Єдиний державний реєстр судових рішень
ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
__________________________________________________________________
Провадження №11кп/818/410/19 Головуючий 1 інстанції: Васянович Г.М. Справа №632/313/16-к Доповідач: Протасов В.І.
Категорія: ч. 2 ст. 286 КК України
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 січня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
- головуючого судді Протасова В.І.,
- суддів: Савченка І.Б., Савенка М.Є.,
- при секретарі Лисенко О.В.,
- за участю прокурора Бухана В.Г.,
- захисника-адвоката ОСОБА_1,
- обвинуваченого ОСОБА_2,
- потерпілого ОСОБА_3,
- представника цивільного відповідача ОСОБА_4,
розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Харкові кримінальнепровадження за апеляційною скаргою прокурора Бухана В.Г. на вирок Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 21 лютого 2018 року, -
В С Т А Н О В И Л А:
Вказаним вироком
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився у с. Городківка Андрушівського району Житомирської області, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, пенсіонера, одруженого, не судимого,
визнано невинуватим за пред'явленим обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 286 КК України та виправдано за відсутністю в його діянні складу злочину.
Судом встановлено, що органом досудового слідства ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що він вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України керуючи транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілої ОСОБА_5, за наступних обставин.
Так, 28 грудня 2015 року, приблизно о 14 годині 30 хвилин ОСОБА_2, керуючи технічно справним транспортним засобом автомобілем «ТАТА», реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався по автомобільній дорозі «Харків - Мерефа - Павлоград» у Первомайському районі Харківської області зі сторони міста Мерефи у напрямку міста Первомайський зі швидкістю близько 40 км/год.
Під часу руху по вказаній автомобільній дорозі, в районі 39 км. + 100 м. Коринівський П.В., порушив вимоги Правил дорожнього руху (далі - ПДР), затверджених постановою КМ України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, а саме:
- пункт 1.5 розділу 1, який передбачає, що дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків;
- підпункт «б» пункту 2.3 розділу 2, згідно з яким для забезпечення безпеки дорожнього руху, водій зобовязаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;
- пункт 10.1 розділу 10, відповідно до якого перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, та, виконуючи маневр повороту вліво, не переконавшись у безпеці свого маневру, створив небезпеку іншим учасникам руху, що призвело до виїзду автомобіля «Mersedes Sprinter», реєстраційний номер НОМЕР_2, з причепом «ПГА - 1», реєстраційний номер НОМЕР_3, який рухався у цей час в попутному напрямку по ходу руху його автомобіля зліва, за межі проїзної частини дороги з послідуючим перекиданням в кювет.
Внаслідок зазначеної дорожньо - транспортної пригоди (далі - ДТП) пасажир автомобіля «Mersedes Sprinter», реєстраційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_5 від отриманих тілесних ушкоджень загинула на місці події.
Згідно з висновком судово медичної експертизи № 152 ПРт/15 від 26 січня 2016 року причиною смерті ОСОБА_5 став травматичний шок в результаті закритої травми грудної клітини у вигляді множинних переломів ребер та грудини.
Порушення вимог п. 10.1 розділу 10 ПДР водієм ОСОБА_2, відповідно до висновку автотехнічної експертизи № 77/16 від 29 січня 2016 року, знаходяться у причинному звязку з подією та її наслідками, і виразилися в тому, що він, рухаючись у світлий час доби, проявив неуважність, не врахував дорожню обстановку та не переконавшись, що це буде безпечним і не створить перешкоди іншим учасникам руху, змінив напрямок руху, що призвело до виїзду автомобіля «Mersedes Sprinter», реєстраційний номер НОМЕР_2, з причепом «ПГА - 1», реєстраційний номер НОМЕР_3, за межі проїзної частини дороги з послідуючим перекиданням в кювет, що спричинило вищевказані наслідки.
Дослідивши обставини кримінального провадження, надані сторонами на їх підтвердження докази, допитавши обвинуваченого, потерпілого та свідків по справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що в діях ОСОБА_2 відсутній склад інкримінованого йому злочину, у звязку з чим він підлягає виправданню.
Прокурор в апеляційній скарзі просить скасувати вирок міськрайонного суду у звязку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Мотивуючи апеляційну скаргу вказав, що підстави для виправдання ОСОБА_2 є необґрунтованими та немотивованими. Не погодився з висновками суду про недопустимість окремих доказів, а саме: протоколів проведення слідчих експериментів від 22.01.2016 р. за участю водіїв ОСОБА_2 та ОСОБА_6, висновку авто- технічної експертизи від 29.01.2016 р. Крім того, апелянт вважає, що судом при оцінці доказів необґрунтовано надано перевагу одних показань над іншими показаннями свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_6 На думку прокурора, свідок ОСОБА_8 не міг бачити перебіг подій, а тому його показання є недостовірними. Звертає увагу, що під час досудового розслідування не було встановлено факт наявності на місці ДТП дорожніх знаків «Примикання другорядної дороги ліворуч», а висновки суду про протилежне є необгрунтованими. Не погодився й з висновком суду про відсутність з боку водія ОСОБА_2 порушень ПДР України, які знаходяться у причинно-наслідковому звязку із настанням ДТП. Крім цього, вказує, що було порушено передбачені ст. 22 КПК України принципи змагальності, обєктивності та неупередженості, адже суд самостійно збирав докази сторони захисту. Також, зазначив про порушення ч. 11 ст. 290 КПК України, що виразилося в тому, що стороною захисту не відкривалися протилежній стороні матеріали та докази, які були отримані під час судового розгляду справи, а саме: акти обстеження дорожніх умов, копія Проекту з організації дорожнього руху на дільниці дороги, витяг з технічного паспорту автомобільної дороги, показання свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11. У звязку з наведеним, вважає ці докази недопустимими.
В доповненні до апеляційної скарги прокурор зазначив, що судом порушено вимоги ч. 1 ст. 319, ч. 1 ст. 23, ч. 3 ст. 370 КПК України, оскільки після зміни складу суду розгляд справи не був проведений з початку, на чому наполягав прокурор.
Заслухавши доповідь головуючого судді, зясувавши думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, посилаючись на наведені в ній обставини; обвинуваченого, захисника, потерпілого, представника цивільного відповідача, які заперечували проти скарги та вважали вирок суду першої інстанції законним та обґрунтованим; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Висновки суду першої інстанції ґрунтуються на досліджених в судовому засіданні та викладених у вироку доказах.
Із наведених у вироку доказів убачається наступне.
