ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/2559/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2018 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд,

у складі:

головуючого -судді Карп'як О.О.,

секретар судового засідання Лубоцька Н.І..,

за участі:

представника відповідачів Кавалець Л.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області, Державної судової адміністрації України про зобов'язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

15.06.2018 року на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області про зобов'язання відповідача, на підставі наказу голови Дрогобицького міськрайонного суду №30/В від 03.05.18 року «Про надання частини щорічної основної відпустки судді ОСОБА_2», нарахувати та виплатити позивачу допомогу на оздоровлення за період роботи з 04.03.2018 року по 03.03.2019 року у розмірі посадового окладу.

Ухвалою судді Брильовського Р.М. від 20.06.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 26.06.2018 року. Копії вказаної ухвали 26.06.2018 року вручено сторонам.

Ухвалою суду від 26.06.2018 року задоволено заяву про самовідвід судді Брильовського Р.М. у справі № 813/2559/18; справу передано для здійснення розподілу між суддями в порядку, встановленому ч.1 ст.31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою судді Карп'як О.О. від 04.07.2018 року прийнято справу до провадження. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 18.07.2018 року.

Судове засідання, призначене на 18.07.2018 року, не відбулось; розгляд справи відкладено на 25.07.2018 року.

23.07.2018 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

У зв'язку із перебуванням судді на лікарняному, судове засідання, призначене на 25.07.2018 року, перенесено на 08.08.2018 року.

В судовому засіданні, яке відбулось 08.08.2018 року, суд ухвалив залучити до участі у справі співвідповідача - Державну судову адміністрацію України (місцезнаходження: вул.Липська, 18/5, м.Київ, 01601). У зв'язку із цим, розгляд справи розпочато спочатку та відкладено на 29.08.2018 року.

Ухвалою від 29.08.2018 року відкладено розгляд справи на 24.09.2018 року у зв"язку з неприбуттям сторін, за клопотанням.

У зв'язку із перебуванням судді на лікарняному, судове засідання, призначене на 24.09.2018 року, перенесено на 22.10.2018 року.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що він є суддею Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області. У травні 2018 року ним було подано заяву про надання частини щорічної основної відпустки за 2018-2019 робочий рік з виплатою допомоги на оздоровлення. За результатами розгляду вказаної заяви, головою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області видано наказ №30/В від 03.05.2018 року про надання згаданої відпустки у період з 11.06.2018 року по 27.06.2018 року включно з виплатою допомоги на оздоровлення. З метою виконання цього наказу його скеровано відповідачу, однак в частині, що стосується виплати, управлінням відмовлено з посиланням на те, що виплата допомоги на оздоровлення була здійснена в січні 2018 року відповідно до наказу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 26.12.2017 року №138/В. Наведене і зумовило позивача звернутися до суду за судовим захистом.

Позивач в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що Територіальне управління державної судової адміністрації України у Львівській області, як розпорядник бюджетних коштів щодо Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області, може здійснювати виплату допомоги на оздоровлення лише в межах річної суми видатків на оплату праці суддів, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, в яку закладена одна допомога на оздоровлення в розмірі посадового окладу кожному судді один раз на календарний рік (бюджетний період), який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. А тому, вказала, що, відмовляючи позивачу у здійсненні виплати допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу вдруге за поточний рік, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. З цих підстав, вважає, що позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечила, просить відмовити в його задоволенні, посилається на підстави, викладені у відзиві на позовну заяву та наданих суду поясненнях.

Відповідач, Державна судова адміністрація України, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечила, хоча була належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання; жодних заяв по суті справи не подавала. При цьому, суд враховує, що згідно ч.4 ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Указом Президента України №200/2010 від 20.02.2010 року ОСОБА_2 призначено на посаду судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області.

Згідно наказу в.о. голови Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 18.08.2010 року №86-В, позивачу надано частину щорічної основної відпустки за період роботи з 04.03.2010 року по 03.03.2011 року тривалістю 17 календарних днів, починаючи з 06.09.2010 року по 22.09.2010 року, з виплатою додаткового посадового окладу та виплатою матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати.

Згідно наказу в.о. голови Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 10.05.2011 року №40-В, позивачу надано щорічну основну відпустку за період роботи з 04.03.2011 року по 03.03.2012 року тривалістю 35 календарних днів, починаючи з 01.06.2011 року по 07.07.2011 року, з виплатою матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі середньомісячної заробітної плати.

