ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.01.2019 року м.Дніпро Справа № 908/85/16
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Березкіної О.В. ( доповідач)
Суддів: Вечірко І.О., Кузнецова В.О.
Секретар судового засідання Ковзиков В.Ю.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1, ордер серії КС №361227 від 03.01.2019 р., адвокат;
від відповідача: ОСОБА_2, витяг з реєстру №38/2017 від 15.02.2017 р., керівник;
представник Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області не з'явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений судом належним чином.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного Територіального Управління Юстиції у Запорізькій області
на ухвалу господарського суду Запорізької області, постановлену 29 жовтня 2018 року колегією суддів у складі: головуючий суддя Дроздова С.С., суддів Корсун В.Л., Азізбекян Т.А. у справі № 908/85/16
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрнасінняпром»
до відповідача - підприємства «Дослідне господарство «Таврія» Донецької Державної сільськогосподарської дослідної стації Національної академії аграрних наук України
про стягнення заборгованості
за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрнасінняпром» на неправомірні дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_3
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрнасінняпром» звернулось до господарського суду із скаргою на неправомірні дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_3, поданої у справі № 908/85/16, в якій просило визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_3 щодо порушення строків і способу надіслання стягувачу постанови про повернення виконавчого документу від 19.09.2018р. у виконавчому провадженні ВП 52093762; визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_3, що полягають у винесенні постанови у виконавчому провадженні ВП 52093762 від 19.09.2018р. про повернення стягувачу виконавчого документа наказу № 908/85/16 від 22.08.2016р та зобов'язати старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_3 чи або іншу посадову особу вказаного органу державної виконавчої служби усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 29 жовтня 2018 року скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрнасінняпром» - задоволена частково.
Суд визнав неправомірними дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_3, що полягають у винесенні постанови у виконавчому провадженні ВП 52093762 від 19.09.2018р. про повернення стягувачу виконавчого документа наказу № 908/85/16 від 22.08.2016р .
В іншій частині скарги – відмовлено.
Не погодившись із зазначеною ухвалою, відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області звернувся із апеляційною скаргою, в якій просив ухвалу суду скасувати та відмовити у задоволенні скарги у повному обсязі.
В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Зокрема, апелянт вважає, що постановою заступника начальника Головного територіального управління юстиції з питань державної виконавчої служби від 10.08.2018 року за наслідками перевірки виконавчого провадження дії державного виконавця у зведеному виконавчому провадження визнано такими, що відповідають вимогам Закону України « Про виконавче провадження», Інструкції з примусового виконання рішень, Порядку реалізації арештованого майна, в тому числі і щодо проведення перевірок майнового стану боржника.
Крім того, апелянт зазначає, що підставою повернення виконавчого документу стягувачу було не відсутність майна, на яке можливо звернути стягнення, а нездійснення додаткового авансування витрат виконавчого провадження.
На думку апелянта, суд дійшов помилкового висновку про передчасність повернення виконавчого документу стягувачу у зв’язку із наявності у боржника активів та іншого майна, оскільки виконавцем дійсно було виявлено таке майно, проте додаткового авансування на здійснення оцінки цього майна, стягувачем здійснено не було.
Все вищезазначене, підтверджує неправильне застосування судом норм матеріального права, що є підставою для скасування ухвали суду та відмови у задоволенні скарги.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.11.2018року апеляційну скаргу було залишено без руху, надано строк для усунення недоліків: сплати судового збору.
10.12.2018р. до канцелярії апеляційного господарського суду від Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, м. Запоріжжя надійшло клопотання про виправлення недоліків апеляційної скарги, надано оригінал платіжного доручення про сплату судового збору.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.12. 2018 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою та призначено до розгляду на 14.01.2019рік колегією суддів у складі: головуючий суддя –доповідач Березкіна О.В., судді: Кузнецов В.О., Вечірко І.О.
