донецький апеляційний господарський суд

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

Е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

Постанова

Іменем України

29.01.2018 року справа №905/1328/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий: судді: секретар судового засідання За участю представників сторін: від ФГВФО (апелянта) від боржника розпорядник майна від ОСОБА_1 від ХКТЕК від ССТ "Кооперація Харківщини" від ХНМУ кредитор від інших кредиторів

Мартюхіна Н.О. Геза Т.Д., Сгара Е.В. Єлфімова Ю.О. ОСОБА_6 - за довір. №27-10127/17 від 15.05.2017 року; ОСОБА_7 - (адвокат) за довір. б/н від 05.09.2017 року; Арбітражний керуючий Бортняк В.В. - на підставі ухвали ГСДО від 19.07.2017 року; Смородська Л.І. - (адвокат) на підставі ордеру ХВ №411 від 03.04.2017 року; Петрова О.В. - за довір. б/н від 11.09.2017 року; була присутня, але не приймала участь; Петрова О.В. - за довір. б/н від 11.09.2017 року; була присутня, але не приймала участь; Омельчук О.Г. - за доруч. №62 від 21.03.2017 року; була присутня, але не приймала участь; ОСОБА_8. - особисто; не з'явились;

розглянувши апеляційну скаргу

Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, м. Київ

на ухвалу господарського суду

Донецької області

від

04.10.2017 року

у справі

№ 905/1328/17 (суддя О.В. Попов)

за заявою ініціюючого кредитора

ОСОБА_1, м. Синельникове Дніпропетровської області

до боржника розпорядник майна

Публічного акціонерного товариства "АКБ "Базис", м. Бахмут Донецької області Арбітражний керуючий Бортняк В.В., м. Харків

про

банкрутство

У судовому засіданні 29.01.2018 року оголошувалась перерва: з 12:07 год. до 12:53 год. та з 13:18 год. до 16:00 год.

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 04.10.2017 року у справі №905/1328/17 визнано вимоги та затверджено реєстр вимог низки кредиторів Публічного акціонерного товариства "АКБ "Базис", зокрема визнані вимоги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в загальному розмірі 1662062,63 грн. з яких: 3200,00 грн. - грошові зобов'язання першої черги та 1658862,63 грн. - грошові зобов'язання четвертої черги; відмовлено Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у визнанні кредиторських вимог на суму 277679170,88 грн., інше.

Не погодившись з ухвалою прийнятою судом першої інстанції, до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, який просить скасувати ухвалу Господарського суду Донецької області від 04.10.2017 року у справі №905/1328/17 в частині відмови у визнанні кредиторських вимог Фонду та прийняти в цій частині нове рішення, яким визнати кредиторські вимоги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до ПАТ "АКБ "Базис" у повному обсязі.

В обґрунтування доводів викладених в апеляційній скарзі заявник вказав про порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, та про невідповідність висновків, викладених в оспорюваному судовому акті, обставинам справи. Зазначив, що місцевим господарським судом не було надано належної правової оцінки факту здійснення Фондом гарантування вкладів фізичних осіб з 28.08.2012 року до 23.12.2016 року виплат вкладникам ПАТ "АКБ "Базис" у якості передбачених законом відшкодувань за вкладами, які було розміщено в ПАТ "АКБ "Базис" як у банківській установі.

У якості підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції та прийняття нового рішення про задоволення вимог Фонду, відповідно до вимог ст. 277 ГПК України, апелянт зазначає наступне.

По-перше, апелянт вважає, що судом не було враховано положення ст. 33 Закону України "Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб" від 20.09.2001 року (в редакції чинній на початок ліквідації Банку) та ст. 29 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (який набув чинності з 22.09.2012 року), відповідно до яких Фонд гарантування вкладів фізичних осіб набув право кредитора щодо ПАТ "АКБ "Базис", як учасника Фонду під час ліквідації Банку, на всю суму, що підлягає відшкодуванню (з дня недоступності вкладів) вкладникам такого банку відповідно до закону. Враховуючи вищенаведені положення законодавства та здійснення Фондом відшкодування скаржник стверджує, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб набув права кредитора ПАТ "АКБ "Базис" на всю суму здійсненого відшкодування вкладникам цього Банку. Тобто, на підставі здійснених Фондом виплат вкладникам (кредиторам) ПАТ "АКБ "Базис" відшкодувань, у останнього виникли зобов'язання перед Фондом гарантування вкладів фізичних осіб щодо відшкодування виплачених сум. При цьому, дійсність вимог Фонду додатково підтверджується частковим погашенням цих вимог ліквідатором ПАТ "АКБ "Базис" протягом періоду ліквідації. Зокрема, 21.04.2014 року, 11.04.2014 року та 28.08.2014 року ліквідатором Банку, призначеним НБУ, було перераховано 753783,10 грн. Фонду в якості часткового задоволення вимог 3 черги. Скаржник також зазначає, що скасування постанови Правління НБУ №357 від 23.08.2012 року "Про відкликання банківської ліцензії ПАТ "АКБ "Базис"" не мало своїм наслідком припинення чи визнання недійсними зобов'язань Банку перед Фондом, оскільки такі наслідки не передбачені жодним нормативно-правовим актом чи судовим рішенням.

По-друге, на переконання скаржника, зобов'язання ПАТ "АКБ "Базис" перед Фондом гарантування вкладів фізичних осіб виникли не на підставі скасованої постанови Правління НБУ №357 від 23.08.2012 року, а на підставі виконання Фондом зобов'язань ПАТ "АКБ "Базис" перед вкладниками (кредиторами) цього банку. Отже, таке виконання є підставою для набуття Фондом прав кредитора ПАТ "АКБ "Базис" за виконання зобов'язань згідно п. 4 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України, оскільки виконання обов'язку боржника третьою особою, за змістом вказаної норми, є підставою для заміни кредитора у зобов'язанні (правом регресної вимоги).

По-третє, враховуючи, що регулярний збір нараховується учасником (тимчасовим учасником) Фонду двічі на рік по 30 червня включно, то заборгованість по сплаті регулярного збору за 4 квартал 2012 року є частиною нарахованого 30.06.2012 року регулярного збору, що підлягав сплаті в поточному році. З цих підстав, на думку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, місцевим господарським судом не враховано, що визнана судом заборгованість зі сплати регулярного збору за 4 квартал 2012 року є частинами однієї і тієї ж заборгованості, отже також підлягала визнанню як кредиторські вимоги 4 черги.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.11.2017 року для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів, яку визначено у наступному складі: Мартюхіна Н.О. - головуючий (суддя-доповідач), судді Геза Т.Д., Сгара Е.В.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 15.11.2017 року відновлено Фонду гарантування вкладів фізичних осіб пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження, прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 29.11.2017 року об 11 год. 40 хв.