Обвинувачений ОСОБА_2 вину в скоєнні інкримінованого злочину не визнав та показав, що 28 грудня 2015 року між чотирнадцятою і пятнадцятою годинами він, здійснюючи керування технічно справним автомобілем «ТАТА», реєстраційний номер НОМЕР_1, з увімкненими фарами і габаритними ліхтарями, слідував по автомобільній дорозі «Харків - Мерефа - Павлоград» у напрямку міста Первомайський Харківської області зі швидкістю 40 км/год. Рухався по центру своєї смуги. Проїзна частина була вкрита сніжним накатом, оскільки йшов сніг.На шляху прямування - в районі 39 км. + 100 м., на перехресті доріг йому необхідно було виконати поворот ліворуч - у селище Трійчате (колишня назва - Комсомольске) Первомайського району Харківської області. Приблизно за 300-150 метрів до перехрестя, подивившись у дзеркало заднього виду, побачивши, що позаду нього у попутному напрямку на відстані приблизно 150 метрів рухаються два транспортні засоби, увімкнув світлові покажчики повороту ліворуч. Перед виконанням повороту, переконавшись, що автомобіль під його керуванням ніхто не обганяє, зайнявши положення ближче до центру проїзної частини дороги, почав знижувати швидкість руху, яка при підїзді до перехрестя була приблизно 5 10 км/год.Оскільки транспортних засобів у зустрічному напрямку не було, впевнившись ще раз, що його автомобіль ніхто не обганяє, він почав виконувати маневр повороту ліворуч. Перебуваючи у стані повороту, у той момент, коли передня частина транспортного засобу знаходилася на смузі зустрічного руху, спочатку у дзеркало заднього виду, а потім у бокове вікно, він побачив світло фар мікроавтобусу, який несподівано виїхав із-за його, автомобіля та почав виконувати маневр обгону, у звязку із чим, застосувавши екстрене гальмування, зупинився, так як цей транспортний засіб присікав виконання ним повороту ліворуч. У момент зупинки автомобіля, з лівої сторони його обігнав мікроавтобус з причепом, який однією своєю частиною вже їхав по узбіччю зустрічної смуги руху. Після того, як мікроавтобус перетнув проїзну частину, його різко занесло у лівий бік і він зїхав у кювет. Причеп, що опинився попереду транспортного засобу, потягнув його за собою, після чого сталося перекидання мікроавтобусу, а причеп відірвався. Механічного контакту між автомобілем, яким керував він, і мікроавтобусом не було. Також ОСОБА_2 показав, що зазначене перехрестя проглядається дуже добре, в обох напрямках є дорожні знаки 1.23.1 і 1.23.2 «Прилягання другорядної дороги».
Потерпілий ОСОБА_3 синзагиблої ОСОБА_5,показав суду,що йогомати,будучи приватнимпідприємцем систематично,на мікроавтобусі «Mersedes Sprinter», реєстраційний номер НОМЕР_2, керування яким здійснював водій ОСОБА_6, їздила у місто Харків. 28 грудня 2015 року близько сімнадцятої години він дізнався, що ОСОБА_5, повертаючись на зазначеному транспортному засобі у місто Лозова, загинула в результаті ДТП, яка сталася у Первомайському районі Харківської області.Крім того, потерпілий показав, що не вважає ОСОБА_2 винним у цій пригоді, оскільки останній діяв відповідно до вимог ПДР.
Свідок ОСОБА_6 пояснив, що 28 грудня 2015 року між чотирнадцятою і пятнадцятою годинами він, здійснюючи керування технічно справним мікроавтобусом «Mersedes Sprinter», реєстраційний номер НОМЕР_2, із завантаженим причепом рухався по автомобільній дорозі «Харків - Мерефа - Павлоград» у напрямку міста Лозова. У салоні мікроавтобусу знаходилися пасажири.За залізничним переїздом у селищі Трійчате Первомайського району Харківської області, він наздогнав вантажний автомобіль «ТАТА», який їхав повільно, і рухався за ним зі швидкістю 40 км/год. Між ними транспортних засобів не було.На дорозі був знак «Примикання дороги справа» - поворот до населеного пункту «Більшовик», далі ніяких знаків не було. Автомобілів, що рухалися у попутному або зустрічному напрямку, не було. За автобусом, керування яким він здійснював, також ніхто не їхав. Оскільки автомобіль «ТАТА» рухався повільно, він вирішив його обігнати. Переконавшись, що транспортних засобів, а ні за ним, а ні у зустрічному напрямку немає, включивши покажчик лівого повороту, почав виконувати обгін, виїхавши на смугу зустрічного руху, по якій рухався зі швидкістю 50 км/год. Автомобіль «ТАТА» рухався по своїй смузі, візуальних ознак того, що цей транспортний засіб буде здійснювати зупинку або повертати ліворуч, не було. Відповідний світловий покажчик повороту увімкнутий не був. Під час виконання обгону, у той момент, коли він порівнявся з автомобілем «ТАТА», побачив, що цей транспортний засіб почав повертати ліворуч, притискаючись до нього. У свою чергу він, для того, щоб уникнути зіткнення прийняв у лівий бік і виїхав на узбіччя. Оскільки він вже їхав по смузі зустрічного руху, то був вимушений зїхати на узбіччя. Він не мав змоги їхати далі по зустрічній смузі, так як автомобіль «ТАТА» почав його притискати і якщо б він продовжив рух прямо, то відбулося б зіткнення.На узбіччя він виїхав до перехрестя, потім зрозумівши, що може статися перекидання мікроавтобусу, намагався керувати ним таким чином, щоб виїхати на дорогу, що примикає зліва, однак мікроавтобус понесло і, перетнувши проїзну частину, він перекинувся у кювет. Маневр обгону він почав виконувати до перехрестя, проте на якій відстані - не памятає. Також свідок показав, що хоча видимість і була більше 300 метрів, однак, виконуючи маневр обгону, перехрестя доріг він не бачив, оскільки відповідних знаків по ходу руху не було, а його видимість була обмежена. При цьому, що конкретно обмежувало видимість елементів проїзної частини, а саме: Т-подібного перехрестя примикання дороги зліва, свідок пояснити не зміг. Крім того, ОСОБА_6 показав, що виконав обгін на перехресті, оскільки не бачив його, а також у звязку із тим, що не було ознак того, що водій автомобіля «ТАТА» мав намір виконувати поворот ліворуч.
