печерський районний суд міста києва
Справа № 757/33392/16-ц
Категорія 18
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 листопада 2018 року Печерський районний суд міста Києва
у складі: головуючого судді - Писанця В.А.,
при секретарі судових засідань - Ясеновенко К.О.,
за участю: представника відповідача І - ОСОБА_2,
представників відповідача ІІ - ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Насобіної Ганни Олександрівни, ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Переверзева Ганна Олегівна, про визнання довіреності недійсною, -
В С Т А Н О В И В :
Позивач ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до відповідачів, у якому просив визнати недійсною з моменту посвідчення довіреність від 16 лютого 2015 року № 146, посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Насобіною Г.О., мотивуючи позов посилається на її нікчемність з огляду на неможливість вчинення укладення дев'яти договорів дарування нерухомого майна в період з 26 лютого 2015 року по 25 травня 2015 року, адже, у такій довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належать вчинити повіреному, зокрема у ній має бути зазначено місце і дата складання, прізвище, ім'я, по-батькові або повне найменування обдарованого.
Як на підставу своїх вимог позивач посилається на те, що у цивільній справі № 370/1226/15-ц він на правах нового кредитора, у травні 2015 року звернувся до суду, що було передумовою тому, що 17 грудня 2014 року ОСОБА_7 придбав у ОСОБА_10 40 % частки статутного капіталу у ТОВ ТД ОСОБА_1 за 8 000 000 грн. на підставі договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ ТД ОСОБА_1 від 17 грудня 2014 року за № 1491, також, позивач зазначає, що на момент укладення даного договору ОСОБА_7 не мав наміру сплачувати грошові кошти по виконанню даного договору, однак 14 січня 2015 року все одно зареєстрував за собою 40 % частки статутного капіталу даного товариства. 05 травня 2015 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_5 було укладено договір про відступлення прав вимоги за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі, однак, ОСОБА_7 своїх зобов'язань по даному договору не виконав.
Зазначаючи, що відповідач вчиняв всі дії щодо приховання та відчуження з метою ухилення від звернення стягнення на його нерухоме майно по виконанню рішення у справі № 370/1226/15-ц, зокрема і з даною метою було видано довіреність на підставі якої було укладено договори дарування.
Позивач вказуючи на те, що оспорювана довіреність не відповідає формі, змісту та видана в порушення принципів, встановлених ст.ст. 237, 238, 244, 245 ЦК України, що на його думку має наслідком визнання її недійсною.
Ухвалою суду від 26 грудня 2016 року відкрито провадження у вказаній справі та призначено її до судового розгляду.
15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII.
Відповідно до пункту 9 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності даною редакцією Кодексу.
Отже, за згодою сторін розгляд даної справи відбувався за положеннями ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року (зі змінами), одночасно сторонам роз'яснено їх процесуальні права на подачу відповідних заяв по суті справи у встановлені строки.
Встановивши, що позивач подавши до суду заяву про розгляд справи за його відсутності в судове засідання не з'явився, заслухавши пояснення представників відповідачів, які в судовому засіданні посилаючись на те, що оспорювана довіреність відповідає встановленій законодавством формі і не може бути визнаною судом недійсною проти задоволення позову заперечували, а також відповідач ОСОБА_8, яка будучи належним чином повідомленою про дату час та місце розгляду справи в судове засіданні не з'явилась, від якої заяв або клопотань з процесуальних питань не надходило, що в розмінні ч. 3 ст. 131 ЦПК України вважається неявкою без поважних причин, а третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Переверзева Г.О. направивши заяву про розгляд справи за її відсутності в судове засідання не з'явилась,а відтак суд вважає за можливе розглянути справу в порядку загального позовного провадження у відсутність нез'явившихся сторін та третьої особи, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 17 грудня 2014 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_10 було укладено договір купівлі-продажу частки у ТОВ «Торговий дім «Камілла» за № 1491, за яким останній передав ОСОБА_7 40 % частки за 8 000 000,00 грн., а 14 січня 2015 року вчинено реєстраційну дію № 10681060012019860.
