Справа № 359/8114/17
№2/359/635/2018
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21вересня 2018 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Муранової-Лесів І.В.,
при секретарі - Степаненко А.О.Долі М.А..,
з участю позивача - ОСОБА_1,
представника позивача - ОСОБА_2,
представника відповідача - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Борисполі Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів та стягнення пені,-
В С Т А Н О В И В :
17.10.2017 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, вимоги якого були уточнено, та відповідно просив суд:
- стягнути з ПАТ КБ «Приватбанк» на його користь, за прострочення виконання зобов’язання з повернення валютних вкладів у доларах США, які були розміщені на рахунках № 26359623099119, № 26359623103027 та № 26359623090646, пеню у розмірі 3% за кожен день прострочення на підставі ч.5 ст.10 ЗУ «Про захист прав споживачів» за період з 17.10.2016 р. по 17.10.2017 р. в обсязі: 89 171,43 долари США, що станом на 14.12.2017 року за курсом встановленим НБУ (26,53 грн. за 1 долар США) становить 2 365 718,03 грн.;
- стягнути з ПАТ КБ «Приватбанк» на його користь, за прострочення виконання зобов’язання з повернення вкладів у гривні, які були розміщені на рахунках № 26307613304781, №26307613291474, № 26302613276535, № 26302613284408, № 26307613304781, № 26302613301110, пеню у розмірі 3 % за кожен день прострочення на підставі ч.5 ст. 10 ЗУ «Про захист прав споживачів» за період з 17.10.2016 по 17.10.2017 р. в обсязі 416 247,83 грн., - а всього 2 781 965,86 грн., а також покласти на відповідача усі судові витрати (а.с.1-6, 122,123).
В обґрунтування заявленого позову позивач вказує, що ним 29.01.2014 р. через «Приват 24» з карткового рахунку №5168 7420 6648 7228 в ПАТ «КБ ПРИВАТБАНК» було відкрито три депозитних рахунку (рахунок №26359623099119 суму 5500 дол. США; рахунок №26359623103027 на суму 1000 дол. США та рахунок 26359623090646 на суму 1547, 56 дол. США), строком 1 місяць із сплатою 7 % річних.
Крім того, 29.01.2014р. через «Приват24» з карткового рахунку№ 5168 7423 1529 6735 в ПАТ «КБ ПРИВАТБАНК» було відкрито два депозитних рахунку (рахунок № 26307613304781 на суму 6 000 грн. та рахунок № 26307613291474 на суму 6 000 грн., строком на 3 місяці із сплатою 17 % річних. 16.03.2014 р. зазначені вище рахунки були поповнені на 750 грн. кожний. Також зазначив, що 30.01.2014 р. через «Приват24» з карткового рахунку № 5168 7572 3710 7265 в ПАТ «КБ ПРИВАТБАНК» було відкрито ще три депозитних рахунку (рахунок № 26302613276535 на суму 8 000 грн.; рахунок №26302613284408 на суму 8 000 грн. та рахунок № 26302613301110 на суму 8 000 грн.), строком на 3 місяці із сплатою 17 % річних. Зазначає, що 15.03.2014 р. виявив, що в інтернет сервісі «Приват24» не відображаються його депозитні рахунки, та неможливо здійснювати будь-які операції по своїх карткових рахунках. Зателефонував до кол-центру Відповідача, де пояснили, що це тимчасові незручності пов'язані із переустановкою програмного забезпечення та запевнили, що усі незручності будуть виправлені до 17.03.2014 р. Поскільки зазначені незручності виправлені не були, 30.05.2014 р. відправив Відповідачу заяву про розблокування рахунків, виплату відсотків по депозитним вкладам та пеню за несвоєчасне повернення депозитів, однак рахунки розблоковані не були. Також зазначає, що станом на 09.05.2014 р. на всіх його рахунках знаходилося всього коштів: 8 143, 51 дол. США та 38 013, 5 грн.
Заочним рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 грудня 2015 року у справі № 359/6045/15-ц, було стягнуто з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» 13 686, 86 доларів США та 89 454, 51 грн. Зазначене рішення набрало законної сили 27 січня 2016 р., але було виконане відповідачем лише 21 серпня 2017 р.
Позивач вважає, що в силу ч.5 ст.10 ЗУ «Про захист прав споживачів» породжується право на стягнення пені у розмірі 3% за кожен день прострочення виконання зобов’язання, оскільки при розгляді справи № 359/6045/15-ц такі вимоги ним не заявлялися.