Свідок ОСОБА_8 показав суду, що 28 грудня 2015 року близько 14 години 30 хвилин він, керуючи автомобілем «Фольксваген Таурег», рухався по автомобільній дорозі «Харків - Мерефа - Павлоград». В автомобілі в якості пасажира знаходився ОСОБА_12На залізничному переїзді у селище Комсомольське (у даний час Трійчате) Первомайського району Харківської області наздогнав мікроавтобус «Mersedes Sprinter» з причепом, який їхав попереду нього. Він не бачив, чи є транспортні засоби попереду мікроавтобусу, тому що габарити останнього обмежували огляд. До того ж видимість була поганою, оскільки з-під коліс транспортного засобу, що їхав попереду, летів сніг.В районі перехрестя - повороту ліворуч у селище Комсомольське він побачив, що зазначений мікроавтобус, не знижуючи швидкості, різко змінив напрямок руху - прийняв ліворуч та, перетнувши проїзну частину, почав кренитися на правий бік, після чого його причепом, по інерції перекинуло в кювет. При цьому свідок показав, що керування мікроавтобусом було досить хаотичним, і дії водія вказували на те, що він намагався уникнути зіткнення з перешкодою попереду.Також ОСОБА_8 показав, що коли вказаний мікроавтобус виконував описані вище маневри, то він не бачив на ньому ніяких світлових сигналів, які б вказували на виконання маневру обгону, оскільки з-під коліс летів сніг, а бачив лише те, що цей транспортний засіб почав різко уходи вліво, після чого перетнув дорогу, що примикала з лівої сторони до дороги, по якій вони рухались. Після ДТП він побачив, що навпроти згаданого повороту, своєю більшою частиною на зустрічній смузі руху, у положенні виконання повороту ліворуч, стоїть автомобіль «ТАТА», у якого був увімкнений світловий покажчик повороту вліво. Внаслідок ДТП загинула жінка пасажир мікроавтобусу. Він викликав співробітників МНС. Чи були на підїзді до зазначеного перехрестя дорожні знаки не памятає. Вважає, що ДТП сталася внаслідок порушення ПДР водієм мікроавтобусу «Mersedes Sprinter», і саме невідповідність його дій вимогам пункту 10.1 та підпункту «а» пункту 14.6 цих Правил знаходяться в причинному звязку з виникненням даної ДТП та її наслідками.
Свідок ОСОБА_12 показав, що вдень 28 грудня 2015 року він у якості пасажира знаходився на передньому сидінні у автомобілі, яким керував ОСОБА_8 Рухаючись по автомобільній дорозі «Харків - Мерефа - Павлоград», поблизу переїзду у селище Трійчате Первомайського району Харківської області вони наздогнали мікроавтобус «Mersedes Sprinter» з причепом і їхали за ним. Попереду вказаного мікроавтобусу їхав вантажний автомобіль «ТАТА», який рухався на невеликій швидкості і, увімкнувши світловий покажчик лівого повороту, розпочав виконувати маневр повороту ліворуч у зазначений населений пункт. У цей момент, за 25 50 метрів до перехрестя, мікроавтобус почав виконувати маневр обгону вантажного автомобілю, потім, відхилившись зі смуги руху, прийняв вліво, перетнув проїзну частину другорядної дороги, після чого причеп, рухаючись по інерції, стягнув його у кювет, де він перекинувся.На виконання обгону вказувало те, що перед початком цього маневру водій мікроавтобусу увімкнув відповідний сигнал повороту і збільшив швидкість. У той час, коли мікроавтобус розпочав виконувати маневр обгону, вантажний автомобіль «ТАТА» з увімкненим світловим сигналом повороту ліворуч вже перебував у стані повороту.Коли вантажний автомобіль вже розпочав поворот, водій мікроавтобуса змінив напрямок руху, прийнявши ліворуч, щоб уникнути зіткнення. Обгін автомобіля «ТАТА» мікроавтобус здійснив на перехресті. Після ДТП він побачив, що на перехресті, частиною на зустрічній смузі руху, у положенні повороту ліворуч, стоїть автомобіль «ТАТА». Крім того, зазначений свідок показав, що коли сталася ДТП, на підїзді до зазначеного перехрестя дорожніх знаків не було, однак не виключав і того, що міг не бачити їх у звязку із погодними умовами - снігопадом.
Свідок ОСОБА_7 показав суду, що 28 грудня 2015 року він у якості пасажира знаходячись у салоні мікроавтобусу «Mersedes Sprinter», яким керував ОСОБА_6, їхав у місто Лозова по автомобільній дорозі «Харків - Мерефа - Павлоград». Особливої уваги дорожній обстановці не приділяв, так як сидів у останньому ряді і дивився фільм. У звязку із чим на наявність дорожніх знаків по напрямку руху не звертав уваги.Однак, коли транспортний засіб почав зміщуватись ліворуч, він подивився на дорогу і зрозумів, що ОСОБА_6 розпочав маневр обгону, оскільки мікроавтобус виїхав на смугу зустрічного руху. Після перегляду фільму приблизно на протязі пяти секунд, він знову звернув увагу на дорожню обстановку і побачив, що вантажний автомобіль, який їхав попереду, розпочав виконувати маневр повороту ліворуч, оскільки його кабіна частково виїхала на зустрічну смугу руху. При цьому свідок показав, що він не бачив, чи був включений світловий покажчик лівого повороту на вантажному автомобілі. Для того, щоб уникнути зіткнення, ОСОБА_6 прийняв ліворуч, після чого мікроавтобус, проїхавши повз вантажний автомобіль та перетнувши проїзну частину примикаючої другорядної дороги, виїхав за її межі, де і перекинувся. Після ДТП автомобіль «ТАТА» знаходився у центрі перехрестя.
Згідно із даними, зафіксованими у протоколі огляду місця ДТП та схемі до нього, зазначена пригода сталася вдень 28 грудня 2015 року в районі нерегульованого перехрестя автомобільної дороги «Харків Мерефа Павлоград» і дороги в напрямку селища Трійчате - 39 км. + 100 м.
Дорожнє покриття вказаної автомобільної дороги шириною 6,4 м., призначене для руху транспортних засобів у двох напрямках, ширина проїзної частини дороги у напрямку селища Трійчате 5,5 м.
Загальний стан видимості, у тому числі конкретної перешкоди, більше 150 метрів.
Крім того, у протоколі зазначено, що у місці пригоди, в тому числі в зустрічному напрямку руху, дорожні знаки відсутні.
Транспортні засоби на місці пригоди знаходилися у наступному положенні автомобіль «ТАТА», реєстраційний номер НОМЕР_1, по середині проїзної частини, передньою частиною у напрямку міста Павлоград, на відстані 5,9 м. від правого краю проїзної частини по ходу руху до переднього правого колеса, та 4,8 м. від правого краю проїзної частини по ходу руху до заднього правого колеса, мікроавтобус «Mersedes Sprinter», реєстраційний номер НОМЕР_2, з причепом, за межами проїзної частини, на правому боці.