05 травня 2015 року між ОСОБА_10 та ФОП ОСОБА_5 було укладено нотаріально посвідчений договір про відступлення права вимоги за договором купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «Торговий дім «Камілла», однак, ОСОБА_7 грошового зобов'язання не виконував і ОСОБА_5 у травня 2015 року звернувся до суду із позовом про стягнення грошових коштів.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 05 вересня 2016 року ц справі № 370/1226/15-ц задоволено позов ФОП ОСОБА_5 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10 про стягнення грошових коштів. Стягнуто з громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_10 на користь ФОП ОСОБА_5 грошові кошти в розмірі 20 000,00 грн., як невиконання зобов'язань за договором поруки. Стягнуто з громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на користь ФОП ОСОБА_5 грошові кошти у розмірі 7 980 000,00 грн як невиконане зобов'язання за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «ТД «Камілла» від 17 грудня 2014 року та договору про відступлення права вимоги за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «ТД «Камілла» від 05 травня 2015 року, зареєстрований в реєстрі № 330. Стягнуто з громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_7 та ОСОБА_8 користь ФОП ОСОБА_5 як відшкодування збитків від інфляції в розмірі 4 192 000,00 грн за час прострочення після спливу 60 календарних днів з моменту вчинення правочину за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «ТД «Камілла» від 17 грудня 2014 року, зареєстрованого в реєстрі за №1491. Стягнуто з громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на користь ФОП ОСОБА_5 3% процентів річних від простроченої суми, що становить 370 189,39 грн за час прострочення після спливу 60 календарних днів з моменту вчинення правочину за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «ТД «Камілла» від 17 грудня 2014 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1491. Стягнуто з ОСОБА_7 та ОСОБА_8, ОСОБА_10 на користь ФОП ОСОБА_5 3 683,23 грн судових витрат. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_7 до ОСОБА_10, ФОП ОСОБА_5 про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги за договором купівлі-продажу частки у статутному фонді товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Каміла», відмовлено. Відмовлено у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_8 до ФОП ОСОБА_5, ОСОБА_10 про визнання договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі недійсним.
Рішення мотивоване тим, що відповідно до укладеного договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «ТД «Камілла» ОСОБА_10 відчужив, а відповідач у справі ОСОБА_7 набув право на 40% статутного капіталу та взявши на себе зобов'язання протягом 60 календарних днів оплатити вартість цієї частки в сумі 8 000 000,00 грн не виконав його, тому суд вважав, що вказані кошти в сумі 7 900 000,00 грн за виключенням 20 000,00 грн як порука ОСОБА_10, повинні бути стягнути з відповідачів ОСОБА_7, ОСОБА_8 на користь позивача ФОП ОСОБА_5, який набув таке право шляхом уступки права вимоги ОСОБА_10 на його користь.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 березня 2017 року, залишено без змін ухвалу апеляційного суду Київської області від 15 листопада 2016 року, якою рішення Макарівського районного суду Київської області від 05 вересня 2016 року скасовано у частині задоволення позовних вимог ФОП ОСОБА_5 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10 про стягнення грошових коштів, та в цій частині провадження у справі закрито. В іншій частині рішення Макарівського районного суду Київської області від 05 вересня 2016 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду України від 31 травня 2017 року ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 березня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 15 листопада 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Рішенням апеляційного суду Київської області від 24 листопада 2017 року, рішення Макарівського районного суду Київської області від 05 вересня 2016 року в частині позовних вимог ФОП ОСОБА_5 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10 про стягнення грошових коштів скасовано і ухвалено в цій частині нове рішення, про стягнення грошових коштів з ОСОБА_7 та ОСОБА_10 на користь ФОП ОСОБА_5, а у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_5 до ОСОБА_8 про стягнення грошових коштів, відмовлено, і в решті рішення Макарівського районного суду Київської області від 05 вересня 2016 року залишено без змін.