До заяви про зміну позовних вимог позивачем долучено розрахунок штрафних санкцій у вигляді пені у розмірі 3% за кожен день прострочення на підставі частини п’ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» за період з 17.10.2016 по 17.10.2017 по рахунках № 26359623099119, № 26359623103027 та № 26359623090646 : сума вкладів 8143,51 дол.США /100х3%х365= 89171,43 дол. США (еквівалент у гривні 2365718,03грн. (89171,43 дол.СШАх26.53грн.)); по рахунках № 26307613304781, №26307613291474, № 26302613276535, № 26302613284408, № 26307613304781, № 26302613301110: сума вкладів 38013,50грн./100х3%х365=416247,83грн.
Позивач та його представник ОСОБА_2 у судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити, звертають увагу, що право споживачів на отримання пені у розмірі 3% за кожен день прострочення на підставі частини п’ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» за договорами банківського вкладу підтвердужється практикою Верховного Суду.
У судовому засіданні представник відповідача - ОСОБА_3 заперечувала щодо позову, просила суд застосувати строк позовної давності до заявленої вимоги та відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Підтримала поданий до суду відзив на позовну заяву (а.с.127-131), відповідно до якого зазначила, що умовами договорів не було передбачено нарахування пені за несвоєчасне повернення вкладу. Тим більше банківський вклад не є ні роботою, ні продажем товару. Також звертають увагу суду, що ч.5 ст.10 ЗУ «Про захист прав споживачів» надає право на нарахування пені у розмірі 3% вартості роботи(послуги), а послугою Банку є лише нарахування процентів за депозитом, а не повернення суми вкладу. З цих підстав вважають, що споживач має право на отримання пені від суми процентів, а не від вкладу та процентів разом, тому надані позивачем підрахунки пені вважають хибними та помилковими. Зазначають, що рішення суду від 23.12.2015 року виконувалося через органи державної виконавчої служби, та ПАТ КБ «Приватбанк» виконав його у повному обсязі. Вважають, що у позивача відсутні підстави стягнення пені за період протягом якого органами державної виконавчої служби здійснювалося виконання рішення суду. Крім того, звертають увагу суду на неспівмірність сум із сумою вкладів. Відповідно до рішення суду від 23.12.2015 року стягнуто на користь позивача 13 686,86 доларів США, що станом на день подачі позову складає 320 956 грн.87 коп., та 89454,51 грн., позивач же в свою чергу нараховує 2 365 718,0 грн. та 416 247,83 грн.пені. Тому, посилаючися на правову позицію Верховного Суду України від 03.09.2014 р. у справі № 6-100цс14, вважають, що суд може застосувати ч.3 ст.551 ЦК України, та зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків. Також заявляють про необхідність застосування спеціальної позовної давності до позовних вимог щодо стягнення пені за один рік.
Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали цивільної справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.5 ЦПКУкраїни здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк» укладені наступні договори банківського вкладу, а саме:
- 29.01.2014 через «Приват24» з карткового рахунку №5168742066487228 в ПАТ «КБ ПРИВАТБАНК» було відкрито три депозитних рахунку (рахунок № 26359623099119 суму 5 500 дол. США; рахунок № 26359623103027 на суму 1000 дол. США та рахунок 26359623090646 на суму 1 547, 56 дол. США), строком 1 місяць із сплатою 7 % річних;
- 29.01.2014 через «Приват24» з карткового рахунку № 5168 7423 1529 6735 в ПАТ «КБ ПРИВАТБАНК» було відкрито два депозитних рахунку (рахунок № 26307613304781 на суму 6 000 грн. та рахунок № 26307613291474 на суму 6 000 грн., строком на 3 місяці із сплатою 17 % річних, та які 16.03.2014 р. були поповнені на 750 грн. кожний;
- 30.01.2014 через «Приват24» з карткового рахунку №5168 757237107265 в ПАТ «КБ ПРИВАТБАНК» було відкрито ще три депозитних рахунку (рахунок № 26302613276535 на суму 8 000 грн.; рахунок №26302613284408 на суму 8 000 грн. та рахунок № 26302613301110 на суму 8 000 грн.), строком на 3 місяці із сплатою 17 % річних.
Ці обставини були підтверджені у заочним рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23.12.2015 позов ОСОБА_1 задоволено та стягнуто з ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість по депозитним вкладам, відсоткам та штрафним санкціям, а саме: по рахунку № 26359623099119 – 9 279,20 доларів США, по рахунку № 26359623103027 – 1796,65 доларів США, по рахунку № 26359623090646-2 611,01 доларів США, а всього 13 868,86 доларів США, що станом на день подачі позову складає 320 956,87 гривень; по рахунку № 26307613304781 – 16 421,10 грн., по рахунку № 26307613291474 – 16 421,10 грн., по рахунку № 26302613276535 - 18 870, 77 грн., по рахунку № 26302613284408- 18 870, 77 грн., по рахунку № 26302613301110 – 18 870,77 грн., а всього -89 454,51 грн.(а.с. 42-44).