Сліди гальмування та зіткнення транспортних засобів відсутні.
На місці ДТП поруч із вказаним мікроавтобусом знаходився труп ОСОБА_5, витягнутий із його салону (т. 1 а.с. 99 - 102).
Огляд місця ДТП проводився у темну пору доби при снігопаді, при цьому під час вказаної слідчої дії, окрім іншого, був оглянутий відрізок автомобільної дороги «Харків Мерефа Павлоград» лише довжиною 100 метрів: 39 кілометр + 100 метрів у напрямку м. Павлоград - до задньої частини автомобілю «ТАТА».
Також стороною обвинувачення суду був наданий ДВД диск, згідно з поясненнями прокурора, додаток до протоколу огляду місця ДТП (т. 2 а.с. 130).
На пакеті, в якому він був переданий суду, міститься надпис наступного змісту: «ДТП 28.12.2015 а/д Харків Мерефа Павлоград, 39 км. + 100 м. …..»
Однак, під час його дослідження суд встановив, що будь яка інформація на зазначеному носії відсутня.
У судовому засіданні прокурор заявив про неможливість представлення фотовідеозйомки зазначеної слідчої дії у звязку з її відсутністю, та про неможливість усунення встановлених недоліків іншим чином, оскільки він мав у своєму розпорядженні лише тільки цей диск.
22 січня 2016 року за участю понятих, експерта автотехніка ОСОБА_13, потерпілого ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на місці, де сталася ДТП, був проведений слідчий експеримент, під час якого останній розповів та показав про обставини пригоди, а також експертним шляхом було встановлено, що:
- з моменту початку зміни напрямку руху до моменту зупинки автомобіль «ТАТА» подолав відстань 10,5 м. за 5,8 сек.;
- у місці зупинки на перехресті автомобіль «ТАТА» був розташований на відстані 6,7 м. від переднього правого колеса і на відстані 4,4 м. від заднього правого колеса відносно його напрямку руху краю проїзної частини дороги і на відстані 1,5 м. від переднього крайнього правого габариту зазначеного автомобіля до дальньої границі перехрестя;
- у той момент, коли водій ОСОБА_2 вперше побачив мікроавтобус «Mersedes Sprinter», передня його частина знаходилася на відстані 21,6 м. від дальньої відносно його напрямку руху границі перехрестя, а правий габарит мікроавтобусу рухався на відстані 6,7 м. від правого краю проїзної частини дороги при цьому автомобіль «ТАТА» у цей момент знаходився на місці своєї зупинки;
- ширина проїзної частини дороги, де сталася ДТП, становить 6,4 м.;
- у місці ДТП у напрямку руху транспортних засобів дорожні знаки, а саме які б інформували водіїв про наближення до перехрестя, були відсутні.
Ці дані були зафіксовані у відповідному протоколі та схемі до нього (т. 2 а.с.17-20).
В цей же день на місці ДТП був проведений слідчий експеримент за участю понятих, експерта автотехніка ОСОБА_13, потерпілого ОСОБА_3, свідка ОСОБА_6 та його захисника.
Відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту за участю понятих, експерта автотехніка ОСОБА_13, потерпілого ОСОБА_3, свідка ОСОБА_6 та його захисника від 22.01.2016 року ОСОБА_6 повідомив, що 28 грудня 2015 року близько 14 години 30 хв. він, здійснюючи керування мікроавтобусом «Mersedes Sprinter» з причепом, рухався по зазначеній вище автомобільній дорозі у напрямку м. Первомайський зі швидкістю 50 км/год. У попутному напрямку рухався автомобіль «ТАТА», який він мав намір обігнати. Увімкнувши світловий сигнал лівого повороту, почав виконувати маневр обгону зазначеного транспортного засобу. Крім того, згідно з зазначеним протоколом, мікроавтобус «Mersedes Sprinter» з причепом у момент зміни напрямку руху ліворуч, автомобілем «ТАТА» вже рухався по зустрічній смузі і на відстані 3,9 м. своїм правим габаритом від правого краю проїзної частини по ходу свого руху зі швидкістю 50 км/год.
Автомобіль «ТАТА» у момент початку зміни напрямку руху ліворуч рухався на відстані 0,5 м. своїм правим габаритом від правого краю проїзної частини по ходу свого руху зі швидкістю 20 км/год.
Автомобіль «ТАТА» з моменту початку зміни напрямку руху вліво до моменту розїзду з мікроавтобусом, до того моменту, як почали розїздитися їх передні габарити, подолав відстань 14,5 м., рухаючись рівномірно, зі швидкістю 20 км/год. У момент розїзду автомобілів «Mersedes Sprinter» і «ТАТА» передній крайній габарит автомобіля «ТАТА» знаходився на відстані 2,6 м. від правого краю проїзної частини і на відстані 12,7 м. до дальньої границі перехрестя. При цьому в даний момент боковий інтервал між автомобілями був не менше 0,5 м. Відстань від переднього габариту автобусу «Mersedes Sprinter» до заднього габариту «ТАТА» в момент початку зміни напрямку руху вліво автомобіля становила 15 м.
Автомобіль «ТАТА» маневрував ліворуч без включення покажчика повороту. Водій ОСОБА_6 для запобігання зіткнення з автомобілем «ТАТА» прийняв маневр вліво без гальмування, так як розумів, що з-за невеликої відстані, яка була між автомобілями в момент маневру автомобіля «ТАТА», застосувавши гальмування без зміни напрямку руху, він не зможе уникнути зіткнення.
Автомобіль «Mersedes Sprinter» від моменту розїзду з автомобілем «ТАТА» до місця свого кінцевого розташування у кюветі подолав відстань не більше 30 м.
За тих погодних умов, які були на момент ДТП, видимість перехрестя, зі слів ОСОБА_6, по напрямку руху транспортних засобів складала 35 м. (т. 2 а.с.21-23).
Згідно з висновком судової автотехнічної експертизи № 77/16 від 29 січня 2016 року, за показаннями водія мікроавтобуса «Mersedes Sprinter» ОСОБА_6 в даній дорожній обстановці водій автомобіля «ТАТА» ОСОБА_2 повинен був діяти відповідно до вимог п. 10.1 ПДР.
Технічна можливість запобігання пригоди для водія автомобіля «ТАТА» ОСОБА_2, в даній дорожній обстановці, визначалася виконанням ним вимог п. 10.1 ПДР, для чого у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру.
В даній дорожній обстановці дії водія автомобіля «ТАТА» ОСОБА_2 не відповідали вимогам п. 10.1 ПДР, і з технічної точки зору, знаходяться у причинному звязку з ДТП.
