ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2018 р. Справа№ 920/1107/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Суліма В.В

Чорногуза М.Г.

за участю секретаря судового засідання Куценко К.Л.,

за участю представників згідно протоколу судового засідання від 17.12.2018

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Росагроінвест»

на рішення Господарського суду Сумської області від 22.06.2018 (повне рішення складено - 26.06.2018)

у справі № 920/1107/17 (суддя - Котельницька В.Л.)

за позовом Державної екологічної інспекції в Сумській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Росагроінвест»

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1. Дружбівська міська громада

2. Сумська обласна рада

про стягнення 266 288,02 грн.

Розглянувши справу в порядку ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), Північний апеляційний господарський суд,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст заявлених вимог та рух справи

У листопаді 2017 року Державна екологічна інспекція в Сумській області (далі - Державна екологічна інспекція) звернулася до Господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Росагроінвест» (далі - ТОВ «Росагроінвест»), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Дружбівської міської ради та Сумської обласної ради про стягнення з відповідача збитків в сумі 226 288, 02 грн, завданих внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства України.

Позовні вимоги про стягнення збитків обґрунтовано тим, що перевіркою встановлено фат забруднення ТОВ «Росагроінвест» амонієм, нітратами, сульфатами та фосфором чотирьох земельних ділянок на території Дружбівської міської громади загальною площею 487, 6 кв. м., чим порушено вимоги ст. 96, 167 Земельного кодексу України, ст. 35 Закону України «Про охорону земель».

Факт забруднення позивач підтверджує актом позапланової перевірки від 24.03 - 06.04.2017, актами відбору проб ґрунтів від 29.03.2017 № 14-03-17 та від 03.04.2017 № 16-04-17, протоколами вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів від 11.04.2017 № 14-04-17 та від 11.04.2017 № 16-04-17, схемою розташування забруднених земельних ділянок, розрахунками розміру заподіяної шкоди.

Заподіяну шкоду позивач розрахував згідно з Методикою визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Мінприроди від 04.04.2007 № 149.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Сумської області від 22.06.2018 позов задоволено. Стягнуто з ТОВ «Росагроінвест» збитки в сумі 226 288, 02 грн, завдані внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства України, а саме: 79 886, 41 грн - до спеціального фонду Державного бюджету України, 53 257, 60 грн - до спеціального фонду обласного бюджету Сумської обласної ради, 133 144, 01 грн - до місцевого бюджету Дружбівської міської громади, з початковим зарахуванням стягуваної суми на рахунок Дружбівської міської громади, код бюджетного призначення платежу - 24062100 (грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням природоохоронного законодавства), р/р 33116331700470, ОКПО 36789180, в ГУДКСУ у Сумській області, МФО 837013. Стягнуто з ТОВ «Росагроінвест» на користь Державної екологічної інспекції у Сумській області витрати на сплату судового збору в сумі 3 994, 32 грн.

Рішення обґрунтовано тим, що матеріалами справи підтверджено факт забруднення відповідачем земельних ділянок, що перебувають у його власності та користуванні (акт позапланової перевірки від 24.03 - 06.04.2017, акти відбору проб ґрунтів від 29.03.2017 № 14-03-17 та від 03.04.2017 № 16-04-17, протоколи вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів від 11.04.2017 № 14-04-17 та від 11.04.2017 № 16-04-17). Тоді як належних доказів, на спростування факту забруднення земельних ділянок, відповідачем не надано.

3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду та межі апеляційного перегляду рішення суду

У листопаді 2018 року ТОВ «Росагроінвест» звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 22.06.2018 у справі №920/1107/17 та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2018 було прийнято апеляційну скаргу ТОВ «Росагроінвест» на рішення Господарського суду Сумської області від 22.06.2018 до провадження, запропоновано учасникам провадження надати відзив та заперечення на відзив; встановлено строк для подачі заяв, клопотань; скаргу призначено до розгляду.

В судове засідання 17.12.2018 з'явились представники позивача та відповідача. Представники третіх осіб в судове засідання не з'явилися, про час, дату та місце судового засідання повідомлені належним чином в порядку ст. ст. 120, 242 ГПК України, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення 19.11.2018.