У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов через канцелярію суду 22.11.2017 року від розпорядника майна ПАТ "АКБ "Базис", арбітражний керуючий Бортняк В.В. заперечував проти доводів викладених в апеляційній скарзі, вказав про їх безпідставність. Зазначив, що визнання протиправною та скасування постанови Правління НБУ №357 від 23.08.2012 року "Про відкликання банківської ліцензії ПАТ "АКБ "Базис"" свідчить про те, що вказаний спірний акт суб'єкта владних повноважень не породжує жодних правових наслідків від моменту його прийняття та, відповідно, положення ст.ст. 1, 33 Закону України "Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб" не можуть бути підставою вимог Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Розпорядник майна вважає безпідставним посилання апелянта на п. 4 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України, оскільки ПАТ "АКБ "Базис", як боржником, не було надано згоди на виконання його зобов'язань перед кредиторами третьою особою - Фондом гарантування вкладів фізичних осіб. Арбітражний керуючий Бортняк В.В. також зазначив, що грошові вимоги Фонду в частині відхилення по сплаті заборгованості з регулярного збору за 4 квартал 2012 року в сумі 465137,05 грн. не підлягають визнанню через втрату ПАТ "АКБ "Базис" з 28.08.2012 року статусу учасника Фонду, а в частині пені в сумі 18835,42 грн. за несвоєчасне нарахування регулярного збору за 1 та 2 квартали 2012 року вимоги є необґрунтованим з підстав пропуску позовної давності.

У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов через канцелярію суду 23.11.2017 року від ПАТ "АКБ "Базис", боржник заперечував проти доводів викладених в апеляційній скарзі, вказав про їх безпідставність. Зазначив, що виплата Фондом гарантування вкладів фізичних осіб грошових коштів вкладникам ПАТ "АКБ "Базис" здійснювалась на підставі постанови Правління НБУ №357 від 23.08.2012 року, яка в подальшому була визнана протиправною та скасована постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.08.2014 року, отже зазначений факт унеможливлює застосування ст. 33 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції чинній на момент прийняття НБУ рішення про відкликання банківської ліцензії). За даними бухгалтерського обліку ПАТ "АКБ "Базис" заборгованість перед Фондом відсутня, при цьому обліковується заборгованість апелянта перед боржником на суму 753783,10 грн. Крім того, за твердженням боржника, ПАТ "АКБ "Базис" не було покладено обов'язок за виконання своїх зобов'язань перед вкладниками на Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, як на третю особу, відповідно до вимог ст. 528 Цивільного кодексу України, що також свідчить про неможливість застосування до спірних правовідносин п. 4 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України. Разом з тим, Фонд та Банк не укладали цивільно-правових правочинів (договорів), що виключає можливість виникнення грошового зобов'язання на зазначеній підставі. Боржник посилається на те, що оскільки з 28.08.2012 року НБУ відкликало банківську ліцензію, яка в подальшому не була повернута, ПАТ "АКБ "Базис" втратив статус учасника Фонду, а тому висновок місцевого суду про відмову у задоволенні вимог Фонду в частині визначення регулярного збору за 4-й квартал 2012 року та пені, через пропуск позовної давності, є законним та обґрунтованим.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 29.11.2017 року розгляд апеляційної скарги відкладено на 14.12.2017 року о 14 год. 30 хв.

В письмових поясненнях, які надійшли через канцелярію суду 12.12.2017 року від ПАТ "АКБ "Базис", боржник, серед іншого зазначив, що виплати, на які посилається Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, не призвели до зменшення кредиторської заборгованості ПАТ "АКБ "Базис" перед вкладниками Банку - фізичними особами, оскільки згідно з даними бухгалтерського обліку за боржником обліковується наявна заборгованість перед фізичними особами у сумі 290841594,47 грн., що підтверджується довідкою №1645/3 від 23.08.2017 року та доданим до неї переліком фізичних осіб.

У відзивах на апеляційну скаргу, які надійшли через канцелярію суду 27.11.2017 року, 14.12.2017 року - відповідно, від Харківського національного медичного університету, Харківського кооперативного торгово-економічного коледжу та Спілки споживчих товариств "Кооперація Харківщини", вказані кредитори просили суд залишити апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб без задоволення, а ухвалу Господарського суду Донецької області від 04.10.2017 року у справі №905/1328/17 залишити без змін.

В додаткових поясненнях, які надійшли через канцелярію суду 14.12.2017 року від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, апелянт виклав додаткове обґрунтування вимог апеляційної скарги, зокрема, зазначив, що адміністративний суд у справі №826/2238/13-а не застосував повороту виконання постанови Правління НБУ №357 від 23.08.2012 року "Про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора ПАТ "АКБ "Базис"", отже не можна стверджувати, що будь-які створені постановою НБУ правові наслідки є незаконними, не чинними або скасованими. За твердженням скаржника, суд першої інстанції не правильно застосував наслідки скасування постанови Правління НБУ №357 від 23.08.2012 року, а тому дійшов помилкового висновку, що вона не може породжувати жодних правових наслідків.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 14.12.2017 року розгляд апеляційної скарги відкладено на 11.01.2018 року о 14 год. 30 хв.

Колегія суддів зазначає, що Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України), Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 року №2147-19 були внесені зміни та викладено Господарський процесуальний кодекс України у новій редакції, п. 9 Перехідних положень якого передбачає, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

За таких обставин, зазначена справа розглядається апеляційним судом за правилами, викладеними у ГПК України, в редакції, яка набула чинності 15.12.2017 року.

В письмових поясненнях, які надійшли через канцелярію суду 26.01.2018 року від ПАТ "АКБ "Базис", боржник заперечував проти доводів викладених в додаткових поясненнях Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, посилаючись на те, що приймаючи рішення у справі №826/2238/13-а Окружний адміністративний суд м. Києва визначив, що зазначена постанова Правління НБУ №357 від 23.08.2012 року не породжує жодних наслідків з моменту її прийняття і відсутні будь-які правовідносини, які доцільно зберегти.