Рішення мотивоване тим, що у разі передання подружжям свого майна для здійснення підприємницької діяльності шляхом участі одного з них у створенні господарського товариства це майно належить товариству на праві власності, а подружжя набуває відповідне майнове право, яке реалізується одним із подружжя (засновником) шляхом участі в управлінні товариством, а другий із подружжя набуває право вимоги виплати йому певних сум у разі поділу майна між подружжям. У зв'язку із чим суд апеляційної інстанції визнав передчасним висновок суду першої інстанції про стягнення грошей з ОСОБА_8 на користь ФОП ОСОБА_5
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 квітня 2018 року означені рішення суду першої інстанції та апеляційного суду залишено без змін, а виконання рішення апеляційного суду Київської області від 25 листопада 2017 року поновлено.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 серпня 2018 року, залишено без змін постанову апеляційного суду Київської області від 17 січня 2018 року, якою за заявою ФОП ОСОБА_5 ухвалено додаткове рішення, яким викладено резолютивну частину рішення апеляційного суду Київської області від 24 листопада 2017 року в новій редакції: Стягнуто з громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_10 на користь ФОП ОСОБА_5 грошові кошти у розмірі 20 000 грн. за невиконання зобов'язань за договором поруки. Стягнуто з громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_7 на користь ФОП ОСОБА_5 грошові кошти у розмірі 7 980 000 грн. за невиконання зобов'язань за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Торговий дім «Камілла» від 17 грудня 2014 року №1491 та за договором «Про відступлення права вимоги за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Торговий дім «Камілла» від 05 травня 2015 року №330. Стягнуто з громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_7 на користь ФОП ОСОБА_5 грошові кошти у розмірі 4 192 00 грн. за час прострочення виконання договірних зобов'язань після спливу 60 календарних днів з моменту укладення договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Торговий дім «Камілла» від 17 грудня 2014 року №1491. Стягнуто з громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_7 на користь ФОП ОСОБА_5 грошові кошти у розмірі 370 189 грн. 39 коп., що становить три відсотки річних від простроченої суми за час прострочення виконання договірних зобов'язань після спливу 60 календарних днів з моменту укладення договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Торговий дім «Камілла» від 17 грудня 2014 року № 1491. Стягнуто з громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_7 та з громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_10 на користь ФОП ОСОБА_5 грошові кошти у розмірі по 1 841 грн. 61 коп. судових витрат з кожного».
Позивач зазначає, що відповідач вчиняє всі дії щодо приховання та відчуження з метою ухилення від звернення стягнення на його нерухоме майно по виконанню рішення у даній справі, зокрема і з даною метою 16 лютого 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Насобіною Г.О. було посвідчено від імені ОСОБА_7 довіреність на представлення його інтересів ОСОБА_8, яка зареєстрована в реєстрі нотаріальних дій за № 149, бланк НАМ № 457729,32 (Том 1 а.с. 67-68).
Зазначеною довіреністю ОСОБА_7 уповноважив ОСОБА_8 бути його представником в усіх відповідних органах, установах та підприємствах, незалежно від їх форм власності та підпорядкування, в тому числі в органах міського самоврядування та виконавчої влади, органах БТІ, органах ЖЕД, у будь-яких державних реєстраційних органах та їх відділеннях, перед будь-якими державними реєстраторами, в тому числі в Державній реєстраційній службі, органах нотаріату, та будь-яких організаціях, перед іншими юридичними та фізичними особами, з усіх питань, пов'язаних з користуванням та розпорядженням належним довірителю будь-яким нерухомим майном, що розташоване за будь-якою адресою, в тому числі будь-якими належними йому земельними ділянками, розпоряджатись ним, в тому числі подарувати довіреній за ціну та на умовах на свій розсуд, укладати та підписувати відповідні до цього договори дарування за ціну та на умовах на свій розсуд, укладати та підписувати договори про внесення змін та доповнень до вищевказаних договорів за ціну та на умовах на свій розсуд, розривати договори.
За цією довіреністю представник користується правом подавати та одержувати у будь-яких державних реєстраційних органах та їх відділеннях, перед будь-якими державними реєстраторами, в тому числі в Державній реєстраційній службі, в органах нотаріату, будь-які документи, в тому числі будь-які заяви, картки щодо внесення в реєстр даних про права власності, обтяження (іпотеки) вищевказаного будь-якого нерухомого майна; отримати реєстраційні документи; замовити та одержати будь-які необхідні документи у будь-яких державних реєстраторів для відчуження належного мені вищевказаного нерухомого майна; зареєструвати у будь-яких державних реєстраторів право власності на вищевказане належне йому нерухоме майно та отримати будь-які реєстраційні документи, витяги, довідки.
Позивач вказує на те, що оспорювана довіреність не відповідає формі, змісту та видана в порушення принципів, встановлених ст.ст. 237, 238, 244, 245 ЦК України, що на його думку має наслідком визнання її недійсною.
Встановлено, що на підставі вказаної довіреності, було укладено договори дарування, зокрема: договори дарування земельних ділянок від 15 квітня 2015 року за № 447; від 20 квітня 2015 року за № 465; від 20 квітня 2015 року за № 468; від 15 квітня 2015 року за № 439; від 20 квітня 2015 року за № 466; від 20 квітня 2015 року за 467; від 15 квітня 2015 року за № 443 та договори дарування квартир від 20 травня 2015 року за № 195; від 26 лютого 2015 року за № 246.
