ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 листопада 2018 року
м. Київ
Справа № 905/1328/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Ткаченко Н.Г. (головуючого), Білоуса В.В., Жукова С.В.,
за участю секретаря судового засідання Гаращенко Т.М.
за участю представників: Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - Гуленка Ю.М., ПАТ "АКБ "Базис" - адвоката Літкевич О.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.01.2018
та ухвалу Господарського суду Донецької області від 04.10.2017 в частині кредиторських вимог Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
у справі № 905/1328/17
за заявою ОСОБА_6
до Публічного акціонерного товариства "АКБ "Базис"
про визнання банкрутом,-
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 19.07.2017, за результатами підготовчого засідання, порушено провадження у справі № 905/1328/17 про банкрутство ПАТ "АКБ "Базис", визнані вимоги ініціюючого кредитора ОСОБА_6 у розмірі 1 265 548,34 грн., введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введена процедура розпорядження майном боржника строком на 115 календарних днів, розпорядником майна боржника призначений арбітражний керуючий Бортняк В.В., інше.
Оголошення (повідомлення) про порушення справи про банкрутство ПАТ "АКБ "Базис" оприлюднено 20.07.2017 року на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет (публікація за номером 44669).
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 04.10.2017 у справі №905/1328/17 визнано вимоги та затверджено реєстр вимог кредиторів ПАТ "АКБ "Базис", зокрема визнані вимоги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в загальному розмірі 1 662 062,63 грн. з яких: 3 200,00 грн. - вимоги першої черги та 1 658 862,63 грн. - вимоги четвертої черги; відмовлено Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у визнанні кредиторських вимог на суму 277 679 170,88 грн.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 29.01.2018 ухвалу Господарського суду Донецької області від 04.10.2017 у справі №905/1328/17 в частині визнання вимог Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в загальному розмірі 1 662 062,63 грн. з яких: 3200,00 грн. - грошові зобов'язання першої черги та 1 658 862,63 грн. - грошові зобов'язання четвертої черги та відмови Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у визнанні кредиторських вимог на суму 277 679 170,88 грн. залишено без змін.
Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до Верховного суду з касаційною скаргою та просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.01.2018, ухвалу Господарського суду Донецької області від 04.10.2017 в частині відмови у визнанні кредиторських вимог Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та ухвалити нове рішення, яким визнати кредиторські вимоги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в повному обсязі.
Підставами для скасування оскаржуваних судових рішень заявник касаційної скарги зазначає порушення та неоднакове застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Так, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб посилається, зокрема, на наступне:
- Фондом гарантування вкладів фізичних осіб за час ліквідаційної процедури ПАТ "Акціонерний комерційний банк "Базис" було здійснено виплати гарантованої суми відшкодування вкладникам банку в сумі 277 948 981,51 грн. (268 451 930,46 грн. - через установи банку-агента, 9 497 051,05 грн. за результатами розгляду індивідуальних звернень вкладників до ФГВФО), з яких вимоги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб впродовж періоду ліквідації банку були задоволені частково на суму 753 948 981,51 грн., відтак, розмір заборгованості ПАТ "АКБ "Базис" перед ФГВФО по виплатам гарантованої суми відшкодування вкладникам складає 277 195 198,41 грн.;
- судами не було враховано положення ст. 33 Закону України "Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб" від 20.09.2001 (в редакції, чинній на початок ліквідації Банку) та ст. 29 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (який набув чинності з 22.09.2012), відповідно до яких Фонд гарантування вкладів фізичних осіб набув право кредитора щодо ПАТ "АКБ "Базис", як учасника Фонду під час ліквідації Банку, на всю суму, що підлягає відшкодуванню (з дня недоступності вкладів) вкладникам такого банку відповідно до закону;
- судами невірно застосовано норми Кодексу адміністративного судочинства, не було досліджено і не надано будь-яких оцінок правовим наслідкам, які виникли у зв'язку з дією та реалізацією скасованої і судовому порядку постанови Правління НБУ від №357 від 23.08.2012 "Про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Базис" (м. Харків)";
- скасування постанови Правління НБУ №357 від 23.08.2012 не мало своїм наслідком припинення чи визнання недійсними зобов'язань Банку перед ФГВФО, оскільки такі наслідки не передбачені жодним нормативно-правовим актом чи судовим рішенням;
- зобов'язання ПАТ "АКБ "Базис" перед Фондом гарантування вкладів фізичних осіб виникли не на підставі скасованої постанови Правління НБУ №357 від 23.08.2012, а на підставі виконання ФГВФО зобов'язань ПАТ "АКБ "Базис" перед вкладниками (кредиторами) цього банку; таке виконання є підставою для набуття ФГВФО прав кредитора ПАТ "АКБ "Базис" за виконання зобов'язань згідно п. 4 ч. 1 ст. 512 ЦК України;
- судами було безпідставно відхилено посилання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на п. 4 ч. 1 ст. 512 ЦК України, відповідно до якого, виконання обов'язку боржника третьою особою є підставою для заміни кредитора у зобов'язанні (право регресної вимоги).
