Ухвала
23 січня 2019 року
м. Київ
справа № 390/34/17
провадження № 61-22315св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_3,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Саторі-С»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 18 травня 2017 року у складі колегії суддів: Гайсюка О. В., Голованя А. М., Карпенка О. Л.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Саторі-С» (далі - ТОВ «Саторі-С») про визнання договору оренди неправомірним та повернення земельної ділянки з незаконного володіння.
Позовна заява мотивована тим, що 19 грудня 2013 року він отримав у спадщину після смерті своєї бабусі ОСОБА_4 земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1, площею 3,9001 га на території Грузьківської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області вартістю 63 474,00 грн.
ОСОБА_4 та ТОВ «Саторі-С» уклали 19 листопада 2007 року договір оренди щодо цієї земельної ділянки на 10 років, який було зареєстровано в Кіровоградському районному відділі КРФ ДП «ЦЗДК», 19 квітня 2010 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, а тому, на думку позивача, договір оренди зареєстрований 19 квітня 2010 року, майже через місяць після смерті бабусі, незаконно, і цей договір слід вважати таким, що не пройшов державну реєстрацію, не набув чинності і не є укладеним.
Позивач просив визнати цей договір неправомірним, таким, що не набув чинності, і таким, що не був укладений, а також повернути йому земельну ділянку з незаконного володіння.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 02 лютого 2017 року у складі судді Пасічника Д. І. позов задоволено.
Зобов'язано ТОВ «Саторі-С» повернути ОСОБА_3 земельну ділянку площею 3,9001 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Грузьківської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, кадастровий номер НОМЕР_1.
Стягнуто з ТОВ «Саторі-С» на користь ОСОБА_3 судовий збір у сумі 640,00 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що договір оренди землі від 19 листопада 2007 року № 61 не набрав чинності та є неукладеним, оскільки цей договір був зареєстрований лише 19 квітня 2010 року, тобто після смерті орендодавця, оскільки орендодавець ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1.
Додатковим рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 27 березня 2017 року у задоволенні позовної вимоги про визнання договору неправовим документом, таким, що не набув чинності, та таким, що не був укладеним, відмовлено.
Додаткове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що вимога про визнання договору неправовим документом, таким, що не набув чинності та не був укладеним, задоволенню не підлягає, оскільки спірний договір не набрав чинності, а тому договір оренди землі не є укладеним, у зв'язку з чим відсутній предмет доказування, що було встановлено при ухваленні судового рішення. Крім того, законом не передбачено такий спосіб захисту, а тому спірний договір не підлягає визнанню неправовим документом, таким, що не набув чинності та не був укладеним.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 18 травня 2017 року рішення суду першої інстанції та додаткове рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у позові.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що відповідач на законних підставах користується земельною ділянкою, оскільки договір оренди набирає чинності з моменту державної реєстрації, яка відбулася 19 квітня 2010 року, а його строк закінчується 19 квітня 2020 року. Правові підстави для визнання цього договору оренди землі неправомірним і таким, що не набрав чинності, що не був укладений, відсутні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у червні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_3 просить, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував, що державна реєстрація договору відбулася після смерті орендодавця, тобто правоздатність орендодавця припинилася, а тому договір є нікчемним, не може створювати юридичні наслідки та є підстави для вилучення земельної ділянки.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У липні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли заперечення на касаційну скаргу, у яких ТОВ «Саторі-С» просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін, з мотивів згоди з висновками судів.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Перевіривши доводи касаційної скарги, обговоривши питання застосування за встановлених фактичних обставин норм матеріального права та тлумачення цих норм у судовій практиці, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку щодо наявності підстав для передачі справи на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду виходячи з наступного.
За положеннями частини другої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об'єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 19 листопада 2007 року між ОСОБА_4 і ТОВ «Саторі-С» підписано договір оренди землі № 61, за яким орендодавець ОСОБА_4 передала в оренду орендарю ТОВ «Саторі-С» належну їй земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 3,90 га, яка знаходиться на території Грузьківської сільської ради. Цей договір укладено на 10 років.
За умовами договору орендна плата вноситься орендарем до 30 грудня кожного року у розмірі 1 631,00 грн, що відповідає 3 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла.
19 квітня 2010 року (запис № 041037200088) підписаний сторонами договір зареєстрований при Держкомземі України
Після її смерті зазначену земельну ділянку успадкував її онук ОСОБА_3 (а. с. 7).
Згідно з пунктом 40 договору оренди землі перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи не є підставою для змін умов або розірвання договору.
24 грудня 2013 року ОСОБА_3 і ТОВ «Саторі-С» уклали додаткову угоду до договору оренди землі від 19 листопада 2007 року № 61, згідно з якою, зокрема, збільшено розмір орендної плати (а. с. 23).
За встановлених судом фактичних обставин справи законодавство аналізується на момент укладення та реєстрації договору оренди.