У зв'язку із перебуванням судді-члена колегії Сгари Е.В. у відрядженні, а судді-члена колегії Гези Т.Д. на лікарняному на дату призначення розгляду справи - 11.01.2018 року, на підставі ст. 32 ГПК України та за наявності строків розгляду апеляційної скарги автоматизований розподіл справи не призначався, судове засідання 11.01.2018 року о 14 год. 30 хв. не проводилося.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 15.01.2018 року повідомлено сторін, що розгляд апеляційної скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ухвалу Господарського суду Донецької області від 04.10.2017 року у справі №905/1328/17 призначено на 29.01.2018 року об 11 год. 00 хв.

Присутній в судовому засіданні апеляційної інстанції 29.01.2018 року представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб підтримав доводи апеляційної скарги, просив суд її задовольнити, ухвалу Господарського суду Донецької області від 04.10.2017 року у справі №905/1328/17 скасувати в частині відмови у визнанні кредиторських вимог Фонду та прийняти в цій частині нове рішення, яким визнати кредиторські вимоги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до ПАТ "АКБ "Базис" у повному обсязі.

Представник кредитора ОСОБА_1, розпорядник майна Бортняк В.В. та представник боржника, які були присутні у судовому засіданні апеляційної інстанції 29.01.2018 року, заперечували проти задоволення апеляційної скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, вказали про її безпідставність, просили суд ухвалу Господарського суду Донецької області від 04.10.2017 року у справі №905/1328/17 залишити без змін.

Кредитор ПАТ "АКБ "Базис" - ОСОБА_8. у судовому засіданні апеляційної інстанції був присутній до оголошення перерви о 13:18 год., в судових дебатах участі не приймав. В попередніх судових засіданнях 29.11.2017 року та 14.12.2017 року заперечував проти задоволення апеляційної скарги Фонду, просив ухвалу Господарського суду Донецької області від 04.10.2017 року у справі №905/1328/17 залишити без змін.

В судове засідання, призначене на 29.01.2018 року з'явились представники кредиторів ХКТЕК, ССТ "Кооперація Харківщини" та ХНМУ, проте, враховуючи приписи ч. 3, 4 ст. 131² Конституції України, за змістом яких виключно адвокат здійснює представництво іншої особи у суді, зазначені представники не приймали участь у судовому засіданні але знаходились у залі судового засідання, як вільні слухачі.

Уповноважені представники інших кредиторів у судове засідання 29.01.2018 року не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причину неявки суд не повідомили, своїм правом на участь у суді апеляційної інстанції не скористались.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обов'язковою, колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та вважає за можливе перейти до розгляду апеляційної скарги по суті.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 269 ГПК України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вірно встановлено місцевим судом, не оспорюється сторонами та підтверджується матеріалами справи, 14.06.2017 року до Господарського суду Донецької області надійшла заява ОСОБА_1 про порушення справи про банкрутство ПАТ "АКБ "Базис" на підставі ст.ст. 9 - 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 19.07.2017 року, за результатами підготовчого засідання, порушено провадження у справі про банкрутство ПАТ "АКБ "Базис", визнані вимоги ініціюючого кредитора ОСОБА_1 у розмірі 1265548,34 грн., введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введена процедура розпорядження майном боржника строком на 115 календарних днів, розпорядником майна боржника призначений арбітражний керуючий Бортняк В.В., інше.

Оголошення (повідомлення) про порушення справи про банкрутство ПАТ "АКБ "Базис" оприлюднено 20.07.2017 року на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет (публікація за номером 44669).

Після офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство, в передбачений законом строк, до господарського суду першої інстанції із заявами звернулись наступні кредитори:

1.Фонд гарантування вкладів фізичних осіб;

2.ОСОБА_1. з додатковими вимогами;

3.Первинна профспілкова організація профспілки працівників соціальної сфери Харківського обласного центру зайнятості м. Харків;

4.ОСОБА_8.;

5.Головне управління ДФС у Донецькій області

6.Спілка споживчих товариств "Кооперація Харківщини"

7.Харківський кооперативний торгово-економічний коледж

8.ТОВ "Восторг";

9.ТОВ "ОСК Піраміда";

10.Харківський національний медичний університет;

11.ПАТ "Колос";

12.ГУ ДФС у Харківській області;

13.ОСОБА_9.;

14.ТОВ "Компанія "АТН";

15.ПАТ "АКБ "Капітал";

16.Селянське (фермерська) господарство "Пролісок";

17.ПАТ "Харківський машинобудівний завод» "Світло Шахтаря";

18.ТОВ "Ес Джі Продакшн";

19.Спільне українсько-британське ТОВ "Українська чайна фабрика "Ахмад Ті".

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб в заяві з грошовими вимогами до боржника (вих.б/н від від 28.07.2017р.) просив суд визнати та включити до реєстру вимог кредиторів кредиторські вимоги у розмірі 279341121,51 грн., які складаються з наступного:

- 277195198,41 грн. виплати коштів Фондом гарантування вкладів фізичних осіб;

- 2123999,68 грн. заборгованість по сплаті регулярного збору за період 1 - 4 квартал 2012 року (596862,79 грн. - за 1 квартал 2012 року, 596862,79 грн. - за 2 квартал 2012 року, 465137,05 грн. - за 3 квартал 2012 року, 465137,05 грн. - за 4 квартал 2012 року);

- 18835,42 грн. нарахована пеня за несвоєчасне перерахування регулярного збору за 1 та 2 квартали 2012 року;

- 3200,00 грн. судовий збір за звернення до суду із заявою про визнання вимог в межах справи про банкрутство.

На підтвердження своїх вимог заявник посилається на положення Закону України "Про фонд гарантування вкладів фізичних осіб", надає роздруківку оголошення з сайту Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо здійснення виплат вкладникам ПАТ "АКБ "Базис", копії листів банків-агентів, розрахунки регуляторного збору та пені.

Розпорядником майна кредиторські вимоги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб визнані частково в сумі 2145923,11 грн.

У відзиві ПАТ "АКБ "Базис" (вих.№1667 від 11.09.2017р.) боржник не визнає кредиторські вимоги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у повному обсязі. Крім того, ПАТ "АКБ "Базис" заявлено клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності, за змістом якого боржник посилається на пропуск строку позовної давності Фондом щодо заявлення вимог по сплаті регулярного збору за період 1 - 4 квартал 2012 року в розмірі 2123999,68 грн. та пені за несвоєчасне перерахування регулярного збору за 1 та 2 квартали 2012 року в розмірі 18835,42 грн.

