КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 грудня 2018 року місто Київ.
Справа 359/8114/17
Апеляційне провадження № 22-ц/824/3950/2018
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Желепи О.В., суддів Іванченка М.М. Рубан С.М., секретар судового засідання Задерей І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в інтересах Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк»
на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 вересня 2018 року (ухваленого в складі судді Муранової-Лесів І.В., повний текст виготовлено 04 жовтня 2018 року), в справі за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів та стягнення пені, -
ВСТАНОВИВ:
Указом Президента України №452/2017 від 29 грудня 2017 року ліквідовано Апеляційний суд міста Києва, Апеляційний суд Київської області та утворено Київський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Київську область і місто Київ, з місцезнаходженням у місті Києві.
В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
За змістом повідомлення, розміщеного в газеті «Голос України», днем початку роботи Київського апеляційного суду визначено 03 жовтня 2018 року.
Таким чином справа підлягає розгляду Київським апеляційним судом.
17.10.2017 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, вимоги якого були уточнено, та відповідно просив суд:
- стягнути з ПАТ КБ «Приватбанк» на його користь, за прострочення виконання зобовязання з повернення валютних вкладів у доларах США, які були розміщені на рахунках НОМЕР_2, НОМЕР_12 та № НОМЕР_13, пеню у розмірі 3% за кожен день прострочення на підставі ч.5 ст.10 ЗУ «Про захист прав споживачів» за період з 17.10.2016 р. по 17.10.2017 р. в обсязі: 89171,43 долари США, що станом на 14.12.2017 року за курсом встановленим НБУ (26,53 грн. за 1 долар США) становить 2365718,03 грн.;
- стягнути з ПАТ КБ «Приватбанк» на його користь, за прострочення виконання зобовязання з повернення вкладів у гривні, які були розміщені на рахунках НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_5, НОМЕР_9, пеню у розмірі 3 % за кожен день прострочення на підставі ч.5 ст. 10 ЗУ «Про захист прав споживачів» за період з 17.10.2016 по 17.10.2017 р. в обсязі 416247,83 грн., - а всього 2781965,86 грн., а також покласти на відповідача усі судові витрати (а.с.1-6, 122,123).
В обґрунтування заявленого позову позивач вказував, що ним 29.01.2014 р. через «Приват 24» з карткового рахунку НОМЕР_17в ПАТ«КБ ПРИВАТБАНК» було відкрито три депозитних рахунку (рахунокНОМЕР_10 суму 5500 дол. США; рахунок НОМЕР_3 на суму 1000 дол. США та рахунок НОМЕР_13 на суму 1547, 56 дол. США), строком 1 місяць із сплатою 7 % річних.
Крім того, 29.01.2014р. через «Приват24» з карткового рахунку НОМЕР_14 в ПАТ «КБ ПРИВАТБАНК» було відкрито два депозитних рахунку (рахунок НОМЕР_5 на суму 6 000 грн. та рахунок НОМЕР_15 на суму 6 000 грн., строком на 3 місяці із сплатою 17 % річних. 16.03.2014 р. зазначені вище рахунки були поповнені на 750 грн. кожний. Також зазначив, що 30.01.2014 р. через «Приват24» з карткового рахунку НОМЕР_16 в ПАТ «КБ ПРИВАТБАНК» було відкрито ще три депозитних рахунку (рахунок НОМЕР_7 на суму 8 000 грн.; рахунок НОМЕР_8 на суму 8 000 грн. та рахунок НОМЕР_9 на суму 8 000 грн.), строком на 3 місяці із сплатою 17 % річних. Зазначає, що 15.03.2014 р. виявив, що в інтернет сервісі «Приват24» не відображаються його депозитні рахунки, та неможливо здійснювати будь-які операції по своїх карткових рахунках. Зателефонував до кол-центру Відповідача, де пояснили, що це тимчасові незручності пов'язані із переустановкою програмного забезпечення та запевнили, що усі незручності будуть виправлені до 17.03.2014 р. Поскільки зазначені незручності виправлені не були, 30.05.2014 р. відправив Відповідачу заяву про розблокування рахунків, виплату відсотків по депозитним вкладам та пеню за несвоєчасне повернення депозитів, однак рахунки розблоковані не були. Також зазначає,що станом на 09.05.2014р.на всіх його рахунках знаходилося всього коштів: 8 143, 51 дол. США та 38 013, 5 грн.
