ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 вересня 2018 року
Львів
№ 876/4721/18
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :
головуючого судді Большакової О.О.,
суддів Гуляка В.В., Коваля Р.Й.,
з участю секретаря судового засідання Коваль Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» до Львівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України про скасування постанови, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року (суддя Крутько О.В., м. Львів, повний текст складено 05.05.2018),
В С Т А Н О В И В:
26 червня 2017 року Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» (далі – ПАТ «Українська залізниця») звернулося до Личаківського районного суду м. Львова з позовом до Львівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України про скасування постанови №4 від 10.06.2017 про правопорушення, пов’язане зі здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень та накладення штрафу у розмірі 8500 грн.
Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 05 грудня 2017 року задоволено клопотання представника позивача та передано справу на розгляд до Львівського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2018 року прийнято до провадження зазначену справу.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» до Львівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України про скасування постанови відмовлено повністю.
Із цим рішенням не погодилося ПАТ «Українська залізниця», яке посилаючись на неправильне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове – про задоволення позову. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що протокол про правопорушення пов’язане зі здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень №440142 був складений з порушенням чинного законодавства України, а саме не відповідає вимогам ст. 3 Закону України «Про відповідальність перевізників» та наказу адміністрації прикордонної служби України №203 від 04.04.2011 «Про застосування Закону України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень» тому не може братись до уваги як доказ.
Щодо самого перевезення через державний кордон в пункт пропуску для залізничного сполучення «Мостиська» без належних документів для в’їзду в Україну громадянина ОСОБА_1 зазначає, що стюард дотримувався і діяв у відповідності до вимог ст. 22-1 Закону України «Про залізничний транспорт» та «Технології прикордонного та митного контролю у пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон для залізничного сполучення».
Зазначає, що за міждержавними угодами, громадяни більше 70-ти держав мають право безвізового в’їзду в Україну, працівники залізниці маючи виконувати в першу чергу свої безпосередні обов’язки з обслуговування пасажирів, фізично та технічно не мають можливості відслідковувати та запам’ятовувати всі міждержавні угоди, фактично – це обов’язок прикордонної служби.
Представник апелянта у судове засідання не з’явився, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечив щодо доводів апеляційної скарги та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, поясненняпредставника, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в межах наведених у ній доводів, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що 13.04.2017 о 17 год. 45 хв. потягом №706 сполученням «Перемишль-Львів-Київ» перевізником - Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» було перевезено через державний кордон України в пункт пропуску для залізничного сполучення «Мостиська» без належних документів для в’їзду в Україну громадянина ОСОБА_1 JACOBS THIJS, ІНФОРМАЦІЯ_1, який пред'явив на паспортний контроль ідентифікаційну картку громадянина ОСОБА_1 №592-5105229-06, видану 23.12.2016, яка не дає право на перетинання державного кордону України.
13.04.2017 працівниками Львівського прикордонного загону складено протокол №440142 та винесено рішення про відмову в перетинанні державного кордону України іноземцю або особі без громадянства від 13.04.2017.
10.06.2017 начальником Львівського прикордонного загону винесено постанову №4 у справі про правопорушення, пов’язане з відповідальністю перевізника під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень, якою на ПАТ «Українська залізниця» накладено штраф у розмірі 8500,00 грн за вчинення правопорушення передбаченого частиною 1 статті 1 Закону України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень».
Не погодившись з таким рішенням, ПАТ «Українська залізниця» оскаржило його до суду.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана постанова відповідача є законною.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних причин.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вимогами п. 1 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» № 3773-VI від 22.09.2011 у передбачено, що в'їзд на територію України та виїзд з території України для іноземців та осіб без громадянства здійснюється за паспортним документом за наявності відповідної візи, якщо інший порядок в'їзду та виїзду не встановлено законодавством чи міжнародним договором України.
Угодою між Україною та Європейським Співтовариством про спрощення оформлення віз передбачено, що іноземці та особи без громадянства, а також громадяни України прямують до країн-членів ЄС по безвізовому режимі (90 днів протягом 180 днів) за наявності закордонного паспорта (біометричного паспорта або закордонного паспорта старого зразка, термін дії ще якого не закінчився).
Як вірно враховано судом першої інстанції, в Угоді не зазначено, що ID-картка може слугувати підставою для перетину державного кордону.
Преамболою Закону України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень» №2920-ІІІ від 10.01.2002 (далі – Закон №2920-ІІІ) передбачено, що цей Закон відповідно до Протоколу про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї та Протоколу проти незаконного ввозу мігрантів по суші, морю і повітрю, що доповнюють ОСОБА_3 Організації Об'єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності, ОСОБА_3 Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми встановлює відповідальність перевізників за невиконання обов'язку перевірити перед початком міжнародного пасажирського перевезення наявність, але не справжність, у пасажирів документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, що призвело до перевезення чи спроби перевезення пасажирів через державний кордон України без необхідних документів, а також визначає порядок застосування цієї відповідальності.
Відповідно до вимог абз. 1 ст. 1, ст. 2 Закону №2920-ІІІ підприємства (їх об'єднання), установи, організації, фізичні особи - підприємці, які здійснюють міжнародні пасажирські перевезення (далі - перевізники), за невиконання обов'язку перевірити перед початком міжнародного пасажирського перевезення наявність у пасажира документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, що призвело до перевезення чи спроби перевезення пасажира через державний кордон України без необхідних документів, несуть відповідальність у вигляді штрафу від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожного такого пасажира, але не більше двадцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за одне перевезення. Справи про правопорушення, передбачені статтею 1 цього Закону, розглядають відповідні органи охорони державного кордону України. Від імені органів охорони державного кордону України розглядати справи про правопорушення та накладати штрафи мають право начальники органів охорони державного кордону України та їх заступники.