Арбітражний керуючий Бортняк В.В. та ПАТ "АКБ "Базис" звернулись до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з відзивами на касаційну скаргу, в яких просять постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.01.2018, ухвалу Господарського суду Донецької області від 04.10.2017 у справі № 905/1328/17 залишити без змін, а касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - без задоволення, посилаючись на те, що судами першої та апеляційної інстанції на підставі наявних доказів правомірно відмовлено ФГВФО у визнанні грошових, відтак, оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими. Водночас, ПАТ "АКБ "Базис" у відзиві на касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
Кредитор ОСОБА_6 заперечує проти касаційної скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та у своїх поясненнях просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.01.2018, ухвалу Господарського суду Донецької області від 04.10.2017 у справі № 905/1328/17 залишити без змін, а касаційну скаргу ФГВФО - без задоволення.
Обґрунтовуючи свою позиції ОСОБА_6, посилається, зокрема, на те, що наявність підстав для визнання/відмови у визнанні кредиторських вимог ФГВФО на суму 277 679 170,88 грн. до ПАТ "АКБ "Базис" не пов'язане з вирішенням питання правонаступництва ПАТ "АКБ "Базис" прав та обов'язків ПАТ "Акціонерний комерційний банк "Базис" з огляду на безпідставність застосування до спірних правовідносин положень ст. 512 ЦК України, якою обґрунтовує свої вимоги ФГВФО. При цьому, ОСОБА_6 наголошує на неможливість проведення аналогії у спірних правовідносинах у справах №905/1328/17 та № 910/8117/17.
Водночас, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з клопотанням б/н від 23.10.2018 про передачу справи № 905/1328/17 на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на те, що зазначена справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики та з інших підстав, викладених у клопотанні.
Перевіривши наявні матеріали справи, заслухавши думку представників Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та ПАТ "АКБ "Базис", колегія суддів дійшла висновку, що зазначене клопотання задоволенню не підлягає, оскільки Фондом гарантування вкладів фізичних осіб не наведено та не доведено, а судом не встановлено існування у даній справі виключної правової проблеми чи інших підстав, що могли б бути підставою для передачі справи № 905/1328/17 за касаційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до ст.302 ГПК України.
Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представників Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та ПАТ "АКБ "Базис", перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та доводи відзивів та пояснень на касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Провадження у даній справі про банкрутство ПАТ "АКБ "Базис" порушено відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, чинній з 19.01.2013 (далі - Закон про банкрутство).
Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону про банкрутство, справи про банкрутство розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Статтею 1 Закону про банкрутство визначено, що грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України; кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.
Згідно ч. 1 ст. 23 Закону про банкрутство конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 20.07.2017 оголошення (повідомлення) про порушення справи про банкрутство ПАТ "АКБ "Базис" оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет (публікація за номером 44669).
