Постанова
Іменем України
05 вересня 2018 року
м. Київ
справа № 297/1656/17
провадження № 61-25048св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - ОСОБА_2,
відповідач - відділ освіти, молоді та спорту Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області,
представник відповідача - Першель ПавлоПавлович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 на постанову Апеляційного суду Закарпатської області від 26 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Кондора Р. Ю., Джуги С. Д., Куштана Б. П.,
ВСТАНОВИВ:
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відділу освіти, молоді та спорту Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області (далі - відділ освіти Берегівської РДА) про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позовна заява мотивована тим, що наказом відділу освіти Берегівської РДА від 15 січня 2007 № 31-к його було призначено на посаду директора Шомської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів на строк до 30 червня 2008 року.
Наказом відділу освіти Берегівської РДА від 01 липня 2008 року № 625а-к продовжено дію наказу від 15 січня 2007 № 31-к та укладено з ним контракт на строк до 01 липня 2011 року.
Наказом відділу освіти Берегівської РДА від 01 липня 2011 року № 1448-к продовжено дію наказу від 01 липня 2008 № 625-к до 01 липня 2016 року, а наказом від 30 червня 2016 № 1172 продовжено дію наказу від 01 липня 2011 року № 1448-к до 01 липня 2017 року.
Вказане свідчить, що наказами відділу освіти Берегівської РДА продовжувалася дія наказів про призначення його на посаду директора Шомської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів, а не трудового контракту.
Таким чином, відповідно до положень статей 21, 23, 39-1 КЗпП України він перебував з відповідачем не у строкових, а у безстрокових трудових відносинах і обіймав посаду директора школи на постійній основі, оскільки строк дії трудового контракту сплив 01 липня 2011 року. Отже, звільнення його на підставі наказу відділу освіти Берегівської РДА від 30 червня 2017 року у зв'язку із закінченням терміну дії контракту є незаконним.
На підставі вказаного, ОСОБА_1 просив суд поновити його на посаді директора Шомської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів з 01 липня 2017 року і стягнути з відділу освіти Берегівської РДА на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області від 23 жовтня 2017 позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано наказ від 30 червня 2017 року № 625-к про звільнення ОСОБА_1 з роботи на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України з посади директора Шомської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів у зв'язку із закінченням трудового контракту незаконним.
Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді директора Шомської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів.
Стягнуто з відділу освіти Берегівської РДА на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 35 458,80 грн.
Стягнуто з відділу освіти Берегівської РДА на користь держави судовий збір у розмірі 1 280,00 грн.
Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі 9 091,91 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що наказ відділу освіти Берегівської РДА від 30 червня 2017 року № 625-к про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Шомської загальноосвітньої школи І-ІІ ступеніву зв'язку із закінченням строку трудового контракту є незаконним, оскільки після спливу строку дії контракту від 01 липня 2008 року, позивач відповідно до наказів відділу освіти Берегівської РДА від 01 липня 2011 року і від 30 червня 2016 року продовжував виконувати свої трудові обов'язки на посаді директора школи, що згідно зі статтею 39-1 КЗпП України свідчить, що трудовий договір між сторонами був укладений на невизначений строк.
Постановою Апеляційного суду Закарпатської області від 26 лютого 2018 рокуапеляційну скаргу відділу освіти Берегівської РДА задоволено частково. Рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 23 жовтня 2017 року скасовано і ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відділ освіти Берегівської РДА є неналежним відповідачем у справі, оскільки спір виник між ОСОБА_1 та Шомською загальноосвітньою школою І-ІІ ступенів, яка є окремою юридичною особою та використовує і оплачує найману працю, й у випадку задоволення позову саме у школи виникне обов'язок з виплати позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Таким чином, Шомська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів є належним відповідачем у цій справі, однак вимог до неї ОСОБА_1 пред'явлено не було.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судомнорм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову апеляційного суду скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку, що належним відповідачем у справі є Шомська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, оскільки трудові відносини у позивача виникли саме з відділом освіти Берегівської РДА, що підтверджується наказами відділу про призначення на посаду директора та про продовження дії наказів про призначення на посаду директора. При цьому, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що наказ відділу освіти Берегівської РДА є незаконним, оскільки після закінчення строку дії контракту від 01 липня 2008 року він продовжував виконувати свої трудові обов'язки, отже відповідно до статті 39-1 КЗпП України трудовий договір між сторонами був укладений на невизначений строк.
У червні 2018 року відділ освіти Берегівської РДА подав відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що поновлення позивача на роботі впливає на права і обов'язки Шомської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів, тому апеляційний суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1, оскільки позивачем не було пред'явлено вимог до належного відповідача - Шомської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
У частині третій статті 400 ЦПК України визначено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.
Судом установлено, що наказом відділу освіти Берегівської РДА від 15 січня 2007 № 31-к ОСОБА_1 було призначено на посаду директора Шомської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів на строк до 30 червня 2008 року.
Наказом відділу освіти Берегівської РДА від 01 липня 2008 року № 625а-к продовжено дію наказу від 15 січня 2007 № 31-к.
