АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а
факс: 284-15-77, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Апеляційне провадження Головуючий в 1 інстанції - Грегуль О.В.
№22-ц/796/5870/2018 Доповідач - Українець Л.Д.
Справа №754/11664/15-ц
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 серпня 2018 року Апеляційний суд міста Києва в складі:
судді-доповідача УкраїнецьЛ.Д.
суддів Шебуєвої В.А.,
Оніщука М.І.,
за участю секретаря Федорчук Я.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, поданою представником ОСОБА_4 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 07 травня 2018 року в справі за позовом ОСОБА_5, яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_6, 2002 року народження і ОСОБА_7, 2002 року народження до ОСОБА_3, треті особи: Броварський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пуртова ІринаВолодимирівна, ОСОБА_9 про встановлення факту батьківства,-
В С Т А Н О В И В
У серпні 2015 року ОСОБА_5, діючи в інтересах неповнолітніх ОСОБА_6, 2002 року народження та ОСОБА_7, 2002 року народження звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 про встановлення факту батьківства.
У мотивування вимог посилалася на те, що в період з 2001 року по 2012 рік вона перебувала у відносинах з ОСОБА_10, від яких 14 лютого 2012 року народилося дві доньки - ОСОБА_7 та ОСОБА_6.
Оскільки шлюб між ОСОБА_10 та ОСОБА_5 зареєстровано не було, тому в свідоцтвах про народження дітей батьком зазначений ОСОБА_11, тобто запис про батька проведено за прізвищем матері у відповідності до ч.2 ст.55 КпШС.
ІНФОРМАЦІЯ_5 року ОСОБА_10 помер, у зв'язку з чим відкрилася спадщина і нею в інтересах дітей подано заяву про прийняття спадщини, тому виникла необхідність встановити факт батьківства.
Зазначала, що в період з 2001 року по 2012 рік вона з ОСОБА_10 періодично проживали за місцем його проживання в АДРЕСА_3, вели спільне господарство та спільно виховували дітей.
Покійний ОСОБА_10 визнавав своє батьківство щодо доньок, з 2008 року сплачував аліменти на дітей, що підтверджується розписками, а також показами свідків.
Враховуючи наведене просила суд:
встановити факт батьківства ОСОБА_10 який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 року, відносно доньок ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2;
внесення змін до актового запису про народження обох дітей, вказавши ОСОБА_10 батьком дітей та змінити прізвище дітей з «ОСОБА_6» на «ОСОБА_6».
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 07 травня 2018 року позов задоволено.
Встановлено факт батьківства ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 року, відносно ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Внесено зміни до актового запису № 04, вчиненого 26.02.2002 року виконавчим комітетом Заворицької сільської ради Броварського району Київської області про народження ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_6, вказавши, що батьком є: ОСОБА_10, а прізвище дитини «ОСОБА_6», змінити на прізвище «ОСОБА_6».
Внесено зміни до актового запису № 05, вчиненого 26.02.2002 року виконавчим комітетом Заворицької сільської ради Броварського району Київської області про народження ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_7, вказавши, що батьком є: ОСОБА_10, а прізвище дитини «ОСОБА_6», змінити на прізвище «ОСОБА_6».
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 243 грн. 60 коп. судового збору.
Не погоджуючись з рішенням суду, представником ОСОБА_3 подано апеляційну скаргу в якій порушено питання про скасування рішення суду та ухвалення рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Зазначає, що судом не надано оцінки її доводам щодо неможливості періодичного проживання позивача у помешканні ОСОБА_10 в с. Заворичі, оскільки ОСОБА_10 був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_2 з 1991 року до смерті,а також з 1974 року по 2013 року працював на підприємстві, яке розташоване у місті Києві.
Відсутність будь-якого зв'язку між її батьком та ОСОБА_5 та невизнання батьківства підтверджуються показами свідків, допитаних за її клопотанням.
Суд неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, розглянувши в порядку позовного провадження вимоги про встановлення факту батьківства, зазначивши відповідачем спадкоємця померлого.
Указом Президента України № 452/2017 від 29.12.2017 «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» ліквідовано апеляційний суд міста Києва та утворено Київський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Київську область і місто Київ, з місцезнаходженням у місті Києві.