Підстави звільнення від доказування наведені в статті 82 Цивільного процесуального кодексу України. Так, відповідно до частини 4 вказаної статті, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Як вбачається із матеріалів справи, рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 грудня 2015 року набуло чинності 27 січня 2016 року, а було виконане відповідачем лише 21 серпня 2017 року, що не заперечується сторонами та підтверджується довідками ПАТ КБ «Приватбанк» від 30.08.2017 (а.с.15,16).
Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або з іноземній валюті, які розмішені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.
Частиною 1 ст. 1058 ЦК України визначається: за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Згідно з частиною першою та другою статті 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як встановлено, вимога ОСОБА_1 про повернення коштів була направлена до ПАТ КБ «Приватбанк» та отримана ним, проте зобов’язання щодо повернення коштів своєчасно не було виконане, що підтверджується відповідною заявою позивача від 30.04.2014, доказами її направлення рекомендованим листом, а також вищенаведеним заочним рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23.12.2015 (а.с.11-12,13,1442-44).
Згідно з преамбулою ЗУ «Про захист прав споживачів», цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.
За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором (частина перша статті 1058 ЦК України).
Статтею 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що: споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (пункт 22); продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець - це суб'єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3).
Відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі, коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.
Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов'язання, не звільняє його від виконання зобов'язання в натурі.
Аналіз наведених норм закону свідчить про те, що вкладник за договором депозиту є споживачем фінансових послуг, а банк їх виконавцем та несе відповідальність за неналежне надання цих послуг, передбачену ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме сплату пені у розмірі 3 % вартості послуги за кожний день прострочення.
Відповідна правова позиція Верховного суду України, викладена в постановах від 11.05.2016 р. справа № 6-37цс16 та від 01.06.2016 р. справа № 6-2558цс15, постанові Верховного Суду від 18.07.2018 справа №201/12075/14-ц.
У даному спорі, правовідносини виникли на підставі цивільно-правової угоди, а відтак спірні правовідносини поширюється дія положень ЗУ «Про захист прав споживачів».
При цьому тлумачення статей 549, 625 ЦК України та частини п'ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» свідчить, що пеня та 3 % річних є різними правовими категоріями. Пеня та 3 % річних є подібними за способом обчислення та виражаються в певному відсотковому співвідношенні, проте 3 % річних не є видом забезпечення виконання зобов'язання. Відповідно не виключається одночасне стягнення пені, передбаченої у частині п'ятій статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», та 3 % річних, встановлених у частині другій статті 625 ЦК України.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 607/10080/16ц та постанові Верховного Суду від 18.07.2018 справа №201/12075/14-ц.
Так, відповідно до ч. ст.549ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).
Пеня є особливим видом відповідальності за неналежне виконання зобов’язання, яка має на меті окрім відшкодування збитків після вчиненого порушення щодо виконання зобов'язання, додаткову стимулюючу функцію для добросовісного виконання зобов'язання.
Одночасно, суд враховує положення ч.3ст. 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому суд звертає увагу, що збитками в розумінні ч.2 ст.22 ЦК України є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Даючи оцінку встановленим у судовому засіданні обставинам справи та дослідженим доказам суд звертає увагу, що докази щодо реальних понесених позивачем збитків відсутні.
Суд також враховує, що в постанові Верховного Суду від 18.07.2018 у справі №201/12075/14-ц, у якій предметом розгляду були в тому числі вимоги щодо стягнення пені згідно із Законом України «Про захист прав споживачів» у зв’язку з порушенням обов’язку банку щодо повернення коштів за договором банківського вкладу, відповідачем у якій також виступав ПАТ КБ «Приватбанк», Верховний Суд, направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, зазначив, що для ухвалення нового рішення у справі необхідно провести новий розрахунок сум заборгованості банку перед позивачем, зокрема: суми пені, 3 % річних та суми інфляційних втрат за договором, а також, що суми боргу мають бути обраховані з урахуванням загального розміру невиконаного зобов'язання банку з повернення суми вкладів з урахуванням процентів.
Відповідно до вимог ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Як вбачається зі змісту заяви про уточнення (зміну) позовних вимог та доданого до заяви розрахунку штрафних санкції (а.с.122,123), позивач нараховує пеню на суму простроченого основного простроченого зобов’язання – суми вкладів, стягнутих заочним рішенням Бориспільського міськрайонного суду від 23.12.2015 року (а.с.42-44), яке було залишено в силі ухвалою Апеляційного суду Київської області від 27 січня 2016 року і таким чином набрало законної сили 27 січня 2016 року та фактично виконано відповідачем ПАТ КБ «Приватбанк», виконавцем фінансових послуг, 21.08.2017 року.
Суд звертає увагу, що у даній справі представником відповідача було зроблено заяву про застосування строків спеціальної позовної давності, у зв’язку з чим позивачем було уточнено позовні вимоги та заявлено вимогу про стягнення пені в межах річного строку до звернення з позовом до суду – з 17.10.2016 року по 17.10.2017 (а.с.122,123).
