ПОСТАНОВА
Іменем України
20 грудня 2018 року
Київ
справа №760/11122/17
адміністративне провадження №К/9901/46984/18, К/9901/41114/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 760/11122/17
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
за касаційними скаргами ОСОБА_1 , Міністерства оборони України
на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 04 січня 2018 року (у складі судді Шереметьєвої Л.А.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2018 року (у складі колегії суддів Ісаєнко Ю.А., Земляної Г.В., Сорочко Є.О.),
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просить:
визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 в редакції чинній на 21 червня 2011 року, у неналежному розмірі;
зобов`язати Міністерство оборони України вчинити дії щодо перерахунку та виплати позивачу, як інваліду 3 групи, станом на 21 червня 2011 року одноразової грошової допомоги у розмірі 48-місячного грошового забезпечення, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 № 499 (в редакції станом на 21 червня 2011 року), виходячи із встановленого постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 15 лютого 2016 року розміру грошового забезпечення за березень 2011 року в сумі 9 859,15 грн., з урахуванням раніше виплаченої суми та перерахунку та щодо виплати позивачу, як інваліду 2 групи, станом на 26 квітня 2016 року, одноразової грошової допомоги у розмірі 54-місячного грошового забезпечення, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 № 499 (в редакції станом на 21 червня 2011 року), виходячи із встановленого постановою суду м. Києва від 15 лютого 2016 року розміру грошового забезпечення за березень 2011 року в сумі 9 859,15 грн. з урахуванням раніше виплаченої суми.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що, відповідно до наказу Міністра оборони України (по особовому складу) від 24 березня 2011 року № 287, його звільнили з військової служби у запас за станом здоров`я та виключили зі списків особового складу військової частини, згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 31 березня 2011 року №61.
21 червня 2011 року позивачу встановили третю групу інвалідності, пов`язану з виконанням обов`язків військової служби.
У грудні 2011 року позивачу виплатили одноразову грошову допомогу, як інваліду 3 групи, в розмірі 27-місячного грошового забезпечення, а саме 184 558, 50 гр., відповідно до Порядку та умов призначення виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 (далі Порядок), (зі змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2011 року №815).
Позивач вважає, що відповідач безпідставно застосував при обчисленні йому розміруодноразової грошової допомоги Порядок в редакції від 25 липня 2011 року, до підпункту 1 пункту 2 якого були внесені зміни постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2011 року № 815, а саме: в абзаці сьомому цифри і слово "54-місячного" замінено цифрами і словом "30-місячного" (щодо 2 групи інвалідності), а в абзаці восьмому цифри і слово "48-місячного" замінено цифрами і словом "27-місячного" (щодо 3-ї групи інвалідності ).
Таким чином, внаслідок протиправних дій відповідача, що полягають у застосуванні норми права, яка не підлягала застосуванню до даних правовідносин, позивачу здійснено виплату одноразової грошової допомоги в значно меншому розмірі, ніж було передбачено Порядком.
У подальшому 26 квітня 2016 року позивачу довічно було встановлено 2 групу інвалідності.
Виходячи з цього, позивач вважає, що відповідно до підпункту 4 пункту 2 Порядку, у разі встановлення більшого відсотка втрати працездатності або в разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Також, позивач зазначає, що оскільки первинно він отримав інвалідність до 2014 року, дія постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 не поширюється на правовідносини, що виникли між позивачем та відповідачем, а тому питання щодо виплати доплати одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням вищої групи інвалідності повинно здійснюватися згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499.
Виходячи з цього, просить позов задовольнити.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 04 січня 2018 позов задоволено.
Визнано протиправними дії Міністерства оборони України щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, визначеної постановою Кабінету Міністрів України № 499 від 28 травня 2008 року (у редакції станом на 21 червня 2011 року), у неналежному розмірі.
Зобов`язано Міністерство оборони України перерахувати та виплатити позивачу, як інваліду 3 групи станом на 21 червня 2011 року одноразової грошової допомоги у розмірі 48-місячного грошового забезпечення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 499 від 28 травня 2008 року (у редакції станом на 21 червня 2011 року), виходячи з розміру грошового забезпечення в розмірі 9 859,15 грн. з урахуванням раніше виплаченої суми.
