Справа № 161/3275/18
Головуючий у 1 інстанції: Черняк В.В.
Провадження № 22-ц/773/789/18 Категорія: 55
Доповідач: Грушицький А. І.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 серпня 2018 року
місто Луцьк
Апеляційний суд Волинської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Грушицького А.І.,
суддів Данилюк В.А., Киці С.І.,
з участю секретаря судового засідання Вергуна Т.С.,
представника позивача ОСОБА_2,
представника відповідача Лялюги Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Електротермометрія» про зобов'язання нарахувати та виплатити заробітну плату за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_3 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 травня 2018 року,
В С Т А Н О В И В:
5 березня 2018 року ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до ПАТ «Електротермометрія» про зобов'язання нарахувати та виплатити заробітну плату. Позовні вимоги мотивувала тим, що з 18 квітня 2000 року працює на ПАТ «Електротермометрія». За час роботи на посаді слюсаря з механоскладальних робіт заробітна плата включно по жовтень 2017 року їй нараховувалась згідно штатного розпису підприємства. В період з 1 листопада 2017 року по 28 лютого 2018 року з вини відповідача вона фактично не працювала.
З врахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 18 квітня 2018 року просила суд зобов'язати ПАТ «Електротермометрія» нарахувати та виплатити заробітну плату за період роботи з 1 листопада 2017 року по 28 лютого 2018 року в розмірі 6162,64 грн.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 травня 2018 року в позові ОСОБА_3 до ПАТ «Електротермометрія» про зобов'язання нарахувати та виплатити заробітну плату відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду позивач ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 травня 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить суд апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримала з підстав в ній зазначених.
Представник відповідача Лялюга Л.В. апеляційну скаргу не визнала.
Позивач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, подала до суду заяву, в якій просила розгляд справи проводити за її відсутності.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що підстави для задоволення позову відсутні, оскільки в період часу, за який просить нарахувати та виплатити заробітну плату, позивач на роботі не перебувала.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 10, ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що позивач працює на посаді слюсаря з механоскладальних робіт третього розряду на ПАТ «Електротермометрія» з відрядно-преміальною системою оплати праці (а.с. 54, 55).
Наказом ПАТ «Електротермометрія» № 1 від 10 січня 2017 року з 1 січня 2017 року введено нові погодинні тарифні ставки та посадові оклади, позивачу встановлено тарифну ставку 15,09 грн/год. (а.с. 49, 50).
Крім того, судом встановлено, що за період з листопада 2017 року по лютий 2018 року включно позивач не працювала, не виробляла продукції, заробітна плата їй не нараховувалась та не виплачувалась, що підтверджується табелями обліку використання робочого часу. Також з табелю обліку робочого часу за грудень 2017 року вбачається, що ОСОБА_3 три дні перебувала на лікарняному, який був їй оплачений відповідно до вимог чинного законодавства (а.с. 44-47).
Згідно наказів № 82 від 26 жовтня 2017 року, № 84 від 14 листопада 2017 року, № 87 від 26 грудня 2017 року, № 88 від 26 грудня 2017 року на ПАТ «Електротермометрія» за період з листопада 2017 року по лютий 2018 року було встановлено неробочі дні, за винятком працівників підрозділів, які зайняті на виконанні оплаченої продукції. Вищезгадані накази адміністрації підприємства позивач у встановленому законом порядку не оскаржила (а.с. 19-22).
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оплату праці» основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Організація оплати праці здійснюється на підставі: законодавчих та інших нормативних актів; генеральної угоди на національному рівні; галузевих (міжгалузевих), територіальних угод; колективних договорів; трудових договорів; грантів (ч. 1 ст. 5 Закону України «Про оплату праці»).
Частиною 1 ст. 97 КЗпП України передбачено, що оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт.
Відповідно до ч. 1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
ОСОБА_3 покликається на ті обставини, що у період з листопада 2017 року по лютий 2018 року невиконання нею норм виробітку сталося з вини працедавця, який не забезпечив її необхідними умовами праці у зв'язку з чим на підставі ст. 111 КЗпП України просить зобов'язати нарахувати та виплатити заробітну плату за вказаний період.
Про те, що позов заявлено на підставі ст. 111 КЗпП України представник позивача підтвердила в судовому засіданні суду апеляційної інстанції.
Згідно ст. 111 КЗпП України при невиконанні норм виробітку не з вини працівника оплата провадиться за фактично виконану роботу. Місячна заробітна плата в цьому разі не може бути нижчою від двох третин тарифної ставки встановленого йому розряду (окладу). При невиконанні норм виробітку з вини працівника оплата провадиться відповідно до виконаної роботи.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що стаття 111 КЗпП України застосовується лише в тих випадках, коли за підсумками місяця нарахована працівникові заробітна плата з усіма доплатами і надбавками виявиться меншою від двох третин тарифної ставки, яка відповідає присвоєному працівникові-відряднику розряду. При цьому враховуються не тільки заробітна плата, нарахована робітнику-відряднику на основі відрядних нарядів, але й усі інші виплати, що належать до заробітної плати, як вона визначена в ст. 94 КЗпП України і ст. 1 Закону України «Про оплату праці».
В даному випадку позивач взагалі будь-яку роботу не виконувала та була відсутня на робочому місці, а заробітна плата згідно ч. 1 ст. 94 КЗпП України та ст. 1 Закону України «Про оплату праці» виплачується лише за виконану роботу.
Простій на підприємстві не оголошувався, тому гарантії, передбачені ст. 113 КЗпП України щодо оплати часу простою з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу), не застосовувалися.
Доводи апеляційної скарги про те, що на дані відносини поширюється дія ст. 111 КЗпП України є безпідставними, оскільки позивач жодних робіт не виконувала, отже відсутні підстави стверджувати про виконання/невиконання норм виробітку.
Питання щодо правомірності встановлення адміністрацією підприємства неробочих днів не є предметом даного судового розгляду.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що підстав для застосування до даних правовідносин положень ст. 111 КЗпП України та задоволення позову немає.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстави для його зміни чи скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України,
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 травня 2018 року в даній справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Судді
