П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 листопада 2018 року
м. Київ
Справа № 562/304/17
Провадження № 14-471цс18
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача ЛященкоН. П.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Апеляційного суду Рівненської області від 22 червня 2017 року (у складі колегії суддів Григоренка М. П., Боймиструка С. В., Бондаренко Н. В.) в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТ-АГРО ЗЕРНО» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,
ВСТАНОВИЛА:
У січні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТ-АГРО ЗЕРНО» (далі - ТОВ «ЮТ-АГРО ЗЕРНО») про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що з 12 червня 2014 року він працював генеральним директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Ім. Шевченка» (далі - ТОВ «Ім. Шевченка»).
Наказом № 36 від 3 червня 2016 року позивача звільнено з роботи у зв'язку з грубим порушенням посадових обов'язків на підставі пункту 1 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 24 листопада 2016 року ОСОБА_3 поновлений на роботі, на його користь стягнуто заробітну плату та кошти на відшкодування моральної шкоди.
Наказом № 22 від 30 грудня 2016 року його поновлено на посаді генерального директора, виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Цього ж дня наказом № 23 позивача звільнено із займаної посади з 30 грудня 2016 року згідно із частиною третьою статті 99 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Підставою для звільнення стало рішення загальних зборів учасників ТОВ «ЮТ-АГРО ЗЕРНО» № 7 від 30 грудня 2016 року.
Позивач своє звільнення вважав незаконним, будь-яких правових підстав для цього не було. Загальні збори проведені з порушенням статті 61 Закону України «Про господарські товариства» № 1576-XII від 19 вересня 1991 року та пунктів 7.3 та 7.4 статуту товариства, він як учасник товариства не був повідомлений про проведення зборів не менше ніж за 30 днів до їх проведення. Не була надана можливість ознайомитись з документами, внесеними до порядку денного за 7 днів до початку проведення зборів. З указаних підстав просив поновити його на посаді генерального директора ТОВ «ЮТ-АГРО ЗЕРНО», стягнути з відповідача на свою користь заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 3 тис. 200 грн, моральну шкоду в сумі 15 тис. грн.
Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 1 березня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено, поновлено його на посаді генерального директора ТОВ «ЮТ-АГРО ЗЕРНО». Стягнуто з товариства на користь ОСОБА_3 заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 8 тис. 283 грн 17 коп., моральну шкоду в сумі 5 тис. грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати в межах одного місяця в сумі 3 тис. 200 грн.
Рішення суду мотивовано тим, що наказ директора ТОВ «ЮТ-АГРО ЗЕРНО» № 23 від 30 грудня 2016 року про звільнення ОСОБА_3 з посади генерального директора є незаконним, оскільки підстави для припинення трудового договору визначені статтею 36 КЗпП України, а частина третя статті 99 ЦК України не підлягає застосуванню до трудових правовідносин. Крім того, загальні збори учасників ТОВ «ЮТ-АГРО ЗЕРНО», які оформлені протоколом № 7 від 30 грудня 2016 року, відбулись без участі позивача, який не був належним чином повідомлений про час і місце їх проведення і до якого упереджено ставиться інший засновник цього товариства.
Рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 22 червня 2017 року апеляційну скаргу ТОВ «ЮТ-АГРО ЗЕРНО» задоволено. Рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 1 березня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Рішення суду мотивовано тим, що звільнення позивача відбулось відповідно до частини третьої статті 99 ЦК України та будь-яких трудових прав позивача при цьому не порушено. Суд зазначив, що між сторонами фактично існує корпоративний спір, проте суд першої інстанції не мав права давати будь-яку оцінку правомірності рішення загальних зборів учасників ТОВ «ЮТ-АГРО ЗЕРНО», яке оформлене протоколом № 7 від 30 грудня 2016 року, оскільки вимоги з цього приводу позивачем не заявлялися.
У липні 2017 року ОСОБА_3 звернувся з касаційною скаргою на рішення Апеляційного суду Рівненської області від 22 червня 2017 року, в якій просить скасувати рішення апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що ОСОБА_3 перебував з ТОВ «ЮТ-АГРО ЗЕРНО» у трудових відносинах, які оформлені трудовим договором, а тому цей спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Вважає, що відносини між сторонами не є корпоративними. Крім того, апеляційний суд повинен був закрити провадження у справі, якщо вважав цей спір корпоративним, а не ухвалювати рішення про відмову в задоволенні позовних вимог з таких підстав.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
У вересні 2017 року ТОВ «ЮТ-АГРО ЗЕРНО» надало заперечення на касаційну скаргу, в яких просить касаційну скаргу відхилити й залишити рішення апеляційної інстанції без змін.