Третя особа 2 надала відзив на апеляційну скаргу, який подано в порядку ст. 263 ГПК України та прийнятий судом апеляційної інстанції до розгляду.

Апелянт надав заперечення на відзив, в яких також підтримав вимоги апеляційної скарги.

Представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати. Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечив та просив відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених в них доводів

ТОВ «Росагроінвест» в апеляційній скарзі не погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, виходячи з того, що факт забруднення та порушення законодавства, за які вимагається сплата штрафу, не були відображені в акті перевірки та приписі № 18/03-16 від 06.04.2017.

Також скаржник зазначає, що зі звіту, складеного за результатами дослідження щодо визначення небезпечних хімічних сполук в пробах ґрунту, досліджені хімічні сполуки (амоній, фосфор, сульфати, нітрати), що не мають вітчизняних встановлених гігієнічних нормативів в ґрунті.

Крім того, скаржник стверджує про помилковість посилання на фоновий вміст при встановлені рівня забруднення ґрунтів та безпідставне не взяття судом першої інстанції до уваги посилань відповідача на Гранично допустимі концентрації хімічних речовин в ґрунті, затверджені заступником головного державного санітарного лікаря СРСР від 01.02.1958 №3210-85.

Скаржник також ставить під сумнів місцезнаходження земельних ділянок, з яких відбирались зразки ґрунту для проведення дослідження та факт невстановлення кому належать такі земельні ділянки, чи хто ними користується.

Заявник звертає увагу на те, що він займається виробництвом тільки мінеральних добрив та не займається виробництвом пестицидів.

Водночас, всі вищевказані обставини не свідчать про порушення саме ним вимог природоохоронного законодавства

5. Узагальнені доводи відзивів на апеляційну скаргу та відповіді на відзив

Державна екологічна інспекція у відзиві на апеляційну скаргу № 2771/10-14 від 15.08.2018 не погоджується з доводами скаржника та вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на таке.

Після проведення лабораторних досліджень та встановлення факту забруднення ґрунтів, на підставі Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства (затверджена наказом Мінприроди 04.04.2007), було розраховано розмір збитків за забруднення земельних ділянок.

Посилання скаржника щодо необізнаності, з яких ділянок були відібрані проби, позивач спростовує тим, що згідно з наявною в актах інформації вбачається, що такі проби відбирались поряд із майном, що належить відповідачу; до актів додано план-схеми та викопіровки з кадастрової карти, надані самим відповідачем. Також позивач зазначає, що акт позапланової перевірки підписано генеральним директором скаржника.

Позивач також зазначив, що відповідачу збитки за забруднення землі пестицидами не розраховувалася. Стосовно правомірності дій позивача щодо застосування порівняльного аналізу рівня вмісту забруднюючих речовин шляхом встановлення фонового вмісту речовини, позивач послався на практику Вищого адміністративного суду України у справах №К-38807/10, № К-1989/10.

Сумська обласна рада у відзиві на апеляційну скаргу від 14.08.2018 № 01-24/1164 заперечила проти апеляційної скарги та просила судове рішення залишити без змін. Третя особа 2 вважає, що судове рішення є обґрунтованим, ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

У відповіді на відзив скаржник стверджує, що позивачем не доведено, що забруднення земельної ділянки допущено саме відповідачем та з підстав неправомірної саме його поведінки. В актах, на переконання апелянта, відсутня інформація про забруднення. Протокол про адміністративне правопорушення відсутній. Умовами договору оренди землі, стороною якого є скаржник, не визначено граничнодопустимих концентрації хімічних речовин у ґрунті.

6. Фактичні обставини, неоспорені сторонами, встановлені судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції

У період з 24.03.2017 по 06.04.2017 державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Сумської області Литвененко С.А., Литвином В.М., Красновою І.В. та Ніколуєнко І.В. у присутності юрисконсульта та генерального директора відповідача ОСОБА_6 та ОСОБА_7, відповідно, було проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства ТОВ «Росагроінвест» за адресою: Сумська область, Ямпільський район, м. Дружба, вул. Леніна, 39.

За результатами проведення перевірки встановлено, що ТОВ «Росагроінвест» забруднено амонієм, нітратами, сульфатами та фосфором чотири земельні ділянки на території Дружбівської міської громади загальною площею - 487, 6 кв. м., чим порушено вимоги ст. 96, 167 Земельного кодексу України, ст. 35 Закону України «Про охорону земель».