Зобов`язано Міністерство оборони України перерахувати та виплатити позивачу, як інваліду 2 групи станом на 26 квітня 2016 року одноразової грошової допомоги у розмірі 54-місячного грошового забезпечення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 499 від 28 травня 2008 року (у редакції станом на 21 червня 2011 року), виходячи з розміру грошового забезпечення в розмірі 9 859,15 грн. з урахуванням раніше виплаченої суми.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що право на грошовому допомогу у звільненого військовослужбовця настає в момент встановлення інвалідності, а не в момент його звільнення; позивач має право на виплату одноразової грошової допомоги, тому до факту встановлення позивачу інвалідності, як підстави для виплати зазначеної одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності, в тому числі і для визначення розміру складових грошового забезпечення за останньою посадою, яку позивач займав при звільненні, повинні застосовуватися нормативно-правові акти, що діяли станом на день встановлення позивачу ІІІ групу інвалідності, тобто 21 червня 2011 року.
Також суд вважав, що розмір одноразової грошової допомоги позивачу у зв`язку з настанням інвалідності має обраховуватися з суми грошового забезпечення, визначеного постановою Шевченківського районного суду м. Києва, а саме з 9 859, 15 грн.
Крім того, суд прийшов до переконання в тому, що у разі встановлення військовослужбовцю більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у нього виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується йому з урахуванням виплаченої раніше суми обов`язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги.
Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 06 березня 2018 року апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнив частково.
Скасував рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 04 січня 2018 року в частині задоволення позовних вимог про: визнання протиправними дії Міністерства оборони України щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, визначеної постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 (у редакції станом на 21 червня 2011 року), у неналежному розмірі; зобов`язання Міністерство оборони України перерахувати та виплатити позивачу, як інваліду 3 групи станом на 21 червня 2011 року одноразової грошової допомоги у розмірі 48-місячного грошового забезпечення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 (у редакції станом на 21 червня 2011 року), виходячи з розміру грошового забезпечення в розмірі 9 859,15 грн. з урахуванням раніше виплаченої суми, та залишив позовні вимоги у цій частині без розгляду.
В решті рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 04 січня 2018 року залишив без змін.
Частково скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що судом першої інстанції не встановлено об`єктивно непереборних обставин, які б не залежали від волевиявлення особи або пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами, що позбавили позивача можливості звернутися до адміністративного суду з даним позовом у встановлений процесуальним законодавством строк, з часу отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності ІІІ групи у 2011 році, що є підставою для залишення частини позовних вимог без розгляду
Короткий зміст вимог касаційних скарг
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2018 року в частині скасування рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 04 січня 2018 року та залишення позовних вимог у цій частині без розгляду і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач Міністерство оборони України звернулося з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 04 січня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 в повному обсязі.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційна скарга позивача подана 19 березня 2018 року.
Ухвалою Верховного Суду від 27 березня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі № 760/11122/17, витребувано адміністративну справу та запропоновано учасникам справи подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу.
Касаційна скарга відповідача подана 02 квітня 2018 року.
Ухвалою Верховного Суду від 19 червня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 04 січня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2018 року. та запропоновано учасникам справи подати до суду касаційної інстанції заперечення на відзив.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: суддя-доповідач Берназюк Я.О., судді Гриців М.І. та Коваленко Н.В.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що наказом Міністра оборони України від 24 березня 2011 року № 287 позивача звільнено з військової служби у запас (за станом здоров`я).
21 червня 2011 року позивачу встановлено 3 групу інвалідності у зв`язку з травмою, пов`язаною з виконанням обов`язків військової служби (довідка МСЕК 10 ААА №135575) та виплачено одноразову грошову допомогу у розмірі 27 місячного грошового забезпечення в сумі 184 558, 50 грн.
Зазначена виплата була проведена на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 25 липня 2011 року № 815 «Про внесення змін до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб».
Також судами встановлено, що постановою Шевченківського районного суду м. Києва у справі за спором між позивачем та Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві щодо визначення складових грошового забезпечення при призначенні пенсії визначено те, що розмір грошового забезпечення позивача станом на березень 2011 року становив 9 859,15 грн.
ОСОБА_1 з 18 квітня 2016 року встановлено ІІ групу інвалідності, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії АВ №0427868, яка міститься в матеріалах справи.
Листом Департаменту фінансів Міноборони від 31 травня 2016 №248/3/6/2841/2505 було відмовлено ОСОБА_1 у здійсненні доплати одноразової грошової допомоги у зв`язку із зміною групи інвалідності.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційну скаргу позивач обґрунтовує тим, що судом апеляційної інстанції незаконно, з порушенням норм матеріального та процесуального права, скасовано рішення суду першої інстанції та частково задоволено позовні вимоги. Позивач зазначає, що строк звернення до суду із вказаним позовом не пропустив, а тому апеляційний суд безпідставно залишив частину позовних вимог без розгляду.