В даній дорожній обстановці водій автомобіля «Mersedes Sprinter» з причепом ОСОБА_6 повинен був діяти відповідно до вимог пунктів 10.1 і 12.3 ПДР.
Водій автомобіля «Mersedes Sprinter» з причепом ОСОБА_6, в даній дорожній обстановці, не мав технічної можливості запобігти зіткненню з автомобілем «ТАТА», шляхом своєчасного застосування гальмування без зміни напрямку руху, тобто виконанням вимог п. 12.3 ПДР.
В даній дорожній обстановці водій автомобіля «Mersedes Sprinter» з причепом ОСОБА_6 після розїзду з автомобілем «ТАТА» не мав технічної можливості шляхом застосування гальмування зупинити керований ним автомобіль до зїзду в кювет.
З дослідницької частини даного висновку вбачається, що оскільки в приведених у постанові про призначення експертизи показаннях водія автомобіля «ТАТА» ОСОБА_2 не міститься даних, що характеризують повною мірою механізм розвитку даної ДТП, та маються технічно неспроможні дані стосовно вказаного ним механізму розвитку ДТП, провести дослідження за показаннями водія автомобіля «ТАТА» ОСОБА_2 і відповісти на питання, поставлені перед експертом, з технічної точки зору, не представляється можливим.
У звязку з чим дослідження були проведені тільки за показаннями водія ОСОБА_6
Із розяснень експерта в судовому засіданні та дослідницької частини вказаного висновку вбачається, що автотехнічна експертиза була проведена на підставі наданих слідчим вихідних даних, які були відображені у відповідній постанові, та отримані під час слідчих експериментів, проведених 22 січня 2016 року, та був вирішений один варіант, оскільки у другому варіанті не вистачало даних, а саме: як розташовувався відносно меж проїзної частини дороги мікроавтобус «Mersedes Sprinter» з причепом у момент, коли автомобіль «ТАТА» почав змінювати напрямок руху ліворуч, швидкості руху мікроавтобусу, і він був з технічної точки зору певною мірою неспроможний, оскільки водій ОСОБА_2 не вказав відстань, яку він подолав після початку гальмування.
Які методики застосовувалися при проведенні експертного дослідження, експерт в судовому засіданні пояснити не зміг, при цьому не виключив можливості зміни висновків автотехнічної експертизи за наявності даних про те, що по ходу руху зазначених транспортних засобів був встановлений попереджувальний дорожній знак «Прилягання другорядної дороги з лівого боку», тобто водії були попереджені про наявність по напрямку руху нерегульованого перехрестя.
Крім того, експерт наполягав на тому, що при проведенні слідчого експерименту будь-яких дорожніх знаків на місці ДТП не було. Був впевнений у їх відсутності і при проведенні судової автотехнічної експертизи.
За клопотанням сторони захисту судом були допитані свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, витребувані документи щодо наявності по напрямку руху зазначених транспортних засобів дорожніх знаків, в тому числі попереджувального дорожнього знаку 1.23.2 «Прилягання другорядної дороги з лівого боку».
Свідок ОСОБА_9 начальник служби реагування патрульної поліції Зміївського ВП ГУНП в Харківській області, показав, що на час даної ДТП зазначений підрозділ поліції обслуговував також територію Первомайського району. 28 грудня 2015 року, у денний час, він рухався по автомобільній дорозі «Харків Мерефа - Павлоград» у напрямку міста Харкова, побачивши ДТП, зупинився, повідомив про це чергового.На місці ДТП були вантажний автомобіль «ТАТА» і мікроавтобус «Mersedes Sprinter» з причепом. Він підїхав у той час, коли пасажирів вже забирали інші транспортні засоби.На цій ділянці дороги 39 км. + 100 м. є примикання другорядної дороги поворот у селище Трійчате, яке утворює Т-подібне перехрестя.Також свідок повідомив, що у той день видимість елементів проїзної частини складала приблизно 100 метрів. У звязку із ДТП в цей же день комісією, до складу якої входив і він, було проведено обстеження ділянки дороги, де вона сталася, під час якого була встановлена наявність дорожніх знаків, що інформують про наближення до перехрестя - примикання другорядної дороги, у тому числі, як у напрямку міста Первомайський, так і у напрямку міста Мерефи на правому узбіччі по ходу руху, видимість яких забезпечена. За результатами обстеження був складений акт, у якому зафіксовані дані, що відповідали дійсності і який він підписав без застережень, оскільки був згоден із його змістом.Крім того, ОСОБА_9 показав, що на згаданій ділянці дороги будь яких перешкод, що ускладнюють видимість зазначеного перехрестя, немає.
Свідок ОСОБА_10 начальник філії Первомайський райавтодор, показав, що він входив до складу комісії, яка 28 грудня 2015 року проводила обстеження ділянки автомобільної дороги «Харків Мерефа - Павлоград», на якій сталася дана ДТП. На цій ділянці до зазначеної автомобільної дороги примикає другорядна «Комсомольське Берека Верхній Бишкин». Під час обстеження було встановлено, що на зазначеній ділянці дороги знаходилися всі дорожні знаки, в тому числі попереджувальний дорожній знак 1.23.2 «Прилягання другорядної дороги з лівого боку», на узбіччі справа, у напрямку міста Первомайський. Результати обстеження були зафіксовані у відповідному акті.При цьому свідок показав, що кілометраж 39 км. + 100 м. відповідає технічному паспорту ділянки дороги.
Свідок ОСОБА_11 інженер з охорони праці та безпеки руху Первомайської філії райавтодору, пояснив, що комісія, до якої, окрім зазначених вище осіб, входила і вона, ввечері 28 грудня 2015 року провела обстеження дорожніх умов на ділянці автомобільної дороги «Харків - Мерефа - Павлоград», де сталася вказана ДТП. Безпосередньо була оглянута і ділянка прилягання другорядної дороги у селище Трійчате. Коли всі члени комісії зібралися у зазначеному місці, транспортних засобів там вже не було. Також, під час огляду було встановлено, що приблизно за 200 метрів до прилягання другорядної дороги - повороту у селище Трійчате, у напрямку міста Первомайський, окрім інших, наявний попереджувальний дорожній знак 1.23.2 «Прилягання другорядної дороги з лівого боку», видимість якого забезпечена.Акт обстеження дорожніх умов на ділянці дороги був складений нею та підписаний всіма членами комісії, які прийшли до висновку, що дорожні умови не являлися причиною ДТП. Крім того, свідок показала, що планове обстеження зазначеної дороги, у межах обслуговування, проводиться комісією систематично останнє обстеження перед ДТП проводилося 18 грудня 2015 року, відсутність зазначеного дорожнього знака виявлена не була, тобто він знаходився у тому місці, де був встановлений.