Як вже зазначалось, судом першої інстанції кредиторські вимоги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до ПАТ "АКБ "Базис" визнані частково, а саме: в загальному розмірі 1662062,63 грн. з яких: 3200,00 грн. - грошові зобов'язання першої черги та 1658862,63 грн. - грошові зобов'язання четвертої черги; відмовлено Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у визнанні кредиторських вимог на суму 277679170,88 грн., інше.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд, в ухвалі від 04.10.2017 року, виходив з наступного:

- в частині відмови у визнанні вимог Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в розмірі 277195198,41 грн. (які складаються з суми виплат коштів фізичним особам - вкладникам банку) суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав набуття Фондом прав грошових вимог як кредитором до боржника, а також неможливості набуття Фондом прав кредитора в порядку п. 4 ч. 1 ст. 512 ЦК України;

- вимоги Фонду по сплаті регулярного збору за період 1 - 3 квартал 2012 року в загальному розмірі 1658862,63 грн. (596862,79 грн. - за 1 квартал 2012 року, 596862,79 грн. - за 2 квартал 2012 року, 465137,05 грн. - за 3 квартал 2012 року) визнані судом обґрунтованими та такими, що підтверджуються матеріалами справи.

- у задоволенні вимоги про визнання грошових вимог зі сплати регуляторного збору за 4 квартал 2012 року в розмірі 465137,05 грн. судом першої інстанції відмовлено у зв'язку з втратою ПАТ "АКБ "Базис" з 28.08.2012 року статусу учасника Фонду через відкликання НБУ банківської ліцензії у ПАТ "АКБ "Базис".

- в частині визнання вимог по пені у розмірі 18835,42 грн. судом відмовлено з підстав пропуску строку позовної давності.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, переглянувши справу з урахуванням повноважень визначених в ст. 269 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Провадження у даній справі про банкрутство регулюється Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 22.12.2011 року №4212-VI, ГПК України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

У відповідності до ч. 1 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Частиною 3 ст. 24 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, у тому числі щодо яких є заперечення боржника чи інших кредиторів, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. За наслідками розгляду зазначених заяв господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів.

Згідно з ч. 2 ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження.

Виходячи з вимог ст.ст. 23, 24, 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", обов'язок розгляду грошових вимог та надання правового аналізу наданих кредитором письмових доказів, підставам виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру та змісту, а також, обов'язок встановлення розміру та моменту виникнення грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює правосуддя в процедурах банкрутства.

Отже, правомірність та обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника визначає суд незалежно від того, чи визнані ці вимоги боржником (ліквідатором боржника) чи ні. При цьому, обов'язок кредитора полягає у доведенні обґрунтованості своїх вимог до боржника перед судом належними доказами, оскільки відповідно до ст. 23 Закону про банкрутство, конкурсні кредитори одночасно з заявою про грошові вимоги до боржника зобов'язані подати до господарського суду документи, що їх підтверджують.

Положеннями ст. 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено черговість задоволення вимог кредиторів.

Так, зокрема, у першу чергу задовольняються витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді та роботою ліквідаційної комісії, у тому числі витрати на оплату судового збору; у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою, у тому числі і вимоги кредиторів, що виникли із зобов'язань у процедурі розпорядження майном чи в процедурі санації.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Правління Національного Банку України від 20.04.2012 року №168 "Про призначення тимчасової адміністрації в ПАТ "Акціонерний комерційний банк "Базис" (м. Харків), в ПАТ "АКБ "Базис" призначено тимчасову адміністрацію строком на шість місяців з 23.04.2012 року до 23.10.2012 року та призначено тимчасовим адміністратором ПАТ "АКБ "Базис" службовця Національного Банку України.

23.08.2012 року Правлінням Національного Банку України прийнято постанову №357 "Про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора ПАТ "Акціонерний комерційний банк "Базис" (м. Харків)", відповідно до якої з 28.08.2012 року відкликано банківську ліцензію та ініційовано процедуру ліквідації ПАТ "АКБ "Базис"; з 28.08.2012 року припиняються повноваження тимчасового адміністратора, правління (ради директорів), ради і загальних зборів ПАТ "АКБ "Базис" та призначено ліквідатором ПАТ "АКБ "Базис" службовця Національного Банку України.

Під час здійснення ліквідаційної процедури ПАТ "АКБ "Базис", як зазначає Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, вся сума яка ним була відшкодована вкладникам включена до реєстру акцептованих вимог ліквідатором Банку. Безпосередньо в процедурі ліквідації в 21.01.2014 - 28.08.2014 року ліквідатором Банку було погашено Фонду 753783,10 грн. в якості часткового задоволення вимог третьої черги, а залишок незадоволених вимог Фонду в процедурі ліквідації Банку склав 277195198,41 грн., який й був заявлений у якості кредиторських вимог у даній справі про банкрутство відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до приписів ст.ст. 30, 33 Закону України "Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб" від 20.09.2001 року №740-ІІІ в редакції від 01.01.2011 року (чинній на момент ліквідації Банку) передбачено, що вкладники набувають право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в грошовій одиниці України з дня настання недоступності вкладів.

Недоступність вкладів - неможливість одержання вкладу вкладником відповідно до умов договору, яка настає з дня призначення ліквідатора учасника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (ст. 1 вищенаведеного Закону від 20.09.2001 року №2740-ІІІ).

Звертаючись до господарського суду першої інстанції Фонд гарантування вкладів фізичних осіб зазначив, що в період з 23.10.2012 року по 30.11.2012 року та в подальшому, на підставі індивідуальних звернень вкладників, Фондом, через установи банків-агентів здійснювалися виплати гарантованих сум відшкодування грошових коштів, які у загальному розмірі склали 277948981,51 грн., що підтверджується протоколами ведення бази даних ліквідованого банку ПАТ "АКБ "Базис" Інформаційно-технічного відділу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб(а.с. 159 - 161, т. 23).

Однією з правових підстав набуття прав грошових вимог кредитора щодо боржника, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб визначає положення ст. 33 Закону України "Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб" від 20.09.2001 року №2740-ІІІ в редакції від 01.01.2011 року, відповідно до яких, Фонд набуває право кредитора щодо учасника (тимчасового учасника) Фонду на всю суму, що підлягає відшкодуванню, з дня настання недоступності вкладів.