Касаційну скаргу відповідач обґрунтовує тим, що судами першої та апеляційної інстанцій незаконно, з порушенням норм матеріального та процесуального права, частково задоволено позовні вимоги. Відповідач зазначає, що відповідно до пункту 4.7 Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 вересня 2014 року № 530, документи на одержання одноразової грошової допомоги в разі встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності особам, звільненим з військової служби (зборів, резерву), оформляє та подає в Департамент фінансів Міністерства оборони України військовий комісаріат за місцем проживання цих осіб.
Одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом її перерахування уповноваженим органом на рахунок в установі банку, зазначений одержувачем виплати, або через касу уповноваженого органу.
На виконання наказу Міністра оборони України від 12 квітня 2007 року № 168 у Міністерстві оборони України створено постійно діючу комісію з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби. Голова комісії (заступник Міністра оборони України) забезпечує, зокрема, підготовку пропозицій та подання їх Міністру оборони України для прийняття рішення про призначення грошової допомоги та її розмір; роботу зі зверненнями громадян із зазначених питань.
В силу положень наказу Міністра оборони України від 12 квітня 2007 року № 168 відповідну пропозицію для вирішення питання позивача (позитивну чи негативну) повинна надати постійно діюча комісія з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби. За наслідком розгляду такої пропозиції комісії Міністр оборони України приймає відповідне рішення.
Пропозиції даної комісії у формі протоколу засідання, затвердженого Міністром оборони України, і є рішенням розпорядника коштів.
Заява позивача з доданими документами Комісією не розглядалася, пропозиції не формувались, протокол не складався, і Міністру оборони України для прийняття рішення не подавався, а тому підстав для зобов`язання Міністерства оборони України здійснити доплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з підвищенням інвалідності позивача, немає.
Крім того зазначає, що позивачу встановлено вищу групу інвалідності, а саме II групу, понад дворічний термін з часу первинного встановлення інвалідності, а тому правових підстав для здійснення виплати одноразової грошової допомоги у Міністерства оборони України немає.
Також, відповідач наголошує на тому, що судами безпідставно враховано під час розрахунків розмір грошового забезпечення позивача станом на березень 2011 року, а саме 9 859,15 грн., оскільки такий визначено Шевченківським районним судом м. Києва у справі щодо визначення складових грошового забезпечення при призначенні пенсії та не може бути застосований до правовідносин, що є предметом розгляду у вказаній справі.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка доводів учасників справи і висновків суду першої та апеляційної інстанції.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 04 січня 2018 року та постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2018 року відповідають не повністю, а вимоги касаційних скарг позивача та відповідача є частково обґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ.
Відповідно до статті 41 цього Закону (у редакції, чинній на час встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом № 2011-ХІІ.
Згідно з частиною 2 статті 16 Закону № 2011-ХІІ (у редакції, чинній на час встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності), у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов`язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п`ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Пунктом другим Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року за № 499, передбачено, що одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям строкової служби у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) без встановлення групи інвалідності, заподіяного їм під час проходження військової служби, чи в разі настання інвалідності під час проходження військової служби та особам, звільненим із строкової військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, залежно від ступеня втрати працездатності - у розмірі, що визначається у відсотках десятирічного грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 2 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975, особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги: допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.
Пунктом 3 Порядку № 975 передбачено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Згідно з пунктом 12 Порядку № 975 (в редакції чинній на час звернення позивача за допомогою) призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).
Відповідно до пункту 13 Порядку № 975 керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.
Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.
Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постановах від 03 квітня 2018 року у справі № 750/5581/17 та від 25 вересня 2018 року у справі № 452/989/15-а
Проте, всупереч приписам вказаного Порядку, суди першої та апеляційної інстанції не дали жодної оцінки доводам Міністерства оборони України про те, що відповідач не приймав рішення, яке передбачено чинним законодавством за результатами розгляду заяви позивача.
Також Верховний Суд звертає увагу на те, що, як зазначає у касаційній скарзі відповідач, відмова у виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності була оформлена Протоколом № 106 від 25 листопада 2016 року засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, який був затверджений Міністром оборони України 25 листопада 2016 року.
В той же час, суди першої та апеляційної інстанції, досліджуючи законодавство, що регламентує відносини позивача та відповідача, не дали жодної правової оцінки діям відповідача, які пов`язані з розглядом заяви позивача та оформленням результатів розгляду такої заяви відповідним протоколом, з подальшим затвердженням цього протоколу Міністром оборони України.