Наведені обставини позивач підтверджує актом позапланової перевірки від 24.03 - 06.04.2017, актами відбору проб ґрунтів від 29.03.2017 № 14-03-17 та від 03.04.2017 № 16-04-17, протоколами вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів від 11.04.2017 № 14-04-17 та від 11.04.2017 № 16-04-17, схемою розташування забруднених земельних ділянок, розрахунками розміру заподіяної шкоди.

За наслідками перевірки державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції у Сумській області складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами та направлено відповідачу претензію №1326/09-14 від 23.05.2017 щодо добровільного відшкодування заподіяних державі збитків. До претензії було додано копії актів відбору проб ґрунтів від 29.03.2017 №14-03-17 та від 03.04.2017 № 16-04-17, копії протоколів вимірювання показників складу та властивостей ґрунту № 14-04-17 від 11.04.2017, № 16-04-17 від 11.04.2017, розрахунок розміру заподіяної шкоди по чотирьом земельним ділянкам.

Позивач у відповідності до положень Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Мінприроди 04.04.2007 №149, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25.04.2007 за № 422/13689 (далі - Методика), здійснив розрахунок розміру відшкодування збитків, які заподіяні державі відповідачем, які склали 266 288, 02 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку про доведеність факту забруднення земельних ділянок, які належать на праві власності / користування відповідачу, розрахунок розміру відшкодування збитків здійснено у відповідності з Методикою, а документи, яким зафіксовано факт забруднення, відповідають вимогам нормативно-правових актів.

ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ

7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства

З 24.03.2017 по 06.04.2017 державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства відповідача, за результатами якої складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами.

Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 02.10.2012 № 483 (чинним на момент проведення перевірки) затверджено уніфіковані форми актів перевірок дотримання вимог природоохоронного законодавства, що містять перелік питань для здійснення планових заходів державного нагляду (контролю).

Вказаним наказом затверджено Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами.

З матеріалів справи вбачається, що акт, складений за результатами перевірки відповідача, повністю відповідає формі, затвердженій Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 02.10.2012 №483.

Тому доводи апелянта в частині того, що Акт перевірки не містить встановлення конкретного порушення, не ґрунтуються на чинному законодавстві і відхиляються судом апеляційної інстанції як необґрунтовані.

Порядок організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства (далі - Порядок) затверджено наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008 № 464 (чинним на момент проведення перевірки).

Відповідно до п. 4.4. - 4.6. Порядку під час проведення перевірки перевіряються наявність та чинність дозвільних документів, які підтверджують право на здійснення господарської діяльності, пов'язаної з використанням природних ресурсів (розміщення відходів, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), небезпечними хімічними речовинами, викиди в атмосферне повітря з стаціонарних джерел, спеціальне використання природних ресурсів), транскордонним переміщенням об'єктів рослинного й тваринного світу, та інших документів, необхідних для здійснення перевірки.

Крім цього, перевірка здійснюється на території суб'єкта господарювання - на виробничих майданчиках, у цехах, у місцях розташування обладнання, земельних ділянках, у тому числі територій та об'єктів природно-заповідного фонду, шляхом візуального огляду із застосуванням, у разі необхідності, інструментально-лабораторного, радіаційного та інших методів контролю.

При здійсненні перевірок на об'єктах, діяльність чи експлуатація яких пов'язана із впливом на довкілля шляхом викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, скидів у водні об'єкти, розміщення відходів, забруднення ґрунтів, проводиться перевірка здійснення суб'єктом господарювання інструментально-лабораторних вимірювань при виробничому контролі за дотриманням встановлених нормативів, а також, у разі необхідності, здійснення відбору проб та інструментально-лабораторні вимірювання за дотриманням суб'єктами господарювання встановлених нормативів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, діючи в межах повноважень, здійснив відбір проб ґрунтів для інструментально-лабораторних вимірювань з метою встановлення дотримання відповідачем встановлених нормативів, що підтверджується таким.