У відповідності до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
Відповідно до п. 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.
Пунктом 8 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції, яка діє з 15.12.2017) передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду Апеляційним судом міста Києва.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_5 народила двох дочок: ОСОБА_6 та ОСОБА_7, що підтверджується свідоцтвами про народження від 12.02.2013 року серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2.
Згідно свідоцтв про народження батьком зазначено ОСОБА_11, тобто запис про батька дітей був вчинений за вказівкою матері дітей на підставі ст. 55 КпШС України. (а.с.8-9, т.1)
Відповідач ОСОБА_3 є дочкою ОСОБА_10 та ОСОБА_13, що підтверджується свідоцтвом про народження від 07.06.1980 року народженою в період шлюбу, який розірвано 17.12.1987 року, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу від 17.12.1987 року. (а.с.76,229 т.1)
ОСОБА_10 помер -ІНФОРМАЦІЯ_6 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 25.12.2014 року серії НОМЕР_3. (а.с.10 т.1).
Згідно довідки Заворицької сільської ради Броварського району Київської області ОСОБА_5 організувала та проводила похорони померлого цивільного чоловіка ОСОБА_10 (а.с.11 т.1)
Після смерті ОСОБА_10 відкрито спадкову справу.
Із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_10звернулись відповідач ОСОБА_3 та від імені неповнолітніх: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 їхня матипозивач по справі - ОСОБА_5 (а.с.21,30 т.1)
Звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_5 посилалася на те, що в період з 2001 року по 2012 рік вона перебувала у відносинах з ОСОБА_10, від яких 14 лютого 2012 року народилося дві доньки. Оскільки шлюб між ОСОБА_10 та ОСОБА_5 зареєстровано не було, тому в свідоцтвах про народження дітей запис про батька проведено за прізвищем матері у відповідності до ч.2 ст.55 КпШС. В зазначений період вони періодично проживали за місцем його проживання в АДРЕСА_3, вели спільне господарство та спільно виховували дітей. Також зауважувала, що покійний ОСОБА_10 визнавав своє батьківство щодо доньок.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що показами свідків підтверджено визнання ОСОБА_10 за життя свого батьківства по відношенню до дітей: ОСОБА_6 та ОСОБА_7.
З таким висновком суду колегія суддів погоджується в повному обсязі, виходячи з наступного.
Частинами 2,3 ст.53 КпШС встановлено, що в разі народження дитини у батьків, які не перебувають у шлюбі, при відсутності спільної заяви батьків батьківство може бути встановлене в судовому порядку за заявою одного з батьків або опікуна (піклувальника) дитини, особи, на утриманні якої знаходиться дитина, а також самої дитини після досягнення нею повноліття. При встановленні батьківства суд бере до уваги спільне проживання та ведення спільного господарства матір'ю дитини і відповідачем до народження дитини, або спільне виховання чи утримання ними дитини, або докази, що з достовірністю підтверджують визнання відповідачем батьківства. Доказами визнання батьківства можуть буті: листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства.
Таким чином, за змістом наведеної норми закону встановлення судом батьківства може мати місце в разі доведення хоча б однієї із зазначених обставин.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст.89 ЦПК України).
Рішення щодо визнання/встановлення батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них. Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це.
Тобто при вирішенні спору про встановлення батьківства мають враховуватись усі докази в сукупності.
На підтвердження доказів батьківства ОСОБА_10 позивач посилалась на покази свідків, світлини батька та дітей в різні періоди життя. (а.с.23-27 т.1).
Так свідок ОСОБА_9, який є рідним братом померлого ОСОБА_10 показав, що його брат за життя визнавав своє батьківство по відношенню до двох дітей позивача, любив та допомагав їм. Діти називали його «папа», а він їх «доці». З дітьми їздив в Київ на екскурсії десь в 2012 році. Позивач проживала періодично в будинку покійного та в своєму будинку, вона допомагала по господарству, готувала їсти. Поховання здійснювали позивач та він. Також показав, що ОСОБА_10 планував оформити батьківство, але не встиг бо помер.