Надаючи правовий аналіз поданим Фондом письмовим доказам, підставі виникнення вказаних вимог до боржника, їх характеру та змісту, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав визнання в межах провадження у даній справі про банкрутство вимог Фонду в сумі 277195198,41 грн., що складаються із витрат банків-агентів Фонду пов'язаних з відшкодування виплат вкладникам банку, враховуючи наступне.

За змістом ч. 1 ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.

Грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, між Фондом гарантування вкладів фізичних осіб та боржником - ПАТ "АКБ "Базис" відсутні правовідносини та, відповідно, зобов'язання, що ґрунтуються на цивільно-правових відносинах, правочинах (договорах).

За висновком суду апеляційної інстанції, підставою виникнення спірних правовідносин став факт прийняття постанови Правління Національного Банку України від №357 від 23.08.2012 року "Про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Базис" (м. Харків)".

Засади функціонування Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок відшкодування вкладів вкладникам учасників (тимчасових учасників) Фонду, а також відносини між Фондом, Кабінетом Міністрів України та Національним банком України на момент відкликання банківської ліцензії у ПАТ "АКБ "Базис" регулювались Законом України "Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб" від 20.09.2001 року №2740-ІІІ в редакції від 01.01.2011 року.

Спірні правовідносини у період з 23.08.2012 року по 21.10.2014 року щодо виплат коштів вкладникам банку реалізовувались на підставі норм Закону України "Про банки та банківську діяльність" №2121-111 від 07.12.2000 року та Закону України "Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб" від 20.09.2001 року №2740-ІІІ в редакції від 01.01.2011 року.

При цьому, згідно ст. 1 Закону України "Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб" від 20.09.2001 року №2740-ІІІ в редакції від 01.01.2011 року, початок виплат Фондом грошових коштів вкладникам пов'язується з настанням факту "недоступності вкладів", що, в свою чергу, було пов'язано із прийняттям вищевказаної постанови Правління НБУ. Також, набуття Фондом прав кредитора відповідно до приписів ст. 33 вказаного Закону обумовлено проведенням ліквідаційної процедури банку у порядку визначеному цим Законом, та пов'язується з фактом недоступності вкладів.

Підставою виникнення вимог Фонду є дії, пов'язані із прийняттям та реалізацією адміністративного акту суб'єкта владних повноважень, а саме постанови Правління НБУ №357 від 23.08.2012 року "Про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора ПАТ "Акціонерний комерційний банк "Базис".

З матеріалів справи вбачається, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.08.2014 року у справі №826/2238/13-а, яка залишена без змін ухвалою Київського адміністративного апеляційного суду 21.10.2014 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.12.2014 року, визнано протиправною та скасовано постанову Правління Національного Банку України від №357 від 23.08.2012 року "Про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора ПАТ "Акціонерний комерційний банк "Базис" (м. Харків)".

В зазначених судових рішеннях адміністративної юрисдикції суди дійшли висновку, що введення ліквідаційної процедури відносно Банку є недоцільним, недостовірним та необґрунтованим, оскільки встановлено, що фінансову ситуацію ПАТ "АКБ "Базис" стабілізовано в повному обсязі, в т.ч. за допомогою Програми фінансового оздоровлення (в процедурі тимчасової адміністрації), підтверджено належний, адекватний фінансовий стан для здійснення банківської діяльності, що є вирішальним для розгляду даного спору. Суди виходили з того, що наявність лише висновку тимчасового адміністратора про неможливість приведення банку у правову відповідність з вимогами Закону України "Про банки і банківську діяльність" та нормативно-правових актів Національного Банку України не міг бути підставою для відкликання банківської ліцензії.

Колегія суддів враховує, що у п. 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №7 від 20.05.2013 року "Про судове рішення в адміністративній справі" зазначено, що із змісту ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України випливає, що в разі задоволення позову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень суд повинен зазначити про це в судовому рішенні та одночасно застосувати один із встановлених законом способів захисту порушеного права позивача: про скасування або визнання нечинними рішення чи окремих його положень.

Скасування акта суб'єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта.

Визнання ж акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Статті 1, 33 Закону України "Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб" від 20.09.2001 року не можуть бути визнані підставою вимог Фонду, оскільки постанову Правління Національного Банку України №357 від 23.08.2012 року "Про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора ПАТ "Акціонерний комерційний банк "Базис" (м. Харків)" було скасовано Окружним адміністративним судом м. Києва як протиправну, відтак з моменту прийняття вона, як нелегітимна, не може породжувати жодних правових наслідків, у тому числі - об'єктивних підстав для встановлення НБУ факту неплатоспроможності ПАТ "АКБ "Базис", недоступності вкладів боржника (як Банку) та, відповідно, наявності підстав для виплат вкладникам Фондом у 2012 - 2014 роках.

Нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів.

Частиною 1 ст. 1 вказаного Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що банкрутство - це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури. Офіційне оприлюднення - оприлюднення відомостей про справу про банкрутство на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання неплатоспроможним (банкрутом) банку застосовується з урахуванням норм законодавства про банки і банківську діяльність.

Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідація банків врегульована Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним законом у даних правовідносинах.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про банки і банківську діяльність" цей Закон визначає структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків.

За змістом ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" ліквідація банку - процедура припинення функціонування банку як юридичної особи відповідно до положень цього закону та Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Ліквідаційна процедура, яка застосовується при ліквідації банку в силу відмінного правового регулювання, відрізняється від процедури, передбаченої нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", зокрема, відповідно до ст. 7 вказаного Закону, порядок ліквідації банкрута здійснюється шляхом застосування судових процедур банкрутства.

Проте, ліквідація банку здійснюється на підставі постанови Правління Національного Банку України відповідно до норм Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Таким чином, до процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку і їх ліквідації застосовуються виключно норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а не Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 29 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який набув чинності 22.09.2012 року, Фонд набуває право кредитора, на загальну суму, що підлягає відшкодуванню вкладникам такого банку (включаючи п. 3 - 5 ч. 2 ст. 27 цього Закону) на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, у тому числі на суму цільової позики, наданої банку протягом дії тимчасової адміністрації, та на суму наданої Фондом приймаючому або перехідному банку фінансової підтримки.

