Справа № 472/598/16-ц
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"05" липня 2017 р. смт. Веселинове
Веселинівський районний суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді Чаричанського П.О.,
за участю секретаря Ставніченко А.П.,
представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4,
представника відповідачів ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Веселинове Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_6 (фермерського) господарства «Козіново» до відповідачів: Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_4 та ОСОБА_9 про скасування та визнання недійсними наказів та свідоцтв на право приватної власності на земельні ділянки, визнання недійсним договору купівлі-продажу,
В С Т А Н О В И В :
Селянське (фермерське) господарство "Козіново" звернулось до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_4 та ОСОБА_9 про:
1. визнання недійсним та скасування Наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області №1478-СГ від 03.11.2015 року, яким передано безоплатно у власність відповідача ОСОБА_3 земельну ділянку;
2. визнання недійсним та скасування Наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області №3391-СГ від 02.07.2015 року, яким передано безоплатно у власність відповідача ОСОБА_7 земельну ділянку;
3. визнання недійсним та скасування Свідоцтва про право власності №42390916 від 17.08.2015 року виданий ОСОБА_7;
4. визнання недійсним та скасування Наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області №3392-СГ від 02.07.2015 року, яким передано безоплатно у власність відповідача ОСОБА_8 земельну ділянку;
5. визнання недійсним та скасування Свідоцтва про право власності №42393995 від 17.08.2015 року виданого ОСОБА_8;
6. визнання недійсним та скасування Наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області №3309-СГ від 02.07.2015 року, яким передано безоплатно у власність відповідача ОСОБА_4 земельну ділянку;
7. визнання недійсним та скасування Свідоцтва про право власності №43112226 від 01.09.2015 року виданого ОСОБА_4.
18.05.2017 року подало заяву про уточнення підстав та доповнення позову, згідно якої додатково просить визнати недійсним договір купівлі-продажу від 06.09.2016 року земельної ділянки укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_9. (Т.3 а.с. 173- 181).
В обґрунтування позову позивач зазначив, що Селянське (фермерське) господарство "Козіново" є користувачем земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства в межах Подільської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області загальною площею 21,73га, в тому числі: земельної ділянки площею 15,0га відповідно до державного акта на право постійного користування землею, виданого на підставі рішення Веселинівської районної ради народних депутатів Миколаївської області від 14.10.1992р. ІІ сесії ХХІ скликання для ведення селянського (фермерського) господарства та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №39; та земельної ділянки площею 6,73 га відповідно до державного акта на право постійного користування землею серії МК №119, виданого на підставі рішення Веселинівської районної ради народних депутатів Миколаївської області №5 від 26.05.1995р. 5 сесії 22 скликання для розширення селянського (фермерського) господарства та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №305.
Вищевказані державні акти були видані на ім’я ОСОБА_10, який був головою створеного відповідно до діючого на той час законодавства України на підставі державного акта на право постійного користування землею, виданого на підставі рішення Веселинівської районної ради народних депутатів Миколаївської області від 14.10.1992р. ІІ сесії ХХІ скликання селянського (фермерського) господарства "Козіново" до 10.08.2003 року. Другий державний акт на право постійного користування землею серії МК №119, був виданий для розширення існуючого селянського (фермерського) господарства «Козіново». З 10.08.2003 р. головою СФГ «Козіново» стала ОСОБА_1 – рідна донька ОСОБА_10. Відповідно до ст. 5 Статуту СФГ «Козіново» до земель СФГ належать земельні ділянки, отримані (придбані) членами СФГ у постійне користування.
Позивач стверджує, що на даний момент є два дійсних акта на постійне користування СФГ «Козінове» земельних ділянок загальною площею 21,73га, які ні ким не скасовані та не припинені, але ОСОБА_11 управління Держгеокадастру у Миколаївській області незважаючи на це роздає незаконно у приватну власність вказані земельні ділянки, а саме відповідачам ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_4 шляхом виданні оскаржуваних Наказів.