Отже, з урахуванням уточнених позовних вимог строк позовної давності, визначений ч.2 ст.266 ЦК України, відповідно до якої позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), позивачем не порушений.
Проте, суд вважає необґрунтованими та безпідставними нарахуванням позивачем пені за період з 21.08.2017 року (дата повного погашення заборгованості за договорами банківських вкладів у визначеному судом розмірі) по 17.10.2017 (дата звернення з даним позовом до суду), та звертає увагу, що за змістом ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», на яку посилається позивач, пеня сплачується за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення. А з виконанням рішення суду, починаючи з 21.08.2017року таке прострочення відсутнє.
Суд також враховує, що сторонами в судовому засіданні визнано, що умовами укладених договорів банківського вкладу не було визначено іншого розміру неустойки та порядку її нарахування.
Таким чином, розрахунок пені має визначатися в розмірі та порядку, визначеному ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів», приведеному позивачем в долучених до заяви про зміну позовних вимог розрахунках проте за період фактичного прострочення з 17.10.2016 по 20.08.2017 року включно.
Так, з урахуванням офіційного курсу гривні до долару США, встановленого НБУ на дату погашення заборгованості на 21.08.2018 (100 доларів 2549,0401 грн.) сума основного боргу валют НБУ з повернення валютних вкладів у доларах США, які були розміщені на рахунках № 26359623099119, № 26359623103027 та № 26359623090646, на загальну суму 8143 долари США 51 цент становила еквівалент у гривні – 207581 гривні 34 копійки, а отже розрахована у відповідності до вимог закону пеня має становити: 207581,34грн.х3%х 308днів (з 17.10.2016 по 20.08.2017)=1 918 051,58грн.
Розрахована пеня щодо порушення зобов’язання з повернення суми заборгованості по депозитним вкладам по рахункам № 26307613304781, № 26307613291474, № 26302613276535, № 26302613284408, № 26302613301110 на загальну суму 38013 гривень 50 копійок має становити: 38013,50грн.х3%х308днів (з 17.10.2016 по 20.08.2017) = 351 244,74грн.
За змістом п.6 ч.1 ст.3 ЦК України однією із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
Відповідно до вимог ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Визначаючи розмір пені, який підлягає стягненню, та який відповідав би засадам справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи викладене, суд, порівнюючи суму нарахованої пені за прострочення виконання з сумою заборгованості по депозитним вкладам, враховуючи, що визначений позивачем розмір пені значно перевищує реальні збитки та явно не відповідає принципам розумності, добросовісності і справедливості, враховуючи обставини укладення сторонами договору в АР Крим, припинення там діяльності відповідача, положення ч. 3 ст. 551 ЦК України, суд вважає за необхідне зменшити визначений розмір пені за названими договорами, відповідно, до 20000 грн. та 10000 грн.
В зв’язку з чим заявлені позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають частковому задоволенню у визначеному судом розмірі.
Судові витрати по сплаті судового збору в сумі 640 гривень 80 копійок підлягають стягненню з відповідача на користь держави відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору при поданні даного позову.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2,12,13,81,82,89,141,223, 258,259,263-265,266,273, 280 ЦПК України, суд –
В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження м.Київ, вул..Грушевського, 1д) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП 30456254998, зареєстроване місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_1) за прострочення виконання зобов’язання з повернення валютних вкладів у доларах США, які були розміщені на рахунках № 26359623099119, №26359623103027 та №26359623090646 пеню у розмірі 3 % за кожен день прострочення на підставі частини 5 статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» за період з 17.10.2016 по 21.08.2017 із зменшенням її розміру на підставі ч. 3 ст.551 ЦК України в сумі 20000 гривень (двадцять тисяч гривень).
Стягнути з Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження м.Київ, вул..Грушевського, 1д) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП 30456254998, зареєстроване місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_1) за прострочення виконання зобов’язання з повернення вкладів у гривні, які були розміщені на рахунках № 26307613304781, №26307613291474, №26302613276535, №26302613284408, №26302613301110 пеню у розмірі 3 % за кожен день прострочення на підставі частини 5 статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» за період з 17.10.2016 по 21.08.2017 із зменшенням її розміру на підставі ч. 3 ст.551 ЦК України в сумі 10000 гривень (десять тисяч гривень).
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження м.Київ, вул..Грушевського, 1д) судовий збір на користь держави в сумі 640 гривень 80 копійок (шістсот сорок гривень вісімдесят копійок).
Повний текст судового рішення виготовлений 04.10.2018.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга Апеляційному суду Київської області через Бориспільський міськрайонний суд протягом тридцяти днів,який обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя : І. В. Муранова-Лесів
