Пропозиції даної комісії у формі протоколу засідання, затвердженого Міністром оборони України, і є рішенням розпорядника коштів.

Заява позивача з доданими документами Комісією не розглядалася, пропозиції не формувались, протокол не складався, і Міністру оборони України для прийняття рішення не подавався, а тому підстав для зобов`язання Міністерства оборони України здійснити доплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з підвищенням інвалідності позивача, немає.

Крім того зазначила, що позивачу встановлено вищу групу інвалідності, а саме II групу, понад дворічний термін з часу первинного встановлення інвалідності, а тому правових підстав для здійснення виплати одноразової грошової допомоги у Міністерства оборони України немає.

Просить у позові відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 5 статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно з пунктом 5 ст. 16 Закону встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.

Частина 9 ст. 16-3 Закону України передбачає, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що наказом Міністра оборони України № 287 від 24 березня 2011 року позивача звільнено з військової служби у запас (за станом здоров`я).

21 червня 2011 року позивачу встановлено 3 групу інвалідності у зв`язку з травмою, пов`язаною з виконанням обов`язків військової служби (довідка МСЕК 10 ААА №135575) та виплачено одноразову грошову допомогу у розмірі 27 - місячного грошового забезпечення в сумі 184558, 50 гр.

Зазначена виплата була проведена на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 25 липня 2011 року № 815 «Про внесення змін до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців,військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб».

Станом на день встановлення позивачу 3 групи інвалідності діяв затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 499 від 28 травня 2008 року Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 даного Порядку військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової служби, у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов`язків військової служби одноразова грошова допомога виплачується у розмірі : 60-місячного грошового забезпечення - інвалідам I групи; 54-місячного грошового забезпечення - інвалідам II групи; 48-місячного грошового забезпечення - інвалідам III групи.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» встановлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги, що була призначена, виплачується відповідно доПорядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 499 від 28 травня 2008 року.

Крім того, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп стаття 58 Конституції України 1996 року закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони

та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які

виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими

актами чинності.

Закріплення названого принципу на конституційному рівні є

гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин

між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у

тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш

пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

Принцип незворотності дії в часі поширюється також на

Конституцію, яка є Основним Законом держави (Преамбула Конституції

України).

Виняток з цього принципу допускається лише у випадках, коли

закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують

відповідальність особи (частина перша статті 58 Конституції

України).

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Враховуючи, що право на грошовому допомогу у звільненого військовослужбовця наступає в момент встановлення інвалідності, а не на момент його звільнення, позивач має право на виплату одноразової грошової допомоги, тому до факту встановлення позивачу інвалідності, як підстави для виплати зазначеної одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності, в тому числі і для визначення розміру складових грошового забезпечення за останньою посадою, яку позивач займав при звільненні, повинні застосовуватися нормативно-правові акти, що діяли станом на день встановлення позивачу ІІІ групу інвалідності, тобто 21 червня 2011 року.

Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 18 листопада 2014 року у справі №21-446а14 та 21 квітня 2015 року у справі № 21-135а15.

Виходячи з цих обставин,суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача.

Крім того, судом встановлено, що постановою Шевченківського районного суду м. Києва в справі по спору між позивачем та Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві щодо визначення складових грошового забезпечення при призначенні пенсії було встановлено, що розмір грошового забезпечення позивача станом на березень 2011 року становив 9859, 15 гр.

Відповідно до правового висновку, вкладеного постанові Верховного Суду України № 21-521а14 від 20 січня 2015 року згідно з частиною друга статті 9 Закону України « Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» грошове забезпечення складається з: посадового окладу, окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Виходячи із визначених в частині четвертій статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення складових грошового забезпечення щодо виплати одноразової грошової допомоги слід застосовувати не Порядок, а даний Закон, який має вищу юридичну силу.

За таких обставин суд приходить до висновку, що саме з суми грошового забезпечення, визначеного постановою Шевченківського районного суду м. Києва, має обраховуватися до виплати розмір одноразової грошової допомоги позивачу в зв`язку з настанням інвалідності.

Встановлено також, що 26 квітня 2016 року позивачу була встановлена 2 групу інвалідності довічно.

Відповідно до пп. 4 пункту 2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб № 499 від 28 травня 2008 року у разі встановлення більшого відсотка втрати працездатності або в разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду України № 21-563а14 від 10 березня 2015 року у разі встановлення військовослужбовцю більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у нього виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується йому з урахуванням виплаченої раніше суми обов`язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги.

Виходячи з цих обставин суд вважає вимоги позивача обгрунтованими і в цій частині

Керуючись ст. ст.17, 19 Конституції України, ст.ст.1, 3, 16, 16-2,16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст. ст.2,72, 73, 74, 77, 78, 242-246, 250, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, визначеної постановою Кабінету Міністрів України № 499 від 28 травня 2008 року / у редакції станом на 21 червня 2011 року /, у неналежному розмірі.

Зобов`язати Міністерство оборони України перерахувати та виплатити ОСОБА_1 як інваліду 3 групи станом на 21 червня 2011 року одноразової грошової допомоги у розмірі 48-місячного грошового забезпечення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 499 від 28 травня 2008 року / у редакції станом на 21 червня 2011 року /, виходячи з розміру грошового забезпечення в розмірі 9859, 15 гр. з урахуванням раніше виплаченої суми.

Зобов`язати Міністерство оборони України перерахувати та виплатити ОСОБА_1 як інваліду 2 групи станом на 26 квітня 2016 року одноразової грошової допомоги у розмірі 54-місячного грошового забезпечення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 499 від 28 травня 2008 року / у редакції станом на 21 червня 2011 року /, виходячи з розміру грошового забезпечення в розмірі 9859, 15 гр. з урахуванням раніше виплаченої суми.

Стягнути з Міністерства оборони України 1920, 00 гр. судового збору на користь держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його (її) проголошення до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: Л. А. Шереметьєва