Заочним рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 грудня 2015 року у справі № 359/6045/15-ц, було стягнуто з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» 13 686, 86 доларів США та 89 454, 51 грн. Зазначене рішення набрало законної сили 27 січня 2016 р., але було виконане відповідачем лише 21 серпня 2017 р.
Позивач вважає, що в силу ч.5 ст.10 ЗУ «Про захист прав споживачів» породжується право на стягнення пені у розмірі 3% за кожен день прострочення виконання зобовязання, оскільки при розгляді справи № 359/6045/15-ц такі вимоги ним не заявлялися.
До заяви про зміну позовних вимог позивачем долучено розрахунок штрафних санкцій у вигляді пені у розмірі 3% за кожен день прострочення на підставі частини п'ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» за період з 17.10.2016 по 17.10.2017 по рахунках НОМЕР_2, НОМЕР_12 та № НОМЕР_13 : сума вкладів 8143,51 дол.США /100х3%х365= 89171,43 дол. США (еквівалент у гривні 2 365 718,03грн. (89171,43 дол.СШАх26.53грн.)); по рахунках НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_5, НОМЕР_9: сума вкладів 38013,50грн./100х3%х365=416247,83грн.
У судовому засіданні суду першої інстанції представник відповідача - ОСОБА_5 заперечувала щодо позову, просила суд застосувати строк позовної давності до заявленої вимоги та відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Підтримала поданий до суду відзив на позовну заяву (а.с.127-131), відповідно до якого зазначила, що умовами договорів не було передбачено нарахування пені за несвоєчасне повернення вкладу. Тим більше банківський вклад не є ні роботою, ні продажем товару. Також відповідач звертав увагу суду, що ч.5 ст.10 ЗУ «Про захист прав споживачів» надає право на нарахування пені у розмірі 3% вартості роботи(послуги), а послугою Банку є лише нарахування процентів за депозитом, а не повернення суми вкладу. З цих підстав вважають, що споживач має право на отримання пені від суми процентів, а не від вкладу та процентів разом, тому надані позивачем підрахунки пені вважають хибними та помилковими. Зазначають, що рішення суду від 23.12.2015 року виконувалося через органи державної виконавчої служби, та ПАТ КБ «Приватбанк» виконав його у повному обсязі. Вважають, що у позивача відсутні підстави стягнення пені за період протягом якого органами державної виконавчої служби здійснювалося виконання рішення суду. Крім того, звертають увагу суду на неспівмірність сум із сумою вкладів. Відповідно до рішення суду від 23.12.2015 року стягнуто на користь позивача 13686,86 доларів США, що станом на день подачі позову складає 320956 грн.87 коп., та 89454,51 грн., позивач же в свою чергу нараховує 2 365 718,0 грн. та 416247,83 грн. пені. Тому, посилаючись на правову позицію Верховного Суду України від 03.09.2014 р. у справі № 6-100цс14, вважають, що суд може застосувати ч.3 ст.551 ЦК України, та зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків. Також заявляють про необхідність застосування спеціальної позовної давності до позовних вимог щодо стягнення пені за один рік.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 вересня 2018 року позов ОСОБА_2 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів та стягнення пені задоволено частково.
Стягнуто з Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження м.Київ, вул..Грушевського, 1д) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1) за прострочення виконання зобов'язання з повернення валютних вкладів у доларах США, які були розміщені на рахунках НОМЕР_2, НОМЕР_3 та НОМЕР_4 пеню у розмірі 3 % за кожен день прострочення на підставі частини 5 статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» за період з 17.10.2016 по 21.08.2017 із зменшенням її розміру на підставі ч. 3 ст.551 ЦК України в сумі 20000 гривень (двадцять тисяч гривень).
Стягнуто з Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження м.Київ, вул..Грушевського, 1д) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1) за прострочення виконання зобов'язання з повернення вкладів у гривні, які були розміщені на рахунках НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9 пеню у розмірі 3 % за кожен день прострочення на підставі частини 5 статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» за період з 17.10.2016 по 21.08.2017 із зменшенням її розміру на підставі ч. 3 ст.551 ЦК України в сумі 10000 гривень (десять тисяч гривень).