Згідно наказу голови Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 16.07.2012 року №80-В, позивачу надано щорічну основну відпустку за період роботи з 04.03.2012 року по 03.03.2013 року тривалістю 35 календарних днів, починаючи з 30.07.2012 року по 03.09.2012 року, з виплатою допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу.

Згідно наказу голови Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 18.07.2013 року №94-В, позивачу надано щорічну основну відпустку за період роботи з 04.03.2013 року по 03.03.2014 року тривалістю 42 календарних дні, починаючи з 12.08.2013 року по 23.09.2013 року, з виплатою допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу.

Згідно наказу голови Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 30.05.2014 року №32-В, позивачу надано щорічну основну відпустку за період роботи з 04.03.2014 року по 03.03.2015 року тривалістю 42 календарних дні, починаючи з 23.06.2014 року по 04.08.2014 року, з виплатою допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу.

Згідно наказу голови Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 04.11.2015 року №124/В, позивачу надано частину щорічної основної відпустки за період роботи з 04.03.2015 року по 03.03.2016 року тривалістю 14 календарних днів, починаючи з 05.11.2015 року по 18.11.2015 року, з виплатою допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу.

Згідно наказу голови Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 23.03.2017 року №15/В, позивачу надано частину невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки за період роботи з 04.03.2016 року по 03.03.2017 року тривалістю 19 календарних днів, починаючи з 27.03.2017 року по 14.04.2017 року, з виплатою допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу.

Згідно наказу голови Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 26.12.2017 року №138/В, позивачу надано частину щорічної основної оплачуваної відпустки за період роботи з 04.03.2017 року по 03.03.2018 року тривалістю 14 календарних днів, починаючи з 28.12.2017 року по 12.01.2018 року, з виплатою допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу.

03.05.2018 року позивач звернувся до голови Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області із заявою, в якій просив надати частину щорічної основної відпустки за період роботи з 04.03.2018 року по 03.03.2019 року тривалістю 17 календарних днів, починаючи з 11.06.2018 року по 27.06.2018 року, з виплатою допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу.

Згідно наказу голови Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 03.05.2018 року №30/В, позивачу надано частину щорічної основної оплачуваної відпустки за період роботи з 04.03.2018 року по 03.03.2019 року тривалістю 17 календарних днів, починаючи з 11.06.2018 року по 27.06.2018 року, з виплатою допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу.

Листом відповідача від 29.05.2018 року №02-1088/18 повідомлено позивачу, що наказ Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 03.05.2018 року №30/В в частині виплати допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу не буде виконано, оскільки така виплата була здійснена в січні 2018 року відповідно до наказу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 26.12.2017 року №138/В.

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що на переконання позивача він має право на отримання матеріальної допомоги на оздоровлення згідно наказу голови Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 03.05.2018 року №30/В, проте відповідачем відмовлено у такій виплаті. Вважаючи у зв'язку із цим свої права порушеними та такими, що потребують захисту, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Відповідно до ч.1 ст.130 Конституції України, держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів.

Згідно ст.136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року №1402-VIII, суддям надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 робочих днів з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу. Суддям, які мають стаж роботи більше 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 15 календарних днів.

Вказана норма містилась також і в Законі України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції від 07.07.2010 року №2453-VI.

За правилами ч.ч.1, 2 ст.12 Закону України «Про відпустки», щорічну відпустку на прохання працівника може бути поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів. Невикористану частину щорічної відпустки має бути надано працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка.

Наведене кореспондується з положеннями ч.ч.6, 7 ст.79 Кодексу Законів про працю України.

Відповідно до п.п.2.1, 2.3 Положення про порядок планування, надання відпусток, матеріальної допомоги та визначення потреб у санаторно-курортному лікуванні суддів місцевих та апеляційних судів загальної юрисдикції, погодженого рішенням Ради суддів України від 17.03.2005 року №8, з метою забезпечення фінансової дисципліни голови апеляційних та місцевих судів видають накази про надання щорічних відпусток відповідно до затверджених графіків відпусток, а також накази про надання допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань щодо себе, перших заступників, заступників голів, суддів та працівників апарату цих судів. Виплата допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань головам, першим заступникам голів, заступникам голів, суддям та працівникам апарату апеляційних і місцевих судів здійснюється на підставі отриманих з відповідних територіальних управлінь або Державної судової адміністрації України на початку року дозволів та у межах коштів, передбачених на утримання відповідних судів у поточному році.

Згідно ст.149 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

Відповідно до ч.4 ст.148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України.

