П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 822/163/18
Головуючий у 1-й інстанції: Блонський В'ячеслав Костянтинович
Суддя-доповідач: Іваненко Т.В.
15 листопада 2018 року
м . Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Іваненко Т.В.
суддів: Франовської К.С. Кузьменко Л.В. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Бондаренко С.А.,
представників сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Хмельницькій області, особа, що приєдналася до апеляційної скарги Державна фіскальна служба України на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 липня 2018 року (місце ухвалення рішення - м. Хмельницький, повний текст рішення виготовлено 26.07.2018) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В :
В січні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Хмельницькій області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення ДФС України про нарахування йому одноразової грошової допомоги на підставі Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 №707;
- зобов'язати Головне управління ДФС у Хмельницькій області надіслати до Державної фіскальної служби України висновок про призначення одноразової грошової допомоги в разі інвалідності працівнику податкової міліції ОСОБА_2, відповідно до статті 23 Закону України "Про міліцію" від 20.12.1990 №565-XII, виходячи із 200-кратного розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб та зобов'язати ДФС України затвердити вказаний висновок;
- зобов'язати ДФС України нарахувати та виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу в розмірі 173421,60 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначав, що у зв'язку з встановленням інвалідності, ним відповідно до ст. 356 Податкового кодексу України 02.12.2010 року № 2755-VI та статті 23 Закону України "Про міліцію" від 20.12.1990 року № 565-XII, 13.08.2015 подано заяву (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги до Головного управління ДФС України у Хмельницькій області.
18.05.2016 року позивачу була нарахована одноразова грошова допомога в розмірі 70178,40 грн. відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 №707 (далі - Порядок №707).
Позивач вважає, що положення Порядку №707 не відповідають нормам Закону України "Про міліцію" від 20.12.1990 року №565-ХII (із змінами та доповненнями, які були внесені в частину 6 статті 23 в редакції закону від 13.02.2015), які діяли на момент подання позивачем заяви (рапорту) про виплату грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 липня 2018 року позов ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, 29001) до Головного управління ДФС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29000, код ЄДРПОУ 39492190), Державної фіскальної служби України (Львівська площа, 8, м. Київ 53, 04053, код ЄДРПОУ 39292197) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, - задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Державної фіскальної служби України про затвердження висновку про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 від 13.08.2015.
Зобов'язано Головне управління ДФС у Хмельницькій області надіслати до Державної фіскальної служби України висновок про призначення одноразової грошової допомоги в разі інвалідності працівника податкової міліції ОСОБА_2, виходячи із 200-кратного розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, Головне управління ДФС у Хмельницькій області подало апеляційну скаргу, в яких посилаються на помилкове застосування судом першої інстанції при вирішенні справи вимог законодавства, внаслідок чого просять рішення суду скасувати в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове про відмову у задоволенні позову повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що у відповідності до вимог Постанови КМ України №707, на підставі заяви ОСОБА_2, Головним управлінням ДФС у Хмельницькій області 13.08.2015 року було підготовлено та направлено до ДФС України разом з документами висновок щодо проведення грошової допомоги у разі настання інвалідності ОСОБА_2 Суд першої інстанції на думка скаржника не врахував, що позивач перебував на службі в податковій міліції ДПА у Хмельницькій області з липня 1997 року по 31.01.2005 року, а групу інвалідності отримав вперше через 10 років після звільнення.
Представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги, просив задовольнити апеляційну скаргу та скасувати рішення суду першої інстанції.
Представники позивача в судовому засіданні заперечили стосовно задоволення апеляційної скарги і просять рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Представником Державної фіскальної служби України до суду апеляційної інстанції подано заяву про приєднання до апеляційної скарги Головного управління ДФС в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 липня 2018 року по справі №822/163/18. Доводи наведені в апеляційній скарзі підтримує в повному обсязі та вважає їх обґрунтованими.
Положеннями статті 302 КАС України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, у будь-який час до початку апеляційного розгляду мають право приєднатися до апеляційної скарги, підтримавши її вимоги.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, представника особи, що приєдналася до апеляційної скарги, розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що позивач проходив службу в податковій міліції ДПА у Хмельницькій області та наказом ДПА в Хмельницькій області №33-о від 28.01.2005 та наказу ДПА України №109-о від 28.01.2005, був звільнений з органів податкової міліції за ст. 64 п. "Б" (через хворобу).
Згідно з довідкою Хмельницької обласної МСЕК серії АВ №0540923 від 01.07.2015 - за результатами первинного огляду позивачу встановлено ІІ групу інвалідності до 01.06.2018 року, внаслідок захворювання, що пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
Відповідно до статті 356 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, статті 23 Закону України "Про міліцію" від 20.12.1990 №565-XII, 13.08.2015 позивачем подано до Головного управління ДФС України у Хмельницькій області заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності.
При цьому, 18.05.2016 позивачу нарахована одноразова грошова допомога в розмірі 70178,40 грн. відповідно до Порядку №707 від 12 травня 2007 р. "Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції."