З системного аналізу вищенаведеного положення законодавства слід дійти висновку, що відносини, які виникають у зв'язку із здійсненням Фондом гарантування вкладів фізичних осіб виведення неплатоспроможного банку з ринку, зокрема, набуття Фондом статусу кредитора на загальну суму, що підлягає відшкодування вкладникам банку, реалізуються виключно в процедурі ліквідації банку в порядку виконання спеціальних норм Закону України "Про банки та банківську діяльність", а не Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", за загальною процедурою банкрутства у даній справі.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено черговість задоволення вимог Фонду (в 3-тю чергу), що виникли у випадках, визначених цим Законом, в т. ч. кредиторських вимог, які виникли на підставі п. 1 ч. 1 ст. 29 вищенаведеного Закону.

Отже, спеціальним Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено порядок та черговість задоволення вимого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, як кредитора на загальну суму, що підлягає відшкодування вкладникам банку, та спірні правовідносини реалізуються виключно в процедурі ліквідації банку згідно Закону України "Про банки та банківську діяльність".

На момент порушення провадження у даній справі №905/1328/17 про банкрутство та на момент звернення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з грошовими вимогами до боржника, ПАТ "АКБ "Базис" не був учасником Фонду, оскільки втратив статусу банку, був виключений з Державного реєстру банків НБУ та не мав банківської ліцензії на право здійснення банківської діяльності.

Таким чином, судом апеляційної інстанції відхиляються аргументи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо можливості застосування ст. 29 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки положення цього Закону не визначають правових засад набуття Фондом статусу кредитора юридичної особи, яка перебуває в процедурі банкрутства відповідно до вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", та вони не розповсюджуються на відносини Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з іншими юридичними особами, які не є учасниками Фонду (колишніми учасниками).

Судовою колегією не приймаються до уваги посилання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на положення ст.ст. 1, 33 Закону України "Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб" від 20.09.2001 року №2740-ІІІ в редакції від 01.01.2011 року, як на підставу для виникнення у боржника спірних зобов'язань, оскільки приписи вищенаведених статей пов'язують набуття Фондом права кредитора виключно щодо учасника (тимчасового учасника) Фонду на всю суму, що підлягає відшкодуванню. Таким учасником може бути виключно банк, який включений до Державного реєстру банків та має банківську ліцензію в силу вимог ст. 2 Закону України "Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб" від 20.09.2001 року. На будь-яку іншу юридичну особу, без статусу учасника Фонду, не може розповсюджуватись дія ст. 33 вказаного Закону та, відповідно, Фонд не може набувати статусу кредитора відносно такої юридичної особи.

Твердження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо набуття статусу кредитора ПАТ "АКБ "Базис" у даній справі про банкрутство в порядку приписів п. 4 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України судом апеляційної інстанції також не можуть бути прийняті до уваги, враховуючи наступне.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника третьою особою.

Посилання апелянта на положення ст. 512 Цивільного кодексу як на окрему норму, яка дозволяє Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виконати зобов'язання за іншу особу судом не приймаються до уваги зважаючи на особливий статус Фонду, спеціальний режим коштів, та, відповідно, порядок розпорядження цими коштами, який пов'язаний з обмеженням щодо їх (коштів) використання. Тобто, Фонд не має права розпоряджатись коштами в інший ніж встановлено Законом спосіб та, як наслідок, вчиняти дії з погашення зобов'язань за будь-якого боржника в порядку ст. 512 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 528 Цивільного кодексу України, виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою. У разі невиконання або неналежного виконання обов'язку боржника іншою особою цей обов'язок боржник повинен виконати сам. Інша особа може задовольнити вимогу кредитора без згоди боржника у разі небезпеки втратити право на майно боржника (право оренди, право застави тощо) внаслідок звернення кредитором стягнення на це майно. У цьому разі до іншої особи переходять права кредитора у зобов'язанні і застосовуються положення ст. 512 - 519 цього Кодексу.

За змістом зазначених норм матеріального права зобов'язання боржника за його волею може бути ним покладено на іншу особу та у випадку виконання зобов'язання іншою (третьою) особою до цієї особи переходять права та обов'язки кредитора у зобов'язанні.

При цьому підставою для виконання третьою особою зобов'язань за боржника є покладення на цю особу такого зобов'язання боржником, як за власною ініціативою так і за попередньою домовленістю цієї особи з боржником.

Таке покладення виконання зобов'язань відповідно до ч. 1 ст. 528 Цивільного кодексу України є обов'язковим для прийняття кредитором як належного виконання зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи, зобов'язальні відносини між Фондом гарантування вкладів фізичних осіб та ПАТ "АКБ "Базис" щодо набуття статусу кредитора учасника Фонду на всю суму, яка була відшкодована вкладникам банку, ґрунтувалися не на вільному волевиявленні, а на адміністративному акті суб'єкта владних повноважень (постанові НБУ), а тому враховуючи, що будь якої згоди, або волевиявлення щодо виконання його зобов'язань третьою особою, - Фондом, боржник не надавав, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду щодо відсутності підстав для застосування ч. 3 ст. 528 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, з представлених Фондом доказів на підтвердження наявності у ПАТ "АКБ "Базис" кредиторської заборгованості на суму 277195198,41 грн. судом з'ясовано, що остання частково складається з виплачених банками-агентами Фонду сум із розрахунку відшкодування на кількість вкладників. Зокрема, у відомостях довідок-звітів банків-агентів міститься загальна кількість виплачених фізичним особам сум та кількості вкладників, яким здійснено такі перерахування.

Проте, з цих документів, які надані Фондом на підтвердження своїх вимог, не передбачається за можливе встановити взагалі осіб - вкладників, їх склад, в т.ч. розміри зменшення чи змінені суми вкладів, співставити з дійсною кількістю осіб вкладників ПАТ "АКБ "Базис" та встановити ті обставини, що такий розмір та кількість осіб, яким було сплачено гарантовані платежі Фондом, є дійсно вкладниками ПАТ "АКБ "Базис" станом на 23.08.2012 року.

В матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження складу такої заборгованості, а також відсутні будь-які відомості щодо переліку фізичних осіб, яким здійснювалось таке погашення.

За наявними в матеріалах справи доказами не вбачається за можливе встановити факт приймання-передачі первинної бухгалтерської документації та фінансової звітності ліквідатора ПАТ "АКБ "Базис" до керівництва боржника, функції якого були відновлені після визнання протиправною та скасування постанови Правління НБУ №357 від 23.08.2012 року.

Жодної звірки чи взаєморозрахунків між сторонами в т.ч. ліквідаторм, Національним Банком України, Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, банками-агентами та безпосередньо органами управління ПАТ "АКБ "Базис" за наслідками здійснення ліквідаційної процедури також не проводилось.