Приймаючи рішення про визнання протиправними дії Міністерства оборони України щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 в редакції чинній на 21 червня 2011 року, у неналежному розмірі, суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу на те, що належним способом захисту прав позивача є скасування рішення відповідача, яким порушуються право позивача на отримання одноразової допомоги в розмірі встановленому чинним законодавством та зобов`язання відповідача вчинити дії.
Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 03 квітня 2018 року у справі № 750/5581/17
Також Верховний Суд звертає увагу на те що постановою Шевченківського районного суду м. Києва встановлено розмір грошового забезпечення позивача станом на березень 2011 року з врахуванням складових такого грошового забезпечення, що враховуються при призначенні пенсії.
Суди першої та апеляційної інстанцій, враховуючи правовий висновок, вкладений у постанові Верховного Суду України № 21-521а14 від 20 січня 2015 року, встановили, що розмір одноразової грошової допомоги позивачу у зв`язку з настанням інвалідності, має обчислюватись з суми грошового забезпечення, визначеного постановою Шевченківського районного суду м. Києва та становить 9 859,15 грн.
В той же час Верховний Суд наголошує на тому, що у постанові № 21-521а14 від 20 січня 2015 року Верховний Суд України вказує на те, що абзацом п`ятим підпункту 4 пункту 2 Порядку передбачено, що для військовослужбовців, які перебувають на кадровій військовій службі або проходять військову службу за контрактом, грошове забезпечення визначається за останньою посадою, яку вони займали на день втрати працездатності, а звільнених із служби на день звільнення, виходячи з таких складових: посадовий оклад, оклад за військовим званням, відсоткова надбавка за вислугу років.
Водночас частина друга статті 9 Закону № 2011-XII складові грошового забезпечення визначає по-іншому: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Виходячи із визначених в частині четвертій статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення складових грошового забезпечення щодо виплати одноразової грошової допомоги слід застосовувати не Порядок, а Закон № 2011-XII, який має вищу юридичну силу.
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла такого правового висновку: розмір одноразової грошової допомоги у разі інвалідності, що настала в період проходження військової служби, визначається Порядком, а складові такого грошового забезпечення відповідно до статті 9 Закону № 2011-XII.
Таким чином, суди першої та апеляційної інстанції довільно розтлумачили висновок Верховного Суду України, що вкладений у постанові № 21-521а14 від 20 січня 2015 року та не застосували для визначення розміру одноразової грошової допомоги у зв`язку з настанням інвалідності відповідні норми чинного законодавства.
Отже, суди попередніх інстанцій не встановили всі обставини справи, які мають важливе значення для її правильного вирішення, крім того, на ці порушення звертає увагу і позивач у касаційній скарзі.
Під час нового судового розгляду судам потрібно з`ясувати чи порушено відповідачем право позивача на отримання одноразової грошової у зв`язку із встановленням інвалідності та, у випадку встановлення порушень, обрати належний спосіб захисту порушеного права.
До повноважень Верховного Суду, при розгляді справи в касаційному порядку, не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
Як зазначається у рішенні Конституційного Суду України від 29 серпня 2012 року № 16-рп/2012, Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у частині третій статті 129 Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об`єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади, є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист, зокрема, шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом (рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2011 року № 13-рп/2011).
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
В пункті 31 рішення Європейського суду з прав людини у справі Волошин проти України (№15853/08) та пункті 22 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бацаніна проти Росії (№3932/02) зазначено, що принцип рівності сторін вимагає справедливого балансу між сторонами, і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її.
Відповідно до положень пункту 25 рішення Європейського суду з прав людини у справі Проніна проти України (№ 63566/00), пункту 13 рішення Європейського суду з прав людини у справі Петриченко проти України (№ 2586/07) та пункту 280 рішення Європейського суду з прав людини у справі Нечипорук і Йонкало проти України (№42310/04), суд зобов`язаний оцінити кожен специфічний, доречний та важливий аргумент, а інакше він не виконує свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції.
Крім цього у пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини від 15 листопада 2007 року по справі Бендерський проти України (№ 22750/02) вказано, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи (…). Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (…). Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.
За таких обставин колегія суддів дійшла до висновку про необхідність часткового задоволення касаційних скарг, скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Враховуючи, що справа повертається на новий розгляд до суду першої інстанції, то в силу частини шостої статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України,,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційні скарги ОСОБА_1 , Міністерства оборони України задовольнити частково.
Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 04 січня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2018 року скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Я.О. Берназюк
Судді:М.І. Гриців
Н.В. Коваленко
