Справа № 344/10971/16-ц
Провадження № 22-ц/779/836/2018
Категорія 50
Головуючий у 1 інстанції Польська М. В.
Суддя-доповідач Фединяк
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 вересня 2018 року м. Івано-Франківськ
Апеляційний суд Івано-Франківської області в складі суддів колегії судової палати у цивільних справах - головуючого Фединяка В.Д. (суддя-доповідач)
суддів: Василишин Л.В., Максюти І.О. секретаря Бойчука Л.М.
з участю представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2
позивача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дочки, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Івано-Франківського міського суду від 24 жовтня 2016 року, постановлене суддею Польська М.В. в м. Івано-Франківськ,
ВСТАНОВИВ:
29 серпня 2016 року ОСОБА_3 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дочки.
Позовні вимоги мотивовані тим, що вона з 23 травня 2014 року перебуває у зареєстрованму шлюбі з ОСОБА_1, в якому 20.11.2014 року народилась дочка ОСОБА_1 Елізабет. На даний час сторони проживають окремо, сімейні відносини між ними припинені через негативну поведінку відповідача та нею поданий позов про розірвання шлюбу. Неповнолітня дочка проживає з нею, батько не надає кошти на утримання дочки. Посилаючись на те, що відповідач є батьком дитини, працює по контракту в Італії, отримує щомісячно 1400 євро, в добровільному порядку кошти на утримання неповнолітньої дочки не надає, хоч має таку можливість, участі у вихованні дочки не приймає, просила стягнути з відповідача на її користь аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 8500 грн щомісячно на утримання дочки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 до досягнення нею повноліття.
Заочним рішенням Івано-Франківського міського суду від 24 жовтня 2016 року позов задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 Елізабет, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі по 8500 (вісім тисяч п’ятсот) грн щомісячно до досягнення нею повноліття.
Стягнення аліментів розпочато з 29.08.2016 року. Допущено до негайного виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць. Стягнуто із ОСОБА_1 в спеціальний фонд Державного бюджету України 551 грн 20 коп. судового збору.
На дане рішення ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову, вказуючи на допущення судом порушення норм матеріального та процесуального права. На думку апелянта, в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо підтвердження його майнового стану, які б вказували на можливість сплати 8500 грн на утримання доньки ОСОБА_4 Зазначає, що сторони проживають і працюють в Італї, 26 липня 2016 року між ними укладено письмова угода про сплату на утримання доньки ОСОБА_4 по 250 євро до першого числа кожного місяця, пізніше розмір аліментів відраховується згідно рішення Міського суду ОСОБА_5 в Італії. Вважає подвійне нарахування аліментів на території двох держав незаконним. Крім того, що при визначенні розміру аліментів суд першої інстанції не врахував його стан здоров’я, який впливає на можливість працевлаштуватись та сплати аліментів у такій сумі.
У порядку п.8 ч.1 Розділу XIIІ Перехідних положень ЦПК України, в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, який набрав чинності з 15 грудня 2017 року до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Відповідно до ч.6 ст.147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
Згідно з п.3 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.
У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону №2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги, просить задовольнити скаргу.
ОСОБА_3 апеляційну скаргу не визнала, вважає рішення суду законним та обгрунтованим.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь в розгляді справи, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 367 ЦПК України наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з таких підстав.
Задовольняючи позов ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що згідно із ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття, які присуджуються у твердій грошовій сумі, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід.
Висновок суду відповідає вимогам закону і матеріалам справи.
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Судом встановлено, що з 23 травня 2014 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3, які є громадянами України, перебували у зареєстрованому шлюбі в якому 20 листопада 2014 року народилась дочка ОСОБА_3 Елізабет. Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 22 вересня 2016 року шлюб між сторонами розірвано, малолітню дочку залишено з матір’ю ОСОБА_6 Мар’яною, яка проживає ІНФОРМАЦІЯ_2 провінція ОСОБА_5 Італія. Неповнолітня дитина перебуває на утриманні матері.
