Постанова

Іменем України

28 січня 2019 року

м. Київ

справа № 619/1146/17-ц

провадження № 61-44038св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

представник позивача - ОСОБА_5,

відповідачі: ОСОБА_6, приватний нотаріус Дергачівського нотаріального округу Харківської області Задоріна ВікторіяВікторівна,

представник ОСОБА_6 - ОСОБА_8,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_9, ОСОБА_10,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_6, яка діє через представника ОСОБА_8, на постанову Апеляційного суду Харківської області від 07 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Колтунової А. І., Кругової С. С., Маміної О. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду зі позовом до ОСОБА_6, приватного нотаріуса Дергачівського нотаріального округу Харківської області Задоріна В. В., треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_9, ОСОБА_10, про визнання заповіту недійсним.

Позовна заява мотивована тим, що 19 червня 2014 року його мати - ОСОБА_11 склала заповіт, згідно з яким усе своє майно де б воно не знаходилося, і з чого б не складалося, та все те, що буде належати їй на день смерті за законом, у тому числі належні їй на праві власності 3/5 частини житлового будинку по АДРЕСА_1, заповіла ОСОБА_6

Вказував, що його мати - ОСОБА_11 у момент посвідчення вказаного заповіту через свій похилий вік і стан здоров'я не могла усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними, тому на підставі статті 225 ЦК України просив суд визнати цей правочин недійсним.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 18 червня 2018 року у складі судді Нечипоренко І. М. позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_6, приватного нотаріуса Дергачівського нотаріального округу Харківської області Задоріна В. В., треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_9, ОСОБА_10, про визнання заповіту недійсним залишено без розгляду.

Судове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що належним чином повідомлений позивач та його представник повторно не з'явилися у судове засідання, причини неявки суду не повідомили, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України є підставою для залишення позовної заяви без розгляду. Такі дії позивача суд визнав необґрунтованими, такими, що призвели до затягування розгляду справи, втрати його інтересу до розгляду цієї справи по суті, що на підставі пункту 3 частини третьої статті 141, частини п'ятої статті 142 ЦПК України є підставою для стягнення з позивача на користь відповідача понесених витрат на правову допомогу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Харківської області від 07 серпня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково.

Ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 18 червня 2018 року в частині стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 10 000,00 грн скасовано.

У задоволенні клопотання ОСОБА_6 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката відмовлено.

В іншій частині судове рішення залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивач та його представник після пред'явлення позову з'являлися у судові засідання, заявляли клопотання у процесі розгляду справи щодо призначення експертиз і витребування доказів. У судові засідання, які були призначені на 24 травня і 18 червня 2018 року, позивач не з'явився з поважних просини, оскільки у цей період знаходився на лікуванні в обласному центрі онкології, де був прооперований. Отже, підстав для компенсації відповідачу здійснених витрат немає, оскільки дії позивача не можна визнати необґрунтованими.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_6 - ОСОБА_8, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить постанову апеляційного суду скасувати і залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що у процесі розгляду справи позивач заявив клопотання про призначення посмертної судово-психіатричної експертизи для підтвердження факту недієздатності його матері на момент складення оскаржуваного заповіту. Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 17 жовтня 2017 року клопотання позивача було задоволено і призначено у справі посмертну судово-психіатричну експертизу.

Згідно з висновком комунального закладу охорони здоров'я «Харківська обласна клінічна психіатрична лікарня № 3» від 28 лютого 2018 року № 207 вирішити експертні питання відносно психічного стану ОСОБА_11 на період підписання заповіту 19 червня 2014 року, згідно з наданих даних не видається можливим.

Після ознайомлення з указаним висновком експерта, позивач, усвідомивши програшну перспективу справи, розгляд якої ним було ініційовано з метою уникнення ухвалення рішення про відмову в задоволенні його позову і стягнення з нього судових витрат, свідомо, зловживаючи своїми процесуальними правами, не з'явився у судові засідання, які були призначені на 24 травня і 18 червня 2018 року.

Відзив на касаційну скаргу учасниками справи не подано.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга представника ОСОБА_6 - ОСОБА_8 підлягає залишенню без задоволення.

Встановлено й вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.

Згідно з частинами третьою, п'ятою статті 128 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, яких викликають, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять дні до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Отже, відповідно до вимог процесуального закону суд може залишити позовну заяву без розгляду лише при наявності одночасно двох умов: належного повідомлення позивача про час та місце розгляду справи та відсутності заяви про розгляд справи за його відсутності.

Судом установлено, що позивач та його представник не з'явилися у судові засідання, призначені на 24 травня 2018 року і 18 червня 2018 року, про причини неявки суду не повідомили. Про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Частиною п'ятою статті 142 ЦПК України передбачено, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.