АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 22-ц/774/839/17 Справа № 2-761/06
Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Пономарь З.М.
Категорія 21
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 березня 2017 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючої судді Пономарь З.М., суддів Городничої В.С., Красвітної Т.П., при секретарі Самокиші О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 15 серпня 2006 року за позовом ОСОБА_3, правонаступниками якої є ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування права на земельну частку (пай),-
в с т а н о в и л а :
30.05.2006р. ОСОБА_3 звернулась до ОСОБА_2 з позовом, яким просила визнати недійсним укладений ними договір дарування земельної частки (паю) від 10.12.1999р. на підставі ст.ст.229,717 ЦПК України. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 посилалась на те, що при укладенні вказаного договору вважала, що надає відповідачу право представництва її інтересів землевласника перед орендарем, а не право власності на земельну частку (пай). Після того як відповідач останні два-три роки практично покинула її напризволяще, ніякої суттєвої допомоги, а також орендної плати за земельну ділянку не надавала, вона почала вимагати припинення представництва та дізналась про те, що за договором дарування вона вже не є власником земельної частки (паю).
Рішенням Петропавлівського райсуду Дніпропетровської області від 15.08.2006р. ухвалено задовольнити позовні вимоги ОСОБА_3, визнати недійсними договір дарування земельної частки (паю) від 10.12.1999р., Державний акт на право приватної власності на ім’я ОСОБА_2 та сертифікат від 04.06.1997р. на ім’я ОСОБА_3 В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просила скасувати вказане судове рішення, посилаючись на його невідповідність вимогам закону.
У зв’язку зі смертю 06.05.2015р. ОСОБА_3 (а.с.83 т.1) на стадії першого апеляційного розгляду справи її правонаступниками залучені доньки ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та онуки ОСОБА_8, ОСОБА_9
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові за такими підставами.
Ухвалюючи рішення про визнання недійсним договору дарування земельної частки (паю) від 10.12.1999р., суд першої інстанції керувався ст.ст.229,717 ЦК України 2003р. та посилався на те, що при укладенні вказаного правочину ОСОБА_3 діяла під впливом помилки, не розуміла, що земельна ділянка вибула з її власності, оскільки інша сторона договору ОСОБА_2 мала перед нею певні обов’язки.
Вказаний висновок суду першої інстанції не відповідає вимогам закону та обставинам справи, з яких вбачається наступне.
На підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ДП №0268566 (а.с.8 т.1), виданого 04.06.1997р. Петропавлівської районною держадміністрацією, ОСОБА_3 як члену КСП «Комуніст» належало право на земельну частку (пай). За положеннями Указу Президента України від 08.08.1995р. «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільського господарським підприємствам і організаціям», постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.1995р. «Про затвердження форми сертифіката на право на земельну частку (пай) і зразка Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай)» право на земельну частку (пай) може бути об’єктом дарування.
Згідно нотаріально посвідченого 10.12.1999р. договору ОСОБА_3 подарувала, а ОСОБА_2 прийняла в дар право на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності КСП «Комуніст» у с.Брагинівка Петропавлівського району Дніпропетровської області розміром 5.54 в умовних кадастрових одиницях (а.с.13 т.1).
Відповідно до ч.1 ст.243 ЦК України 1963р. за договором дарування одна сторона передає безоплатно другій стороні майно у власність, і вказаний договір вважається укладеним з моменту передачі майна обдарованому.
05.03.2002р. ОСОБА_2 видано Державний акт на право приватної власності на землю, яким посвідчено її право приватної власності земельну ділянку площею 5.550 га. Державний акт зареєстровано у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №4572 (а.с.6 т.1). За довідкою Брагинівської сільської ради у період 2000-2005 років ОСОБА_2 укладались договори оренди земельної ділянки з СВК «Еліта», ТОВ «Молпромторг», ПСП «Олександрівське», СФГ «Едельвейс» (а.с.17 т.1).
Оспорюючи вчинену 10.12.1999р. угоду дарування, ОСОБА_3 посилалась на відсутність у неї наміру передати своє право власності на земельну ділянку та керувалась ст.229 ЦК України 2003р., якою передбачені правові наслідки правочину, який вчинений під впливом помилки. Вказаним правовим підставам відповідає ст.56 ЦК України 1963р., яка діяла на час укладення оспорюваного правочину. За вимогами ч.1 ст.56 ЦК України 1963р. угода, вчинена внаслідок помилки, яка має істотне значення, може бути визнана недійсною за позовом сторони, яка діяла під впливом помилки. Відповідно до вимог ст.48 ЦК України 1963р. недійсною є угода, яка не відповідає вимогам закону.
За положеннями ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог, на підставі доказів сторін і за ч.1 ст.60 ЦПК України саме кожна сторона обов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.
З наведених вище доказів вбачається, що предметом договору дарування ОСОБА_3 та ОСОБА_2 фактично було право на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності КСП «Комуніст», а не право власності на земельну ділянку. Після відчуження ОСОБА_2 права на земельну частку (пай), право власності на відповідну земельну ділянку виникло вперше лише у ОСОБА_2 за розпорядженням голови Петропавлівської райдержадміністрації (а.с.6 т.1). Оскільки на ім’я ОСОБА_3 фактично не оформлювалось право власності на земельну ділянку, а тому воно і не могло нею відчужуватись. Посилання ОСОБА_3 у позовній заяві одночасно на те, що ОСОБА_2 взамін управління правом на земельну частку (пай) обіцяла їй усі види догляду, матеріального забезпечення, включаючи орендну плату, отриману від орендаря КСП «Комуніст» за її дорученням, не можуть свідчити ні про платність угоди дарування права на земельну частку (пай), ні про вчинення її ОСОБА_3 під впливом помилки, оскільки ОСОБА_2 за таких обставин взагалі не отримувала нічого за такою угодою. Більш того, ОСОБА_2 вказані обставини заперечувались із зазначенням того, що укладення угоди на час її вчинення відповідало волі та намірам її матері ОСОБА_3, а змінились вони пізніше під впливом інших дітей останньої. Факт часткової передачі отриманого за договорами оренди земельної ділянки ОСОБА_2 не пов’язувався з платністю договору та фактично вважався нею як допомога своїй матері. Про відповідність волі ОСОБА_3 саме на укладення договору дарування свідчить і та обставина, що протягом майже 6,5 років дії договору ОСОБА_3 його дійсність не оспорювала. Зазначення у договорі дарування права на пай імені дарувальника замість «Мотрона» - «Мотря» не свідчить про недійсність договору, більш того, саме під вказаним іменем ОСОБА_3 і видано сертифікат на право на пай (а.с.8 т.1).
Зазначені обставини та вимоги закону свідчать про недоведеність позовних вимог ОСОБА_3, правонаступниками якої є ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про визнання договору дарування недійсним за наведеними у позові обставинами, а тому задоволенню вони не підлягають.
Оскільки висновки рішення суду першої інстанції не відповідають вимогам закону та встановленим обставинам, його рішення на підставі п.2-4 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові про визнання угоди недійсною. Рішення суду першої інстанції в частині визнання недійсними державного акту про право приватної власності ОСОБА_2 на землю та сертифікату на право ОСОБА_3 на земельну частку (пай) підлягає скасуванню, оскільки суперечить ч.1 ст.11 ЦПК України та виходить за межі заявлених позовних вимог та предмету спору, розглянутого судом.
Керуючись ст.303,307,309,316 ЦПК України, колегія суддів,-
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 15 серпня 2006 року скасувати.
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3, правонаступниками якої є ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування права на земельну частку (пай)
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Судді: Пономарь З.М. Городнича В.С. Красвітна Т.П.