З відповіді Служби автомобільних доріг у Харківській області від 05.05.2016 р. вбачається, що згідно з актом обстеження дорожніх умов спільно з представниками Зміївського ВП ГУНП в Харківській області та філії «Первомайський РАД» на ділянці автомобільної дороги «Харків Мерефа Павлоград» 39 км. + 100 м., де 28 грудня 2015 року стався зїзд за межі проїзної частини автодороги автомобіля «Mersedes Sprinter», реєстраційний номер НОМЕР_2, зафіксовано наступне:
- встановлені дорожні знаки праворуч 1.23.2 «Прилягання другорядної дороги з лівого боку» (38 км. + 900 м.), 1.13 «Слизька дорога» з табличками 7.12 «Ожеледиця», 7.2.1. «Зона дії» (1км) (38 км. +200 м.);
- встановлені дорожні знаки ліворуч 1.23.1 «Прилягання другорядної дороги з правого боку» (39 км. + 300 м.);
- нанесена осьова розмітка, згідно з ДСТУ 2587:2010 «Розмітка дорожня. Загальні технічні вимоги. Методи контролю».
Порушень вимог ДСТУ 3587-97 «Автомобільні дороги, вулиці, та залізничні переїзди» не зареєстровано (т. 1 а.с. 138).
Згідно з витягом із технічного паспорту зазначеної вище автомобільної дороги, а саме ділянки 37 40 км., викопіюванням з Проекту організації дорожнього руху на автомобільній дорозі «Мерефа Лозова Павлоград» 37 км. + 640 м. 39 км., відповіддю Служби доріг у Харківській області, наявне примикання другорядної дороги ліворуч «Комсомольське -Берека Верхній Бишкин» - з вказаним витягом в районі 39 км. + 100 м., а відповідно до викопіювання в районі 38 км. + 541 м.
При цьому, примикання другорядної дороги у наведеному Проекті відповідає примиканню у паспорті дороги (т. 1 а.с. 176, 177, 198, 199).
Із наведеного Проекту та акту обстеження дорожніх умов на вказаній ділянці автомобільної дороги «Мерефа Лозова Павлоград» від 28 грудня 2015 року, складеного відразу після ДТП, даних, зафіксованих у протоколі слідчого експерименту від 22 жовтня 2016 року, встановлено, що регулювання дорожнього руху на ній здійснюється за допомогою, в тому числі, попереджувальних дорожніх знаків, зокрема дорожнього знаку 1.23.2 «Прилягання другорядноїдороги злівого боку»,який встановлений у напрямку руху зазначених транспортних засобів праворуч за 104,4 м. до границі вказаного перехрестя. Видимість знаку забезпечена (т. 1 а.с. 199, 238 240).
При цьому із акту обстеження автомобільної дороги «Мерафа Лозова Павлоград», довжиною 44,7 км. (км. 31 + 277 км 78 +733) у Первомайському районі Харківської області станом на 08 та 18 грудня 2015 року відсутність зазначеного дорожнього знаку не зафіксована (т 1. а.с.240).
22 жовтня 2016 року за клопотанням сторони обвинувачення був проведений слідчий експеримент за участю учасників судового провадження та свідка ОСОБА_6
Під час зазначеної слідчої дії обвинувачений ОСОБА_2 з виходом на місце, докладно показав і розповів про обставини дорожньо-транспортної пригоди так, як про це показував в ході судового розгляду, додатково повідомивши про механізм розвитку ДТП, які не були встановлені під час слідчого експерименту від 22 січня 2016 року, зокрема що автомобіль «Mersedes Sprinter» з причепом рухався на відстані 0,6 м. від лівого габариту до осьової лінії дорожньої розмітки відносно напрямку свого руху; автомобіль «ТАТА» перед зміною свого руху рухався на відстані 0,6 м. від лівого габариту до осьової лінії дорожньої розмітки відносно напрямку свого руху; швидкість руху автомобілю «Mersedes Sprinter» перед ДТП складала близько 50 км/год.
Свідок ОСОБА_6 від участі у проведенні даного слідчого експерименту відмовився, пославшись на слідчий експеримент за його участю від 22 січня 2016 року (т. 2 а.с.118-125).
За висновком судової автотехнічної експертизи № 11267 від 26 квітня 2017 року, проведеної за клопотанням сторони захисту, з урахуванням всіх встановлених обставин та наданих судом вихідних даних досліджено два варіанти розвитку дорожньо-транспортної ситуації - за показаннями свідка - водія ОСОБА_6 і обвинуваченого - водія ОСОБА_2
Так, в дорожньо транспортній ситуації, відповідно до показань свідка - водія автомобіля «Mersedes Sprinter» ОСОБА_6, водій автомобіля «ТАТА » ОСОБА_2 повинен був діяти у відповідності з вимогами п.п. «б» п. 9.2, пунктів 9.4, 10.1 ПДР.
В даній дорожньо-транспортній ситуації технічна можливість уникнути виникнення даної ДТП для водія автомобіля «ТАТА» ОСОБА_2 визначалася шляхом виконання ним вимог пункту 10.1 ПДР, для чого у нього не було будь яких перешкод технічного характеру.
Дії водія автомобіля «ТАТА» ОСОБА_2 в даній дорожньо транспортній ситуації не відповідали вимогам п. 10.1 ПДР та знаходилися, з технічної точки зору, в причинному звязку з виникненням даної ДТП.
Якщо перед початком маневру лівого повороту водій автомобіля «ТАТА» ОСОБА_2 не ввімкнув завчасно сигнал покажчика повороту, що відповідає подальшому напрямку його руху, то його дії також не відповідали вимогам п.п. «б» п. 9.2 та 9.4 ПДР, однак дані невідповідності не знаходилися, з технічної точки зору, в причинному звязку з виникненням даної ДТП.
В даній дорожньо транспортній ситуації водій автомобіля «Mersedes Sprinter» ОСОБА_6 повинен був діяти у відповідності з вимогами п.п. «а» п. 14.6 ПДР.
В даній дорожньо транспортній ситуації технічна можливість уникнути виникнення даної ДТП для водія автомобіля «Mersedes Sprinter» ОСОБА_6 визначалася шляхом виконання ним вимог п.п. «а» п. 14.6 ПДР, для чого у нього не було будь яких перешкод технічного характеру.
Дії водія автомобіля «Mersedes Sprinter» ОСОБА_6, в даній дорожньо транспортній ситуації не відповідали вимогам п.п. «а» п. 14.6 ПДР, та знаходилися, з технічної точки зору, в причинному звязку з виникненням даної ДТП.
