Постанова від 18.09.2018 по справі № 523/4139/17 Апеляційний суд Одеської області

open

Головна
Судові рішення
Постанова
Постанова від 18.09.2018 по справі № 523/4139/17 Апеляційний суд Одеської області

скопійовано

Документ має містити точну фразу

Документ не має містити наступного терміну

Документ має містити один з двох термінів

Документ має містити обидва терміни

Замінює символ або декілька символів наприкінці терміну

* Правила використання інтелектуального пошуку

скопійовано

вп

Справа № 523/4139/17

Картка справи

Справа № 523/4139/17

Картка справи

Номер провадження: 22-ц/785/6019/18

Номер справи місцевого суду: 523/4139/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Дрішлюк А. І.

Категорія: 57

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - судді Дрішлюка А.І., суддів Громіка, Р.Д., ОСОБА_2,

при секретарі судового засідання Півнєва Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Суворовського районного суду міста ОСОБА_4 від 07 червня 2018 року про закриття провадження по цивільній справі за позовною заявою члена первинної профспілкової організації Всеукраїнського об’єднання солідарності трудівників ВАТ «ОЗ «Центролит» ОСОБА_3 до первинної профспілкової організації Всеукраїнського об’єднання солідарності трудівників ВАТ ОЗ «Центролит» про визнання протоколів №4 та №4/1 від 20.07.2016 року про позачерговий профспілковий збір членів первинної профспілкової організації Всеукраїнського об’єднання солідарності трудівників ВАТ «ОЗ «Центролит» та рішення членів первинної профспілкової організації Всеукраїнського об’єднання солідарності трудівників ВАТ «ОЗ «Центролит» від 19.06.2016 року незаконними та їх скасування, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

20 березня 2018 року ОСОБА_3 звернувся до Суворовського районного суду міста ОСОБА_4 з вказаним позовом. Позивач просить визнати протоколи №4 та №4/1 від 20.07.2016 року про позачерговий профспілковий збір членів первинної профспілкової організації Всеукраїнського об’єднання солідарності трудівників ВАТ «ОЗ «Центролит» та рішення членів первинної профспілкової організації Всеукраїнського об’єднання солідарності трудівників ВАТ «ОЗ «Центролит» від 19.06.2016 року незаконними та їх скасувати, а також відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану вказаними діями відповідача. При цьому, ОСОБА_3 є членом первинної профспілкової організації Всеукраїнського об’єднання солідарності трудівників ВАТ «ОЗ «Центролит» (т.1, а.с. 1-5).

Ухвалою Суворовського районного суду міста ОСОБА_4 від 07 червня 2018 року закрите провадження у справі за позовом члена первинної профспілкової організації Всеукраїнського об’єднання солідарності трудівників ВАТ «ОЗ «Центролит» ОСОБА_3 до первинної профспілкової організації Всеукраїнського об’єднання солідарності трудівників ВАТ ОЗ «Центролит» про визнання протоколів №4 та №4/1 від 20.07.2016 року про позачерговий профспілковий збір членів первинної профспілкової організації Всеукраїнського об’єднання солідарності трудівників ВАТ «ОЗ «Центролит» та рішення членів первинної профспілкової організації Всеукраїнського об’єднання солідарності трудівників ВАТ «ОЗ «Центролит» від 19.06.2016р. незаконними та їх скасування, відшкодування матеріальної та моральної шкоди. (т.2, а.с. 141).

18 червня 2018 року ОСОБА_3 через суд першої інстанції звернувся з апеляційною скаргою на ухвалу від 07 червня 2018 року. Так, апелянт вважає, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права, безпідставно прийняв позицію скаржниці незважаючи на відсутність доказів, а також неналежним чином з’ясував всі обставини справи. Тому апелянт просить скасувати оскаржувану ухвалу (т.2, а.с.142-154).

Відзив чи заперечення на апеляційну скаргу на надходили.

В судовому засіданні апелянт просив задовольнити апеляційну скаргу, ОСОБА_5 та представник проти задоволення апеляційної скарги заперечували. При цьому як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 06.08.2018 року апелянт ОСОБА_3 був поновлений як керівник відповідача. Між тим вирішення вказаної процесуальної ситуації виходить за межі апеляційного перегляду, та стосується розгляду спору по суті.

Дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити таке.

З матеріалів справи вбачається, що 20.03.2017 року ОСОБА_3, який є членом первинної профспілкової організації Всеукраїнського об’єднання солідарності трудівників ВАТ «ОЗ «Центролит», звернувся до суду з позовом до первинної профспілкової організації Всеукраїнського об’єднання солідарності трудівників ВАТ ОЗ «Центролит» про визнання протоколів №4 та №4/1 від 20.07.2016 року про позачерговий профспілковий збір членів первинної профспілкової організації Всеукраїнського об’єднання солідарності трудівників ВАТ «ОЗ «Центролит» та рішення членів первинної профспілкової організації Всеукраїнського об’єднання солідарності трудівників ВАТ «ОЗ «Центролит» від 19.06.2016 року незаконними та їх скасування, відшкодування матеріальної та моральної шкоди. В обґрунтування своїх вимог позивач надав до суду копії протоколів № 4 та 4/1 від 20.07.2016 року, порядок денний за якими було затверджено рішенням первинної профспілкової організації ВОСТ ВАТ «ОЗ «Центролит» від 19.06.2018 року (присутні ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_9М.). Відповідно до цих протоколів було вирішено: обрати головою профспілкових зборів первинної профспілкової організації ОСОБА_5, звільнити ОСОБА_3 з посади голови цієї первинної профспілкової організації та інші питання (обрання нового голови та передача документів та печаток новообраному голові профспілки). Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначив, що про існування вказаних протоколів йому стало відомо лише 15.11.2016 року, а також вказав, що вказані протоколи, якими ОСОБА_3 було звільнено з посади голови профспілкової організації, приймалися з метою позбавлення ОСОБА_3, як голови профспілкової організації, приймати участь в справі щодо захисту 2140 робітників ВАТ ОЗ «Центролит» щодо виплати їм заробітної плати з 1996 року по 2002 рік (т. 1, а.с. 8, 9-10).