Посилаючись на норми матеріального та процесуального права просить позовні вимоги задовольнити, стверджуючи, що смерть колишнього голови СФГ «Козіново», який був засновником господарства та на ім'я якого були видані відповідні державні акти на право постійного користування землею для ведення селянського (фермерського) господарства, а також зміна голови фермерського господарства, не є підставою для припинення права постійного користування СФГ «Козіново» на ці земельні ділянки. СФГ «Козіново» існує як юридична особа з 19.10.1992 року, своєї діяльності не припиняло, від права користування земельними ділянками, наданими для ведення селянського (фермерського) господарства відповідно до державних актів на право постійного користування землею, оформлених на ім'я колишнього голови СФГ ОСОБА_10, не відмовлялось, використовує вказані земельні ділянки у законний спосіб відповідно до їх цільового призначення, земельні ділянки з користування СФГ не вилучались.
Також посилається на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 01.07.2015 року у справі №814/1672/15, що набрала законної сили 24.11.2015 року, згідно якої було скасовано Наказ Головного управління Держземагенства у Миколаївській області №2860 від 27.11.2014 року про припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 21,73га в межах Подільської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області наданого ОСОБА_10 для ведення селянського (фермерського) господарства.
Позовні вимоги, що визнання недійсним договору купівлі-продажу від 06.09.2016 року земельної ділянки між ОСОБА_3 та ОСОБА_9, обґрунтовує посилаючись на норми ч.1 ст. 203 та ч. 1. ст. 215 ЦК України, та те, що вказана вимога є похідною вимогою від вимог про скасування наказів та свідоцтв про право власності.
В судовому засіданні представники позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позов підтримали повністю.
Представник відповідача ОСОБА_11 управління Держгеокадастру у Миколаївській області заперечував, що задоволення позову, надав письмові заперечення (Т.1 а.с.181-183) в яких вказав, що земельні ділянки площею 15,0 та 6,73га, користувачем яких безпідставно вважає себе селянське (фермерське) господарство «Козіново», рішеннями Веселинівської районної ради народних депутатів від 14.10.1992 та від 26.05.1995 надані у постійне користування громадянину ОСОБА_10, який помер 22.05.2014.
На час отримання ОСОБА_10 земельних ділянок у постійне користування законодавством не передбачалося їх передачі іншим особам без відповідного рішення Ради народних депутатів або укладеного договору. Тому за відсутності такого рішення або укладення договору правові підстави відносити земельні ділянки до земель селянського (фермерського) господарства «Козіново» відсутні. Вказує, що ОСОБА_11 управління не припиняло та не могло припинити право Позивача на володіння та користування вищевказаними земельними ділянками, оскільки таке право Позивач не набув. Позивач не є ані власником земельної ділянки, ані землекористувачем у розумінні ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України, тому оспорюванні накази не можуть порушувати будь-які його права на земельну ділянку.
В подальшому надав клопотання про слухання справи без участі представника Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (Т.3 а.с. 108).
Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_4 та їх представник ОСОБА_5 заперечували, щодо задоволення позову, надали письмові заперечення, вказуючи, що право користування земельною ділянкою припинилося у зв’язку зі смертю ОСОБА_10, якому були надані вказані земельні ділянки у постійне користування.
Відповідач ОСОБА_9 надав заяву про слухання справи без його участі.
Суд, заслухавши представників позивача, відповідачів, представника відповідачів, дослідивши матеріали справи, в межах заявлених вимог та наданих доказів, дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що Рішенням Веселинівської районної ради народних депутатів Миколаївської області від 14.10.1992 року ІІ сесії 21 скликання затверджено проект відведення земельної ділянки та відведено в постійне користування ОСОБА_10 земельну ділянку площею 15,0 га на території Подільської сільської ради для ведення селянського (фермерського) господарства (Т.1 а.с. 10).
На підставі вищевказаного рішення ОСОБА_10 виданий державний акт на право постійного користування землею, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 39 (Т.1 а.с. 11).
19.10.1992 року проведена державна реєстрація селянського (фермерського) господарство «Козіново», головою якого став ОСОБА_10
Рішенням Веселинівської районної ради народних депутатів Миколаївської області № 5 від 26.05.1995 року 5 сесії 22 скликання затверджено проект відведення земельної ділянки та відведено в постійне користування ОСОБА_10 земельну ділянку площею 6,73 га на території Подільської сільської ради для розширення селянського (фермерського) господарства (Т.1 а.с. 13).