Заперечення мотивовано безпідставністю наведених у касаційній скарзі доводів, оскільки рішення загальних зборів товариства про звільнення на підставі частини третьої статті 99 ЦК України не порушує трудових прав ОСОБА_3, а стосується питань діяльності виконавчого органу товариства та є реалізацією законодавчо встановлених гарантій управлінських повноважень учасників товариства. Вважає, що спори про оскарження рішення уповноважених органів товариства повинні розглядатися в межах не трудових, а корпоративних відносин.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 листопада 2017 року справу призначено до судового розгляду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VIII) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
6 лютого 2018 року справу отримав Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду.
Відповідно до частини шостої статті 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду ухвалою від 3 жовтня 2018 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 29 жовтня 2018 року зазначену справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами (у письмовому провадженні).
Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження, встановлених статтею 389, частиною шостою статті 403 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Суди встановили, що згідно з протоколом установчих зборів засновників ТОВ «Ім. Шевченка» від 22 липня 2013 року ОСОБА_3було обрано генеральним директором цього товариства.
Рішенням загальних зборів ТОВ «Ім. Шевченка» від 27 червня 2016 року було змінено назву вказаного товариства на ТОВ «ЮТ-АГРО ЗЕРНО».
Згідно з протоколом загальних зборів учасників ТОВ «ЮТ-АГРО ЗЕРНО» від 30 грудня 2016 року № 7 було прийнято рішення про звільнення ОСОБА_3 з посади генерального директора ТОВ «ЮТ-АГРО ЗЕРНО» з 30 грудня 2016 року. На підставі цього рішення в цей же день товариством було винесено відповідний наказ № 23 про звільнення ОСОБА_3 з посади генерального директора на підставі частини третьої статті 99 ЦК України.
Судом встановлено, що на сьогоднішній день рішення загальних зборів учасників ТОВ «ЮТ-АГРО ЗЕРНО» № 7 від 30 грудня 2016 року є чинним, в установленному законом порядку воно не оскаржено.
Відповідно до частини третьої статті 99 ЦК України повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.
До виключної компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю належить створення та відкликання виконавчого органу товариства (частина 4 статті 145 ЦК України).
Пункт 7.1.2 Статуту ТОВ «ЮТ-АГРО ЗЕРНО» також відніс до виключноїкомпетенції загальних зборів вказаного товариства питання відкликання виконавчого органу - директора.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 12 січня 2010 року № 1-2/2010 у справі про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК України роз'яснив, що реалізація учасниками акціонерного товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього товариства стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а корпоративних правовідносин, що виникають між товариством і особами, яким довірено повноваження з управління ним.
Зміст положень частини третьої статті 99 та частини четвертої статті 145 ЦК України треба розуміти як право компетентного (уповноваженого) органу товариства відкликати члена виконавчого органу від виконання обов'язків, які він йому визначив.
Оскільки підставою поданого позову ОСОБА_3 вказує недотримання вимог законодавства та установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства, що є порушенням прав учасника на управління товариством, а не трудових прав керівника товариства, то спір в цій частині за своєю правовою природою та правовими наслідками, як правильно зазначив апеляційний суд, належить до корпоративних спорів і підлягає вирішенню господарськими судами.
Доводи касаційної скарги про те, що за таких обставин суд мав закрити провадження у справі не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки такі вимоги позивачем не заявлялись.
Відмовляючи в задоволенні позову про поновлення на роботі, апеляційний суд правильно виходив із того, що рішення зборів є самостійною підставою для розірвання трудовою договору з генеральним директором товариства ОСОБА_3
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Ураховуючи викладене, ВеликаПалата Верховного Суду вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції - без змін.
Керуючись статтями 400, 402-404, 409, 410, 416 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу ОСОБА_3залишити без задоволення.
Рішення Апеляційного суду Рівненської області від 22 червня 2017 року без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.П. Лященко Судді: Н.О. Антонюк Л.М. Лобойко С.В. Бакуліна О.Б. Прокопенко В.В. Британчук Л.І. Рогач Д.А. Гудима І.В. Саприкіна В.І. Данішевська О.М. Ситнік О.С. Золотніков О.С. Ткачук О.Р. Кібенко В.Ю. Уркевич В.С. Князєв О.Г. Яновська