У строк, встановлений ч. 1 ст. 23 Закону про банкрутство, до господарського суду надійшла, зокрема, заява Фонду гарантування вкладів фізичних осіб грошовими вимогами до боржника у розмірі 279 341 121,51 грн., з яких: 277 195 198,41 грн. - виплати коштів Фондом гарантування вкладів фізичних осіб; 2 123 999,68 грн. - заборгованість по сплаті регулярного збору за період 1 - 4 квартал 2012 року (596862,79 грн. - за 1 квартал 2012 року, 596862,79 грн. - за 2 квартал 2012 року, 465137,05 грн. - за 3 квартал 2012 року, 465137,05 грн. - за 4 квартал 2012 року); 18 835,42 грн. - пеня за несвоєчасне перерахування регулярного збору за 1 та 2 квартали 2012 року; 3200,00 грн. - судовий збір за звернення до суду із заявою про визнання вимог в межах справи про банкрутство.
Зазначена заява обґрунтована тим, що під час здійснення ліквідаційної процедури ПАТ "Акціонерний комерційний банк "Базис", Фондом гарантування вкладів фізичних осіб було здійснено вкладникам банку відшкодування коштів за їх вкладами.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб зазначив, що в період з 23.10.2012 по 30.11.2012 та в подальшому, на підставі індивідуальних звернень вкладників, ФГВФО, через установи банків-агентів здійснювалися виплати гарантованих сум відшкодування грошових коштів, які у загальному розмірі склали 277 948 981,51 грн., що підтверджується протоколами ведення бази даних ліквідованого банку ПАТ "АКБ "Базис" Інформаційно-технічного відділу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Однією з правових підстав набуття прав грошових вимог кредитора щодо боржника, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб визначає положення ст. 33 Закону України "Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб" від 20.09.2001 року №2740-ІІІ в редакції від 01.01.2011, відповідно до яких, Фонд набуває право кредитора щодо учасника (тимчасового учасника) Фонду на всю суму, що підлягає відшкодуванню, з дня настання недоступності вкладів.
До того ж, обґрунтовуючи свої вимоги, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб послався на те, що виконання зобов'язань ПАТ "АКБ "Базис" перед вкладниками (кредиторами) цього банку є підставою для набуття Фондом прав кредитора ПАТ "АКБ "Базис" згідно п. 4 ч. 1 ст. 512 ЦК України;
При цьому, на підтвердження своїх вимог Фонд гарантування вкладів фізичних осіб посилається на положення Закону України "Про фонд гарантування вкладів фізичних осіб", надає роздруківку оголошення з сайту Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо здійснення виплат вкладникам ПАТ "АКБ "Базис", копії листів банків-агентів, розрахунки регуляторного збору та пені.
У справі, яка розглядається, надаючи правову оцінку наданим Фондом гарантування вкладів фізичних осіб документальним доказам на підтвердження вимог в сумі 277 195 198,41 грн., що складаються із витрат банків-агентів Фонду, пов'язаних з відшкодування виплат вкладникам банку, місцевим та апеляційним судами було з'ясовано наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, між Фондом гарантування вкладів фізичних осіб та боржником - ПАТ "АКБ "Базис" відсутні правовідносини та, відповідно, зобов'язання, що ґрунтуються на цивільно-правових відносинах, правочинах (договорах).
Підставою виникнення вимог Фонду гарантування вкладів фізичних осіб останній зазначає дії, пов'язані із прийняттям та реалізацією адміністративного акту суб'єкта владних повноважень, а саме постанови Правління НБУ №357 від 23.08.2012 "Про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора ПАТ "Акціонерний комерційний банк "Базис" (м.Харків)".
Судами передніх інстанцій встановлено, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.08.2014 у справі №826/2238/13-а (залишена без змін ухвалою Київського адміністративного апеляційного суду 21.10.2014 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.12.2014) визнано протиправною та скасовано постанову Правління НБУ від №357 від 23.08.2012 "Про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора ПАТ "Акціонерний комерційний банк "Базис" (м. Харків)".