Перевізник звільняється від відповідальності, передбаченої цією статтею, якщо доведе, що документи, надані йому пасажиром перед початком міжнародного пасажирського перевезення, дали йому достатні підстави вважати, що пасажир мав документи, необхідні для в'їзду до держави прямування, транзиту.
Відповідно до абзацу 2 пункту 2 Порядку взаємодії під час проведення контрольних процедур міжнародних швидкісних поїздів «Інтерсіті+», затвердженого наказом т.в.о начальника Львівського прикордонного загону №1013-аг від 15.08.2017 (далі – Порядок №1013-аг) старший стюард поїзду під час посадки пасажирів у вагони організовує роботу стюардів щодо інформування та перевірки перед початком міжнародного пасажирського перевезення наявності у пасажира документів, необхідних для виїзду до держави прямування, транзиту, що може призвести до перевезення чи спроби перевезення через державний кордон України пасажирів без необхідних документів.
Враховуючи наведене, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що стюарди міжнародного пасажирського сполучення повинні перевіряти перед початком міжнародного пасажирського перевезення наявність у пасажира документів, необхідних для виїзду до держави прямування, транзиту, оскільки саме вони пропускають осіб у вагони міжнародного швидкісного потягу «Інтерсіті+». Робота ж працівників Державної прикордонної служби полягає у встановленні дійсності та приналежності цього паспортного документа іноземцю чи особі без громадянства.
Частинами 1, 3, 4 статті 3 Закону №2920-ІІІ передбачено, що посадовою особою відповідного органу охорони державного кордону України, яка виконує функції із здійснення прикордонного контролю, про вчинення правопорушення складається протокол. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка керує транспортним засобом, або представником перевізника, у присутності якого складено протокол про правопорушення, а за наявності свідків протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, або представника перевізника від підписання протоколу в ньому робиться запис про це. Особа, яка керує транспортним засобом, або представник перевізника має право надати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви відмови від його підписання.
Статтею 12 Закону №2920-ІІІ передбачено, що посадова особа органу охорони державного кордону України, уповноважена накладати штрафи, приймає відповідне рішення протягом п'ятнадцяти днів після надходження протоколу про правопорушення та інших матеріалів справи. Рішення оформляється постановою відповідної особи.
Згідно з частинами 1, 2, 4 статті 22-1 Закону України «Про залізничний транспорт» під час перевезення у міжнародному залізничному сполученні пасажир зобов'язаний мати належним чином оформлені документи, необхідні для в'їзду до держави прямування, держав за маршрутом слідування, та пред'явити їх перевізникові на його вимогу. Перевізник при перевезенні пасажира у міжнародному залізничному сполученні зобов'язаний до початку перевезення перевірити наявність у пасажира документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, держав за маршрутом слідування, та відмовити у перевезенні пасажиру, який на його вимогу не пред'явив необхідні документи. За невиконання обов'язку перевірити перед початком перевезення пасажира у міжнародному залізничному сполученні наявність у нього документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, держав за маршрутом слідування, що призвело до перевезення чи спроби перевезення пасажира через державний кордон України без необхідних документів, перевізник несе відповідальність, передбачену законом.
Враховуючи зазначені вище вимоги законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що ПАТ «Українська залізниця» не виконано обов’язок перевірити перед початком міжнародного пасажирського перевезення наявність у пасажира документів, необхідних для в’їзду до держави прямування, чим порушено вимоги ст. 1 Закону України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень» та ст. 22-1 Закону України «Про залізничний транспорт».
Покликання апелянта на те, що протокол про правопорушення пов’язане зі здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень №440142 був складений з порушенням чинного законодавства України не заслуговують на увагу, адже факт перевезення через державний кордон України в пункт пропуску для залізничного сполучення «Мостиська» без належних документів для в’їзду в Україну громадянина ОСОБА_1 є доведеним та не заперечується сторонами, а окремі неточності протоколу не спростовують факту вчинення правопорушення.
Щодо покликань апелянта на те, що стюард дотримувався і діяв у відповідності до вимог ст. 22-1 Закону України «Про залізничний транспорт» та «Технології прикордонного та митного контролю у пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон для залізничного сполучення», то такі є безпідставними, адже ним не було перевірено наявність у пасажира документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, що призвело до спроби перевезення пасажира через державний кордон України без необхідних документів.
Твердження апелянта про те, що працівники залізниці маючи виконувати в першу чергу свої безпосередні обов’язки з обслуговування пасажирів, фізично та технічно не мають можливості відслідковувати та запам’ятовувати всі міждержавні угоди є безпідставними, адже працівники залізниці повинні знати про те за якими документами дозволено в’їзд в Україну.
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та в спосіб, що визначений Законом України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень».
Враховуючи наведене, не заслуговують на увагу покликання апелянта про неправомірність дій відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судова колегія дійшла висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення не було допущено неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись ч. 3 ст. 243, ст.ст. 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року у справі № 463/3240/17 – без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя О.О. Большакова
Судді В.В. Гуляк
ОСОБА_4
Повний текст складено 24 вересня 2018 року.
