Справа №472/598/16-ц 14.09.2016 14.09.2016 14.09.2016
Провадження №22-ц/784/2133/16
Єдиний унікальний номер 472/598/16-ц
Номер провадження 22-ц/784/2133/16
Головуючий у 1 інстанції Кучерявенко С.С.
Доповідач Прокопчук Л.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 вересня 2016 року місто Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:
Головуючого Прокопчук Л.М.
Суддів Темнікової В.І., Шаманської Н.О.
Із секретарем судового засідання Горенко Ю.В.
За участі представників позивача Урсул Л.В., Толпекіна А.А.
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства «Козінове» на ухвалу Веселинівського районного суду Миколаївської області від 22 серпня 2016 року про відмову в задоволенні заяві про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Селянського (фермерського) господарства «Козінове» до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про скасування та визнання недійсними наказів та свідоцтв на право приватної власності на земельні ділянки,
В С Т А Н О В И В :
У липні 2016 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом. Посилався на те, що Селянське (фермерське) господарство «Козінове» є користувачем земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства в межах Подільської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області загальною площею 21,73 кв.м., в тому числі земельної ділянки площею 15,0 га відповідно до державного акта на право постійного користування землею, виданого на підставі рішення Веселинівської районної ради народних депутатів Миколаївської області від 14.10.1992 року для ведення селянського (фермерського) господарства та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 39, та земельної ділянки площею 6,73 га відповідно до державного акта на право постійного користування землею, виданого на підставі рішення тієї ж ради від 26.05.1995 року № 5 для розширення селянського (фермерського) господарства та зареєстрованого в Книзі державних актів на право постійного користування землею за № 305. Вищевказані акти були видані на ім'я ОСОБА_8, який був головою СФГ «Козінове» до 10.08.2003 року. З 10.08.2003 року головою СФГ «Козінове» стала ОСОБА_9 - донька ОСОБА_8 Відповідно до ст. 5 Статуту СФГ «Козінове» до земель СФГ належать земельні ділянки, отримані (придбані) членами СФГ у постійне користування. Наказами Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 02 липня 2015 року №№ 3391, 3392, 3409 із земель, якими користується СФГ, відповідачам ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 - кожному передано безоплатно у власність земельні ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства та видані свідоцтво про право власності на надані кожному з них земельні ділянки. Крім того, той же відповідач наказом від 03.11.2015 року за № 1478 передав безоплатно у власність ОСОБА_4 2 га ріллі. Просив визнати недійсними та скасувати накази про передачу землі у власність відповідачів, а також свідоцтва про право власності на вказані земельні ділянки (а.с. 2-7).
Одночасно позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій, посилаючись на вищевикладені обставини, а також на те, що відповідачі не визнають право позивача постійного користування на земельні ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства загальною площею 21,73 га, вважають себе одноособовими власниками такого майна, мотивуючи це тим, що правовстановлюючі документи, які засвідчують право власності на майно, були видані їм законно. Крім того, відповідачі неодноразово висловлювали думку про реальні наміри відчуження земельних ділянок та наміру захвату земель з врожаєм позивача.
Посилаючись на те, що є реальна загроза неправомірного та незаконного захвату земель та збору врожаю позивача, просив заборонити відповідачам вчиняти та реєструвати дії, спрямовані на зміну в будь-який спосіб (відчуження, передача в заставу, оренду, встановлення обтяження чи інший спосіб) правового статусу земельних ділянок, користувачем яких є позивач; заборонити відповідачам здійснювати дії щодо збору врожаю позивача та інші дії з наміром захвату земель, користувачем яких є позивач (а.с. 28-31).
Ухвалою Веселинівського районного суду Миколаївської області від 22 серпня 2016 року в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено (а.с.92).
Позивач не погодився з ухвалою суду та приніс на неї апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та задовольнити заяву про забезпечення позову (а.с. 114-117).
В судовому засіданні апеляційного суду представники позивача підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.
Представник відповідача просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
Інші відповідачі - ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4, належно повідомлені про розгляд справи, в судове засідання не з'явились. Письмових заперечень на апеляційну скаргу від них не надійшло.
Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду прийшла до такого висновку.
Відповідно до ст. 151 ЦПК України, суд може вжити заходи забезпечення позову за заявою осіб, що беруть участь у справі.
Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Під забезпеченням позову розуміється вжиття судом передбачених законом заходів, які створюють реальну гарантовану можливість для виконання майбутнього рішення по справі.
При цьому, забезпечення позову спрямовано, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.
Перелік видів забезпечення позову зазначений у ч. 1 ст. 152 ЦПК України і передбачає, у тому числі, й можливість заборони вчинення певних дій.
Однак цей перелік не є вичерпним, оскільки згідно з частиною 2 цієї правової норми судом у разі необхідності можуть бути застосовані й інші види забезпечення позову з метою створення умов для реального виконання в майбутньому ухваленого по справі судового рішення.
Як зазначено у постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року N 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Пунктом 6 зазначеної постанови передбачено, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Отже, судова колегія бере до уваги те, що у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснювати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням такого:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним видом заходів до забезпечення позову і предметом відповідної позовної вимоги;
- імовірності настання обставин, зазначених у статті 151 ЦПК;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.
Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції, серед інших мотивів, зазначив, що відсутні докази того, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Крім того, позивач не надав відомостей про факт належності позивачу земельних ділянок, до яких просить суд вжити заходів із забезпечення позову, не надав підтвердження наміру відповідачів навмисно ухилитися від виконання рішення суду. Також суд послався на не співмірність видів забезпечення позову заявленим позивачем вимогам.
Колегія суддів не погоджується з такими мотивами відмови в задоволенні заяви.
З направлених до суду матеріалів, вбачається, що між сторонами існує спір щодо права користування земельною ділянкою, якою користується СФГ «Козінове». Про зазначене свідчить постанова Миколаївського окружного адміністративного суду від 01.07.2015 року, з якої вбачається, що Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області 27.11.2014 року видало наказ № 2860 про припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 21,73 га,. Вказаною постановою Миколаївського окружного адміністративного суду наказ визнано протиправним та скасовано (а.с.15-16).
Зазначені обставини свідчать про те, що висновки суду про відсутність доказів того, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, не відповідають обставинам справи.
Висновок суду про те, що позивач не надав відомостей про факт належності позивачу земельних ділянок, до яких просить суд вжити заходів із забезпечення позову, є передчасним. Зазначене питання має бути вирішено судом при розгляді справи по суті, оскільки позивач вважає, що державні акти про право постійного користування землею є належним доказом факту законного користування землею, а відповідач в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області зазначені обставини оспорює.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції заява про забезпечення позову вирішена з порушенням норм процесуального права, тому вона відповідно до п.2 ч.1 ст. 312 ЦПК України підлягає скасуванню. Заява про забезпечення позову підлягає задоволенню частково з урахуванням заявлених позовних вимог, а також того факту, що з пояснень представників позивача в судовому засіданні апеляційного суду вбачається, що врожай позивача вже зібрано.
Керуючись ст. ст. 307, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства «Козінове» задовольнити частково.
Ухвалу Веселинівського районного суду Миколаївської області від 22 серпня 2016 року скасувати
Заяву Селянського (фермерського) господарства «Козінове» про забезпечення позову задовольнити частково.
Заборонити Головному управлінню Держгеокадастру у Миколаївській області, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7 вчиняти та реєструвати дії, спрямовані на зміну в будь-який спосіб (відчуження, передача в заставу, оренду, встановлення обтяжень чи інший спосіб) правового статусу земельних ділянок, переданих - ОСОБА_4, площею 2 га з кадастровим номером НОМЕР_1; ОСОБА_5, площею 2 га ріллі з кадастровим номером НОМЕР_2; ОСОБА_6 площею 2 га з кадастровим номером НОМЕР_3; ОСОБА_7 площею 2 га з кадастровим номером НОМЕР_4 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності в межах території Подільської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області.
Заборонити ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 здійснювати дії по використанню вищезазначених земельних ділянок.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді