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570,місцезнаходження м.Київ, вул..Грушевського,1д) судовий збір на користь держави в сумі 640 гривень 80 копійок (шістсот сорок гривень вісімдесят копійок).
Не погодившись з вищевказаним рішенням суду, представник позивача ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції, та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В апеляційній скарзі посилався на те, що відповідно до частини п'ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», у разі, коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення та відповідно до ч. 1 ст. 1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором тому представник позивача вважає, що послугою банку, після закінчення дії депозитного договору або отримання банком вимоги вкладника видати вклад є видача грошової суми, яка складається з суми вкладу та суми відсотків нарахованих за користування вкладом.
Вказав на те, що оскільки в основному нормативно-правовому акті, який регулює засади функціонування банківської системи в Україні (Закон України «Про банки і банківську діяльність») не наводиться жодного визначення поняттю «банківська послуга», для його визначення необхідно застосувати доктринальний підхід, а тому послугою банку, після закінчення дії депозитного договору або отримання банком вимоги вкладника видати вклад є видача грошової суми, яка складається з суми вкладу та суми відсотків нарахованих за користування вкладом.
Представник позивача вважає, що послуга: «нарахування відсотків на депозит» та її виплата вкладнику є лише складовою більш широкого поняття послуги, яка включає в себе, як виплату відсотків так й виплату суми депозиту, яка повинна бути здійснена/надана банком у вигляді своєчасного платежу вкладнику.
Також представник заявника вказав на те, що нарахування пені у розмірі 3 % за кожен день прострочення на підставі частини п'ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» з дня витребування вкладу до дня ухвалення судового рішення, повинно нараховуватися не на ненараховані або невиплачені відсотки, а на суму коштів (вклад).
Зазначив, що пунктом 17 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага. Вказав , що таким благом, у даному випадку, є видача/повернення/надання/передача банком вкладу (депозиту) переданих банку раніше на зберігання.
Посилався на практику Верховного Суду України , зокрема, у Постановах:
1. Від 11 травня 2016 року, у справі № 6-37цс16;
2. Від 01 червня 2016 року, у справі № 6-2558цс15;
3. Від 28 вересня 2016 року, у справі № 6-1699цс16;
4. Від 13 березня 2017 року, у справі № 6-2128цс16;
5. Від 13 вересня 2017 року, у справі № 6-1881цс16,
в яких суд прийшов до висновку, що нарахування пені у розмірі 3 % за кожен день прострочення на підставі частини п'ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» з дня витребування вкладу до дня ухвалення судового рішення, повинно нараховуватися не на ненараховані або непвиплачені відсотки, а на сам вклад.
Представник скаржника при цьому вказав про те, що правова позиція Верховного Суду України, викладена у зазначених вище Постановах підтримана та залишена без змін у постановах Верховного Суду, а саме:
1. У Постанові ВС від 12 лютого 2018 р., у справі № 753/2454/16-ц;
2. У Постанові ВС від 14 лютого 2018 р., у справі № 761/24140/15-ц;
3. У Постанові ВС від 04 квітня 2018 р., у справі № 367/7401/14-ц;
4. У Постанові ВС від 28 березня 2018 р., у справі № 754/931/15-ц;
5. У Постанові ВС від 18 квітня 2018 р., у справі № 201/17457/15-ц;
6. У Постанові ВС від 15 травня 2018 р., у справі № 761/31569/16-ц;
7. У Постанові ВС від 18 липня 2018 р., у справі № 201/12075/14-ц;
8. У Постанові ВС від 19 вересня 2018 р., у справі № 761/46145/16-ц.
Звернув увагу апеляційного суду на те, що висновок викладений у Постанові ВС на яку посилається суд першої інстанції є помилковим та більше не підтримується жодною з колегій ВС, які розглядали та розглядають справи за аналогічними обставинами. Правовий висновок, на який посилається суд першої інстанції, не підтримується навіть тими суддями Верховного Суду які його прийняли.
Також, представник скаржника зазначив, що присудження судом 1-ї інстанції пені у такому незначному розмірі як 30 000, 00 грн., не відповідає принципам розумності та справедливості та ніяким чином не стимулює Відповідача для належного та своєчасного виконання ним його зобов'язань.
При цьому, вказує на те, що навіть якщо б суд 1-ї інстанції дійшов би до висновку, про те що заявлений Позивачем розмір пені не відповідає засадам справедливості, добросовісності та розумності, суд повинен був застосувати ч.3 ст. 551 ЦК України, та зменшити розмір пені до розміру банківських вкладів.
Посилався на те, що даний підхід до вирішення аналогічних справ неодноразово застосовувався різними судами 1-ї та апеляційної інстанцій, та нещодавно знайшов своє підтвердження та підтримку з боку Верховного Суду, який розглядаючи ідентичну ситуацію, у своїй Постанові від 19 вересня 2018 p., у справі № 761/46145/16-ц (колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючий - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач], суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Черняк Ю. В.) повністю підтримав методику нарахування пені (на підставі частини п'ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів») - нарахування пені не на відсотки за вкладом, а на сам вклад.
Не погоджуючись з рішенням, 05 листопада 2018 року ОСОБА_3 в інтересах Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» через поштове відділення подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги частково та стягнути з відповідача пеню в розмірі 539 грн.69 коп..
В апеляційній скарзі представник відповідача посилалась на те, що судом першої інстанції були невірно застосовані норми матеріального права відносно застосування відповідальності боржника за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за положенням ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки суд у наведеному ним розрахунку не застосував показник вартості послуги.
Посилалась на правову позицію Верховного Суду при розгляді цивільної справи №759/13827/15-ц (касаційне провадження №61-5543св18) аналогічної категорії (стягнення депозитних коштів за позовом кримського клієнта ПАТ КБ ПРИВАТБАНК) у Постанові від 21 лютого 2018 року висловив позицію стосовно правомірності нарахування та стягнення пені на підставі ч.5 ст. 10 ЗУ «Про захист прав споживачів» та навів відповідну формулу розрахунку пені в розмірі 3 % вартості несвоєчасно наданої послуги споживачу за кожний день затримки надання такої послуги.
Верховним Судом в Постанові від 21.02.2018р були допущені описки та арифметичні помилки у розрахунку суми пені за наведеною судом формулою.
ПАТ КБ ПРИВАТБАНК подало заяву про виправлення описок та арифметичних помилок у вищевказаній Постанові від 21.02.2018р та Верховним Судом 31 липня 2018 року була постановлена ухвала про задоволення заяви Банку та зміни тексту (усунення неточностей) постанови без зміни змісту судового рішення.
Таким чином, 31.07.2018р. Верховний Суд ухвалою про виправлення описок та арифметичних помилок, допущених у мотивувальній та резолютивній частинах рішення, ще раз підтвердив свою правову позицію щодо необхідності застосування наведеної формули розрахунку пені при розгляді аналогічних справ з позовними вимогами щодо стягнення пені на підставі ч.5 статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів».
Так , Верховний Суд зазначив:
«Відповідно до частини п'ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі, коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.
Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов'язання, не звільняє його від виконання зобов'язання в натурі.
Аналіз наведених норм закону свідчить про те, що вкладник за договором депозиту є споживачем фінансових послуг, а банк їх виконавцем та несе відповідальність за неналежне надання цих послуг, передбачену частиною п'ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме сплату пені у розмірі 3 % вартості послуги за кожний день прострочення.»
Тобто , за змістом вищенаведеної частини п'ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» та частини першої статті 1061 ЦК України, якою передбачено виплату банком вкладнику процентів на суму вкладу в розмірі, встановленому договором, вартість послуги за договором банківського вкладу - це розмір процентів, які банк має сплатити за користування коштами вкладника.
Представник відповідача, зазначила, що відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України - при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У апеляційній скарзі скаржником наведено розрахунок пені з врахуванням правової позиції Верховного суду, викладену у Постанові від 21.02.2018р. №61-5543св18:
Загальна сума вкладів по рахунках НОМЕР_10, НОМЕР_3, НОМЕР_4 - 8 047,56 дол. США., а саме:
- по рахунку НОМЕР_10 сума вкладу - 5500 доларів США, відсоткова ставка 7% річних;
- по рахунку НОМЕР_3 сума вкладу - 1000 доларів США, відсоткова ставка 7% річних;
- по рахунку НОМЕР_4 сума вкладу - 1547 доларів США 56 центів, відсоткова ставка 7% річних;
Період нарахування пені (кількість днів)- 308
Відсоткова ставка - 7% річних
7 % річних - є вартістю послуги за один рік. З цього випливає, що вартість послуги за один день становить (7 : 365 днів) = 0,01917808%.