При вирішенні питання припинення ліквідаційної процедури за рішенням НБУ №527-рш від 23.12.2016 року наслідки проведення ліквідаційної процедури впродовж 2012 - 2016 років не відображені та не зафіксовані.

Зазначені обставини також підтверджені представниками Фонду та боржника в судових засіданнях апеляційної інстанції.

Тобто, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не підтвердив належними та допустимими доказами наслідки проведення ліквідаційної процедури Банку, реальний стан розрахунків по кредиторській і дебіторській заборгованості, не зафіксував результат дій ліквідатора НБУ впродовж 2012 - 2016 роках, та яким чином дії ліквідатора та проведення ліквідаційної процедури Банку вплинули на стан розрахунків по кредиторській та дебіторській заборгованості ПАТ "АКБ "Базис", які зміни відбулись в активах та пасивах Банку та інші наслідки проведення ліквідаційної процедури Фонд документально не підтвердив, будь-яких пояснень з цього приводу не надав, пославшись на законодавчу невизначеність.

Відповідно до ст. 28 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" фонд розпочинає виплату відшкодування коштів у національній валюті України в порядку та у черговості, встановлених Фондом, не пізніше 20 робочих днів (для банків, база даних про вкладників яких містить інформацію про більше ніж 500000 рахунків, - не пізніше 30 робочих днів) з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку. Фонд здійснює виплату гарантованих сум відшкодування через банки-агенти, що здійснюють такі виплати в готівковій або безготівковій формі (за вибором вкладника). Фонд не пізніше наступного дня після закінчення визначеного цим Законом строку ліквідації банку розміщує на офіційному веб-сайті Фонду оголошення про завершення Фондом виплат гарантованої суми відшкодування.

Таким чином, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб здійснює виконання своїх зобов'язань щодо відшкодування вкладникам гарантованих платежів, які виникають у нього в силу Закону, а не виконує зобов'язання банку.

При цьому, такі виплати Фонду не припиняють та не змінюють чинні зобов'язання банку перед вкладниками.

Дослідивши фінансову звітність за даними бухгалтерського обліку ПАТ "АКБ "Базис" (протокол інвентаризаційної комісії та інвентаризаційні описи, акти з додатками) судом встановлено, що боржник обліковує інформацію щодо заборгованості перед фізичними особами на суму 290841594,47 грн. Також, присутній в судовому засіданні апеляційної інстанції представник боржника пояснив, що ліквідатором ПАТ "АКБ "Базис", який був призначений НБУ, після скасування постанови про відкликання банківської ліцензії не передавалась керівництву боржника документація щодо проведення ліквідаційної процедури, в т.ч. щодо суми виплачених Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.

Судом апеляційної інстанції враховується фінансова звітність за даними бухгалтерського обліку ПАТ "АКБ "Базис", яка містить перелік кредиторів - вкладників Банку із визначенням розміру їх заборгованості, сформовану до порушення провадження у даній справ про банкрутство, який не змінився й після проведення процедури ліквідції Банку.

Фізичні особи - вкладники ПАТ "АКБ "Базис" жодним чином не позбавлені права звернутись з кредиторськими вимогами до боржника у даній справі про банкрутство для об'єктивного визначення їх грошових вимог по грошовим вкладам у встановленому законом порядку для подальшого задоволення своїх вимоги в процедурах банкрутства у даній справі, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" особи, вимоги яких заявлені після закнічення строку, встановленого для їх подання або не заявлені взагалі не є конкурсними, але їх вимоги будуть погашатись в ліквідаційній процедурі.

Колегія суддів також зазначає, що про непідтвердженість та невизначеність наявності вимог Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до боржника свідчать також обставини, що Фонд, після скасування судом адміністративної юрисдикції постанови Правління НБУ від №357 від 23.08.2012 року, будь-яких вимог ані до фізичних осіб - вкладників, ані до ПАТ "АКБ "Базис" не висував на протязі більш ніж трьох років. Лише 07.07.2017 року (після прийняття рішення позачерговими зборами акціонерів щодо зміни виду діяльності юридичної особи та прийняття заяви про порушення справи банкрутство ПАТ "АКБ "Базис" - 19.06.2017 року) Фонд подав позов про стягнення грошових коштів з боржника на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України, які набуті або збережені без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно). Тобто, як кошти, що безпідставно отримані Банком та які повинні бути повернені законному власнику. Проте, рішення суду про задоволення такого позову наразі відсутнє, розгляд справи зупинено.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у визнанні грошових вимог Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до боржника в загальному розмірі 277195198,41 грн., які складаються з суми виплат Фондом коштів вкладникам ПАТ "АКБ "Базис" під час ліквідаційної процедури Банку, оскільки вони не є грошовими зобов'язаннями боржника у даній справі про банкрутство саме в розумінні норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

При розгляді кредиторських вимог Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до ПАТ "АКБ "Базис" по заборгованості зі сплаті регулярного збору в загальному розмірі 2123999,68 грн. за період 1 - 4 квартал 2012 року (596862,79 грн. - за 1 квартал 2012 року, 596862,79 грн. - за 2 квартал 2012 року, 465137,05 грн. - за 3 квартал 2012 року, 465137,05 грн. - за 4 квартал 2012 року), судова колегія виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст .2 Закону України "Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб" від 20.09.2001 року №2740-ІІІ в редакції від 01.01.2011 року, учасниками Фонду гарантування вкладів фізичних осіб є банки і філії іноземних банків, які включені до Державного реєстру банків, який веде Національний банк України, та мають банківську ліцензію на право здійснення банківської діяльності.

Обов'язок саме учасників Фонду сплачувати збори до Фонду закріплений в ч. 2 ст. 2 Закону України "Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб" від 20.09.2001 року №2740-ІІІ в редакції від 01.01.2011 року.

Статтею 23 Закону України "Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб" від 20.09.2001 року №2740-ІІІ в редакції від 01.01.2011 року передбачено порядок сплати регуляторного збору учасниками Фонду.

У разі відкликання банківської ліцензії Національного банку України на здійснення банківської діяльності адміністративна рада Фонду за поданням Національного банку України приймає рішення про виключення банку, філії іноземного банку з числа учасників Фонду (ч. 6 ст. 2 Закону України "Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб" від 20.09.2001 року №2740-ІІІ в редакції від 01.01.2011 року).

