ПОСТАНОВА

Іменем України

09 листопада 2018 року

Київ

справа №747/1151/16-а

адміністративне провадження №К/9901/20685/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 747/1151/16-а

за позовом ОСОБА_2

до Бахмацького об'єднаного управління Пенсійного фонду України

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії

за касаційною скаргою ОСОБА_2

на постанову Срібнянського районного суду Чернігівської області від 12 січня 2017 року (у складі судді Цигури Н.А.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2017 року (у складі колегії суддів Беспалова О. О., Сорочка Є. О., Губської О. А.),

В С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2016 року ОСОБА_2 (далі - позивач або ОСОБА_2) звернувся до суду з позовом до Бахмацького об'єднаного управління Пенсійного фонду України (далі - відповідач або Управління), в якому просив:

визнати незаконними дії щодо відмови в здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01 вересня 2015 року по 08 червня 2016 року;

зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернігівській області за № 03-36/987 від 04 липня 2016 року з 01 вересня 2015 року по 01 травня 2016 року та № 03-36/988 від 04 липня 2016 року з 01 травня 2016 року по 08 червня 2016 року з урахуванням раніше виплачених сум - в розмірі 90% суддівської винагороди без обмеження граничного розміру.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Срібнянського районного суду Чернігівської області від 12 січня 2017 року позов залишено без задоволення.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2017 року апеляційну скаргу позивача на постанову Срібнянського районного суду Чернігівської області від 12 січня 2017 року залишити без задоволення.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що за період з 01 вересня 2015 року по 08 червня 2016 року, фактично скасовано норми законодавства, які визначали право судді на перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання у разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, тому у відповідача були відсутні підстави для здійснення перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання позивачу у зв'язку зі зміною грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Срібнянського районного суду Чернігівської області від 12 січня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2017 року, як такі, що винесені на основі порушень норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга подана 09 березня 2017 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 березня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 747/1151/16-а, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.

У зв'язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 лютого 2018 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів: суддя-доповідач Берназюк Я.О., судді Гриців М.І. та Коваленко Н.В.

Верховний Суд ухвалою від 22 жовтня 2018 року прийняв до провадження адміністративну справу № 747/1151/16-а та призначив її до розгляду ухвалою від 08 листопада 2018 року в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів на 09 листопада 2018 року.

При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що постановою Бахмацького районного суду Чернігівської області від 22 грудня 2015 року Управління зобов'язано провести нарахування позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90 % грошового утримання відповідно до частини третьої статті 138 Законі України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року 1402-VІІІ з 16 серпня 2014 року.

21 жовтня 2016 року позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в зв'язку з підвищенням заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді з 01 вересня 2015 року та з 01 травня 2016 року, на підставі довідок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернігівській області за № 03-36/987 та № 03-36/988 від 04 липня 2016 року про розмір суддівської винагороди.

Листом № 8 від 28 жовтня 2016 року відповідач відмовив позивачу у здійсненні перерахунку, посилаючись на відсутність правових підстав.

Вважаючи незаконними дії Пенсійного фонду, позивач звернувся до суду з позовом.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційну скаргу позивач обґрунтовує тим, що судами першої та апеляційної інстанцій незаконно, з порушенням норм матеріального та процесуального права, відмовлено в задоволенні позовних вимог, а також наголошує, що чинне законодавство чітко, недвозначно передбачає, що перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці здійснюється відповідачем особі, якій таке утримання призначено. Зазначав, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

04 травня 2017 року від відповідача надійшло заперечення на касаційну скаргу позивача, в якому позивач наголошував на тому, що до визначеного в Законі України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI (далі - Закон № 2453-VІ) порядку нарахування щомісячного довічного грошового утримання суддів внесені зміни Законом № 213-VIII, яким зменшено розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів та виключено положення про можливість здійснення його перерахунку.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків суду першої та апеляційної інстанції

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Срібнянського районного суду Чернігівської області від 12 січня 2017 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2017 року відповідають, а вимоги касаційної скарги позивача є незаконними та необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до частини третьої статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 № 192-VIII у разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Законом № 213-VIII від 02 березня 2015 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» частини третю - п'яту статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII) викладено в такій редакції:

"3. Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 60 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.

4. Умови та порядок перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання суддів Конституційного Суду України визначаються Кабінетом Міністрів України.

5. Тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року: особам, на яких поширюється дія цього Закону (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у період роботи на посадах, які дають право на призначення щомісячного довічного грошового утримання відповідно до цієї статті або право на призначення пенсії у порядку та на умовах, передбачених законами України «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про державну службу» щомісячне довічне грошове утримання, призначене відповідно до цієї статті, не виплачується;

у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") на інших посадах/роботах щомісячне довічне грошове утримання, розмір якого перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачується в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

З 01 січня 2016 року виплата щомісячного довічного грошового утримання, призначеного відповідно до цієї статті, на період роботи на посадах, які дають право на його призначення або право на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених законами України "Про прокуратуру", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про статус народного депутата України", "Про державну службу", припиняється. На цей період призначається і виплачується пенсія відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

З 08 червня 2016 року у зв'язку з ухваленням Рішення Конституційного Суду України від 08 червня 2016 року № 4-рп/2016 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та положень пункту 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», визнано неконституційними окремі норми статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Зокрема частиною четвертою резолютивної частини Конституційний Суд України вказав наступний порядок виконання рішення: частина третя статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII, яка суперечить Конституції України, не підлягає застосуванню як така, що втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Згідно статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Оскільки, положення Закону України № 213-VIII від 02 березня 2015 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», яким внесено зміни до статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII) набрали чинності 01 квітня 2015 року і не визнанні такими, що не відповідають Конституції України, в період із 01 вересня 2015 року по 08 червня 2016 року, тому відповідач, відмовляючи в здійсненні перерахунку щомісячного грошового утримання судді, діяв відповідно до чинного законодавства.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відсутність в період з 01 вересня 2015 року по 08 червня 2016 року права у позивача на перерахунок його щомісячного довічного грошового утримання.

Таким чином, відповідач здійснював свої повноваження в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, в зв'язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Враховуючи вищенаведене, суди дійшли вірного висновку, що за період з 01 вересня 2015 року по 08 червня 2016 року, фактично скасовано норми законодавства, які визначали право судді на перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання у разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, тому у відповідача були відсутні підстави для здійснення перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання позивачу у зв'язку зі зміною грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.

Касаційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведений висновок суду. У ній також не зазначено інших міркувань, які б не були предметом перевірки апеляційного суду та щодо яких не наведено мотивів відхилення такого аргументу.

Розглядаючи цю справу в касаційному порядку Суд також враховує, що згідно з імперативними вимогами стаття 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Суд зазначає, що Велика палата Суду ЄС (CJEU) 27 лютого 2018 року ухвалила рішення у справі Associaзгo Sindical dos Juнzes Portugueses v Tribunal de Contas, згідно з яким запровадження загальних заходів щодо зменшення заробітної плати суддям не порушує принципу незалежності суддів.

Суд, у цій справі, враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (Заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судів у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в судових рішеннях повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення судів попередніх інстанцій, то відповідно до частини шостої статті 139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Срібнянського районного суду Чернігівської області від 12 січня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.І. Гриців

Н.В. Коваленко