Відповідно до показань обвинуваченого ОСОБА_2 водія автомобіля «ТАТА», в даній дорожньо транспортній ситуації водій автомобіля «ТАТА» ОСОБА_2 повинен був діяти у відповідності з вимогами п. 10.1 ПДР.
В даній дорожньо транспортній ситуації технічна можливість уникнути виникнення даної ДТП не визначалося односторонніми діями водія автомобіля «ТАТА» ОСОБА_2, а повністю залежала від виконання водієм автомобіля «Mersedes Sprinter» ОСОБА_6 вимог п. 10.1 та п.п. «а» п. 14.6 ПДР.
В діях водія автомобіля «ТАТА» ОСОБА_2 в даній дорожньо транспортній ситуації не вбачається невідповідностей вимогам ПДР, які б знаходилися, з технічної точки зору, у причинному звязку з виникненням даної ДТП.
В даній дорожньо транспортній ситуації водій автомобіля «Mersedes Sprinter» ОСОБА_6 повинен був діяти у відповідності з вимогами п. 10.1 та п.п. «а» п. 14.6 ПДР.
В даній дорожньо транспортній ситуації технічна можливість уникнути виникнення даної ДТП для водія автомобіля «Mersedes Sprinter» ОСОБА_6 визначалася шляхом виконання ним вимог п. 10.1 та п.п. «а» п. 14.6 ПДР, для чого у нього не було будь яких перешкод технічного характеру.
Дії водія автомобіля «Mersedes Sprinter» ОСОБА_6 в даній дорожньо транспортній ситуації не відповідали вимогам п. 10.1 та п.п. «а» п. 14.6 ПДР та знаходилися, з технічної точки зору, в причинному звязку з виникненням даної ДТП (т. 2 а.с. 150-156).
Розяснюючи свій висновок експерт ОСОБА_14 пояснив, що наведена експертиза була проведена згідно із Методикою оцінки дорожньо транспортних ситуацій, у яких водій виконував маневр на перехресті, відповідно до вихідних даних, які надавалися судом, а саме відносно того, що у напрямку руху автомобілів був встановлений попереджувальний дорожній знак «Прилягання другорядної дороги з лівого боку».
За наявності попереджувального дорожнього знаку, видимість якого забезпечена, водій автомобіля «Mersedes Sprinter» не повинен був здійснювати маневр обгону на перехресті, яке позначене відповідним дорожнім знаком, а водій автомобілю «ТАТА» повинен розраховувати, що водій «Mersedes Sprinter» не буде здійснювати обгін на цьому перехресті, що передбачено п. 1.4 ПДР.
Кінцеве розташування транспортних засобів не суперечить показанням водія автомобіля «ТАТА», а саме в тій частині, що автомобіль «Mersedes Sprinter» почав здійснювати маневр обгону після того, як водій автомобілю «ТАТА» почав здійснювати маневр лівого повороту, тому показання водія ОСОБА_2 є технічно спроможними.
Кінцеве розташування автомобілю «Mersedes Sprinter» - на його правій бічній частині свідчить про те, що цей транспортний засіб при проїзді повз нерухомий автомобіль здійснював відхилення від смуги руху вліво.
Так як із вихідних даних слідує, що по напрямку руху зазначених транспортних засобів був встановлений попереджувальний дорожній знак «Прилягання другорядної дороги з лівого боку», тобто водій був попереджений про наявність по напрямку руху нерегульованого перехрестя, у такому випадку висновки про те, що дії водія ОСОБА_6 не відповідали вимогам підпункту «а» п. 14.6 ПДР є категоричними і за будь яких вихідних даних вони не зміняться.
Оцінивши вищевказані дані, суд визнав показання обвинуваченого ОСОБА_2, потерпілого ОСОБА_3, свідків ОСОБА_8, ОСОБА_12, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 послідовними, такими, що узгоджуються між собою в деталях, доповнюють одні одного, а також узгоджуються з обєктивними даними, що містяться у наведених вище доказах, у звязку з чим визнав їх достовірними та поклав в основу вироку.
Оцінивши показання свідка ОСОБА_7, міськрайонний суд дійшов висновку, що показання цього свідка носять субєктивний характер, оскільки він у повному обсязі не бачив розвитку дорожньо-транспортної ситуації за участю зазначених транспортних засобів, ці показання спростовуються доказами, які взяті в основу вироку, а тому визнав їх недостовірними.
Також, міськрайонний суд дійшов висновку, що дані, зафіксовані у протоколі огляду місця ДТП та схемі до нього, є неповними, оскільки не містять інформації щодо жодного дорожнього знаку, встановленого на місці пригоди, наявність яких, в тому числі у день ДТП, підтверджується показаннями обвинуваченого, свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10 і ОСОБА_11 та обєктивними даними, наведеними вище.
Показання свідка ОСОБА_6 суд визнав такими, що носять субєктивний характер, надані зацікавленою у справі особою, не ґрунтуються на обєктивних даних, спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами, які визнані судом достовірними.
Висновок автотехнічної експертизи № 77/16 від 29 січня 2016 року суд визнав недопустимим доказом, оскільки для проведення експертизи були надані невірні вихідні дані, у звязку з чим експерт виходив із дорожньо транспортної ситуації, коли по напрямку руху транспортних засобів були відсутні дорожні знаки, та застосувавши іншу методику, надав невірну технічну оцінку діям водіїв.
Оскільки показання ОСОБА_2, з наведених вище підстав, визнані достовірними, суд першої інстанції дійшов висновку, що дорожньо-транспортна ситуація розвивалася саме за тих обставин, про які показав обвинувачений, а тому в основу вироку взяв висновок судової автотехнічної експертизи № 11267 в тій частині, яка зроблена відповідно до показань ОСОБА_2
Оскільки показання свідка ОСОБА_6, з наведених вище мотивів, визнані недостовірними, суд не врахував при прийнятті рішення ту частину судової автотехнічної експертизи № 11267, яка зроблена відповідно до його показань.
Оцінивши всю сукупність наданих та безпосередньо досліджених під час судового розгляду доказів міськрайонний суд встановив, що будь які порушення вимог ПДР в діях водія ОСОБА_2 відсутні, а відтак твердження в обвинувальному акті про порушення останнім вимог п. 1.5, п.п. «б» п. 2.3., п. 10.1 ПДР, що призвели до ДТП, внаслідок якої загинула ОСОБА_5, не тільки не відповідає фактичним обставинам справи, а й спростовується наданими суду доказами, за результатами судового розгляду не доведено, що в діянні обвинуваченого ОСОБА_2, яке ставиться йому у провину, є склад злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а тому за цим обвинуваченням ОСОБА_2 виправдано та ухвалено щодо нього виправдувальний вирок з підстав, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України.