Згідно з актом відбору проб ґрунтів № 14-03-17 від 29.03.2017 відбір проб ґрунтів виконано на території ТОВ «Росагроінвест» із зазначенням конкретних місць відбору, а саме: земельна ділянка, що розташована на території підприємства «Росагроінвест» між залізничною колією та виробничими будинками згідно плану-схеми. В акті зазначено, що до даного акту відбору проб ґрунтів додається Додаток № 1 - план-схема розміщення місць відбору на території ТОВ «Росагроінвест».

Відповідно до акту відбору проб ґрунтів № 16-04-17 від 03.04.2017 відбір проб ґрунтів виконано на території ТОВ «Росагроінвест» із зазначенням конкретних місць відбору, а саме земельна ділянка № 1 розташована між складом та депо згідно викопіювання з карти, земельна ділянка № 2 розташована за воротами підприємства «Росагроінвест» в південному напрямку згідно викопіювання з карти, земельна ділянка № 3 біля будинку фасуваня добрив вдовж залізничної колії згідно викопіювання з карти. В акті зазначено, що до даного акту відбору проб ґрунтів додається Додаток № 1 - викопіювання з кадастрової карти, наданої самим відповідачем - ТОВ «Росагроінвест» із нанесеними на неї земельними ділянками, з яких відібрані проби ґрунту.

Тому доводи апелянта, зокрема, викладені як в апеляційній скарзі, так і запереченнях на відзив щодо того, що не зрозуміло, з яких ділянок (і чи є це ділянки відповідача), відібрані проби, відхиляються судом апеляційної інстанції, як безпідставні.

За результатами інструментально-лабораторних вимірювань було складено протоколи вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів від 11.04.2017 № 14-04-17 та від 11.04.2017 № 16-04-17, якими встановлено перевищення граничнодопустимих концентрацій хімічних речовин у ґрунті.

Згідно з п. 4.23., 4.24. Порядку на підставі акта, який складено за результатами перевірки, протягом п'яти днів з дня її завершення, у разі виявлення порушень вимог природоохоронного законодавства складається припис про усунення порушень вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища (додаток 4).

Припис щодо усунення порушень природоохоронного законодавства складається у двох примірниках, один з яких не пізніше п'яти робочих днів з дня складення акта надається керівнику суб'єкта господарювання чи уповноваженій ним особі для виконання, другий з підписом такої особи залишається в органі Держекоінспекції, який здійснював перевірку.

06.04.2017 позивачем складено припис №18/03-16, згідно з яким, з метою усунення порушень природоохоронного законодавства, виявлених під час позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, проведеної на ТОВ «Росагроінвест» 24.03 - 06.04.2017, зокрема, приписано розробити заходи по усуненню виявлених порушень, ліквідувати та не допускати у подальшому розміщення відходів не у встановлених місцях на території підприємства (пункти 1, 4). Тобто, вказаним приписом констатовано факт виявлення порушень природоохоронного законодавства.

Таким чином, мотиви апелянта про відсутність фіксування порушень та не ухвалення припису є помилковим. А тому відхиляються судом апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 4.9. Порядку державні інспектори проводять перевірки об'єкта в присутності керівника суб'єкта господарювання або уповноважених ним осіб.

Акт перевірки за 24.03 - 06.04.2017 та припис №18/03-16 підписані керівником відповідача без зауважень.

За наслідками перевірки державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції у Сумській області після складення акту перевірки відповідачу направлено претензію №1326/09-14 від 23.05.2017 щодо добровільного відшкодування заподіяних державі збитків, до якої були додані необхідні документи, в тому числі розрахунок.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний звязок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача і вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Для застосування такого заходу відповідальності як відшкодування шкоди слід встановити як наявність у діях винної особи усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки), так і ступінь вини у розумінні статті 1193 Цивільного кодексу України.

При цьому встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоди, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність є причиною, а збитки, яких зазнала потерпіла особа, - наслідком такої протиправної поведінки.

Питання про наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.

Як у випадках порушення зобов'язання за договором, так і за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, цивільне законодавство (ст. 614 та 1166 Цивільного кодексу України) передбачає презумпцію вини правопорушника. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.10.2018 у справі № 905/31/17.

Відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються, зокрема, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», Законом України «Про охорону земель», Земельним кодексом України, а також іншим спеціальним законодавством.