На підставі Рішенням Веселинівської районної ради народних депутатів Миколаївської області № 5 від 26.05.1995 року, ОСОБА_10 виданий державний акт на право постійного користування землею серії МК №119, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 305 (Т.1 а.с. 14).
Рішенням загальних зборів СФГ «Козіново» від 10.08.2003 року ОСОБА_1, прийнято в члени та обрано головою СФГ «Козіново» (Т.1 а.с. 9).
Відповідно до п.п. 5.1, 5.2, 5.3 Статуту СФГ «Козіново» до земель СФГ належать земельні ділянки, отримані (придбані) членами СФГ у власність, у постійне користування та надані СФГ в оренду. Земельна ділянка, що належить членам СФГ (надалі – «Власникам») на праві власності згідно з державним ОСОБА_5 про право власності на земельну ділянку, виданих Власникам не є власністю СФГ. Право користування земельною ділянкою власників, передається СФГ для сільськогосподарських цілей, відповідно до чинного законодавства України, що регулює земельні питання. Для здійснення господарської діяльності СФГ може використовувати орендовані земельні ділянки.
22 травня 2014 року помер ОСОБА_10, про що 27.05.2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Веселинівського районного управління юстиції у Миколаївській області зроблено відповідний актовий запис про смерть №58, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-ФП №202751 виданого повторно 15.07.2014р. (Т.3 а.с. 9).
27.11.2014 року ОСОБА_11 управлінням Держземагентства у Миколаївській області було видано наказ № 2860 про 1). припинення права користування земельними ділянками громадянину ОСОБА_10 в межах Подільської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області, посвідчене державним актом на право постійного користування землею для ведення селянського (фермерського) господарства загальною площею 15,0га, зареєстрованим у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №39 та державним актом на право постійного користування землею серія МК №119, для розширення селянського (фермерського) господарства загальною площею 6,73га, зареєстрованим у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №305, на підставі свідоцтва про смерть від 15.07.2014 серія І-ФП №202751.; 2). визнано таким, що втратив чинність державний акт на право постійного користування, зареєстрований у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №39 та державний акт на право постійного користування землею серія МК №119, зареєстрований у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №305; 3). земельні ділянки загальною площею 21,73 га віднесено до земель сільськогосподарського призначення державної власності. (Т.3 а.с. 7).
Наказ Головного управління Держземагентства у Миколаївській області № 2860 від 27.11.2014р. був визнаний протиправним та скасований постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 01.07.2015 року у справі № 814/1672/15, яка набрала законної сили 24.11.2015 року (Т.1 а.с. 15-16).
Наказами Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 03.11.2015р. №1478-СГ, від 02.11.2015р. №3409СГ, від 02.11.2015р. №3392СГ, від 02.11.2015р. №3391СГ було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянам ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_7 відповідно, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності в межах території Подільської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області, та надано вказаним громадянам у власність земельні ділянки площею 2,0000 га ріллі з кадастровими номерами 4821783400:01:000:0901, 4821783400:01:000:0904, 4821783400:01:000:0903, 4821783400:01:000:0902 відповідно. (Т.3 а.с. 3-6).
В подальшому ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_7 отримали свідоцтва про право власності на нерухоме майно на вищевказані земельні ділянки з відповідними кадастровими номерами площею 2га. Право власності було зареєстровано реєстраційною службою Веселинівського районного управління юстиції Миколаївської області. Свідоцтво про право власності №43112226 від 01.09.2015р. виданого ОСОБА_4, Свідоцтво про право власності №42393995 від 17.08.2015р. виданого ОСОБА_8, Свідоцтво про право власності №42390916 від 17.08.2015р. виданого ОСОБА_7 (Т. 3 а.с. 11-13; Т.3 а.с. 31-39).
