922/989/18
СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
УХВАЛА
19.02.2019 Справа № 922/989/18
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Бородіна Л.І., суддя Здоровко Л.М., суддя Мартюхіна Н.О.,
за участю секретаря судового засідання Бєлкіної О.М.,
за участю представників:
від позивача: Кужалєва С.В. – адвокат (свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю від 16.01.2017 серія ЧК №000712) – на підставі ордера від 08.01.2019 серія ПТ №02347;
від відповідача – Щербак Т.М. – за довіреністю від 03.01.2019 №32-20-0.14,2-17/62-19;
розглянувши апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, м. Харків,
на рішення господарського суду Харківської області від 08.10.2018 (суддя Буракова А.М.), ухвалене о 14:18 год. в м.Харків, повний текст якого складений 18.10.2018,
у справі №922/989/18,
за позовом: Селянського (фермерського) господарства «Берізка», м. Богодухів,
до відповідача: Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, м. Харків,
про визнання права постійного користування земельною ділянкою та визнання недійсним наказу,
ВСТАНОВИЛА:
16.04.2018 СФГ «Берізка» звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до ГУ Держгеокадастру у Харківській області про визнання за позивачем права постійного користування земельною ділянкою площею 45,40га в межах згідно з планом, розташованою на території Улянівської сільської ради, призначеною для ведення селянського (фермерського) господарства, яка була надана на ім'я Варченко П.П. відповідно до державного акту на право постійного користування землею №ХР-00-000623, на підставі розпорядження Богодухівської районної ради від 01.03.1994 № 9, та про визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 02.03.2018 №1106-СГ «Про припинення права постійного користування» (т.1,а.с.4-20).
Рішенням господарського суду Харківської області від 08.10.2018 у справі №922/989/18 позов задоволено повністю; визнано за СФГ "Берізка" право постійного користування земельною ділянкою площею 45,40 га в межах згідно з планом, розташованою на території Улянівської сільської ради, призначеною для ведення селянського (фермерського) господарства, яка була надана на ім'я Варченко Павла Петровича відповідно до Державного акту на право постійного користування землею №ХР-04-00-000623, на підставі розпорядження Богодухівської районної ради № 9 від 01.03.1994; визнано недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №1106-СГ від 02.03.2018 "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою" (т.2,а.с.81-92).
Рішення місцевого господарського мотивоване тим, що відповідно до законодавства, чинного на момент створення СФГ "Берізка", необхідною умовою для створення СФГ було отримання у користування земельної ділянки. Спірна земельна ділянка отримана громадянином України Варченко П.П. з метою її використання за цільовим призначенням – ведення селянського (фермерського) господарства та передана СФГ "Берізка" до його створення, що підтверджується відповідними статутними документами СФГ "Берізка". Місцевим господарським судом встановлено, що у правовідносинах користування спірною земельною ділянкою відбулася фактична заміна землекористувача, а саме: фізична особа – фермер вибув зі спірних правовідносин землекористування, натомість його місце у спірних правовідносинах землекористування в силу вимог Закону України “Про селянське (фермерське) господарство” зайняло створене фермерське господарство як землекористувач і, відповідно, обов'язки землекористувача земельної ділянки перейшли до селянського (фермерського) господарства з дня його державної реєстрації, а тому сторонами у спірних правовідносинах мають бути юридичні особи. У зв’язку з цим суд дійшов висновку, що постійним користувачем земельної ділянки, право користування на яку оформлено Державним актом на право постійного користування землею №ХР-04-00-000623, є Селянське (фермерське) господарство "Берізка", що підтверджується наявними матеріалами справи.
Задовольняючи позов в частині визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 02.03.2018 №1106-СГ «Про припинення права постійного користування», місцевий господарський суд дійшов висновку, що спірний наказ, яким проти волі позивача припинено користування останнім земельною ділянкою і de facto припинена господарська діяльність позивача в цілому, порушує приписи ст. 1 Протоколу № 1 Конвенції, внаслідок чого цей наказ підлягає визнанню недійсним.
