Справа № 344/13688/18
Провадження № 22-ц/4808/171/18
Категорія 59
Головуючий у 1 інстанції Татарінова О. А.
Суддя-доповідач Максюта
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 листопада 2018 року м. Івано-Франківськ
Івано -Франківський апеляційний суд в складі:
Головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О.,
суддів: Василишин Л.В., Матківського Р.Й.,
секретаря Бойчука Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медгал Україна» про стягнення вартості частки майна у статутному капіталі товариства, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського міського суду про відмову у відкритті провадження, постановлену суддею Татаріновою О.А. 06 вересня 2018 року в м. Івано-Франківськ,
в с т а н о в и в :
Згідно абзацу третього пункту 3 розділу XII Прикінцеві та Перехідні положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та пункту 8 розділу XIII Перехідних положень Цивільного процесуального Кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжували здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.
Відповідно до ч.6 статті 147 закону України «Про судоустрій і статус суддів» у частині виконання рішень про утворення судів та п.3 ч.1 ст. 31 ЦПК України справу за єдиним унікальним номером 344/13688/18 передано для розгляду до Івано-Франківського апеляційного суду у зв'язку з ліквідацією Апеляційного суду Івано-Франківської області.
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медгал Україна» про стягнення вартості частки майна у статутному капіталі товариства, в обґрунтування якого зазначив, що за договором дарування від 13.04.2017 року, укладеним між ним та учасником товариства ОСОБА_2, останній безоплатно передав йому у власність частку в статутному капіталі ТОВ «Медгал Україна», що становить 10%. ОСОБА_2 14 квітня 2017 року вийшов із складу засновників товариства.
З 26.04.2010 року по 15.01.2018 року (на момент передачі частки) він працював директором ТОВ «Медгал Україна». 15 лютого 2018 року звернувся із нотаріально посвідченою заявою до ТОВ «Медгал Україна» та його учасників про відмову від участі в товаристві та просив здійснити виплату частки у майні товариства у відповідності до вимог чинного законодавства з врахуванням звіту про оцінку майна. Згодом він неодноразово звертався із заявами аналогічного змісту, проте збори учасників товариства з даного питання проведені не були. Вважає такі дії незаконними, оскільки порушують положення статей 55 Закону України «Про господарські товариства» та 148 ЦК України. Просив стягнути з ТОВ «Медгал Україна» на його користь вартість належної йому частки майна у статутному капіталі товариства, яка складає 188 988 грн. (а.с.1-2)
Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 06 вересня 2018 року відмовлено у відкритті провадження на підставі п.1 ч.1 ст. 186 ЦПК України. (а.с.64)
Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій посилається на порушення судом норм процесуального права.
Апелянт зазначає, що господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства. Оскільки на момент подання позову він не являвся учасником товариства і заявлені ним позовні вимоги не стосуються створення, діяльності, управління та припинення товариства, тому позов підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства. Аналогічна правова позиція висвітлена у рішенні судової палати у цивільних справах Верховного Суду України при розгляді справи №6-381цс17.
Просив ухвалу суду скасувати, справу направити на новий судовий розгляд. (а.с.68-69)
Правом на подання відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористався, що відповідно до ч.2 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
У судове засідання апелянт ОСОБА_1 не з'явився, про причини неявки не повідомив, хоча про день місце та час розгляду справи повідомлений належним чином.
Представником апелянта ОСОБА_4 та представником ТОВ «Медгал Україна» подані клопотання про розгляд справи без їх участі.
Приймаючи до уваги, що неявка осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає апеляційному розгляду справи, апеляційним судом виконаний обов'язок щодо повідомлення осіб, які беруть участь у справі, про день, місце та час судового засідання, тому колегія суддів розглянула справу за їх відсутності.
Вислухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши, відповідно до ст.367 ЦПК України, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга є обґрунтованою, виходячи з таких підстав.