Згідно зі ст. 35 Закону України «Про охорону земель» власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані зокрема: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку та забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур'янами, чагарниками і дрібноліссям.

За змістом ст. 56 цього Закону юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Згідно зі ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Законодавством України може бути встановлено відповідальність і за інші порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

За змістом ч. 1 ст. 69 цього Закону шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Як було вище зазначено у цій постанові, Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 27.10.1997 №171 затверджено Методику визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства.

Згідно з п. 1.3. цієї Методики вона застосовується під час встановлення розмірів шкоди від забруднення, засмічення, земель будь-якого цільового призначення, що сталося внаслідок несанкціонованих, непередбачених проектами, дозволами, скидів, викидів, речовин, сполук і матеріалів, внаслідок порушення норм екологічної безпеки у разі зберігання, транспортування та проведення вантажно-розвантажувальних робіт, використання пестицидів і агрохімікатів, токсичних речовин, виробничих і побутових відходів; самовільного розміщення промислових, побутових та інших відходів.

Пунктами 3.1., 3.2., 3.3. Методики визначено, що землі вважаються забрудненими, якщо в їх складі виявлені негативні кількісні або якісні зміни, що сталися в результаті господарської діяльності чи впливу інших чинників. При цьому зміни можуть бути зумовлені не тільки появою в зоні аерації нових шкодочинних речовин, яких раніше не було, а і збільшенням вмісту речовин, що перевищує їх граничнодопустиму концентрацію, які характерні для складу незабрудненого ґрунту або у порівнянні з даними агрохімічного паспорта (для земель сільськогосподарського призначення). Землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища. Факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель.

Відповідно до п. 4.1. Методики розміри шкоди обчислюються уповноваженими особами, що здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства, на основі актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення земель, упродовж шести місяців з дня виявлення порушення.

Суд першої інстанції правомірно встановив, що державним інспектором Державної екологічної інспекції Сумської області здійснено розрахунок розміру відшкодування збитків, які заподіяні державі відповідачем, що склали 266 288,02 грн у відповідності з вимогами Методики.

Факт неправомірної поведінки у даній категорії спорів підтверджується актом перевірки, актами відбору проб та протоколами вимірювань. Так акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання. Такий акт має містити посилання на відбір проб та інформацію щодо вимірювання вмісту забруднюючих речовин, які, в свою чергу, місять інформацію, пов'язану з проведенням інструментально-лабораторного контролю.

З матеріалів справи вбачається, що акт перевірки (за період 24.03 - 06.04.2017) містить інформацію про відбір проб ґрунтів на чотирьох земельних ділянках та інформацію про те, що на час складення акту відділом інструментально-лабораторного контролю проводиться вимірювання вмісту забруднюючих речовин у відібраних пробах. Отже, враховуючи особливість перевірки (відібрання ґрунтів, передача проб для інструментально-лабораторного контролю, проведення відповідних вимірювань), посилання скаржника на невідображення в акті перевірки інформації про порушення законодавства є необґрунтованими.

Враховуючи наведене, Північний апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач провів перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства відповідачем (на належних йому земельних ділянках) у порядку, передбаченому чинним, на момент здійснення перевірки, законодавством. Форма акту відповідає типовому акту, затвердженому Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 02.10.2012 № 483.

Також скаржник зазначає, що згідно зі звітом, наданим Науковим центром превентивної токсикології, харчової та хімічної небезпеки №3/8-А-1779-18 від 17.05.2018 досліджені хімічні сполуки в пробах ґрунту, (амоній, фосфор, сульфати, нітрати) не мають вітчизняних встановлених гігієнічних нормативів в ґрунті, а тому суд першої інстанції повинен був відмовити у позові. Такі мотиви апелянта спростовуються наступним.

В акті відбору проб ґрунтів від 29.03.2017 № 14-03-17 зазначено, що фонова проба відбиралась на земельній ділянці № 2 на відстані 200 м від земельної ділянки № 1 в західному напрямку згідно плану-схеми; в акті відбору проб ґрунтів від 03.04.2017 № 16-04-17 зазначено, що фонова проба відбиралась на земельній ділянці № 4 на відстані 200 м від підприємства ТОВ «Росагроінвест» в західному напрямку згідно з викопіюванням з кадастрової карти.