01 липня 2008 року між відділом освіти Берегівської РДА та ОСОБА_1 було укладено контракт, з умовами кого останнього було призначено на посаду директора загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів з угорською мовою навчання у с. Шом Берегівського району Закарпатської області, яка знаходиться у комунальній власності, на строк з 01 липня 2008 року до 01 липня 2011 року.
У пункті 1.2 контракту сторонами погоджено, що цей контракт є строковим трудовим договором, який підкріплюється наказом власника або уповноваженого ним органу про призначення директора навчально-виховного закладу. На підставі контракту виникають трудові відносини між директором школи і відділом освіти Берегівської РДА.
Наказом відділу освіти Берегівської РДА від 01 липня 2011 року № 1448-к продовжено дію наказу від 01липня 2008 № 625-к до 01 липня 2016 року, а наказом від 30 червня 2016 № 1172 продовжено дію наказу від 01 липня 2011 року № 1448-к до 01 липня 2017 року.
Наказом відділу освіти Берегівської РДА від 30 червня 2017 року № 625-к ОСОБА_1, звільнено з посади директора Шомської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України у зв'язку із закінченням трудового контракту.
Вказуючи, що строк дії трудового контракту закінчився 01 липня 2011 року, однак трудові відносини між сторонами продовжували існувати до 30 червня 2017 року, позивач вважав наказ про його звільнення у зв'язку із закінченням трудового контракту незаконним, оскільки трудовий договір між сторонами (ОСОБА_1 і відділ освіти Берегівської РДА) укладено на невизначений строк.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1, апеляційний суд виходив із того, що належним відповідачем у цій справі є Шомська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, а не відділ освіти Берегівської РДА. Суд апеляційної інстанції немає процесуальних повноважень для заміни неналежного відповідача чи залучення іншого співвідповідача, тому в силу пункту 4 частини третьої статті 376 ЦПК України це є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.
З таким висновком апеляційного суду погодитися не можна.
Згідно з статтею 1 Закону України «Про загальну середню освіту» законодавство України про загальну середню освіту базується на Конституції України і складається з Закону України «Про освіту» та інших нормативно-правових актів та міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується
Трудові відносини у системі загальної середньої освіти до 28 вересня 2017 року, тобто на момент виникнення спірних правовідносин, регулювалися Законом України від 23 травня 1991 року № 1060-ХІІ «Про освіту», який втратив чинність у зв'язку з прийняттям Верховною Радою України у новій редакції Закону України від 05 вересня 2017 року № 2145-VIII «Про освіту».
У частині четвертій статті 20 Закону України від 23 травня 1991 року № 1060-ХІІ «Про освіту» передбачено, що керівники навчальних закладів, що є комунальною власністю, призначаються органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері освіти, відповідними обласними, міськими, районними органами управління освітою за попереднім погодженням з місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.
Статтею 54 Закону України від 23 травня 1991 року № 1060-ХІІ «Про освіту» визначено, що педагогічні та науково-педагогічні працівники приймаються на роботу шляхом укладення трудового договору, в тому числі за контрактом. При цьому перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 200 року № 963 посада директора загальноосвітнього навчального закладу належить до посад педагогічних працівників.
Згідно з частинами першої і другої статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
Частиною другою статті 26 Закону України «Про загальну середню освіту» призначення на посаду та звільнення з посади керівника державного та комунального загальноосвітнього навчального закладу здійснює відповідний орган управління освітою.
Таким чином, встановивши, що Шомська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів входить до сфери управління відділу освіти Берегівської РДА, позивача на посаду директора було призначено та звільнено на підставі наказів відділу освіти Берегівської РДА, трудовий контракт укладено між ОСОБА_1 і відділом освіти Берегівської РДА, спір між сторонами виник з приводу незаконного, на думку позивача, звільнення, апеляційний суд дійшов передчасного висновку, що відділ освіти Берегівської РДА є неналежним відповідачем у справі, оскільки спірні правовідносини виникли саме між ОСОБА_1 і відділом освіти Берегівської РДА.
Відповідно до пунктів 1, 2 і 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи у касаційному порядку суд не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені, тому усунути вказані недоліки розгляду справи на стадії касаційного перегляду неможливо.
Оскільки апеляційний суд не встановив фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, та не перевірив доводи сторін та надані на їх підтвердження докази, тому ухвалене у справі рішення апеляційного суду відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Прохання касаційної скарги про скасування постанови апеляційного суду і залишення в силі рішення суду першої інстанції задоволенню не підлягає, оскільки апеляційний суд не перевірив рішення суду на предмет його законності і обґрунтованості, а обмежився передчасними, процесуальними й невірними підставами для його скасування.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені, тому суд касаційної інстанції позбавлений можливості усунути вказані недоліки і перевірити доводи сторін, оскільки вони потребують встановлення обставин, які не були встановлені судом.
Керуючись статтями 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 задовольнити частково.
Постанову Апеляційного суду Закарпатської області від 26 лютого 2018 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник О. В. Білоконь Б. І. Гулько Є. В. Синельников Ю. В. Черняк