Відмовляючи у відкритті провадження, суд виходив з положень п.1 ч.1 ст.186, ст.19 ЦПК, 2,3, 167 ГК України,ст.ст.4,20 ГПК України, встановивши наявність корпоративних відносин між сторонами, оскільки позивачем заявлено вимоги про стягнення вартості частки майна, належної йому у статутному капіталі товариства, що стосується корпоративних прав, дійшов висновку про те, що за предметом, характером правовідносин та суб'єктним складом даний спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
З таким висновком не погоджується апеляційний суд, виходячи з таких підстав.
Частина 1 ст.4 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до положень статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 Господарського процесуального кодексу, за змістом пунктів 3, 4, 15 частини першої якої господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах; й інші справи у спорах між суб'єктами господарювання.
Згідно статті 167 Господарського кодексу України зміст корпоративних прав та корпоративних відносин полягає у правах особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом. Законом можуть бути встановлені обмеження певним особам щодо володіння корпоративними правами та/або їх здійснення.
Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.
За змістом частини п»ятої статті 63 Господарського Кодексу України корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб.
Відповідно до статті 1, 3 Закону України «Про господарські товариства» господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.
Господарськими товариствами цим Законом визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку, до яких належать, зокрема товариства з обмеженою відповідальністю.
Засновниками та учасниками товариства можуть бути підприємства, установи, організації, а також громадяни, крім випадків, передбачених законодавчими актами України.
Права учасників товариства передбачені статтею 10 зазначеного Закону, до яких зокрема відносяться право участі в управлінні товариством в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом; право на участь у розподілі прибутку та одержанні його частки; право виходу в установленому порядку з товариства; право на здійснення відчуження частки у статутному капіталі тощо.
Обов'язки учасників товариства визначені положеннями статті 11 цього Закону і полягають у додержанні установчих документів товариства і виконанні рішення загальних зборів та інших органів управління товариства; виконанні своїх зобов'язань перед товариством, в тому числі і пов'язані з майновою участю, а також внесенні вкладів
у розмірі, порядку та засобами, передбаченими установчими документами.
Поняття товариства з обмеженою відповідальністю визначене у положеннях частини 3 статті 80 Господарського Кодексу України та статті 50 Закону України «Про господарські товариства».
Товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.
Законом допускається відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам, тобто не учасникам товариства (частина 2 статті 53 Закону України «Про господарські товариства»).
У частині третій статті 52 Закону України «Про господарські товариства» визначено, що Зміни до статуту, пов'язані із зміною розміру статутного капіталу та/або із зміною складу учасників, підлягають державній реєстрації в установленому законом порядку.
Аналогічні положення містяться і в частині 4 статті 83 Господарського Кодексу України.
У статті 55 Закону України «Про господарські товариства» передбачене переважне право вступу до товариства з обмеженою відповідальністю правонаступника (спадкоємця) при реорганізації юридичної особи, учасника товариства, або у зв'язку із смертю громадянина, учасника товариства. А при відмові правонаступника (спадкоємця) від вступу до товариства з обмеженою відповідальністю або відмові товариства у прийнятті до нього правонаступника (спадкоємця) йому видається у грошовій або натуральній формі частка у майні, яка належала реорганізованій або ліквідованій юридичній особі (спадкодавцю).
При тому Вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників, до виключної компетенції яких належить вирішення питання про внесення змін до статуту товариства, у тому числі зміну розміру його статутного капіталу(статті 58 та 59 та 41 Закону України «Про господарські товариства»).
Слід мати на увазі, що директор у товаристві з обмеженою відповідальністю діє як його виконавчий орган і може не бути учасником товариства., але може брати участь у зборах учасників з правом дорадчого голосу (стаття 62 Закону України «Про господарські товариства», статя 65 Господарського Кодексу України).