3% вартості послуги за 308 днів складає - 14,26 дол. США (0,01917808% х 3 % х 8 047,56 дол. США х 308 днів)
Тому , пеня по рахунках НОМЕР_10, НОМЕР_3, НОМЕР_4 за період з 17.10.2016р. по 20.08.2017р. складає - 14.26 дол. США. що станом на 17.10.2017р (день подання позовної заяви) за офіційним курсом встановленим НБУ (26,53грн. за 1 долар США), становить -378.31грн.
Загальна сума вкладів по рахунках НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9- 37 500,00 грн., а саме:
- по рахунку НОМЕР_5 сума вкладу - 6750 гривень, відсоткова ставка 17% річних;
- по рахунку НОМЕР_6 сума вкладу - 6750 гривень, відсоткова ставка 17% річних;
- по рахунку НОМЕР_7 сума вкладу - 8000 гривень, відсоткова ставка 17% річних;
- по рахунку НОМЕР_8 сума вкладу - 8000 гривень, відсоткова ставка 17% річних;
- по рахунку НОМЕР_9 сума вкладу - 8000 гривень, відсоткова ставка 17% річних.
Період нарахування пені (кількість днів)- 308
Відсоткова ставка -17% річних
17 % річних - є вартістю послуги за один рік. З цього випливає, що вартість послуги за один день становить (17 : 365 днів) = 0,04657534%.
3% вартості послуги за 308 днів складає - 161,38 грн.
(0,04657534% х 3 % х 37 500,00 гривень х 308 днів)
Тому, пеня по рахунках НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9, за період з 17.10.2016р. по 20.08.2017р. складає - 161.38 грн.
Таким чином, загальна сума пені за період з 17.10.2016р. по 20.08.2017р. за всіма рахунками складає - 539.69 грн. (378.31 +161,38).
Від представника позивача ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу АТ КБ «ПРИВАТБАНК».
У своєму відзиві представник позивача вказав на те, що не погоджується з позицією банку в частині застосування бази нарахування пені, просив апеляційну скаргу АТ КБ «ПРИВАТБАНК» відхилити.
Посилався на те, що застосування бази для нарахування пені, не на відсотки за вкладом, а на сам вклад, вже більше 2-х років застосовується судами 1-ї та апеляційної інстанцій, та нещодавно знайшов своє чергове підтвердження та підтримку з боку Верховного Суду, який розглядаючи ідентичні ситуації, у Постанові від 19 вересня 2018 р., у справі № 761/46145/16-ц (колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючий - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Черняк Ю. В.) та у Постанові від 01 жовтня 2018 р., у справі № 761/42169/16-ц колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Крата В. І.) повністю підтримав методику нарахування пені (на підставі частини п'ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів») - нарахування пені не на відсотки за вкладом, а на сам вклад.
Також зазначив, що стягнення пені у такому незначному розмірі як пропонує банк (539, 69) грн. не відповідає принципам розумності та справедливості та ніяким чином не стимулює Відповідача для належного та своєчасного виконання ним його зобов'язань. Тобто банк майже 4 роки, використовував у власних потребах вклади Позивача, не повертав їх не маючи на це жодних законних підстав, відмовлявся взагалі визнавати Позивача власним клієнтом, відмовлявся визнавати існування зобов'язань перед Позивачем, а після набрання законної сили рішення суду уникав його виконання майже півтора року!
Представник позивача вважає, що у разі задоволення судом апеляційної скарги банку буде зведена нанівець стимулююча функція пені, для добросовісного виконання банком зобов'язань перед його клієнтами в подальшому.
Зазначив, що задоволення позову у запропонованому банком обсязі, нівелює інститут пені як такий, бо присудження пені у обсязі 539, 69 грн., за неповернення протягом майже 4-ти років вкладів це не компенсація це знущання над клієнтом банку.
В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача доводи скарги підтримав.
Представник банку до суду не з'явився, про розгляд справи повідомлений належним чином.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга АТ КБ «ПРИВАТБАНК» підлягає задоволенню , а скарга позивача не може бути задоволена, з наступних підстав.
Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Вимогам вищенаведених норм, рішення районного суду не відповідає.
Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Судом встановлено, що між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «Приватбанк» укладені наступні договори, а саме:
-29.01.2014через «Приват24»з карткового рахунку НОМЕР_11 в ПАТ«КБ ПРИВАТБАНК»було відкрито три депозитних рахунки (рахунокНОМЕР_2 суму 5 500 дол. США; рахунок НОМЕР_12 на суму 1000 дол. США та рахунок НОМЕР_13 на суму 1 547, 56 дол. США), строком 1 місяць із сплатою 7 % річних;
- 29.01.2014 через «Приват24» з карткового рахунку НОМЕР_14 в ПАТ «КБ ПРИВАТБАНК» було відкрито два депозитних рахунку (рахунок НОМЕР_5 на суму 6 000 грн. та рахунок НОМЕР_15 на суму 6 000 грн., строком на 3 місяці із сплатою 17 % річних, та які 16.03.2014 р. були поповнені на 750 грн. кожний;
- 30.01.2014 через «Приват24» з карткового рахунку НОМЕР_16 в ПАТ «КБ ПРИВАТБАНК» було відкрито ще три депозитних рахунку (рахунок НОМЕР_7 на суму 8 000 грн.; рахунок НОМЕР_8 на суму 8 000 грн. та рахунок НОМЕР_9 на суму 8 000 грн.), строком на 3 місяці із сплатою 17 % річних.
Ці обставини були встановлені заочним рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23.12.2015 позов ОСОБА_2 задоволено та стягнуто з ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість по депозитним вкладам, відсоткам та штрафним санкціям, а саме: по рахунку НОМЕР_2 9279,20 доларів США, по рахунку НОМЕР_12 1796,65 доларів США, по рахунку № НОМЕР_13-2611,01 доларів США, а всього 13868,86 доларів США, що станом на день подачі позову складає 320956,87 гривень; по рахунку НОМЕР_5 16421,10 грн., по рахунку НОМЕР_15 16421,10 грн., по рахунку НОМЕР_7 - 18870, 77 грн., по рахунку НОМЕР_8- 18870, 77 грн., по рахунку НОМЕР_9 18870,77 грн., а всього -89454,51 грн.(а.с. 42-44).
Виходячи з викладеного, правильним є висновок суду першої інстанції, про те, що між сторонами були укладенні вищезазначені договори. Позивачем були внесенні кошти на депозитні рахунки банку, які були повернуті з порушенням строків, визначених договорами.
Відповідно до частини четвертої статті 1060 ЦК України якщо вкладник не вимагає повернення суми строкового вкладу зі спливом строку, встановленого договором банківського вкладу, або повернення суми вкладу, внесеного на інших умовах повернення, після настання визначених договором обставин договір вважається продовженим на умовах вкладу на вимогу, якщо інше не встановлено договором.
Як вбачається із матеріалів справи, рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 грудня 2015 року набуло чинності 27 січня 2016 року, а було виконане відповідачем лише 21 серпня 2017 року, що не заперечується сторонами та підтверджується довідками ПАТ КБ «Приватбанк» від 30.08.2017 (а.с.15,16).
Як встановлено, вимога ОСОБА_2 про повернення коштів була направлена до ПАТ КБ «Приватбанк» та отримана ним, проте зобовязання щодо повернення коштів своєчасно не було виконане, що підтверджується відповідною заявою позивача від 30.04.2014, доказами її направлення рекомендованим листом, а також вищенаведеним заочним рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23.12.2015 (а.с.11-12,13,1442-44).
Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_2 в частині стягнення пені, суд першої інстанції, виходив з того, що визначаючи розмір пені, який підлягає стягненню, та який відповідав би засадам справедливості, добросовісності та розумності, а також порівнюючи суму нарахованої пені за прострочення виконання з сумою заборгованості по депозитним вкладам, враховуючи, що визначений позивачем розмір пені значно перевищує реальні збитки та явно не відповідає принципам розумності, добросовісності і справедливості, враховуючи обставини укладення сторонами договору в АР Крим, припинення там діяльності відповідача, положення ч. 3 ст. 551 ЦК України, суд зменшив визначений розмір пені за названими договорами, відповідно, до 20000 грн. та 10000 грн.
З такими висновкамисудупершої інстанції погодитися не можна, оскільки вони ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права.