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 22.03.2017 року провадження в справі було відкрито (т. 1, а.с. 18). 12.09.2017 року заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси позовні вимоги були задоволені частково (т. 1, а.с. 103), яке ухвалою від 01.12.2017 року було скасовано, а справа призначена до розгляду (т. 1, а.с. 138).

Разом з тим, 07.06.2018 року ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси було задоволено заяву відповідача та закрито провадження в справі (т. 2, а.с. 141).

Статтею 124 Конституції України встановлено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Стаття 4 ЦПК України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною. Угода сторін про передачу спору на розгляд третейського суду допускається. До третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, який виникає з цивільних правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.

Параграфом 1 глави 2 розділу І Цивільного процесуального кодексу визначені правила предметної та суб’єктної юрисдикції загальних судів. Зокрема, частина 1 статті 19 Кодексу визначає, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Пленум Верховного суду України в своїй постанові № 2 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ в суді першої інстанції», а саме в п. 4 роз’яснив, що вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зі статтею 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за частинами першою і другою статті 15 ЦПК (в попередній редакції) у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17) або Господарським процесуальним кодексом України (статті 1, 12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України в своїй постанові № 3 від 01.03.2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», а саме п. 12 роз’яснив, що статтею 16 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) передбачено, що умови колективного договору, які порівняно з чинним законодавством і угодами погіршують становище працівників, є недійсними. Колективні трудові спори, на відміну від індивідуальних, - це спори непозовного провадження між найманими працівниками, трудовим колективом (профспілкою) і власником чи уповноваженим ним органом, в яких йдеться про зіткнення інтересів сторін трудових правовідносин. До таких спорів застосовується примирно-третейський порядок вирішення, правовий механізм якого визначено Законом України від 3 березня 1998 року № 137/98-ВР «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)». У зв'язку із цим безпосереднє вирішення в судовому порядку колективних трудових спорів законодавством не передбачено, крім випадків, зазначених у статтях 23 і 25 зазначеного Закону, та у статтях 20, 42 Закону України від 15 вересня 1999 року № 1045-XIV «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності». Оскільки ці вимоги спрямовані на захист трудових прав працівників, виникають із трудових правовідносин, то вони підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, незалежно від того, що сторонами у справі є юридичні особи.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» профспілки, їх об'єднання мають право представляти інтереси своїх членів при реалізації ними конституційного права на звернення за захистом своїх прав до судових органів, Уповноваженого Верховної ОСОБА_10 України з прав людини, а також міжнародних судових установ. За ст. 20 вказаного Закону профспілки, їх об'єднання здійснюють контроль за виконанням колективних договорів, угод. У разі порушення роботодавцями, їх об'єднаннями, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування умов колективного договору, угоди профспілки, їх об'єднання мають право направляти їм подання про усунення цих порушень, яке розглядається в тижневий термін. У разі відмови усунути ці порушення або недосягнення згоди у зазначений термін профспілки мають право оскаржити неправомірні дії або бездіяльність посадових осіб до місцевого суду.

Так, оскільки за обставинами даної справи спір, який виник між сторонами є трудовим, та безпосередньо стосується прав та законних інтересів членів первинної профспілкової організації та безпосередньо голови цієї організації, якого оскаржуваними протоколами його було усунено з займаної посади, то висновок суду першої інстанції щодо корпоративної природи спору, що виник між сторонами є помилковим, а тому доводи апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню. Окремо колегія суддів звертає увагу на ту, що норми національного законодавства не виключають право сторони на безпосереднє звернення до суду (рішення Конституційного суду України від 9 липня 2002 року N 15-рп/2002 по справі N 1-2/2002 за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Кампус Коттон клаб" щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів). Інші доводи апелянта для перегляду оскаржуваного рішення правового значення не мають. Одночасно з цим апеляційний суд зазначає, що Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

За таких обставин, оскільки доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження, апеляційний суд на підставі ст. 379 ЦПК України скасовує ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження і направляє справу до суду першої інстанції для подальшого розгляду.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Апеляційний суд Одеської області,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 – задовольнити частково.

Ухвалу Суворовського районного суду міста ОСОБА_4 від 07 червня 2018 року про закриття провадження – скасувати. Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова Апеляційного суду Одеської області набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційного скарги до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді апеляційного суду

Одеської області ОСОБА_11

ОСОБА_10

ОСОБА_2

Повний текст постанови виготовлено 25 вересня 2018 року.

Суддя апеляційного суду Одеської області А.І. Дрішлюк

18.09.2018 року м. Одеса

Джерело: ЄДРСР 76714267

скопійовано

Відновити пароль

Авторизація

Реєстрація

Реєстрація

Навчальні відео: Як користуватись системою

Ця функція стане доступною в повній версії продукту

Зберегти в обраному

Надіслати на вказаний адрес

Шановний користувач!