ПОСТАНОВА

Іменем України

04 березня 2020 року

Київ

справа №813/2559/18

адміністративне провадження №К/9901/6321/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Калашнікової О.В.,

суддів - Білак М.В., Губської О.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу № 813/2559/18

за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області, Державної судової адміністрації України про зобов`язання вчинити дії,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2018 року (головуючий суддя - Карп`як О.О.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2019 року (суд у складі колегії суддів: головуючого судді - Сапіги В.П., суддів: Запотічного І.І., Довгої О.І),

І РУХ СПРАВИ

1. У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області, Державної судової адміністрації України про зобов`язання з підстав наказу голови Дрогобицького міськрайонного суду №30/В від 03.05.18 року «Про надання частини щорічної основної відпустки судді ОСОБА_2», нарахувати та виплатити допомогу на оздоровлення за період роботи з 04.03.2018 року по 03.03.2019 року у розмірі посадового окладу.

2. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2018 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2019 року, відмовлено у задоволенні позовних вимог.

3. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою до Верховного Cуду, в якій просив їх скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

4. За наслідками автоматизованого розподілу судової справи вказану касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Стрелець Т.Г. - головуючий суддя., судді: Білоус О.В., Желтобрюх І.Л.

5. Ухвалою Верховного Суду від 11 березня 2019 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22.10.2018 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2019.

6. У зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Стрелець Т.Г. відповідно до рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року № 14, розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду призначено повторний автоматизований розподіл касаційних скарг, зокрема, касаційної скарги у справі №813/2559/18 (провадження №К/9901/6321/19).

7. Протоколом повторного автоматизованого розподілу від 07.06.2019 року касаційну скаргу у справі № 813/2559/18 (провадження №К/9901/6321/19) передано на розгляд колегії суддів у складі: Калашнікова О.В. (головуючий суддя), судді: Білак М.В., Губська О.А.

8. Відповідачі подали відзиви на касаційну скаргу, в яких просили залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

II ОБСТАВИНИ СПРАВИ

9. Позивач працює на посаді судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області з 20.02.2010 року.

10. Згідно наказу голови Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 03.05.2018 року №30/В, позивачу надано частину щорічної основної оплачуваної відпустки за період роботи з 04.03.2018 року по 03.03.2019 року тривалістю 17 календарних днів, починаючи з 11.06.2018 року по 27.06.2018 року, з виплатою допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу.

11. Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Львівській області повідомило позивача листом від 29.05.2018 року №02-1088/18, що наказ Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 03.05.2018 року №30/В в частині виплати допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу не буде виконано, оскільки така виплата була здійснена в січні 2018 року відповідно до наказу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 26.12.2017 року №138/В.

12. Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що на переконання позивача він має право на отримання матеріальної допомоги на оздоровлення згідно наказу голови Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 03.05.2018 року №30/В, проте відповідачем відмовлено у такій виплаті.

13. Вважаючи у зв`язку із цим свої права порушеними та такими, що потребують захисту, позивач звернувся до суду з даним позовом.

ІIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

14. Суди першої та апеляційної інстанцій, розглядаючи справу по суті, прийшли до висновку, що законодавцем не передбачено права на отримання допомоги на оздоровлення більше, ніж один раз на рік, навіть якщо вона стосується різних робочих періодів.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

15. Доводи, викладені у касаційній скарзі фактично зводяться до того, що суддя, який протягом календарного року не використав відпуску (чи основну її частину) та не отримав допомогу на оздоровлення, може піти у цю відпустку наступного року, отримавши таку допомогу на оздоровлення за попередній рік. При цьому, на думку касатора, не має значення факт отримання суддею у поточному році матеріальної допомоги за інший період.

16. Касатор зазначає, що ні одним законодавчим актом України не обмежується право суддів отримати протягом 1-го календарного року дві щорічні відпустки (за попередній та наявний періоди роботи) з виплатами до кожної з них передбаченої допомоги на оздоровлення.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

17. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

18. Аналізуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.

19. Відповідно до ч.1 ст.130 Конституції України, держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів.

20. Згідно ст.136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року №1402-VIII, суддям надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 робочих днів з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу.

21. Суддям, які мають стаж роботи більше 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 15 календарних днів.

22. Вказана норма містилась також і в Законі України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції від 07.07.2010 року №2453-VI.

23. За правилами ч.ч.1, 2 ст.12 Закону України «Про відпустки», щорічну відпустку на прохання працівника може бути поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів. Невикористану частину щорічної відпустки має бути надано працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка.

24. Наведене кореспондується з положеннями ч.ч. 6, 7 ст. 79 Кодексу законів про працю України.

25. Відповідно до п.п. 2.1, 2.3 Положення про порядок планування, надання відпусток, матеріальної допомоги та визначення потреб у санаторно-курортному лікуванні суддів місцевих та апеляційних судів загальної юрисдикції, погодженого рішенням Ради суддів України від 17.03.2005 року №8, з метою забезпечення фінансової дисципліни голови апеляційних та місцевих судів видають накази про надання щорічних відпусток відповідно до затверджених графіків відпусток, а також накази про надання допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань щодо себе, перших заступників, заступників голів, суддів та працівників апарату цих судів. Виплата допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань головам, першим заступникам голів, заступникам голів, суддям та працівникам апарату апеляційних і місцевих судів здійснюється на підставі отриманих з відповідних територіальних управлінь або Державної судової адміністрації України на початку року дозволів та у межах коштів, передбачених на утримання відповідних судів у поточному році.