За результатами апеляційного розгляду кримінального провадження встановлено, що вищенаведені докази були належним чином оцінені судом першої інстанції при прийнятті рішення по справі. В результаті міськрайонний суд дійшов правильного висновку, що надані стороною обвинувачення докази не підтверджують наявність в діях обвинуваченого складу інкримінованого йому злочину. Водночас, сукупність інших, досліджених судом доказів, серед яких: показання обвинуваченого ОСОБА_2, потерпілого ОСОБА_3, свідків ОСОБА_8, ОСОБА_12, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, наведені у вироку обєктивні дані, які містяться в протоколах слідчих дій, а саме: протоколі огляду місця ДТП зі схемою до нього - в частині розташування і технічного стану транспортних засобів після події та її наслідків, а також загального стану видимості дороги і конкретної перешкоди; протоколі проведення слідчого експерименту від 22 жовтня 2016 року та схемі до нього; відповідях Служби автомобільних доріг у Харківській області; актах обстеження дорожніх умов на ділянці автомобільної дороги; витягу з технічного паспорту автомобільної дороги «Мерефа Лозова - Павлоград»; викопіюванні з Проекту організації дорожнього руху на цій же дорозі, доводять відсутність в діях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Таким чином, рішення про визнання ОСОБА_2 невинуватим у вчиненні інкримінованого йому злочину прийнято судом в результаті оцінки доказів у їх сукупності, а результати такої оцінки та правові висновки ретельно та обґрунтовано викладені у вироку.
При цьому, згідно з ч. 1 ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозвязку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Відповідно до ст.91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
Згідно ч.1 ст.92 КПК України, обовязок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, покладається на слідчого та прокурора.
Відповідно до ч.3 ст.373 КПК України, обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Статтею 17 КПК України встановлено, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи, ніхто не зобовязаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
За змістом п.3 ч.1 ст.373 КПК України, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення, суд ухвалює виправдувальний вирок.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність в діянні обвинуваченого ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які б могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, при апеляційному розгляді кримінального провадження не встановлено.
Вказані обставини спростовують доводи апеляційної скарги прокурора про необґрунтованість та немотивованість підстав для виправдання ОСОБА_2
Посилання в апеляційній скарзі про невірне визнання недопустимими доказами протоколів проведення слідчих експериментів від 22.01.2016 р. за участю водіїв ОСОБА_2 та ОСОБА_6, висновку авто технічної експертизи від 29.01.2016 р. є необгрунтованим та спростовується вищенаведеними даними.
Визнання показань свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_6 недостовірними є правильним. Такий висновок міськрайонного суду зроблений за результатами повного, всебічного дослідження обставин справи, доказів по справі у їх сукупності та кожного окремо. Мотиви прийняття такого рішення ретельно та обґрунтовано викладеного в оскаржуваному судовому рішенні.
Обєктивні дані для визнання показань свідка ОСОБА_8 недостовірними та недопустимими, про що ставиться питання в апеляції прокурора, в ході судового розгляду не встановлені.
Посилання в апеляційній скарзі прокурора про невстановлення під час досудового слідства факту наявності на місці ДТП дорожніх знаків «Примикання другорядної дороги ліворуч», як на підставу для скасування виправдувального вироку є неспроможними.
Наявність вказаних дорожніх знаків була встановлена судом відповідно до вимог кримінального процесуального закону шляхом допиту свідків, витребування письмових доказів по справі за клопотаннями сторони захисту. При цьому, порушення принципів змагальності, обєктивності та неупередженості суду немає, адже суд, зберігаючи безсторонність, лише створив учасникам розгляду умови для належного використання ними своїх процесуальних прав та наданні доказів, забезпечивши цим рівність сторін при розгляді кримінального провадження.
Підстав для відкриття стороною захисту відповідно до положень ч. 11 ст. 290 КПК України актів обстеження дорожніх умов, копії Проекту з організації дорожнього руху на дільниці дороги, витягу з технічного паспорту автомобільної дороги, показань свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, на що звертає увагу в апеляційній скарзі прокурор, у кримінальному провадженні немає. Вказані докази були отримані тільки під час розгляду справи в суді, при їх дослідженні, допиті свідків в судовому засіданні був присутній державний обвинувач.
Довід прокурора про необґрунтованість висновку суду щодо відсутності у діях водія ОСОБА_2 порушень ПДР України також не знайшов свого підтвердження.
В основу вироку покладено висновок судової автотехнічної експертизи № 11267 від 26 квітня 2017 року, в тій її частині, що була проведена відповідно до показань обвинуваченого ОСОБА_2 При цьому, експертом встановлено, що в даній дорожньо транспортній ситуації технічна можливість уникнути виникнення даної ДТП не визначалося односторонніми діями водія автомобіля «ТАТА» ОСОБА_2, а повністю залежала від виконання водієм автомобіля «Mersedes Sprinter» ОСОБА_6 вимог п. 10.1 та п.п. «а» п. 14.6 ПДР. В діях водія автомобіля «ТАТА» ОСОБА_2 в даній дорожньо транспортній ситуації не вбачається невідповідностей вимогам ПДР, які б знаходилися, з технічної точки зору, у причинному звязку з виникненням даної ДТП.
Твердження апелянта про порушення судом вимог ч. 1 ст. 319, ч. 1 ст. 23, ч. 3 ст. 370 КПК України у звязку із продовженням розгляду кримінального провадження після заміни складу суду спростовується матеріалами справи.
Так, Первомайським міськрайонним судом Харківської області 12.09.2017 року постановлена ухвала, якою було продовжено розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_2, визнано недоцільним розпочинати судовий розгляд з початку та здійснювати повторно всі процесуальні дії, які вже здійснювалися під час судового розгляду вказаного провадження до заміни судді.
При цьому, в судовому засіданні під час обговорення цього питання приймав участь прокурор Глєбов О.О., який згідно з вказаною ухвалою, журналом судового засідання від 12.09.2017 року, звукозаписом судового засідання, не наполягав на розгляді справи з початку та просив продовжити судовий розгляд.
Таким чином, дослідивши матеріали справи, вивчивши та перевіривши апеляційні доводи прокурора, апеляційний суд дійшов висновку, що кримінальне провадження судом першої інстанції розглянуто повно, всебічно та обєктивно, наданим сторонами доказам дана належна правова оцінка та по справі постановлено законне й обґрунтоване рішення, а доводи апеляційної скарги прокурора не спростовують висновки, що були покладені в основу виправдувального вироку.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 21 лютого 2018 року щодо ОСОБА_2 без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.
Головуючий суддя
Судді:
