскільки цим рішенням вимога ЗК України 2002 року про переоформлення прав постійного користування земельною ділянкою до 01 січня 2008 року визнана неконституційною, тобто у цьому випадку ОСОБА_9 не мав обов'язку до 01 січня 2008 року здійснити переоформлення права користування земельними ділянками. Набрання чинності статті 92 Кодексу свідчить, що ця норма не обмежує і не скасовує діюче право постійного користування земельними ділянками, набуте громадянами в установлених законодавством випадках станом на 01 січня 2002 року до його переоформлення. Зі змісту вказаного рішення вбачається, що землекористувачі, які набули права постійного користування земельною ділянкою на підставі норм ЗК України, в редакції від 13 березня 1992 року, але на сьогодні є поза рамками кола суб'єктів права постійного користування земельною ділянкою (частина друга статті 92 Кодексу), мають право використовувати надані їм земельні ділянки на праві постійного користування до того часу, поки не буде розроблене законодавче, організаційне та фінансове забезпечення щодо переоформлення права постійного користування на право власності або право оренди.

Тобто рішення Конституційного Суду України зводиться до того, що право постійного користування земельною ділянкою, набуте в установленому законом порядку, не втрачається, а зберігається до його належного переоформлення. Разом з тим, ОСОБА_9 за життя не скористався наданим йому правом на переоформлення свого постійного права користування земельною ділянкою, а законодавством не передбачено автоматичного переходу такого права постійного користування земельною ділянкою, що виникло в особи лише на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою без укладення договору про право користування земельною ділянкою із власником землі, після смерті землекористувача до будь-якої фізичної чи юридичної особи, оскільки зазначене вище право особи припиняється з її смертю.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявників з висновками суду апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин справи. При цьому згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів по суті вирішення указаного позову та не дають підстав вважати, що судами порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник.

Керуючись статтями 401, 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Селянського (фермерського) господарства «Козіново» залишити без задоволення.

Рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області від 05 липня 2017 року в незміненій частині та рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 30 серпня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

С.О. Погрібний

Г. І. Усик