Повноваження директора товариства, як виконавчого органу передбачені у п. 7.13 Статуту ТОВ «Медгал Україна» (а.с.7-12)
У постанові Пленуму Вищого господарського суду України 24.10.2011 N 10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» пунктом 3.1. роз»яснено, що господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Справи, що виникають з корпоративних відносин, - це справи зі спорів між юридичними особами та їх учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасниками, які вибули, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи. (пункт 3.2.Постанови)
Отже, правильне визначення юрисдикційності цього спору залежить від установлення наявності або відсутності корпоративних відносин між сторонами в цій справі.
Встановлено, що відповідно до статуту Товариство з обмеженою відповідальністю «Медгал Україна» є суб'єктом господарювання, що діє на принципах самоокупності (п.1.1).
Відповідно до п.1.4 Статуту учасниками товариства є:ОСОБА_5., ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_2 Ці особи також включені в перелік засновників (учасників) юридичної особи, що про що свідчить витяг з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, сформованого на момент розгляду даної справи.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач не включений до учасників товариства, а його заяви свідчать про те, що він відмовився від участі (вступу) у склад учасників товариства (а.с.56-57).
В пункті 1.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25 лютого 2016 року №4 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» роз»яснено, що до корпоративних спорів не належать та вирішуються загальними або господарськими судами залежно від суб'єктного складу сторін, зокрема, спори, пов'язані з розподілом майна подружжя, вступом до юридичних осіб спадкоємців, правонаступників, осіб, яким було відчужено частку в статутному капіталі господарських товариств.
Право власності на частку в статутному капіталі ТОВ або ТДВ у третьої особи виникає з моменту укладення договору, якщо інше не встановлено домовленістю сторін (стаття 363 ЦК України). Набуття права власності на частку в статутному капіталі надає третій особі право на вступ до ТОВ. Право участі у ТОВ або ТДВ є особистим немайновим правом, а отже, автоматичного набуття статусу учасника товариства у зв'язку з набуттям третьою особою права власності на частку в статутному капіталі не відбувається. Право безпосередньої участі у ТОВ або ТДВ третя особа набуває тільки з моменту вступу до товариства, що має бути підтверджено відповідним рішенням загальних зборів учасників товариства. Закон не пов'язує момент виникнення права участі у ТОВ або ТДВ з моментом державної реєстрації відповідних змін у складі учасників ТОВ або ТДВ. Водночас згідно з положеннями статті 89 ЦК України відомості про зміни у складі учасників ТОВ або ТДВ підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру. (Пункт 2.6 зазначеної Постанови)
Аналізуючи положення чинного законодавства, викладені у зазначених нормах, слід дійти висновку, що участь особи у товаристві з обмеженою відповідальностю, яка має право на частку у статутному капіталі, залежить виключно від її волевиявлення щодо такої участі.
Отже, отримуючи у власність частку в статутному капіталі особа не набуває права безумовної участі у товаристві.
Із матеріалів у справі не вбачається спору між юридичною особою та позивачем, як її учасником, в тому числі учасником, який вибув, тобто володіє чи володів корпоративними правами, оскільки позивач не є та не був учасником ТОВ «Медгал Україна» відповідно до Статуту юридичної особи та наступних реєстраційних дій щодо змін.
Однак, слід перевірити чи позивач здійснював права та виконував обов»язки учасника господарського товариства, зокрема чи приймав участь у розподілі прибутку та одержанні його частки, що відноситься до складу корпоративних прав.
Таким чином, суд дійшов передчасного та помилкового висновку про те, що спір належить до корпоративних та підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм процесуального права, ухвала суду першої інстанції відповідно до ст. 379 ЦПК України підлягає скасуванню з підстав порушення норм процесуального права з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст. 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Івано-Франківського міського суду від 06 червня 2018 року про відмову у відкритті провадження у справі скасувати і направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 16 листопада 2018 року.
Головуючий: І.О. Максюта
Судді: Л.В.Василишин
Р.Й. Матківський