Право власності на земельну ділянку ОСОБА_3 площею 2га з кадастровим номером 4821783400:01:000:0901 було зареєстровано 03.02.2016р. державним реєстратором Веселинівського районного управління юстиції Миколаївської області. (Т.3 а.с. 63, 76, 79).
Як зазначив в судовому засіданні представник Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області земельні ділянки надані відповідачам ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_7 територіально знаходяться в межах земель, які колись були передані ОСОБА_10 у постійне користування.
06.09.2016 року ОСОБА_3 продав належну йому земельну ділянку площею 2га з кадастровим номером 4821783400:01:000:0901 громадянину ОСОБА_9, що підтверджується договором купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений державним нотаріусом Веселинівської державної нотаріальної контори Миколаївської області ОСОБА_12, зареєстрованого в реєстрі за №612. (Т.3 а.с. 61-62, 29-30).
Надання громадянам земельних ділянок у користування, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, на час створення у жовтні 1992 року селянського (фермерського) господарства «Козіново» регулювалось положеннями ст.ст.50, 51 Земельного кодексу України від 18.12.1990 р. № 561-ХІІ та Законом України «Про селянське (фермерське) господарство».
Так, відповідно до статті 2 Закону України від 20.12.1991 року № 2009-XII (з наступними змінами та доповненнями) "Про селянське (фермерське) господарство" (далі - Закон № 2009-XII) селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією.
Селянське (фермерське) господарство може бути створено однією особою. ОСОБА_11 селянського (фермерського) господарства є його засновник або особа, яка є його правонаступником.
На ім'я голови селянського (фермерського) господарства видається відповідно Державний акт на право постійного користування землею.
У постійне користування згідно ч. 2 ст. 4 Закону № 2009-XII земля надавалася громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства із земель, що перебували у державній власності.
ОСОБА_11 фермерського господарства є його засновник або інша визначена в Статуті особа (ч. 1 ст. 4 Закону № 973-IV).
Згідно п.1.2 Статуту селянського (фермерського) господарства «Козіново», засновником господарства є ОСОБА_10 та ОСОБА_1
За змістом статті 9 цього ж Закону після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку.
Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладання договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи, одержує печатку із своїм найменуванням і адресою, відкриває поточні та вкладні (депозитні) рахунки в установах банку і вступає у відносини з підприємствами, установами та організаціями, визнається державними органами та органами місцевого самоврядування як самостійний товаровиробник при плануванні економічного і соціального розвитку регіону.
Сільська, селищна, міська Рада народних депутатів заносить до спеціальної погосподарської книги дані про склад господарства, передану у власність та надану у користування господарству земельну ділянку.
Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 11 Закону № 2009-XII селянське (фермерське) господарство зобов'язане: забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та відповідно до умов її надання; ефективно використовувати землю відповідно до проекту внутрігосподарського землеустрою, підвищувати її родючість, застосовувати природоохоронні технології виробництва, не допускати погіршення екологічної обстановки на території в результаті своєї господарської діяльності.
За частиною першою статті 1 Закону України від 19.06.2003 року № 973-IV (із змін. і доп.) "Про фермерське господарство" (далі - Закон № 973-IV), чинного з 29.07.2003 року, фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.
З 01.01.2002 року набув чинності новий Земельний кодекс України від 25.10.2001 року № 2768-ІІІ. Право постійного користування земельною ділянкою було визначено ч. 1 ст. 92 Кодексу, як право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Згідно з частиною першою статті 12 Закону № 973-IV та відповідно до частини першої статті 31 Земельного кодексу України землі фермерського господарства складаються з:
а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі;
б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності;
в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.
Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство (ч. 2 ст. 12 Закону №973-IV).
Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю) (ч. 2 ст. 31 Земельного кодексу України).
Частиною 2 ст. 92 Земельного кодексу України встановлено, що права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають:
а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності;
б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації;
в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності;
г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування».
Таким чином, на час виникнення спірних відносин фермерські господарства не мають права на постійне користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності.
Пунктом 6 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.