У відзиві на апеляційну скаргу приватний виконавець заперечував проти доводів апелянта, та зазначив, що трирічний строк для пред’явлення виконавчих документів до виконання передбачений Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України « Про виконавче провадження» в редакції від 02.06.2016 року.
В судовому засіданні представники позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив ухвалу суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Представник відповідача в судовому засіданні просив скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 29.10.2018 у справі №908/85/16 та винести ухвалу про закриття апеляційного провадження.
Представник Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області не з'явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений судом належним чином.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 ГПК України.
Відповідно до частини першої ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (ч.3 ст. 202 ГПК України).
Застосовуючи згідно статті 3 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, які були присутні в судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваної ухвали нормам діючого законодавства, Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 339 ГПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Статтею 340 ГПК України передбачено, що скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Про подання скарги суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після її надходження до суду.
Згідно ст. 342 ГПК України, скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Запорізької області від 02.06.2016 р. у справі № 908/85/16 стягнуто з Державного підприємства «Дослідне господарство «Соцземлеробство» Донецької Державної сільськогосподарської дослідної стації Національної академії аграрних наук України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрнасінняпром» 415 921 (чотириста п’ятнадцять тисяч дев’ятсот двадцять одна) грн. 73 коп. основного боргу, 29 063 (двадцять дев’ять тисяч шістдесят три) грн. 57коп. 3% річних, 251 171 (двісті п’ятдесят одна тисяча сто сімдесят одна) грн. 81коп витрат від інфляції та 10 442 (десять тисяч чотириста сорок дві) грн. 36 коп. судового збору.
22.08.2016 р. на виконання зазначеного рішення господарським судом Запорізької області видано відповідний наказ.
Постановою державного виконавця Веселівського районного відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області № 52093762 від 02.09.2016р. в порядку ст.ст. 17, 19, 20, 25 Закону України «Про виконавче провадження» відкрито виконавче провадження з примусового виконання вищезазначеного виконавчого документу.
Постановою про передачу виконавчого провадження від 07.10.2016р. державним виконавцем Веселівського районного відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області передано матеріали виконавчого провадження № 52093762 на виконання до відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області для приєднання до зведеного виконавчого провадження.
Постановою про прийняття виконавчого провадження від 07.10.2016р. державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області прийнято до виконання матеріали виконавчого провадження № 52093762.
Постановою про приєднання виконавчого провадження від 07.10.2016р. виконавче провадження № 52093762 приєднано до складу зведеного виконавчого провадження № 44561389 відносно боржника - підприємства "Дослідне господарство "Таврія" Національної академії аграрних наук України".
Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_3 від 19.09.2018р. виконавчий документ - наказ № 908/85/16, виданий 22.08.2016 року господарським судом Запорізької області повернуто стягувачу на підставі п.4 статті 37 Закону України « Про виконавче провадження».
Звертаючись до суду із скаргою на дії державного виконавця, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрнасінняпром» посилався на те, що державним виконавцем рішення про повернення виконавчого документу стягувачу прийнято передчасно, оскільки не з’ясовано наявність у боржника оборотних активів та іншого майна, коштів, на яке можна звернути стягнення, та на які не розповсюджується дія мораторію.
Вимога про здійснення додаткового авансування є протиправною, оскільки кошти, отримані від примусової реалізації нерухомого майна боржника не можуть бути спрямовані на погашення заборгованості перед ТОВ « Укрнасінняпром», що виключає об’єктивну необхідність здійснення додаткового авансування витрат виконавчого провадження на ці цілі з огляду на те, що боржник є державним підприємством із часткою держави 100%.