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.
Стаття 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначає: споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (пункт 22); продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець - це суб'єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3).
Відповідно до частини п'ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі, коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.
Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов'язання, не звільняє його від виконання зобов'язання в натурі.
Аналіз наведених норм закону свідчить про те, що вкладник за договором депозиту є споживачем фінансових послуг, а банк їх виконавцем та несе відповідальність за неналежне надання цих послуг, передбачену частиною п'ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме сплату пені у розмірі 3 % вартості послуги за кожний день прострочення.
Згідно із частиною третьою статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пеня є особливим видом відповідальності за неналежне виконання зобов'язання, яка має на меті, окрім відшкодування збитків після вчиненого порушення щодо виконання зобов'язання, додаткову стимулюючу функцію для добросовісного виконання зобов'язання.
Крім того, до моменту вчинення порушення пеня відіграє забезпечувальну функцію, і навпаки, з моменту порушення - являє собою міру відповідальності.
Враховуючи викладене, слід дійти висновку про поширення положень Закону України «Про захист прав споживачів» на спірні правовідносин.
Зазначені правові позиції викладені у постановах Верховного Суду України від 11 травня 2016 року у справі № 6-37цс16 та від 1 червня 2016 року у справі № 2558цс15.
Тому висновок суду першої інстанції, про застосування до спірних правовідносин положень частини п'ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» є вірним. Доводи представника відповідача в цій частині, апеляційний суд не приймає.
Разом з тим, суд вважає обгрунтованими доводи, щодо невірного нарахування пені за вказаним законом, виходячи з суми вкладу, а не з суми відсотків.
Визначаючи пеню в розмірі 3 % вартості послуги з 17 жовтня 2016 року по 20серпня 2017 року (період, за який не виконувалось зобов'язання відповідачем), колегія суддів виходить з наступних розрахунків.
За змістом вищенаведеної частини п'ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» та частини першої статті 1061 ЦК України, якою передбачено виплату банком вкладнику процентів на суму вкладу в розмірі, встановленому договором, вартість послуги за договором банківського вкладу - це розмір процентів, які банк має сплатити за користування коштами вкладника.
Загальна сума вкладів по рахунках НОМЕР_10, НОМЕР_3, НОМЕР_4 - 8 047,56 дол. США., а саме:
- по рахунку НОМЕР_10 сума вкладу - 5500 доларів США, відсоткова ставка 7% річних;
- по рахунку НОМЕР_3 сума вкладу - 1000 доларів США, відсоткова ставка 7% річних;
- по рахунку НОМЕР_4 сума вкладу - 1547 доларів США 56 центів, відсоткова ставка 7% річних;
Період нарахування пені (кількість днів)- 308
Відсоткова ставка - 7% річних
7 % річних - є вартістю послуги за один рік. З цього випливає, що вартість послуги за один день становить (7 : 365 днів) = 0,01917808%.
3% вартості послуги за 308 днів складає - 14,26 дол. США (0,01917808% х 3 % х 8 047,56 дол. США х 308 днів)
Тому , пеня по рахунках НОМЕР_10, НОМЕР_3, НОМЕР_4 за період з 17.10.2016р. по 20.08.2017р. складає - 14.26 дол. США. що станом на 17.10.2017р (день подання позовної заяви) за офіційним курсом встановленим НБУ (26,53грн. за 1 долар США), становить -378.31грн.
Загальна сума вкладів по рахунках НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9- 37 500,00 грн., а саме:
- по рахунку НОМЕР_5 сума вкладу - 6750 гривень, відсоткова ставка 17% річних;
- по рахунку НОМЕР_6 сума вкладу - 6750 гривень, відсоткова ставка 17% річних;
- по рахунку НОМЕР_7 сума вкладу - 8000 гривень, відсоткова ставка 17% річних;
- по рахунку НОМЕР_8 сума вкладу - 8000 гривень, відсоткова ставка 17% річних;
- по рахунку НОМЕР_9 сума вкладу - 8000 гривень, відсоткова ставка 17% річних.
Період нарахування пені (кількість днів)- 308
Відсоткова ставка -17% річних
17 % річних - є вартістю послуги за один рік. З цього випливає, що вартість послуги за один день становить (17 : 365 днів) = 0,04657534%.