В протоколах вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів від 11.04.2017 № 14-04-17 та від 11.04.2017 № 16-04-17 є посилання на ГДК встановлених ДСапШН 8.8.1.2.3.4-000-2001 «Допустимі дози, концентрації, кількості та рівні вмісту пестицидів у сільськогосподарській сировині, харчових продуктах, повітрі робочої зони, атмосферному повітрі, воді водоймищ, ґрунті», затверджених постановою Головного Державного лікаря України від 20.09.2001 № 137.

Як встановлено судом першої інстанції, дані ГДК ДСапПІН 8.8.1.2.3.4-000-2001 використовувались позивачем виключно для визначення наявності на земельних ділянках відповідача, з яких відбувався відбір проб ґрунту, факту забруднення землі пестицидами в межах атестації відділу лабораторного контролю Інспекції, тоді як відповідачу збитки за забруднення земельних ділянок пестицидами не розраховувались.

Вищевикладене спростовує доводи щодо неправомірності розрахунку (стосовно нарахувань за пестициди).

Так, протоколами вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів від 11.04.2017 № 14-04-17 та від 11.04.2017 № 16-04-17 встановлено перевищення ГДК по наступним речовинам: амоній (обмінний) у перерахунку на азот амонійний N (NH4+), нітрати у перерахунку на нітрати, сульфати у перерахунку на сульфати, фосфор у перерахунку на п'ятиоксид фосфору в порівнянні з фоновим вмістом.

Постановою Верховної Ради України «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» № 1545-ХП від 12.09.1991 встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

У цій частині суд апеляційної інстанції враховує доводи апелянта, проте вони не є підставою для відмови в позові та, відповідно, задоволення апеляційної скарги через таке.

Так, станом на березень-квітень 2017 року в Україні відсутні затвердженні нормативи вмісту гранично допустимих концентрацій (ГДК) для азоту амонійного N(NH4+), нітратів у перерахунку на нітрати, сульфатів у перерахунку на сульфати, фосфору у перерахунку на п'ятиоксид фосфору.

У зв'язку з тим, що азот амонійний N (NH4+), нітрати у перерахунку на нітрати, сульфати у перерахунку на сульфати, фосфор у перерахунку - на п'ятиоксид фосфору в ґрунтах не мають затверджених гранично допустимих концентрацій (ГДК), позивачем були відібрані фонові проби і вміст азоту амонійного N (NH4+), нітратів у перерахунку на нітрати, сульфатів у перерахунку на сульфати, фосфору у перерахунку на п'ятиоксид фосфору у пробах із забруднених ділянок порівнювався із фоновим вмістом.

Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції, враховуючи дані, конкретні обставини справи дійшов вірного висновку про можливість застосування фонового показника.

Так, у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі № 917/717/17, предметом розгляду якої було стягнення збитків за шкоду, завдану державі порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок засмічення земельної ділянки, задоволено позовні вимоги. У протоколі вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів також використовувалося порівняння з фоновими показниками. А тому суд апеляційної інстанцій вважає безпідставним посилання скаржника на неможливість застосування порівняння з фоновими показниками, ураховуючи встановлення вимірюваннями факту забруднення ґрунтів.

Перевищення нормативного вмісту (концентрації) амонію (обмінного) у перерахунку на азот амонійний, хлоридів, щільного залишку водної витяжки та неполярних вуглеводів (нафтопродуків) в порівнянні з фоновими показниками установлено протоколом вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів від 29.03.2017 № 14-03-17 та від 03.04.2017 № 16-04-17.

Висновки Верховного Суду у наведеній постанові в силу ч. 4 ст. 236 ГПК України, ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» є обов'язковими до застосування.

Крім того, скаржник зазначає, що йому невідомо, на яких земельних ділянках проводився відбір проб ґрунту, що це за земельні ділянки і кому вони належать. Північний апеляційний господарський суд вважає такі доводи необґрунтованим з огляду на таке.

ТОВ «Росагроінвест»» на підставі договору оренди землі від 01.04.2005, укладеного з Дружбівською міською радою Ямпільського району Сумської області (реєстраційний номер 040563600018) орендує 8 земельних ділянок для хімічної промисловості (прийому, фасування та відвантаження мінеральних добрив) на території м. Дружба загальною площею 7,6646 га.