Спірні правовідносини у період з 23.08.2012 по 21.10.2014 щодо виплат коштів вкладникам банку реалізовувались на підставі норм Закону України "Про банки та банківську діяльність" №2121-111 від 07.12.2000 та Закону України "Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб" від 20.09.2001 №2740-ІІІ (в редакції від 01.01.2011).
Згідно ст. 1 Закону України "Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб", початок виплат Фондом грошових коштів вкладникам пов'язується з настанням факту "недоступності вкладів", що, в свою чергу, було пов'язано із прийняттям вищевказаної постанови Правління НБУ. Також, набуття Фондом прав кредитора відповідно до приписів ст. 33 вказаного Закону обумовлено проведенням ліквідаційної процедури банку у порядку визначеному цим Законом, та пов'язується з фактом недоступності вкладів.
Місцевим та апеляційним судами досліджено та встановлено, що на момент порушення провадження у даній справі №905/1328/17 про банкрутство та на момент звернення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з грошовими вимогами до боржника, ПАТ "АКБ "Базис" не було учасником Фонду, оскільки втратило статусу банку, був виключений з Державного реєстру банків НБУ та не мав банківської ліцензії на право здійснення банківської діяльності.
Враховуючи приписи наведених норм та встановивши зазначені вище обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про неможливість застосування до спірних відносин ст. 33 Закону України "Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб", посиланням на яку заявник обґрунтував підставу виникнення у боржника спірних зобов'язань, оскільки приписи названої норми пов'язують набуття Фондом права кредитора виключно щодо учасника (тимчасового учасника) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - банку, який включений до Державного реєстру банків та має банківську ліцензію в силу вимог ст. 2 Закону України "Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб" від 20.09.2001. Положення цього Закону не визначають правових засад набуття Фондом статусу кредитора юридичної особи, яка перебуває в процедурі банкрутства відповідно до вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", та вони не розповсюджуються на відносини Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з іншими юридичними особами, які не є учасниками Фонду (колишніми учасниками).
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що відносини, які виникають у зв'язку із здійсненням Фондом гарантування вкладів фізичних осіб виведення неплатоспроможного банку з ринку, зокрема, набуття Фондом статусу кредитора на загальну суму, що підлягає відшкодування вкладникам банку, реалізуються виключно в процедурі ліквідації банку в порядку виконання спеціальних норм Закону України "Про банки та банківську діяльність", Закону України "Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб" від 20.09.2001 №2740-ІІІ в редакції від 01.01.2011.
У даному випадку справа про банкрутство ПАТ "АКБ "Базис" порушена та розглядається на підставі спеціальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", які і підлягають застосуванню у даній справі.
Відповідно до ч. 6 ст. 23 Закону про банкрутство заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, у тому числі щодо яких є заперечення боржника чи інших кредиторів, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. За наслідками розгляду зазначених заяв господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів.
Частиною 2 ст. 25 Закону про банкрутство передбачено, що у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження.
При цьому, виходячи з аналізу наведених вище норм, здійснюючи правову оцінку заявлених кредиторських вимог, господарський суд має виходити з законності виникнення цих кредиторських вимог та підтвердженості наданими доказами у справі вказаних вимог.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
При цьому, господарський суд у справі про банкрутство не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору.
За результатами дослідження наданих Фондом доказів на підтвердження наявності у ПАТ "АКБ "Базис" кредиторської заборгованості на суму 277 195 198,41 грн. судами з'ясовано, що остання частково складається з виплачених банками-агентами Фонду сум із розрахунку відшкодування на кількість вкладників. Зокрема, у відомостях довідок-звітів банків-агентів міститься загальна кількість виплачених фізичним особам сум та кількості вкладників, яким здійснено такі перерахування.
Проте, як встановлено апеляційним судом, з документів, які надані Фондом на підтвердження своїх вимог, не вважається за можливе встановити взагалі осіб - вкладників, їх склад, в т.ч. розміри зменшення чи змінені суми вкладів, співставити з дійсною кількістю осіб вкладників ПАТ "АКБ "Базис" та встановити ті обставини, що такий розмір та кількість осіб, яким було сплачено гарантовані платежі Фондом, є дійсно вкладниками ПАТ "АКБ "Базис" станом на 23.08.2012.