Головне управління Держгеокадастру у Харківській області з рішенням суду першої інстанції не погодилось та 06.11.2018 звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 08.10.2018 у справі №922/989/18 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник вказує на те, що по-перше, матеріали справи не містять доказів передачі гр. Варченком П.П. спірної земельної ділянки до СФГ «Берізка»; по-друге, зазначення у Статуті СФГ «Берізка» спірної земельної ділянки не може свідчити про належне оформлення передачі спірної земельної ділянки у користування господарства, оскільки така передача мала здійснюватись у письмовій формі шляхом укладання договору; по-третє, на думку скаржника, судом не встановлено наявності у позивача цивільного права, за захистом якого він звернувся до суду. В Реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, та в книгах (реєстрації) державних актів на право постійного користування землею відсутні будь-які відомості про державну реєстрацію права постійного користування спірною земельною ділянкою за СФГ «Берізка», а також відомості про видачу на ім’я юридичної особи приватного права – С(Ф)Г «Берізка» державного акту на право постійного користування спірною земельною ділянкою. Проте, за приписами статті 22 ЗК України право користування земельною ділянкою у особи виникає виключно після одержання документів, що посвідчує це право; по-четверте, СФГ «Берізка» не переоформило право постійного користування земельною ділянкою, що належало Варченко П.П., на юридичну особу, громадянин Варченко П.П. також не здійснив таке переоформлення на правові титули, що вказує на відсутність прав позивача на спірну земельну ділянку; по-п’яте, чинним законодавством не передбачено автоматичного переходу прав на земельні ділянки. Для оформлення права на земельну ділянку законодавством встановлений певний порядок (процедура), який не може бути підмінено судовим рішенням. Також скаржник зазначає, що єдиним належним доказом наявності права постійного користування земельною ділянкою може бути лише державний акт на право постійного користування землею, а не будь-які інші документи. Крім того, на думку скаржника право користування земельною ділянкою, що виникло в особи лише на підставі державного акту на право користування земельною ділянкою без укладення договору про право користування земельною ділянкою із власником землі, припиняється зі смертю особи, якій належало таке право, і не входить до складу спадщини.
Селянське (фермерське) господарство «Берізка» у відзиві від 30.08.2018 заперечує проти доводів апеляційної скарги та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Господарського суду Харківської області від 08.10.2018 у справі №922/989/18 - без змін. При цьому зазначає, що Законом України від 20.12.1991 N2009-XII «Про селянське (фермерське) господарство» встановлений особливий порядок створення фермерських господарств. Для створення фермерського господарства як юридичної особи громадянин України повинен спочатку отримати у власність або користування земельну ділянку з цільовим призначенням - «для ведення фермерського господарства», та лише після цього зареєструвати юридичну особу та вести господарську діяльність. На думку позивача, фермерське господарство набуває право на землю свого засновника з моменту його утворення на підставі закону без укладення договору між цим громадянином та фермерським господарством. Позивач вважає, що право фермерського господарства не земельну ділянку його засновника слід розглядати як охоронюваний законом інтерес фермерського господарства у розумінні, викладеному у рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004.
При розгляді матеріалів справи в ході апеляційного провадження судом апеляційної інстанції встановлено, що Верховним Судом здійснюється перегляд судового рішення у подібних правовідносинах у справі №922/3312/17. Ухвалою Верховного Суду від 22.05.2018 справу №922/3312/17 за позовом Селянського (фермерського) господарства "Відродження" до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання права користування та визнання недійсним наказу передано на розгляд Судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
При цьому Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду зазначив, що в пункті 19 постанови від 07.03.2018 у справі № 911/436/17 Верховний Суд у складі колегії суддів палати з розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду за результатами системного аналізу Земельного кодексу України та Закону України "Про фермерське господарство" вказав, що (1) земельна ділянка для ведення фермерського господарства набувається саме фізичною особою; (2) після створення (державної реєстрації) фермерського господарства останнє набуває земельні ділянки державної або комунальної власності у користування або власність виключно на підставі земельних торгів відповідно до положень частини 1 статті 134 Земельного кодексу України; через що дійшов висновку, що отримання саме фермерським господарством землі в користування поза процедурою земельних торгів є порушенням закону, а ототожнення фізичної особи та фермерського господарства в контексті спірних правовідносин є неправильним.
В постанові від 29.02.2018 у справі №926/590/17 Верховний Суд у складі колегії суддів палати з розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду дійшов висновку про те, що передання засновнику позивача фізичній особі для ведення селянського (фермерського) господарства згідно з Державним актом на право постійного користування від 12.07.1996 у постійне користування земельної ділянки виключають наявність правових підстав для визнання за позивачем, як за юридичною особою, права постійного користування вказаною земельною ділянкою.
При цьому, суд касаційної інстанції керуючись статтями 302, 303 ГПК України дійшов висновку про необхідність передачі справи на розгляд Судової палати з розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що правовідносини, що склалися між сторонами спору у справі №922/3312/17, яка переглядається у касаційному порядку палатою Верховного Суду є подібними до правовідносин у цій справі.
Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Згідно з приписами пункту 11 частини 1 статті 229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється до закінчення перегляду в касаційному порядку.
За таких обставин, керуючись статтями 228, 229, 233, 234 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
УХВАЛИВ:
1.Зупинити провадження у справі №922/989/18 за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Харківській області до закінчення перегляду Судовою палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №922/3312/17.
2.Зобов’язати сторони повідомити Харківський апеляційний господарський суд про усунення обставин, що спричинили зупинення провадження у справі.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати за веб-адресою www.ear.court.gov.ua та також www.reyestr.court.gov.ua.
Головуючий суддя Л.І. Бородіна
Суддя Л.М. Здоровко
Суддя Н.О. Мартюхіна