Дана обставина, сторонами під сумнів не ставилась. Натомість, сам апелянт в судовому засіданні підтвердив належність йому земельних ділянок (вісім земельний ділянок перебуває у відповідача в оренді).

Відповідно до п. 3 додаткової угоди № 1 про внесення змін до договору оренди землі від 01.04.2005 на земельних ділянках знаходяться об'єкти нерухомого майна, які належать скаржнику на праві приватної власності: на ділянці № 1 - будівля контори, на ділянці № 2 - склад № 4 «Церковник», розпусне відділення, механічна майстерня та залізнична вагова; на ділянці № 3 - будівля депо, КП, склади № 1,2,3,5,6; на ділянці №4 - частина залізничної колії; на ділянці № 5 - частина залізничної колії; на ділянці № 6 - частина залізничної колії 1; на ділянці № 7 - частина залізничної колії 6; на ділянці № 8 - частина залізничної колії 2; також інші об'єкти інфраструктури: централізоване електропостачання, водопостачання, каналізація, газопостачання.

Суд першої інстанції встановив, що основним видом діяльності відповідача по коду КВЕД 20.15 є виробництво добрив і азотних сполук.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідач є користувачем (орендарем) земельних ділянок, на яких розташоване належне йому на праві приватної власності нерухоме майно. Щодо не зазначення кадастрових номерів при проведенні перевірки, суд апеляційної інстанції зазначає, що такої вимоги не має до позивача, проте, схеми земельних ділянок наявні.

З Акту відбору проб ґрунтів № 14-03-17 від 29.03.2017 вбачається, що відбір проб ґрунтів виконано на території ТОВ «Росагроінвест» із зазначенням конкретних місць відбору, а саме земельна ділянка, що розташована на території підприємства «Росагроінвест» між залізничною колією та виробничими будинками згідно плану - схеми. До акту додано додаток № 1 - план-схема розміщення місць відбору на території ТОВ «Росагроінвест».

В акті відбору проб ґрунтів № 16-04-17 від 03.04.2017 зазначено, що відбір проб ґрунтів виконано на території ТОВ «Росагроінвест» із зазначенням конкретних місць відбору, а саме земельна ділянка № 1 розташована між складом та депо згідно викопіювання з карти, земельна ділянка № 2 розташована за воротами підприємства «Росагроінвест» в південному напрямку згідно викопіювання з карти, земельна ділянка № 3 біля будинку фасуваня добрив вдовж залізничної колії згідно викопіювання з карти. До акту додано додаток № 1 - викопіювання з кадастрової карти, наданої підприємством ТОВ «Росагроінвест» з нанесеними на неї земельними ділянками, з яких відібрані проби ґрунту.

Вказані акти відбору підписані представником ТОВ «Росагроінвест» Карівим Ю.І., акт перевірки за 24.03.2017 - 06.04.2017 підписано юрисконсультом та директором відповідача без зауважень. Вказані акти відповідачем не оскаржувались.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач був обізнаний з тим, з яких саме земельних ділянок проводився відбір проб ґрунту, що спростовує його посилання про те, що йому невідомо, на яких земельних ділянках проводився відбір проб.

Отже, правомірним є висновок суду першої інстанції про те, що зазначені акти відбору проб ґрунтів, скріплені підписами представника відповідача є доказами того, що відбори проб ґрунтів здійснювались на території ТОВ «Росагроінвест».

Крім того, скаржник у відповіді на відзив посилається на положення ст. 211 Земельного кодексу України та зазначає, що в його діях відсутній склад правопорушення, оскільки Державною екологічною інспекцією не складався протокол про адміністративне правопорушення відносно відповідача.

Водночас, Північний апеляційної господарський суд зазначає, що в силу приписів ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Доповнення чи зміни до апеляційної скарги, в порядку ст. 266 ГПК України, ТОВ «Росагроінвест» не заявляло.

Зазначена стаття містить загальні приписи щодо відповідальність за порушення земельного законодавства. Крім наведеної норми питання відповідальності відповідальність за порушення земельного законодавства врегульовано Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» та Законом України «Про охорону земель» та Порядком організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства .

При цьому слід зазначити, що за приписами п. 3.3. Методики (Наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища 27.10.1997 N 171 (у редакції наказу Мінприроди 04.04.2007 N 149), в редакції чинній на момент проведення перевірки) факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель.

Отже, як вбачається з положень спеціального нормативно-правових актів, факт забруднення не обмежено таким доказом, як протокол про адміністративне правопорушення, а також може підтверджуватись шляхом оформлення актів перевірок та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель. Тому посилання скаржника на відсутність в його діях складу правопорушення, передбаченого ст. 211 Земельного кодексу України, є безпідставним.

Також необґрунтованим є посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №923/1390/16 з огляду на таке.

У справі №923/1390/16 підставою для відмови у задоволенні позову стало те, позивачем було здійснено розрахунок розміру збитків на підставі Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного №171 від 27.10.1997 року. У той час, як предметом адміністративного правопорушення винної особи було недодержання режиму зберігання та охорони парку-пам'ятки, а не забруднення земельної ділянки (відповідні підстави складення протоколу про адміністративне порушення та ухвалення постанови районного суду). Суд касаційної інстанції зазначив, що у цій справі для розрахунку збитків мала застосовуватись постанова Кабінету Міністрів України від 24.07.2013 №541 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд». Також, по вказаній справі у акті, складений за результатами перевірки, керівник відповідача зазначила про незгоду з пунктом про забур'янення.

Отже, Північний апеляційний господарський суд зазначає, що обставини справи №923/1390/16, на яку посилається скаржник, є відмінними від даної справи. А тому посилання заявника на позицію суду касаційної інстанції є безпідставним.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком місцевого господарського суду щодо наявності шкоди, спричиненої відповідачем, протиправності поведінки відповідача у заподіюванні шкоди, та причинного зв'язку такої поведінки із заподіяною шкодою, що підтверджується 24.03 - 06.04.2017, актами відбору проб ґрунтів від 29.03.2017 № 14-03-17 та від 03.04.2017 № 16-04-17, протоколами вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів від 11.04.2017 № 14-04-17 та від 11.04.2017 № 16-04-17, схемою розташування забруднених земельних ділянок, розрахунками розміру заподіяної шкоди, приписом № 18/03-16 від 06.04.2017 та розрахунком розміру забруднення.

Крім того, суд апеляційної інстанції відхиляє посилання скаржника на те, що йому не відомо з яких земельних ділянок відбирались проби ґрунтів, оскільки, як було зазначено вище, основними та беззаперечними доказами протиправної поведінки позивача є зазначені вище акти перевірки земельних ділянок, відбору проб ґрунтів, припис, які підписані відповідачем без заперечень та не оскаржені останнім.

За приписами ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, установлених законодавством України.

Згідно з п. 7 ч. 3 ст. 29 Бюджетного кодексу України джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Відповідно до пп. 3 п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (у даному випадку державі).

Згідно з ч. 18 ст. 2 Бюджетного кодексу України головними розпорядниками бюджетних коштів - є бюджетні установи в особі їх керівників.

У даній справі Дружбівська об'єднана територіальна громада є розпорядником таких коштів.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 69-1 Бюджетного кодексу України до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача шкоди, завданої навколишньому природному середовищу, шляхом її стягнення до місцевого бюджету Дружбівської міської ради для подальшого перерозподілу між бюджетами відповідних рівнів.

8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Зважаючи на викладене, Північний апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого суду про задоволення позову Державної екологічної інспекції у Сумській області.

Отже, керуючись ст. 2, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281 - 282 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги у даній справі без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

9. Судові витрати

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги по суті, понесені судові витрати як за розгляд справи в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції (судовий збір) покладаються на апелянта (відповідача) в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281 - 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Росагроінвест» на рішення Господарського суду Сумської області від 22.06.2018 у справі № 920/1107/17 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 22.06.2018 у справі № 920/1107/17 - залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд справи у суді першої інстанції та у суді апеляційної інстанції покласти на ТОВ «Росагроінвест».

4. Матеріали справи № 920/1107/17 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено - 26.12.2018.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді В.В. Сулім

М.Г. Чорногуз