До того ж, судом апеляційної інстанцій досліджено та встановлено, що матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження складу такої заборгованості, а також відсутні будь-які відомості щодо переліку фізичних осіб, яким здійснювалось таке погашення.
Як з'ясовано апеляційним судом, за наявними в матеріалах справи доказами не вбачається за можливе встановити факт приймання-передачі первинної бухгалтерської документації та фінансової звітності ліквідатора ПАТ "АКБ "Базис" до керівництва боржника, функції якого були відновлені після визнання протиправною та скасування постанови Правління НБУ №357 від 23.08.2012.
Жодної звірки чи взаєморозрахунків між сторонами в т.ч. ліквідаторм, Національним Банком України, Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, банками-агентами та безпосередньо органами управління ПАТ "АКБ "Базис" за наслідками здійснення ліквідаційної процедури також не проводилось.
При вирішенні питання припинення ліквідаційної процедури за рішенням НБУ №527-рш від 23.12.2016 наслідки проведення ліквідаційної процедури впродовж 2012 - 2016 років не відображені та не зафіксовані.
Таким чином, апеляційним господарським судом було досліджено та встановлено, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не довів належними та допустимими доказами наслідки проведення ліквідаційної процедури Банку, реальний стан розрахунків по кредиторській і дебіторській заборгованості, не зафіксував результат дій ліквідатора НБУ впродовж 2012 - 2016 роках, та, пославшись на законодавчу невизначеність, документально не підтвердив яким чином дії ліквідатора та проведення ліквідаційної процедури Банку вплинули на стан розрахунків по кредиторській та дебіторській заборгованості ПАТ "АКБ "Базис", які зміни відбулись в активах та пасивах Банку та інші наслідки проведення ліквідаційної процедури.
Дослідивши фінансову звітність за даними бухгалтерського обліку ПАТ "АКБ "Базис" (протокол інвентаризаційної комісії та інвентаризаційні описи, акти з додатками) апеляційним судом встановлено, що боржник обліковує інформацію щодо заборгованості перед фізичними особами на суму 290 841 594,47 грн.
Судом апеляційної інстанції при розгляді спірних кредиторських вимог було враховано фінансову звітність за даними бухгалтерського обліку ПАТ "АКБ "Базис" та з'ясовано, що остання містить перелік кредиторів - вкладників Банку із визначенням розміру їх заборгованості, сформовану до порушення провадження у даній справі про банкрутство, який не змінився й після проведення процедури ліквідації Банку.
Дослідивши зазначені вище обставин, апеляційний суд встановив, що виникнення у боржника грошового зобов'язання перед Фондом гарантування вкладів фізичних осіб є недоведеним, а вимоги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до боржника не підтверджені належними доказами, та погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для визнання вимог Фонду в розмірі 277 195 198,41 грн., які складаються з суми виплат вкладникам ПАТ "АКБ "Базис" під час ліквідаційної процедури Банку.
Водночас, апеляційний суд, надавши оцінку наявним у справі доказам і доводам сторін, здійснивши їх додаткове дослідженням під час апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції, виходячи з системного аналізу норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та Закону України "Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб" від 20.09.2001 в контексті їх застосування до спірних правовідносин, дійшов висновку, що вимоги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до боржника в розмірі 277 195 198,41 грн., не є грошовими зобов'язаннями боржника у даній справі про банкрутство в розумінні норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який є спеціальним при розгляді кредиторських вимог в межах даної справи про банкрутство.
Разом з тим, відмовляючи в задоволенні вимог Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до ПАТ "АКБ "Базис" по заборгованості зі сплаті регулярного збору за ІV квартал 2012 року в розмірі 465 137,05 грн., суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що боржник - ПАТ "АКБ "Базис" перебував у статусі банківської установи, був включений до Державного реєстру банків та мав банківську ліцензію до 28.08.2012 (середина третього кварталу), а втративши з 28.08.2012 статус учасника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, як наслідок, втратив обов'язок учасника Фонду сплачувати збори, передбачені Законом України "Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб".