26. Згідно ст.149 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

27. Відповідно до ч.4 ст.148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України.

28. За змістом ч.ч.1, 4 ст. 48 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов`язань минулих років, довгострокових зобов`язань за енергосервісом, узятих на облік органами Казначейства України. Зобов`язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов`язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов`язань є порушенням бюджетного законодавства.

29. Згідно ч.ч.1, 12 ст.23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Усі бюджетні призначення втрачають чинність після закінчення бюджетного періоду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

30. Аналізуючи положення наведених норм права, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що виплата матеріальної допомоги для оздоровлення під час щорічної відпустки є соціальною гарантією, закріпленою на законодавчому рівні. Тому, обсяг коштів, необхідний на її виплату, в обов`язковому порядку враховується при складанні бюджетного запиту. Проте, на виконання вимог Бюджетного кодексу України, бюджетний запит складається на початку року, що передує плановому.

При підготовці бюджетного запиту та подальшого затвердження кошторису враховується виплата однієї допомоги на оздоровлення до щорічної відпустки судді на відповідний рік, відповідно до статті 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

31. Таким чином, матеріальна допомога для оздоровлення видається до відпустки або її частини незалежно від того, за який вона період. За своєю суттю матеріальна допомога прив`язана до бюджетного періоду, а не до конкретного періоду відпустки.

32. Оскільки виплата допомоги на оздоровлення до щорічної відпустки судді за різні періоди (роки) роботи декілька разів протягом одного бюджетного року у кошторисі не передбачено, суди дійшли обґрунтованого висновку про можливість виплати такої допомоги до щорічної відпустки лише один раз на рік.

33. Судами встановлено, що відповідно до листа Мінсоцполітики України від 19.09.17 № 2416/0/101-17 «Щодо грошової допомоги «на оздоровлення», під час формування фонду оплати праці на відповідний бюджетний рік для кожного працівника передбачається одна допомога для оздоровлення, яка є гарантованою виплатою один раз на рік при наданні щорічної відпустки за відповідний робочий рік. Грошову допомогу не можна ділити на частини, і вона виплачується один раз на рік однією сумою під час надання будь-якої з частин щорічної відпустки. Якщо працівник не використав минулорічну відпустку і, відповідно, йому не виплачувалась матеріальна допомога на оздоровлення, її можливо здійснювати, але тільки за рахунок економії фонду оплати праці та без утисків для інших працівників. Подією, у зв`язку з якою призначається матеріальна допомога на оздоровлення, є щорічна основна відпустка та підставою нарахування допомоги - є заява та наказ.

34. Касатор стверджує, що протягом 2016 року він про виплату матеріальної допомоги на оздоровлення до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Львівській області не звертався, а тому вважає, що така повинна бути компенсованою в наступні роки.

35. Судами встановлено, що наказом голови Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 23.03.2017 року №15/В позивачу надано частину невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки за період роботи з 04.03.2016 року по 03.03.2017 року тривалістю 19 календарних днів, починаючи з 27.03.2017 року по 14.04.2017 року, з виплатою допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу.

36. Наказом голови Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області 26.12.2017 року №138/В позивачу надано частину щорічної основної оплачуваної відпустки за період роботи з 04.03.2017 року по 03.03.2018 року тривалістю 14 календарних днів, починаючи з 28.12.2017 року по 12.01.2018 року, з виплатою допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу.

37. Окрім цього головою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області на підставі прийнятого наказу від 03.05.2018 року №30/В, позивачу надано частину щорічної основної оплачуваної відпустки за період роботи з 04.03.2018 року по 03.03.2019 року тривалістю 17 календарних днів, починаючи з 11.06.2018 року по 27.06.2018 року, з виплатою допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу.

38. Зважаючи на те, що позивачу нарахована та виплачена допомога на оздоровлення до щорічної відпустки у 2018 році за наказом суду від 26.12.2017 року №138/В, а тому відповідач правомірно відмовив у виплаті матеріальної допомоги повторно за 2018 рік.

39. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Львівській області не мало правових підстав для виконання Наказу голови Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 03.05.2018 року за №30/В, адже виплата допомоги на оздоровлення до щорічної відпустки судді за різні періоди (роки) роботи декілька разів протягом одного бюджетного року у кошторисі не передбачено, а допомога на оздоровлення до щорічної відпустки у 2018 році позивачу нарахована та виплачена.

40. З огляду на вищезазначене Верховний Суд приходить вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову.

41. При цьому, посилання касатора на наявність рішень судів перших інстанцій у подібних правовідносинах, якими позовні вимоги задоволені, не спростовують правильності висновків, викладених в оскаржуваних судових рішеннях, та не є підставою для їх скасування.

42. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

43. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

44. Зважаючи на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

45. Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

2. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2019 року по справі №813/2559/18 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

О. В. Калашнікова

М. В. Білак

О.А. Губська

Судді Верховного Суду