П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 822/163/18
Головуючий у 1-й інстанції: Блонський В.К.
Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.
27 березня 2018 року
м . Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Ватаманюка Р.В.
суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Сторчака В. Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 січня 2018 року (прийняту у м. Хмельницький) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби України у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В :
Позивач 16.01.2018 звернувся із адміністративним позовом до Хмельницького окружного адміністративного суду в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення ДФС України про нарахування ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги на підставі Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 12.05.2007 №707;
- зобов'язати Головне управління ДФС України у Хмельницькій області надіслати висновок про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 відповідно до ст. 23 Закону України "Про міліцію", виходячи із 200-кратного розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб та зобов'язати ДФС України затвердити висновок;
- зобов'язати ДФС України нарахувати 173421,60 грн. одноразової грошової допомоги на користь ОСОБА_2 та зобов'язати Головне управління ДФС у Хмельницькій області виплатити одноразову грошову допомогу у сумі 173421,60 грн. на користь ОСОБА_2
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 17.01.2018 адміністративний позов залишено без руху та надано строк 10 днів з дня вручення ухвали суду для усунення недоліків, а саме зазначення підстав для поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.01.2018 позовну заяву ОСОБА_2 повернуто позивачу на підставі п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України.
Приймаючи рішення про повернення позивачу адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги ухвали суду про залишення позову без руху не виконані, позивачем не наведено належних підстав для поновлення процесуального строку для звернення до адміністративного суду.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким повернути справу до суду І інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що судом першої інстанції безпідставно не враховано, те що строк звернення до суду за захистом порушеного права обчислюється з моменту, коли позивач отримав лист Головного управління ДФС України в Хмельницькій області з відмовою про нарахування недоплаченої суми одноразової грошової допомоги від 04.01.2018.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу вказавши, що строк звернення до суду не можна рахувати з моменту коли позивач отримав лист ГУ ДФС України у Хмельницькій області від 04.01.2018, оскільки про нараховану суму одноразової грошової допомоги згідно оспорюваного висновку позивачу було відомо ще 23.09.2015.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлені та неоспорені сторонами такі обставини.
Позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України про нарахування ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги на підставі Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 №707.
18.05.2016 позивачу була нарахована одноразова грошова допомога у розмірі 70178,40 грн. відповідно до умов Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 №707.
У зв'язку з виявленням недоліків в позовній заяві позивачу надано термін для їх усунення, та зобов'язано їх усунути протягом 10 днів з дня вручення копії ухвали суду від 17.01.2018 про залишення позовної заяви без руху.
19.01.2018 на виконання зазначеної ухвали суду, представником позивача надано заяву про поновлення строку звернення до суду за захистом своїх прав по справі № 822/163/18, де зазначається, що рішення Державної фіскальної служби України про нарахування одноразової грошової допомоги ОСОБА_2, а саме затвердженого висновку, позивач не отримував, хоча неодноразово звертався до працівників ГУ ДФС у Хмельницькій області з вимогою надати можливість ознайомитись із цим рішенням.
При цьому, вказує, що про порушення своїх прав позивач дізнався після того, як ознайомився із судовими справами колишніх працівників ГУ ДФС у Хмельницькій області, а саме № 822/3125/17, № 822/911/17.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що враховуючи значний пропуск позивачем строку звернення до суду без поважних причин, та беручи до уваги те, що позивачем не надано доказів поважності причин пропуску даного строку, суд дійшов висновку про повернення позовної заяви відповідно до вимог частини 2 статті 123 КАС України.
Апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції за такими доводами.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з ч. 2 ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 1 ст. 123 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Дотримання строку звернення з адміністративним позовом до суду є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах.
Оцінюючи обставини, що перешкоджали здійсненню процесуального права на звернення до суду, на які заявник посилається як на поважні, суд мав виходити з оцінки та аналізу всіх наведених у заяві доводів і з того, чи мав заявник за таких обставин можливість своєчасно реалізувати право на звернення до суду.
В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду позивач зазначив, що 18.05.2016 позивачу була нарахована одноразова грошова допомога.
Так як документів про порядок нарахування одноразової грошової допомоги позивач не отримував, тому і не міг знати яким саме чином здійснювалось нарахування грошової допомоги, і в якому розмірі.
Однак, коли позивач ознайомився зі справами колишніх працівників ГУ ДФС у Хмельницькій області, а саме: справа №822/3125/17, справа №822/911/17, то впевнився, що нарахування одноразової грошової допомоги, яке було здійснене ГУ ДФС у Хмельницькій області та ДФС України є протиправним та таким, що порушує його права і не відповідає нормам Закону України "Про міліцію".
У зв'язку з цим, позивач звернувся з листом до ГУ ДФС у Хмельницькій області з проханням здійснити перерахунок вказаної допомоги відповідно до вимог ст. 23 Закону України "Про міліцію" в редакції від 29.04.2015 відповідно до якого одноразова грошова допомога має виплачуватись в розмірі 200 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб - у разі встановлення інвалідності ІІ групи, проте 04.01.2018 листом ГУ ДФС у Хмельницькій області №324/10/22-01-04-73 позивачу відмовлено у нарахуванні недоплаченої суми грошової допомоги.
Апеляційний суд зазначає, що судом першої інстанції не встановлено коли позивач дізнався про порушення свого права: чи отримував позивач висновок про затвердження йому допомоги чи інший документ про порядок нарахування йому одноразової грошової допомоги.
Таким чином, суд першої інстанції, не встановив обставини вказані вище, прийшов до передчасного висновку про пропущення позивачем строку звернення до суду з відповідними позовними вимогами, не надав належну оцінку поважності причин такого пропуску.
При цьому, матеріали справи не містять відомостей про те, що позивач отримував документ про порядок нарахування йому одноразової грошової допомоги за яким звертався до ГУ ДФС у Хмельницькій області, а тому немає підстав вважати, що позивач міг знати яким саме чином здійснювалось нарахування йому одноразової грошової допомоги та в якому розмірі.
Таким чином, строк для звернення до адміністративного суду в даному випадку обчислюється з моменту коли позивач мав повну, реальну та об'єктивну можливість звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку щодо пропуску позивачем строку на звернення з позовною заявою та наявності підстав для повернення позовної заяви.
При цьому, апеляційний суд вказує і на правову позицію Європейського суду з прав людини, який в своїх рішеннях неодноразово зазначав що строк звернення до суду закріплений в нормах національного законодавства не є абсолютним.
Так, з Рішення Європейського Суду з прав людини по справі "Іліан проти Туреччини" слідує, що правило встановлення обмежень до суду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду, повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.
У справі Delcourt v. Belgium Європейський Суд з прав людини зазначив, що "у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення".
Водночас у справі Bellet v. France Суд зазначив, що "стаття 6 §1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
Відтак, правило про пропуск строку звернення до суду не має абсолютного характеру і не повинно застосовуватися автоматично, застосування правила пропуску строку звернення до суду залежить від обставин справи. Під цим слід розуміти вагомість права, про захист якого особа звернулася до суду.
Таким чином, оцінивши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що підстави повернення позовної заяви передбачені п. 9 ч. 4 ст.169 КАС України, відсутні.
Відповідно до п. 1, 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права чи порушенням норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 січня 2018 року - скасувати.
Справу направити до Хмельницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає відповідно до ст 325, 328 КАС України.
Головуючий
Ватаманюк Р.В.
Судді
Мельник-Томенко Ж. М. Сторчак В. Ю.