В свою чергу, зі змісту довіреності вбачається, що зміст ст.ст. 237-250, 1000-1010 ЦК України щодо поняття довіреності, її форми, строків, припинення представництва за довіреністю, скасування довіреності та відмови представника від вчинення дій, які були визначені довіреністю, позивачу нотаріусом роз'яснено.
Встановлено, що зміст спірної довіреності прочитаний ОСОБА_7, йому зрозумілий і повністю відповідає його волі.
Крім того, згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 237 ЦК України встановлено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 244 ЦК України передбачено, що представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватись за довіреністю.
Відповідно до ч. 3 ст. 244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
Термін «правочин» не виключає вживання терміну - «угода» у значенні домовленості між щонайменше двома сторонами. Перший із них є більш широким і включає в себе терміни «договір», «угода», «домовленість».
Договір та угода є тотожними поняттями, тому дво- і багатосторонні правочини є водночас як договорами, так і угодами, а термін «домовленість» слід розуміти як договір чи угоду, якщо така домовленість досягнута з дотриманням вимог, встановлених для укладення договору.
У договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними, що передбачено ст. 1003 ЦК України.
Відповідно до пунктів 2, 3, 4 глави 6 розділу I Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595, нотаріус зобов'язаний встановити дійсні наміри кожної із сторін до вчинення правочину, який він посвідчує, а також відсутність у сторін заперечень щодо кожної з умов правочину. Установлення дійсних намірів кожного з учасників правочину здійснюється шляхом встановлення нотаріусом однакового розуміння сторонами значення, умов правочину та його правових наслідків для кожної із сторін. Установлення дійсних намірів однієї із сторін правочину може бути здійснено нотаріусом за відсутності іншої сторони. Правочин посвідчується нотаріусом, якщо кожна із сторін однаково розуміє значення, умови правочину та його правові наслідки, про що свідчать особисті підписи сторін на правочині.
Згідно ч. 1 ст. 249 ЦК України особа, яка видала довіреність, за винятком безвідкличної довіреності, може в будь-який час скасувати довіреність або передоручення. Відмова від цього права є нікчемною.
Судом встановлено, що цим правом ОСОБА_7 не скористався, спірні довіреності останнім не відкликались та не скасовувались.
Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.
Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
В ході розгляду справи стороною позивача не надано достатніх доказів наявності обставин використання довіреностей відповідачем ОСОБА_8 на здійснення будь-яких угод, без згоди особи, яка видала довіреність та в супереч інтересам цієї особи, тобто ОСОБА_7
Також суд не вбачає будь-яких порушень при видачі довіреності, а також будь-яких зловживань в ході здійснення представництва інтересів ОСОБА_7
Судом не встановлено наявності підстав вважати вищенаведений правочин нікчемним та таким, що був спрямований на порушення прав позивача, який не є стороною у даному правовідношенні.
У відповідності до ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Згідно ч. 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
В ході розгляду справи не встановлено тих підстав, що передбачені законом, для визнання довіреності недійсною, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що спірні договори купівлі-продажу, як похідні вимоги від визнання довіреності не їх укладення недійсною, що видані від імені ОСОБА_7 на ім'я ОСОБА_8, відповідають вимогам ст. 203 ЦК України, зокрема: волевиявлення учасника правочину відповідало її внутрішній волі, правочин вчинений у формі, встановленій законом, спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, його зміст не суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, видана ОСОБА_7 при повному усвідомленні значення своїх дій, розумінні всіх обставин, які мають істотне значення, а встановлення інших обставин в порядку доказування, шляхом заявлення відповідних клопотань сторонами перед судом не ставилось. Будь-яких достатніх доказів щодо ухиляння відповідача від виконання рішення суду по стягненню з нього боргу за невиконання грошових зобов'язань, що мало б наслідком звернення стягнення на його нерухоме майно, що могли б бути предметом розгляду, суду не представлено.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх позовних вимог, а тому у задоволенні позовну щодо визнання довіреності недійсною слід відмовити.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
У відповідності до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 6 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання недійсною довіреності, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, адже є не доведеним існування обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочину, а відтак і не знаходить підстав для задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 202, 203, 207, 215, 229, 237, 245 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В :
Відмовити ОСОБА_5 у задоволенні позову до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Насобіної Ганни Олександрівни, ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Переверзева Ганна Олегівна, про визнання довіреності недійсною.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до апеляційного суду міста Києва протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 10 грудня 2018 року.
Суддя В. А. Писанець