Задовольняючи скаргу частково та визнавши дії щодо повернення виконавчого документу стягувачу неправомірними, господарський суд першої інстанції виходив з того, що державний виконавець не здійснив усіх заходів для перевірки наявності у боржника майна, є майно, щодо якого державним виконавцем накладено арешт, щодо якого тривають судові провадження у адміністративних судах (у справі № 808/266/18 розгляд призначено на 25.10.2018 р.), отже підстави для повернення виконавчого документа відсутні. Таким чином, бездіяльність органу державної виконавчої служби полягає у невиконанні всіх заходів, передбачених положеннями Закону України «Про виконавче провадження» щодо перевірки наявності майна боржника у визначеному законодавством порядку, а неправомірність дій - у винесенні постанови про повернення виконавчого документа стягувачу. Вказані протиправні дії та бездіяльність органу державної виконавчої служби затягують виконання рішення суду, яке набрало законної сили, і порушують гарантоване національним та міжнародним законодавством права стягувача на мирне володіння своїм майном.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Виконання судового рішення є невід"ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 13.12.2012 року № 18-рп/2012).
У статті 1 Закону України « Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За приписами статті 5 Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до статті 37 Закону України « Про виконавче провадження», виконавчий документ повертається стягувачу, якщо:
1) стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа;
2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;
3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення;
4) стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа.
Відповідно до статті 43 Закону, у разі якщо витрати на залучення до проведення виконавчих дій суб’єктів господарювання на платній основі, виготовлення технічної документації на майно, здійснення витрат на валютообмінні фінансові операції та інших витрат, пов’язаних із перерахуванням коштів, перевищують суму сплаченого авансового внеску, стягувач зобов’язаний додатково здійснити авансування таких витрат.
Повертаючи виконавчий документ стягувачу, державний виконавець виходив з того, що в ході проведення виконавчих дій 12.07.2018 року постановою було описано та арештовано нерухоме майно боржника, а тому він 16.07.2018 року звернувся до суб»єкта оціночної діяльності щодо надання інформації відносно вартості проведення оцінки вищезазначеного майна, яка згідно листа суб»єкта оціночної діяльності складає 177 000 грн.
Оскільки, стягувачі не здійснили додаткового авансування витрат виконавчого провадження, державний виконавець повернув виконавчий документ стягувачу на підставі п.4 частини першої статті 37 Закону.
Разом з цим, відповідно до статті 20 Закону, для з’ясування та роз’яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб’єктів оціночної діяльності - суб’єктів господарювання.
Експерт, спеціаліст і суб’єкт оціночної діяльності - суб’єкт господарювання мають право на винагороду за надані ними послуги.
Винагорода та інші витрати, пов’язані з проведенням експертизи, наданням висновку спеціаліста або звіту суб’єкта оціночної діяльності - суб’єкта господарювання, належать до витрат виконавчого провадження.
Проте, з матеріалів справи не вбачається, що державний виконавець у межах виконавчого провадження виносив постанову про залучення для проведення оцінки майна - суб’єктів оціночної діяльності - суб’єктів господарювання.
Направлення листа щодо надання інформації відносно вартості проведення оцінки вищезазначеного майна, та відповідь на лист не свідчить про зобов’язання стягувача здійснити авансування не визначених витрат.
Відповідно до п. 5 ч.1 статті 2 Закону України « Про виконавче провадження», виконавче провадження здійснюється з дотриманням у тому числі таких засад, як справедливості, неупередженості та об’єктивності.
Проте, повернення виконавчого документу стягувачу у зв’язку із ненаданням додаткового авансування витрат за умови того, що стягувачами по справі значаться десять юридичних осіб на загальну суму 14 870 914,76 грн., на думку колегії суддів не відповідає даному принципу справедливості, неупередженості та об’єктивності.
Крім того, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції що за відсутності підстав для повернення виконавчого документу за п.4 ч.1 ст. 37 Закону, державним виконавцем рішення про повернення виконавчого документу стягувачу прийнято передчасно, оскільки залишаються нез'ясованими обставини наявності у боржника оборотних активів та іншого майна, коштів за рахунок яких можливо здійснювати задоволення вимог кредиторів, а матеріали скарги не містять всіх передбачених законодавством заходів для перевірки наявності у боржника майна, є майно, щодо якого державним виконавцем накладено арешт, щодо якого тривають судові провадження у адміністративних судах (у справі № 808/266/18 розгляд призначено на 25.10.2018 р.), отже підстави для повернення виконавчого документа відсутні.