Таким чином, оскільки боржник - ПАТ "АКБ "Базис" перебував у статусі банківської установи, був включений до Державного реєстру банків та мав банківську ліцензію саме до 28.08.2012 року (середина третього кварталу), у зв'язку з відкликанням Національним Банком України банківської ліцензії у ПАТ "АКБ "Базис" останній з цього моменту (28.08.2012 року) вже втратив статус учасника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, та, як наслідок, і обов'язок учасника Фонду сплачувати збори закріплений в ч. 2 ст. 2 Закону був відсутній, а тому у задоволенні вимоги зі сплати регуляторного збору за 4 квартал 2012 році в розмірі 465137,05 грн. судом першої інстанції правомірно відмовлено.

Судом апеляційної інстанції не можуть бути прийняті до уваги посилання скаржника на вибіркове застосування місцевим судом наслідки прийняття та скасування постанови Правління НБУ №357 від 23.08.2012 року "Про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора ПАТ "Акціонерний комерційний банк "Базис" (м. Харків)" під час визнання кредиторських вимог з регулярного збору, оскільки обов'язок сплачувати збори до Фонду Законом покладено виключно на його учасників, яким ПАТ "АКБ "Базис" станом на 4-й квартал 2012 року вже не являлось через втрату статусу банку із включенням до Державного реєстру банків та відкликанням банківської ліцензії.

Апелянт, в свою чергу, помилково посилається на скасування постанови НБУ судом адміністративної юрисдикції як на підставу автоматичного відновленням статусу ПАТ "АКБ "Базис" банківської установи (з наявністю ліцензії) та отримання статусу боржником учасника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, оскільки як свідчать матеріали справи, після скасування постанови НБУ банківська ліцензія ПАТ "АКБ "Базис" не повернута, статус банківської установи не відновлений в Державному реєстрі банків, а з 08.12.2014 року на позачергових зборах акціонерів прийнято рішення, на підставі якого внесено зміни до ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань щодо виключення виду діяльності за КВЕД 65.12.1. "комерційні банки".

Реєстрація зазначених змін в ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань будь-яким чином безпосередньо уповноваженими органами, які здійснюють контроль за порядком проведення ліквідації та реорганізації Банку, рішення позачергових зборів акціонерів у встановленому законом порядку не оскаржувалось.

Доказів відновлення та повернення банківської ліцензії ПАТ "АКБ "Базис" в матеріалах справи не міститься.

Прямої заборони на заміну видів діяльності юридичної особи законом не встановлено.

Що стосується вимог Фонду гарантування вкладів по сплаті регулярного збору за період 1 - 3 квартал 2012 року в загальному розмірі 1658862,63 грн. (596862,79 грн. - за 1 квартал 2012 року, 596862,79 грн. - за 2 квартал 2012 року, 465137,05 грн. - за 3 квартал 2012 року), то за висновком колегії суддів вони є обґрунтованими, такими, що нараховані у правильний період (під час наявності у ПАТ "АКБ "Базис" статусу учасника Фонду), отже правомірно визнані місцевим судом та, відповідно, включені до реєстру вимог кредиторів, як грошові зобов'язання четвертої черги.

Крім того, Фондом гарантування вкладів фізичних осіб заявлено кредиторські вимоги, які складаються з нарахованої суми штрафних санкцій (пені) за несвоєчасне перерахування регулярного збору за 1 - 3 квартал 2012 року в загальному розмірі 18835,42 грн. (нараховані за період з 16.04.2012 року по 27.08.2012 року).

При розгляді вищевказаних вимог судова колегія виходить з наступного.

Частина 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК, зокрема, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як свідчать матеріали справи, вимоги Фонду зі сплати пені за несвоєчасне перерахування регулярного збору за 1 - 3 квартал 2012 року складають в загальному розмірі 18835,42 грн. (нараховані за період з 16.04.2012 року по 27.08.2012 року).

В свою чергу, як вже зазначалось, ПАТ "АКБ "Базис" заявлено клопотання про застосування наслідків спливу строку позовної давності щодо заявлених Фондом вимог по сплаті регулярного збору за період 1 - 4 квартал 2012 року в розмірі 2123999,68 грн. та пені за несвоєчасне перерахування регулярного збору за 1 та 3 квартали 2012 року в розмірі 18835,42 грн.

Згідно ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 253 Цивільного кодексу України).

Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку (п. 1 ст. 254 ЦК України).

Пунктом 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Матеріалами справи підтверджується, що заява з грошовими вимогами Фонду направлена - 28.07.2017 року (рекомендований лист 0405335824482), а тому висновок господарського суду першої інстанції про відмову у задоволенні вимог в частині визнання пені у загальному розмірі 18835,42 грн. з підстав пропуску Фондом строку позовної давності судом апеляційної інстанції визнається правомірним.

Місцевим судом відповідно до положень ст. 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом обґрунтовано включено до реєстру вимог кредиторів, як грошові зобов'язання першої черги, суму судового збору 3200,00 грн., сплачену Фондом гарантування вкладів фізичних осіб за звернення із заявою з кредиторськими вимогами до боржника.

Таким чином, доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваної ухвали в частині визнання вимог Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в загальному розмірі 1662062,63 грн. з яких: 3200,00 грн. - грошові зобов'язання першої черги та 1658862,63 грн. - грошові зобов'язання четвертої черги та відмови Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у визнанні кредиторських вимог на суму 277679170,88 грн. не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту в цій частині колегія суддів не вбачає.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваній судовій ухвалі в частині розгляду кредиторських вимог Фонду гарантування вкладів фізичних осіб висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга Фонду задоволенню не підлягає, а ухвала Господарського суду Донецької області від 04.10.2017 року у справі №905/1328/17 в цій частині підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судововий збір за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 255, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ухвалу Господарського суду Донецької області від 04.10.2017 року у справі №905/1328/17 - залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Донецької області від 04.10.2017 року у справі №905/1328/17 в частині визнання вимог Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в загальному розмірі 1662062,63 грн. з яких: 3200,00 грн. - грошові зобов'язання першої черги та 1658862,63 грн. - грошові зобов'язання четвертої черги та відмови Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у визнанні кредиторських вимог на суму 277679170,88 грн. - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна

Судді Т.Д. Геза

Е.В. Сгара

(У судовому засіданні 29.01.2018 року було оголошено вступну та резолютивну частину постанови. Повний текст постанови складено 05.02.2018 року).