При переоформленні права постійного користування земельними ділянками, наданими для ведення селянських (фермерських) господарств, у довгострокову оренду строк оренди визначається селянським (фермерським) господарством відповідно до закону. При цьому розмір орендної плати за земельні ділянки не повинен перевищувати розміру земельного податку.
Положення вищенаведеного пункту щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення визнано неконституційним згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 вересня 2005р. N 5-рп/2005.
Верховний Суд України в постанові від 26.09.2011 року у справі № 6-14цс11 вказав, що п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2002 року N449 «Про затвердження форми державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою» встановлює, що раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю, державні акти на право власності на земельну ділянку та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб. Отже, право постійного користування земельною ділянкою, набуте в установленому законом порядку, не втрачається, а зберігається до його належного переоформлення.
Проте, вищенаведене могло бути застосовано лише до 22.05.2014 року, тобто до смерті землекористувача ОСОБА_10 Законодавством не передбачено автоматичного переходу права постійного користування земельною ділянкою після смерті землекористувача.
Відповідно до ч. 1 ст. 25 Цивільного кодексу України, цивільна правоздатність - це здатність фізичних осіб мати цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ч. 4 ст. 25 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.
Таким чином, зі смертю ОСОБА_10 припинилась його цивільна правоздатність (здатність мати цивільні права і обов'язки).
Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Розпорядження - це можливість власника речі визначати її фактичну і юридичну долю. Юридична доля речі може бути визначена шляхом передачі права власності іншій особі або шляхом відмови від права на річ. Право розпорядження реалізується через припинення або обмеження належного суб'єктові права власності. Наприклад, продаж, дарування, вчинення заповіту або навіть знищення майна.
Згідно ч. 3 ст. 407 ЦК України право користування земельною ділянкою державної або комунальної власності для сільськогосподарських потреб не може бути відчужено її землекористувачем іншим особам, внесено до статутного фонду, передано у заставу.
Отже, аналізуючи вищевикладене вбачається, що право постійного користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення є виключно правом користування особи, якій це право надане, і яке після втрати чинності Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» та Земельного кодексу 1990 року не може бути передане іншій особі.
Право постійного користування земельною ділянкою не дає права користувачу земельної ділянки розпоряджатися нею, а відповідно спадкоємці не мають права успадкувати її за заповітом або за законом.
Держава або територіальна громада була єдиним і неодмінним власником всіх наданих у постійне користування земельних ділянок.
За життя ОСОБА_10 як одного із засновників ОСОБА_6 (фермерського) господарства "Козіново", СФГ мало право фактичного безстрокового користування земельними ділянками площею 15 га та 6,73 га для ведення селянського фермерського господарства та отримання прибутку, тощо, однак зі смертю особи (ОСОБА_10М.), якій земельні ділянки належать на праві постійного користування – право користування припиняється, а тому Селянське (фермерське) господарство "Козіново" також втратило таке право.
Аналогічна правова позиція викладена в Постановах Верховного Суду України від 05.10.2016р. у справі №6-2329цс16, від 23.11.2016р. у справі №6-3113цс15.
Відповідно до ч. 2 ст. 214 ст. 360-7 ЦПК України, при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 355 цього Кодексу. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Щодо посилання Позивача на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 01.07.2015 року у справі №814/1672/15, згідно якої було скасовано Наказ Головного управління Держземагенства у Миколаївській області №2860 від 27.11.2014 року про припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 21,73га наданої ОСОБА_10 для ведення селянського (фермерського) господарства, суд зазначає наступне.
Як було встановлено вище, зі смертю фізичної особи, якій надано право постійного користування землею, таке право користування припиняється в силу закону і додаткового рішення відповідного органу не потребує, а тому скасований вищевказаний наказ відповідача по справі не змінює того факту, що право ОСОБА_10 на постійне користування землею - припинено в силу закону.
Виходячи з вищевикладеного в позові ОСОБА_6 (фермерського) господарства "Козіново" про визнання недійсними наказів Головного управління Держземагенства у Миколаївській області №1478-СГ від 03.11.2015 року, №3391-СГ від 02.07.2015 року, №3392-СГ від 02.07.2015 року, №3309-СГ від 02.07.2015 року, та свідоцтв на право приватної власності на земельні ділянки ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_4 слід відмовити.