За змістом ч.ч.1, 4 ст.48 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, довгострокових зобов'язань за енергосервісом, узятих на облік органами Казначейства України. Зобов'язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов'язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов'язань є порушенням бюджетного законодавства.

Згідно ч.ч.1, 12 ст.23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Усі бюджетні призначення втрачають чинність після закінчення бюджетного періоду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, з аналізу змісту наведених норм слідує, що грошову допомогу не можна ділити на частини, вона виплачується за заявою судді один раз на рік однією сумою під час надання будь-якої з частин щорічної відпустки. При цьому, така виплата здійснюється на підставі отриманого з відповідного територіального управління Державної судової адміністрації України на початку року дозволу та у межах коштів, передбачених на утримання відповідних судів у поточному році.

Разом з тим, якщо ж допомога для оздоровлення була виплачена до частини щорічної основної відпустки, підстав для виплати допомоги до другої частини цієї відпустки немає незалежно від часу її надання.

В процесі судового розгляду справи суд встановив, що позивачу виплачено допомогу на оздоровлення за 2010/2011 робочий рік (на підставі наказу від 18.08.2010 року №86-В), 2011/2012 робочий рік (на підставі наказу від 10.05.2011 року №40-В), 2012/2013 робочий рік (на підставі наказу від 16.07.2012 року №80-В), 2013/2014 робочий рік (на підставі наказу від 18.07.2013 року №94-В), 2014/2015 робочий рік (на підставі наказу від 18.07.2013 року №94-В), 2015/2016 робочий рік (на підставі наказу від 30.05.2014 року №32-В), 2015/2016 робочий рік (на підставі наказу від 04.11.2015 року №124/В), 2016/2017 робочий рік (на підставі наказу від 23.03.2017 року №15/В), за 2017/2018 робочий рік (на підставі наказу від 26.12.2017 року №138/В).

Відповідно, невиплаченою залишилась допомога на оздоровлення за 2018/2019 робочий рік, а саме за період роботи з 04.03.2018 року по 03.03.2019 року. Водночас, як видно з матеріалів справи, позивач клопотав про її виплату (згідно заяви від 03.05.2018 року), однак відповідач відмовив з посиланням на те, що така виплата вже була здійснена в січні 2018 року (на підставі наказу від 26.12.2017 року №138/В - за 2017/2018 робочий рік).

З урахуванням досліджених судом фактичних даних в контексті вищенаведених норм, суд приходить висновку, що відповідач правомірно відмовив позивачу, так як законодавцем не передбачено права на отримання допомоги на оздоровлення більше ніж один раз на рік, навіть якщо вона стосується різних робочих періодів.

Між тим, суд звертає увагу, що отримання позивачем у січні 2018 року вказаної виплати не позбавляє права на отримання такої виплати взагалі. Позивач, з урахуванням приписів ч.2 ст.12 Закону України «Про відпустки», матиме право на отримання спірної допомоги на оздоровлення при виході у щорічну основну відпустку на наступний рік (бюджетний).

Беручи до уваги досліджені в судовому засіданні докази та встановлені на їх підставі обставини справи, суд дійшов висновку, що дії відповідача є такими, що вчинені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі і Бюджетним кодексом України та Положенням про порядок планування, надання відпусток, матеріальної допомоги та визначення потреб у санаторно-курортному лікуванні суддів місцевих та апеляційних судів загальної юрисдикції, погодженим рішенням Ради суддів України від 17.03.2005 року №8. Більше того, надання відповідачем у спірних правовідносинах допомоги на оздоровлення позивачу слугуватиме порушенню бюджетного законодавства України.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Докази, подані позивачем, переконують у безпідставності позовних вимог. Натомість, відповідач виконав покладений на нього ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок, а саме довів правомірність своїх дій та рішень, чим спростував твердження позивача про порушення його прав, свобод та інтересів.

За таких обставин, суд вважає, що в задоволенні позову ОСОБА_2 до Територіального управління державної судової адміністрації України у Львівській області, Державної судової адміністрації України про зобов'язання вчинити дії слід відмовити.

Щодо судових витрат, то питання щодо їх розподілу суд не вирішує, оскільки позивач, відповідно до ст.5 Закону України «Про судовий збір», звільнений від сплати судового збору і такий ним не сплачувався.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Територіального управління Державної судової адміністрації у Львівській області, ДСА України про зобов'язання вчинити дії ,- відмовити.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 26.10.2018 року.

Суддя Карп'як Оксана Орестівна