ОСОБА_1 проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 провінція ОСОБА_5 Італія, коштів на утримання неповнолітньої дочки не надає.
Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов'язанні утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.
Відповідно до частин першої, другої, статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної ОСОБА_2 України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Установлено, що на виконання вимог статті 181 СК України 26 липня 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено приватну письмову домовленість згідно якої ОСОБА_1 зобов’язувався сплачувати ОСОБА_3 по 250 євро щомісяця на утримання малолітньої дочки. Зазначені обставини не заперечують сторони та містяться у скарзі ОСОБА_6 до прокуратури при суді ОСОБА_5, Італія та апеляційній скарзі на рішення суду ОСОБА_1
Разом з тим, з червня по грудень 2017 року ОСОБА_1 не надавав кошти на утримання неповнолітньої дочки внаслідок чого постановою міського суду ОСОБА_5 від 26.03.2018 року визнано чинним на території Італії рішення Івано-Франківського міського суду від 24 жовтня 2016 року щодо стягнення аліментів і зобов’язано підприємство «Коджі ді Корбетта Джіджі САС», яке є роботодавцем ОСОБА_1 сплачувати ОСОБА_6 частину заробітної плати ОСОБА_1, а саме 273,69 євро, у якості коштів на утримання дочки.
Відповідно до частини першої статті 184 СК України у редакції, чинній на час розгляду справи, встановлено, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Позивачка у позовній заяві просила визначити аліменти у твердій грошовій сумі.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не подано доказів того, що він має регулярний щомісячний дохід, тому визначаючи розмір аліментів у твердій грошовій сумі, суд першої інстанції правильно керувався положенням частини першої статті 184 СК України у редакції, чинній на час розгляду справи.
Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Представник ОСОБА_1 та позивачка ОСОБА_6 у судовому засіданні визнали, що дохід відповідача становить 1400 євро щомісячно.
Відповідно до частини першої статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Суд немає сумніву щодо достовірності про щомісячний дохід ОСОБА_1 та добровільності його визнання учасниками справи.
Ураховуючи те, що розмір заробітної плати ОСОБА_1 становить 1400 євро щомісячно, який визнається сторонами, доказів про інші доходи відповідача позивачка не подає, то суд вважає, визначений розмір аліментів на утримання малолітньої дочки є правильним, оскільки становить майже 1/5 частину заробітної плати відповідача (1400 : 273,69 = 5,11).
Суд відхиляє доводи ОСОБА_1 про те, що він погоджується сплачувати аліменти на утримання дочки ОСОБА_1 Елізабет ІНФОРМАЦІЯ_4 у розмірі 2000 грн, так як витрачає кошти на своє лікування та утримання матері пенсійного віку, оскільки відповідач постійно проживає та території Італії, отримує доходи у валюті євро, офіційний курс становить 100 євро 3300 грн, то 60,60 євро (2000 : 33 = 60,60) не будуть забезпечувати рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Також суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що заочне рішення Івано-Франківського міського суду від 24 жовтня 2016 року про стягнення аліментів на утримання малолітньої доньки виконується на території України і на території Італії, тому в нього виникла заборгованість по аліментах на території України внаслідок чого він через необґрунтовану заборгованість не може повернутись на Батьківщину, оскільки ним не подано жодних доказів з приводу виконання зазначеного рішення суду.
Визначаючи розмір аліментів, суд першої інстанції врахував обставини, які входять до предмета доказування (статті 182, 184 СК України), врахував інтереси дитини, встановив відсутність у відповідача значних інших офіційних видатків, тому зробив обґрунтований висновок про задоволення позову.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381- 384, 390,391 ЦПК України, апеляційний суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Заочне рішення Івано-Франківського міського суду від 24 жовтня 2016 року залишити без зміни.
Постанова набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст складено 26 вересня 2018 року.
Головуючий В.Д.Фединяк
Судді: Л.В.Василишин
ОСОБА_7