Зазначений висновок попередніх судових інстанцій про відсутність у ПАТ "АКБ "Базис" підстав для сплати регулярного збору за ІV квартал 2012 року в розмірі 465 137,05 грн. колегія суддів вважає законним, обґрунтованим та таким, що відповідає встановленим обставинам справи, нормам Закону України "Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб" від 20.09.2001, яким передбачено порядок сплати регуляторного збору тільки учасниками Фонду.
Крім того, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні вимог Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, які складаються з нарахованої суми штрафних санкцій (пені) за несвоєчасне перерахування регулярного збору за І - ІІІ квартал 2012 року в загальному розмірі 18 835,42 грн. (за період з 16.04.2012 по 27.08.2012) з підстав пропуску Фондом строку позовної давності згідно п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України.
Господарський суд, відповідно до ст. 86 ГПК України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Наведена норма зобов'язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, а лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (ст. 300 ГПК України).
Матеріали справи свідчать про те, що дотримуючись приписів ст. 86 ГПК України, місцевий та апеляційний господарські суди належним чином дослідили подані сторонами докази та всі обставини, що мають значення для даної справи, та надали їм відповідну правову оцінку, а їх висновок про відсутність підстав для визнання кредиторських вимог Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в розмірі суму 277 679 170,88 грн. є законним та обґрунтованим.
Таким чином, виходячи з аналізу наведених норм та встановлених судами обставин справи, з огляду на повноваження касаційного суду, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про відмову Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у визнанні кредиторських вимог на вказану суму.
Враховуючи викладене, аргументи касаційної скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про скасування оскаржуваних судових рішень та наявність підстав для визнання кредиторських вимог Фонду до боржника в повному обсязі, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Закону України "Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб" та не спростовують зазначений висновок судів попередніх інстанцій, відтак, відхиляються колегією суддів.
При цьому, аргументи заявника касаційної скарги щодо застосування до спірних правовідносин приписів п. 4 ч. 1 ст. 512 ЦК України як окремої норми, яка дозволяє Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виконати зобов'язання за іншу особу, були предметом дослідження суду апеляційної інстанції та обґрунтовано відхилені як безпідставні і касаційний суд погоджується з ним.
Водночас, при розгляді касаційної скарги колегія суддів виходить з того, що Європейським судом з прав людини у рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
Доводів касаційної скарги, які зводяться до посилань на обставини справи, намагання здійснити їх переоцінку та прохання надати нову оцінку доказам у справі, які, на думку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, неправильно були оцінені судами під час розгляду справи, не можуть бути прийняті колегією суддів в силу вимог ст.300 ГПК України.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
Відтак, наведені Фондом гарантування вкладів фізичних осіб у касаційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони спростовуються встановленими у справі обставинами та не доводять порушення або неправильного застосування місцевим та апеляційним судами норм матеріального та процесуального права, а колегія суддів не встановила фундаментальних порушень судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді вимог Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до боржника у даній справі.
Таким чином, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що постанова Донецького апеляційного господарського суду від 29.01.2018 та ухвала Господарського суду Донецької області від 04.10.2017 в частині кредиторських вимог Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у справі № 905/1328/17 прийняті судами у відповідності до фактичних обставин, вимог матеріального та процесуального права і підстав для їх зміни або скасування не вбачається.
Оскільки суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає і підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається, судові витрати відповідно до ст.129 ГПК України покладаються на заявника касаційної скарги.
Керуючись ст.ст. 300, 301, 314, 315, 317 ГПК України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб залишити без задоволення.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.01.2018 та ухвалу Господарського суду Донецької області від 04.10.2017 в частині кредиторських вимог Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у справі № 905/1328/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Ткаченко Н.Г.
Судді Білоус В.В.
Жуков С.В.
