Постанова
Іменем України
23 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 344/10971/16-ц
провадження № 61-46794св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 жовтня 2016 року у складі Польської М. В. та постанову Апеляційного суду Івано-Франківської області від 25 вересня 2018 року у складі колегії суддів:
Фединяка В. Д., Василишин Л. В., Максюти І. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини.
На обгрунтування позовних вимог зазначала, що з 23 травня 2014 року вона перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, під час якого у них народилася донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Восени 2015 року шлюбні відносини з відповідачем були фактично припинені, сторони проживають окремо, донька залишилася проживати разом з нею. Відповідач матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, хоча має таку можливість, оскільки працює за контрактом у Республіці Італія та отримує заробітну плату у розмірі 1 400,00 доларів США.
Посилаючись на наведене, позивач просила стягнути з відповідача аліменти на утримання малолітньої дитини у твердій грошовій сумі у розмірі 8 500,00 грн щомісячно до досягнення дочкою повноліття.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 жовтня 2016 року позов ОСОБА_2 задоволено.
Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 8 500, 00 грн щомісячно, починаючи з 29 серпня 2016 року та до досягнення донькою повноліття.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Допущено до негайного виконання рішення суду у межах платежу за один місяць.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач зобов`язаний утримувати дитину та створювати необхідні передумови для розвитку і забезпечення організації її життя. Оскільки відповідач є працездатною особою, працює за кордоном і не має на утриманні інших осіб, суд вважав можливим стягнути з нього аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 8 500,00 грн.
Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області
від 03 травня 2018 року залишено без задоволення заяву представника
ОСОБА_2 - ОСОБА_5 про перегляд заочного рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 жовтня
2016 року.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 25 вересня
2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, заочне рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області
від 24 жовтня 2016 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та застосував норми матеріального права, рішення суду є законним та обгрунтованим, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 .
Перевіряючи обгрунтованість визначеного судом розміру аліментів на утримання дитини, апеляційний суд виходив з того, що розмір заробітної плати відповідача, яку він отримує працюючи у Республіці Італія, становить
1 400,00 євро, що визнав його представник у суді апеляційної інстанції, він не має значних інших офіційних видатків, а тому має можливість сплачувати аліменти на утримання дочки у розмірі 8 500,00 грн, який є достатнім для забезпечення її рівня життя, необхідного для гармонійного фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку.
Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи
У листопаді 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
ОСОБА_2 , у якій він просив скасувати заочне рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 жовтня 2016 року і постанову Апеляційного суду Івано-Франківської області від 25 вересня 2018 року, та направити справу за встановленою підсудністю, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга обгрунтована посиланням на те, що суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, неправильно застосував положення статей 182, 184 СК України щодо обставин, які враховуються при визначені розміру аліментів на утримання дитини, зокрема не звернув увагу на відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження необхідності сплати на утримання дитини аліментів у розмірі 8 500,00 грн, не з`ясував прав і обов`язків сторін, не встановив розмір середньомісячних витрат на дитину, її потреби, з огляду на, що ухвалив рішення суду про їх стягнення у розмірі, що у сім разів перевищує прожитковий мінімум для дітей відповідного віку та у шість разів перевищує розмір мінімальну заробітну плату.
Судами проігноровано обставини того, що 26 липня 2016 року між ним та позивачем у Республіці Італія укладено приватну письмову домовленість за умовами якої він зобов`язався щомісяця сплачувати їй 250,00 євро на утримання дитини.
Вирішуючи спір суд першої інстанції не звернув увагу на те, що відповідач не був належним чином повідомлений про розгляд справи судом, унаслідок чого не мав можливості бути присутнім у судовому засіданні, надати заперечення та докази на підтвердження того, що на його утриманні перебуває двоє непрацездатних батьків - пенсіонерів за віком, та про стан його здоров`я, що є обов`язковою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення та направлення справи на новий розгляд.
Зауважив також, що належне повідомлення відповідача про день судового засідання є необхідною передумовою для його визнання та виконання за кордоном, зокрема згідно з Інструкцією про виконання в Україні Конвенції про стягнення аліментів за кордоном, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 29 грудня 2006 року № 121/5, до клопотання про визнання і виконання рішення суду України про стягнення аліментів на території іншої держави має бути додано довідку про те, що відповідач був належним чином повідомлений про день судового засідання, та копії документів, що це підтверджують (якщо відповідач не брав участі в судовому засідання), що свідчить про істотний характер допущених судом першої інстанції процесуальних порушень.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.
Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Судами установлено, що з 23 травня 2014 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 22 вересня
2016 року.
Від шлюбу сторони мають малолітню доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Після розірвання шлюбу малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишилася проживати разом з матір`ю, яка проживає по АДРЕСА_1 .
26 липня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено приватну письмову домовленість, за умовами якої він зобов'язався сплачувати на користь ОСОБА_1 на утримання дитини 250,00 євро щомісяця.
Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_6 у суді апеляційної інстанції визнав, що дохід відповідача у Республіці Італія становить 1 400,00 євро щомісячно, а згідно уточненої апеляційної скарги визнав розмір заявлених позивачем вимог про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі у розмірі 2 000,00 грн.
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування
Установлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги ОСОБА_2 висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.
Згідно з частиною другою статті 150 Сімейного кодексу України (далі - СК України) батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Частинами першою, другою статті 155 СК України визначено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають грунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Згідно із статтями 180, 191 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.
Частиною другою статті 182 СК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин та ухвалення рішення судом першої інстанції, встановлено, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.
Відповідно до статей 181, 182 СК України за відсутності домовленості між батьками про спосіб виконання ними обов`язку утримувати дитину розмір аліментів визначається судом з урахуванням стану здоров`я та матеріального становища дитини, стану здоров`я та матеріального становища платника аліментів, наявності у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інших обставин, що мають істотне значення.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що будь-які витрати на утримання дітей мають визначатися за домовленістю між батьками або за рішенням суду. При цьому слід ураховувати, що у разі спору суд має визначати не лише сам факт стягнення витрат, а також їхній розмір. Отже, спір щодо витрат на утримання дитини може містити незгоду між батьками, як щодо самого факту сплати аліментів, так і щодо розміру аліментів, які сплачуються добровільно. Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов`язку по утриманню дитини.
Якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою одержувача аліментів може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі (частина перша статті 184 СК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин та ухвалення рішення судом першої інстанції).
Ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача на користь позивача на утримання доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 8 500,00 грн, суд першої інстанції з висновками якого погодився апеляційний суд, урахував, що відповідач є працездатною, фізично здоровою особою, що здатна забезпечувати належний рівень утримання, як себе, так і малолітньої дитини, станом на дату вирішення спору розмір його щомісячного доходу становить 1 400,00 євро, а тому заявлений до стягнення розмір аліментів на утримання дитини у співвідношенні до рівня його доходу становить п`яту частину.
Доводи касаційної скарги про те, що вирішуючи спір суди не врахували стан його здоров`я, а також перебування на його утриманні двох непрацездатних членів сім`ї - батьків-пенсіонерів є безпідставними, оскільки зазначені обставини були предметом перевірки апеляційного суду під час розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції. Переглядаючи законність та обгрунтованість рішень судів попередніх інстанцій, Верховний Суд, діючи у межах повноважень визначених статтею 400 ЦПК України, не вправі здійснювати переоцінку доказів.
Зважаючи на наведене, суди першої та апеляційної інстанцій, дійшли правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання доньки у розмірі 8 500,00 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
Посилання заявника на те, що визначений судами розмір аліментів у рази перевищує розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, встановлений чинним законодавством (станом на дату звернення з позовом - 1228,00 грн), а також мінімальної заробітної плати (з 01 травня 2016 року - 1450,00 грн), не заслуговують на увагу, оскільки законодавством України закріплено виключно гарантований державою рівень мінімального матеріального забезпечення громадянина України, у тому числі дитини до досягнення нею певного віку, тоді як при визначенні розміру аліментів на утримання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суди обгрунтовано виходили з того, що відповідач спроможний надавати матеріальну доньці у визначеному позивачем розмірі, що є достатнім та таким, що відповідає потребам дитини, спрямований на забезпечення її гармонійного розвитку. Перевіряючи доводи касаційної скарги про необгрунтовано зависокий розмір аліментів, що підлягає стягненню з відповідача на утримання неповнолітньої дитини, Верховний Суд зауважує, що визначений судом розмір аліментів у сумі 8 500,00 грн щомісячно, не у значній мірі перевищує розмір аліментів, які зобов`язувався виплачувати відповідач (250 євро щомісяця) за його письмовою домовленістю з позивачем від 26 липня 2016 року, з урахуванням співвідношення курсу євро до національної валюти на час укладення такої угоди.
Твердження ОСОБА_2 про те, що його не було належним чином повідомлено про дату, час і місце розгляду справи судом першої інстанції, що унеможливило його участь у розгляді справи, та відповідно до пункту п`ятого частини першої статті 411 ЦПК України є підставою для обов`язкового скасування оскаржуваних судових рішень є безпідставним, ураховуючи, що зазначене процесуальне порушення було усунуто судом апеляційної інстанції під час розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 , у якій він не наводив обгрунтовань, які є обов`язковими підставами для скасування оскаржуваного судового рішення (частина третя статті 376 ЦПК України).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Ураховуючи зазначене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що оскаржувані судові рішення є законними та обгрунтованими, доводи касаційної скарги правильності висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, а тому касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
Керуючись статтями 400, 401, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Заочне рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 жовтня 2016 року та постанову Апеляційного суду Івано-Франківської області від 25 вересня 2018 року залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Г. І. Усик
І. Ю. Гулейков
О. В. Ступак