Щодо визнання недійсним договору-купівлі продажу від 06.09.2016р. земельної ділянки між ОСОБА_3 та ОСОБА_9 - також слід відмовити, так як вказана вимога є похідної від вимог про скасування наказу Головного управління Держземагенства у Миколаївській області №1478-СГ від 03.11.2015р., в якій суд відмовив.
Також суд вказує, що Позивач невірно вибрав спосіб захисту свого права, так якщо особа вважає, що майно яке знаходиться у іншої особи належить йому, він повинен звернутися з віндикаційним позовом до цієї особи.
Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», Реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.
Норма частини першої статті 216 ЦК не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.
У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК.
Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Згідно ч. 1 ст. 79 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать зокрема витрати на правову допомогу (ч. 3 ст. 79 ЦПК України).
Так, як суд відмовив Позивачу з задоволені позову повністю, то витрати понесені Позивачем по сплаті судового слід віднести за рахунок Позивача, водночас з позивача ОСОБА_6 (фермерського) господарства "Козіново" на користь відповідачів ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_4 слід стягнути судові витрати на правову допомогу, які підтверджені документально, зокрема договорами про надання правової допомоги, розрахунками зазначених витрат (Т.3 а.с. 40-42), квитанціями до прибуткового касового ордеру (Т.2 а.с. 195).
Відповідно до ч. 6 ст. 154 ЦПК України, якщо у задоволенні позову було відмовлено, провадження у справі закрито або заяву залишено без розгляду, вжиті заходи забезпечення позову застосовуються до набрання судовим рішенням законної сили. Проте суд може одночасно з ухваленням судового рішення або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову.
Виходячи з викладеної норми, суд прийшов до переконання, що слід скасувати вжиті заходи забезпечення позову після набрання судового рішення по справі законної сили, які були застосовані ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 14 вересня 2016 року, згідно якої: заборонено Головному управлінню Держгеокадастру у Миколаївській області, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_4 вчиняти та реєструвати дії, спрямовані на зміну в будь-який спосіб (відчуження, передача в заставу, оренду, встановлення обтяжень чи інший спосіб) правового статусу земельних ділянок, переданих – ОСОБА_3, площею 2 га з кадастровим номером 4821783400:01:000:0901; ОСОБА_7, площею 2 га ріллі з кадастровим номером 4821783400:01:000:0902; ОСОБА_8 площею 2 га з кадастровим номером 4821783400:01:000:0903; ОСОБА_4 площею 2 га з кадастровим номером 4821783400:01:000:0904 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності в межах території Подільської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області. Заборонено ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_4 здійснювати дії по використанню вищезазначених земельних ділянок.
Керуючись ст.ст. 57-60, 88, 154, 208, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд -
В И Р І Ш И В:
В задоволені позову ОСОБА_6 (фермерського) господарства «Козіново» до відповідачів: Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_4 та ОСОБА_9 про скасування та визнання недійсними наказів та свідоцтв на право приватної власності на земельні ділянки, визнання недійсним договору купівлі-продажу - відмовити повністю.
Стягнути з ОСОБА_6 (фермерського) господарства «Козіново», код ЄДРПОУ 22442572, на користь ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, понесені судові витрати в розмірі - 3000 /три тисячі/ гривень.
Стягнути з ОСОБА_6 (фермерського) господарства «Козіново», код ЄДРПОУ 22442572, на користь ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, понесені судові витрати в розмірі - 3000 /три тисячі/ гривень.
Стягнути з ОСОБА_6 (фермерського) господарства «Козіново», код ЄДРПОУ 22442572, на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, понесені судові витрати в розмірі - 3000 /три тисячі/ гривень.
Скасувати вжиті заходи забезпечення позову по справі застосовані ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 14 вересня 2016 року - після набрання судового рішення по справі законної сили.
Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області через Веселинівський районний суд Миколаївської області шляхом подачі протягом 10 днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги до апеляційного суду Миколаївської області, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Веселинівського районного суду Миколаївської області
ОСОБА_13