Таким чином, бездіяльність органу державної виконавчої служби полягає у невиконанні всіх заходів, передбачених положеннями Закону України «Про виконавче провадження» щодо перевірки наявності майна боржника у визначеному законодавством порядку, а неправомірність дій - у винесенні постанови про повернення виконавчого документа стягувану. Вказані протиправні дії та бездіяльність органу державної виконавчої служби затягують виконання рішення суду, яке набрало законної сили, і порушують гарантоване національним та міжнародним законодавством права стягувача на мирне володіння своїм майном.
За таких обставин, вимога скаржника про визнання неправомірними дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_3, що полягають у винесенні постанови у виконавчому провадженні ВП 52093762 від 19.09.2018 р. про повернення стягувачу виконавчого документа наказу № 908/85/16 від 22.08.2016 р. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Що стосується вимоги скаржника про визнання неправомірними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_3, що полягають у порушенні строків і способу надіслання стягувачу постанови про повернення виконавчого документу від 19.09.2018р. у виконавчому провадженні ВП 52093762 та зобов'язання старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_3, чи або іншу посадову особу вказаного органу державної виконавчої служби усунути порушення (поновити порушене право заявника), господарський суд обґрунтовано відмовив у їх задоволенні, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувану про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням.
Отже, направлення копії постанови про повернення виконавчого документа стягувачу особисто державним виконавцем вимогами Закону України «Про виконавче провадження» не передбачено, а порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом (п. 3 ч. 5 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження»).
Щодо вимоги про зобов'язання старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_3, чи або іншу посадову особу вказаного органу державної виконавчої служби усунути порушення (поновити порушене право заявника), суд правильно зазначив, що дана вимога є необґрунтованою, неповною, такою, що не містить нормативних вказівок на конкретну дію, тому залишена судом без задоволення.
При цьому, колегія суддів вважає доводи боржника по справі щодо необхідності закриття провадження у справі у зв’язку з тим, що справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, є неспроможними з огляду на наступне.
Згідно з Інструкцією з організації примусового виконання рішень, за наявності підстав для повернення виконавчого документу виконавчий документ виводиться із зведеного виконавчого провадження за постановою виконавця про виведення виконавчого документу зі зведеного виконавчого провадження.
Тобто, первинним є виведення виконавчого провадження, а вторинним – повернення виконавчого документу.
Як вбачається з даних Автоматизованої системи виконавчого провадження, за хронологією зареєстрована постанова про виведення виконавчого провадження із зведеного виконавчого провадження, а потім постанова про повернення виконавчого документу, а тому скарга на дії ДВС обґрунтовано подана у порядку господарського судочинства.
Крім того, 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17 ( Провадження № 12-197гс18), ОСОБА_4 Верховного Суду зробила висновок, що аналіз правових норм, передбачених частиною першою статті 74 Закону № 1404-VIII, з урахуванням вимог статей 339, 340 ГПК України, дає підстави для висновку про те, що якщо скаргу подано на рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб державної виконавчої служби або приватного виконавця щодо виконання судового рішення, ухваленого за правилами господарського судочинства, таку скаргу розглядає відповідний господарський суд, який ухвалив таке рішення.
З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування винесеної у справі ухвали місцевого господарського суду не вбачається.
Керуючись ст.ст. 275-282, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного Територіального Управління Юстиції у Запорізькій області – залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Запорізької області від 29 жовтня 2018 року у справі № 908/85/16 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Повний текст постанови складено 21.01.2019рік.
Головуючий суддя О.В. Березкіна
Суддя В.О.Кузнецов
Суддя І.О.Вечірко