Мотиви, з яких виходить колегія суддів
Верховний суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 704/1551/16-ц аналізуючи підстави для визнання договору оренди землі недійсним у зв'язку з його реєстрацією після смерті орендодавця зазначив, що «для визнання правочину недійсним (у контексті цієї справи - договору оренди) необхідно встановити його невідповідність вимогам законодавства саме на момент укладення», тобто на момент досягнення згоди з усіх істотних умов договору, оскільки «реєстрація договору є адміністративним актом, тобто елементом зовнішнім щодо договору». А також, аналізуючи правові наслідки реєстрації договору оренди після смерті, зазначила, що за умови укладання договору за життя орендодавця, реєстрація договору, що була здійснена після його смерті, на недійсність договору не впливає.
Разом з тим, на думку колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду з такими висновками погодитись не можна.
Згідно з частиною першою статті 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (далі - особи).
Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження і припиняється у момент її смерті. (частини друга та четверта статті 25 ЦК України).
Зміст правоздатності фізичної особи визначається як здатність мати цивільні права та обов'язки ( стаття 26 ЦК України) і у зв'язку зі смертю фізичної особи така здатність припиняється.
На реалізацію свого їх прав та обов'язків фізична особа може вчиняти правочини, тобто дії , спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків ( частина перша статті 102 ЦК України)
Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частини друга, третя, п'ята статті 203 ЦК України).
За загальними нормами цивільного законодавства, правочини можуть бути вчинені у усній, письмовий та нотаріальній форми, як різновиду письмової форми. Деякі правочини підлягають державній реєстрації.
За положеннями частини першої статті 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
Водночас стаття 18 Закону України «Про оренду землі» (в редакції чинній на момент смерті орендодавця) визначає, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.
Разом з тим відповідно до статті 638ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору та з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (стаття 640 ЦК України). Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (частина друга статті 640 ЦК України).
Відтак земельне законодавство визначає декілька термінів щодо правомочності договору оренди: «вчинення договору», «укладення договору», «чинність договору».
Аналіз зазначених норм права, які діяли на час смерті орендодавця (ІНФОРМАЦІЯ_1) дозволяє дійти висновку, що для вчинення договору оренди земельної ділянки особи, сторони договору, повинні здійснити не одну, а декілька дій спрямованих на зміну своїх прав та обов'язків, зокрема, укласти договір, а саме, досягти згоди з істотних умов договору, підписати письмовий договір, здійснити дії щодо реєстрації договору оренди земельної ділянки тощо, і тільки сукупність цих дій свідчить про вчинення договору оренди земельної ділянки (стаття 210 ЦК України), який на той час набував чинності з моменту реєстрації договору.
При цьому тільки досягнення згоди з усіх істотних умов договору (укладення договору) не свідчить про його вчинення.
Параграф другий глави 16 розділу 4 ЦК України визначає правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону.
Відповідно до статті 216 ЦК України (у редакції на час підписання договору оренди та смерті орендодавця) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
У зазначених частинах статті 203 ЦК України (в редакції на час смерті орендодавця та на час підписання договору оренди), визначено що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Отже, питання наявності підстав для визнання договору оренди недійсним пов'язується законом не з його укладенням, а з його вчиненням, а відтак і підстави для визнання його недійсними потрібно встановлювати протягом здійснення сторонами договору усіх дій спрямованих не на укладення договору, а на його вчинення.
Смерть особи, а саме припинення здатності мати права і обов'язки та здійснювати дії на їх виникнення, зміну та припинення, виключає узгодженість дій учасників двостороннього правочину, яким є договір оренди, виключає її волевиявлення на здійснення дій щодо вчинення договору, а значить і не можна говорити, що смерть особи не впливає на недійсність договору, оскільки її волевиявлення здійснено у момент його укладення.
Разом з тим оскільки смерть особи унеможливлює здатність мати цивільні права та обв'язки, то не вчинення договору на момент смерті особи, виключає виникнення цих прав та обов`язків. Однак, у цій справі тлумачення норм матеріального права у такому контексті не є проблемним.
Однак, Верховний суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 704/1551/16-ц аналізуючи підстави для визнання договору оренди землі недійсним у зв'язку з його реєстрації після смерті орендодавця зазначив, що «для визнання правочину недійсним (у контексті даної справи - договору оренди) необхідно встановити його невідповідність вимогам законодавства саме на момент укладення», тобто на момент досягнення згоди з усіх істотних умов договору. «Реєстрація договору є адміністративним актом, тобто елементом зовнішнім щодо договору». А також, аналізуючи правові наслідки реєстрації договору оренди після смерті, зазначив, що за умови укладання договору за життя орендодавця, реєстрація договору що була здійснена після його смерті на недійсність договору не впливає.
З огляду на зазначене, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що є підстави для відходу від позиції колегії суддів Першої палати Касаційного цивільного суду у зв'язку з чим справа підлягає передачі на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Керуючись статтями 403, 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої палати Касаційного цивільного суду,
УХВАЛИВ:
Передати на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справу № 390/34/17, провадження № 6І-22315св18 за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Саторі-С» про визнання договору оренди неправомірним та повернення земельної ділянки з незаконного володіння.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. С. Висоцька Судді: А. О. Лесько С. Ю. Мартєв В. М. Сімоненко С. П. Штелик