Однак, вважаючи, що йому неправомірно нарахована одноразова грошова допомога в такому розмірі, позивач звернувся з листом до Головного управління ДФС України в Хмельницькій області з проханням здійснити перерахунок вказаної допомоги відповідно до вимог статті 23 Закону України "Про міліцію" від 20.12.1990 №556-ХІІ в редакції закону від 29.04.2015, відповідно до якої одноразова грошова допомога має виплачуватись в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, у разі встановлення інвалідності ІІ групи.
Листом від 04.01.2018 №324/10/22-01-04-73 Головне управління ДФС у Хмельницькій області відмовило позивачу у нарахуванні недоплаченої суми грошової допомоги.
У листі зазначається, що відповідно до вимог Порядку №707, Головним управлінням ДФС у Хмельницькій області було підготовлено та направлено до ДФС України висновок щодо проведення виплати грошової допомоги у разі настання інвалідності, який був затверджений першим заступником ДФС України та згідно якого позивачу призначена допомога у сумі 70178,40 грн.
Не погоджуючись з вказаними діями позивач звернувся до суду з зазначеним позовом.
Суд першої інстанції задовольняючи позов частково виходив з того, що відповідачі повинні були застосувати чинний на момент встановлення інвалідності, звернення позивача і прийняття оскаржуваного висновку Закон України "Про міліцію" №565-XII (як правовий акт, який має вищу юридичну силу) та призначити позивачу одноразову грошову допомогу в розмірі 200 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності ІI групи.
Перевіривши матеріали справи, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 356 Податкового кодексу України держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20-23 Закону України "Про міліцію" та Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист".
Згідно положень ст.23 Закону України від 13 лютого 2015 року № 208-VIII (набрав чинності з 12 березня 2015 року); далі - Закон № 208-VIII) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності, йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
Закон України "Про міліцію" втратив чинність 07 листопада 2015 року у зв'язку з набранням чинності Законом України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року. При цьому у пункті 15 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, що за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.
Право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".
Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що за позивачем, якому встановлено інвалідність, у зв'язку із захворюванням, яке пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 23 Закону України "Про міліцію".
На виконання положень статті 23 Закону № 565-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 21 жовтня 2015 року № 850 затвердив згаданий Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.
За змістом пункту 2 Порядку № 850 у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності днем виникнення права на отримання грошової допомоги є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
Порядок № 850 набрав чинності 31 жовтня 2015 року. До цього часу діяв Порядок № 707, посилання на який є у зазначеному пункті урядової постанови від 21 жовтня 2015 року № 850.
Згідно з пунктом 1 Порядку №707 одноразова грошова допомога (далі - грошова допомога) виплачується у разі: установлення інвалідності, яка настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ, органах державної податкової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення такого строку внаслідок захворювання або нещасного випадку, що сталися: під час виконання службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю, у розмірі: п'ятирічного грошового забезпечення - інвалідам I групи; чотирирічного грошового забезпечення - інвалідам II групи; трирічного грошового забезпечення - інвалідам III групи; у період проходження служби, - у відсотках відповідного розміру грошового забезпечення згідно із ступенем втрати працездатності, який визначається медико-соціальною експертною комісією.
У тому ж пункті передбачено, що у разі виникнення у працівника міліції, податкової міліції або членів його сім'ї права на отримання грошової допомоги в розмірі, більшому за раніше виплачену суму, виплата проводиться за вирахуванням такої суми.
Отож , у період з 12 березня 2015 року (дата набрання чинності Закону № 280-VIII) до 31 жовтня 2015 року (дата набрання чинності Порядку № 850) механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 23 Закону № 565-ХІІ визначав Порядок № 707.
Інвалідність ІІ групи позивачу встановлено 01 липня 2015 року, тобто після набрання чинності Законом № 280-VIII, про призначення одноразової грошової допомоги він звернувся 13 серпня 2015 року.
Водночас колегія суддів звертає увагу на те, що стаття 23 Закону № 565-XII та Порядок № 707 по-різному врегульовували питання щодо розміру виплати одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності.
У зв'язку з цим суд зазначає, що оскільки право на отримання допомоги у зв'язку з встановленням групи інвалідності позивач отримав після набрання чинності Законом № 208-VIII, розмір такої допомоги йому повинен розраховуватися у відповідності зі статтею 23 Закону № 565-XII (в редакції, чинній з 12 березня 2015 року) як нормативно-правового акта, який має вищу юридичну силу.
Отже , відповідачем безпідставно було призначено позивачу одноразову грошову допомогу у меншому розмірі, ніж встановлено законом.
Вказана правова позиція узгоджена з практикою Верховного суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 817/396/16.
Тож , колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що внаслідок помилкового застосування норм законодавства, відповідачами порушено право позивача на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі, визначеному Законом №565-XII, тому рішення Державної фіскальної служби України про затвердження висновку про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 від 13.08.2015, яким позивачу призначена одноразова грошова допомога з врахуванням відсотку втрати працездатності - в сумі 70178,40 грн. є протиправним та необґрунтованим.
Тому , враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для її скасування не вбачається.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Хмельницькій області, особа, що приєдналася до апеляційної скарги Державна фіскальна служба України залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 липня 2018 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 20 листопада 2018 року.
Головуючий
Іваненко Т.В.
Судді
Франовська К.С. Кузьменко Л.В.
