Правова позиція

Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 09 липня 2019 року

у справі № 922/592/17

Господарська юрисдикція

Щодо відшкодування відповідачу судових витрат на підставі ч. 5 ст. 130 ГПК України у зв`язку із залишенням позову без розгляду відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України

Аналогічна правова позиція висловлена

Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду в постанові

від 28.01.2019 у справі № 619/1146/17

ФАБУЛА СПРАВИ

Регіональне Відділення Фонду державного майна України (далі - РВ ФДМУ) звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з ТОВ "АПК "Садовод" до державного бюджету 203 600,00 грн збитків.

У зв`язку з нез`явленням позивача у судове засідання щодо розгляду справи по суті без поважних причин, неповідомлення ним про причини неявки, а також відсутністю будь-яких заяв про розгляд справи за його відсутністю, господарський суд дійшов висновку про залишення без розгляду позовної заяви РВ ФДМУ.

ТОВ "АПК "Садовод" подало до суду першої інстанції заяву про розподіл судових витрат. У заяві відповідач просив стягнути з позивача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у сумі 50 000,00 грн та 9 904 грн витрат, пов'язаних з проведенням експертизи. Правовою підставою для цієї заяви відповідач визначив ч.5 ст.130 ГПК України.

Ухвалою господарського суду заяву ТОВ "АПК "Садовод" в частині ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат задоволено. В частині покладення судових витрат ТОВ "АПК "Садовод" у розмірі 59 904,00 грн на РВ ФДМУ відмовлено. Витрати ТОВ "АПК "Садовод" на професійну правничу допомогу в розмірі 50 000,00 грн та витрати, пов'язані із проведенням судової експертизи у розмірі 9 904,00 грн покладено на відповідача - ТОВ "АПК "Садовод".

Постановою апеляційного господарського суду ухвалу господарського суду залишено без змін.

ОЦІНКА СУДУ

Відповідно до ч.5 ст.130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Отже, відповідачу слід було довести, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред'явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується тощо.

ВИСНОВКИ: стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема витрат на правничу допомогу та у зв`язку із призначенням експертизи, можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача.

При цьому неявка сторони у судове засідання не свідчить про необґрунтованість дій позивача, оскільки зазначене є диспозитивним правом позивача, передбачене процесуальним законодавством і не містить таких обмежень.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: підстави залишення позову без розгляду, порядок компенсації судових витрат, зловживання правом на звернення до суду, відсутність підстав для судового захисту, процесуальний статус учасників справи