3% вартості послуги за 308 днів складає - 161,38 грн.
(0,04657534% х 3 % х 37 500,00 гривень х 308 днів)
Тому, пеня по рахунках НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9, за період з 17.10.2016р. по 20.08.2017р. складає - 161.38 грн.
Таким чином, загальна сума пені за період з 17.10.2016р. по 20.08.2017р. за всіма рахунками складає - 539.69 грн. (378.31 +161,38).
Отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня, встановлена частиною п'ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у загальному розмірі 539.69 грн. (378.31 +161,38).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 61-5543 св18 з врахуванням Ухвали Верховного суду від 31 липня 2018 року по цій же справі про виправлення описки .
Доводи представника позивача про те, що стягнення пені, в розмірі обрахованому виходячи з розміру відсотків не відповідає засадам розумності та справедливості, колегія суддів не приймає, оскільки за договорами , відповідно до яких банку передавались кошти в іноземній валюті, суми стягнуті за рішенням суду виходячи з курсу цієї валюти на дату повернення вкладу та відсотків, а тому відсутні підстави вважати, що додаткове стягнення пені за вищенаведеним принципом не забезпечує відновлення прав позивача.
Стосовно договорів, щодо депозитних рахунків в гривні, то позивач, окрім пені, визначеної законом &quin;Про захист прав споживачів&qule; має право на отримання належних йому за договорами сум з урахуванням індексу інфляції за весь період не повернення вкладу за ст. 625 ЦК України.
Стягнення пені з відповідача в розмірі, обрахованому виходячи з суми вкладу та відсотків, не відповідає вимогам закону &q? ;Про захист прав споживачів&q?та;, який передбачив пеню у відсотках від вартості послуги.
Крім того на думку колегії суддів, стягнення пені в розмірі зазначеному позивачем не буде відповідати засадам розумності та справедливості, оскільки може призвести до порушення прав інших клієнтів банку, в разі його неплатоспроможності, через стягнення судами надмірних сум пені за аналогічними позовами.
Положеннями п. 2 ч. 2 ст. 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на вищевикладене, порушення судом норм матеріального права, не відповідність висновків суду встановленим обставинам справи, рішення районного суду підлягає зміні в частині розміру стягнутої пені.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Підстав для зміни рішення в частині стягнення з банку судового збору апеляційний суд не вбачає, так як судом стягнуто судовий збір за майновими вимогами в мінімальному розмірі. визначеному Законом України &q?уш;Про судовий збір&q?іа;.
За подання апеляційної скарги ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»сплатив 961грн. 50 коп.
Оскільки зменшення суми пені не впливає на обов'язок банку, сплачувати за подачу апеляційної скарги судовий збір в розмірі 150% від суми, яку позивач мав би сплатити при подачі позову, та враховуючи , що законом визначений мінімальний судовий збір за майновими вимогами , менше якого в даній справі всерівно не можна було б сплачувати, колегія суддів не знаходить підстав для покладення обов'язку на позивача відшкодовувати судовий збір за подачу апеляціної скарги відповідачу, оскільки порушення прав позивача встановлено і за результатами апеляційного розгляду, зменшено лише розмір пені, відповідно до наведеного розрахунку.
Сторонами процесу не заявлено до відшкодування інших судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у апеляційному суді.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382-384, 389 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» задовольнити.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 вересня 2018 року змінити.
Стягнути з Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження м.Київ, вул. Грушевського, 1д) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1) за прострочення виконання зобов'язання з повернення валютних вкладів у доларах США, які були розміщені на рахунках НОМЕР_2, НОМЕР_3 та НОМЕР_4 пеню у розмірі 3 % за кожен день прострочення на підставі частини 5 статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» за період з 17.10.2016 по 20.08.2017 в сумі 378 грн. 31 коп..
Стягнути з Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження м.Київ, вул..Грушевського, 1д) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1) за прострочення виконання зобов'язання з повернення вкладів у гривні, які були розміщені на рахунках НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9 пеню у розмірі 3 % за кожен день прострочення на підставі частини 5 статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» за період з 17.10.2016 по 20.08.2017 в сумі 161 грн. 38 коп..
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення, шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.
Повна постанова складена 06 грудня 2018 року.
Головуючий Желепа О.В.
Судді Рубан С.М.
Іванченко М.М.