Допитана в якості свідка ОСОБА_14 показала, що ОСОБА_10 за життя визнавав своє батьківство по відношенню до двох дітей та відносився до них як батько. Він особисто розповідав, що допомагає дітям. Вона бачила, що позивач та ОСОБА_10 відвідували один одного, а діти допомагали по господарству. Знає, що померлий придбавав дівчаткам речі до школи та відправляв їх на відпочинок на море.
Свідок ОСОБА_15, яка є хрещеною ОСОБА_1 показала, щоОСОБА_10за життя визнавав своє батьківство по відношенню до двох дітей, про що їй особисто говорив. В її присутності купував речі і продукти для дітей, був турботливим батьком, приймав участь у вихованні. ОСОБА_10 та ОСОБА_5 проживали разом близько 11 років. Приблизно за 2 - 3 роки до смерті він жив сам. Діти приходили до нього постійно, допомогали по господарству. ОСОБА_10 дітей не хрестив і з полового будинку не забирав. У її присутності померлий давав позивачу кошти на дівчатта казав «це тобі гроші для наших дівчаток».
Заперечуючи проти задоволення позову та в апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилається на покази свідків, які були допитані за її клопотанням.
Так, свідок ОСОБА_13, яка є рідною матір'ю відповідача і колишньою дружиною ОСОБА_10 показала, що за життя ОСОБА_10 про інших дітей нічого їй не казав. ОСОБА_10 не міг бути батьком дітей позивача, оскільки після розірвання у 1986 році вона продовжувала жити з ОСОБА_10 до 2007 року в м. Києві на АДРЕСА_1. Про спільність їхнього проживання після розірвання шлюбу свідчить те, що вони разом з донькою (відповідачем) у 2003 році планували емігрувати до США. Також показала, що будинок у с. Заворичі померлий почав будувати з фундамента в 2004 році й будинок досі не введений в експлуатацію. ОСОБА_10 часто приїжджав в с. Заворичі. Односельці нічого не казали їй про інших дітей. Зазначила, що з братом ОСОБА_9 у померлого були напружені стосунки. На похоронах ОСОБА_10 та на сороковинах вона бачила брата ОСОБА_9 з позивачем, які вели себе як чоловік і жінка. ОСОБА_9 сказав її доньці ОСОБА_3, що вона має віддати будинок в селі позивачу навіть, якщо це не діти померлого.
Допитаний в якості свідка ОСОБА_12, який є рідним дідом відповідача показав, що ОСОБА_10 про дітей позивача нічого не казав і він нічого про це не знає. Також йому невідомо чи проживав померлий з позивачем. Бачив близькі стосунки між позивачем і братом ОСОБА_10 - ОСОБА_9 до смерті ОСОБА_10
Свідок ОСОБА_16 показала, що за життя ОСОБА_10 про інших дітей нічого не казав, та вона знає лише одну дитину - відповідача.
Свідок ОСОБА_17 показала, що бачила сімейні стосунки між ОСОБА_10 та ОСОБА_13, які до 2010 року проживали разом. За півтора роки до смерті ОСОБА_10жив самв с. Заворичі. Про дітей та іншу жінку нічого не казав. Їй відомо, що сім`я ОСОБА_10 мала емігрувати в США.
Допитаний в якості свідка ОСОБА_18 показав, що про відносини позивача та ОСОБА_10 йому нічого не відомо. Знає лише, що позивач деякий час проживала разом з ОСОБА_10 та на його земельній ділянці вирощувала с/г культури. Не знає чи піклувався померлий дітьми позивачата чи проживав він разом з позивачем як чоловік та жінка. Також йому не відомо чи жив ОСОБА_10 з першою дружиною чи з іншими жінками.
Свідок ОСОБА_19 показав, що приблизно з 2010 року ОСОБА_10постійно жив у селі. В його присутності визнавав своє батьківство по відношенню до дітей, двічі давав гроші дівчатам, один раз по 100 грн., а другий раз по 200 грн. Дівчата називали його «папою», а він їх «доцями».Чи жили позивач і ОСОБА_10разом він не знає.
Допитаний в якості свідка ОСОБА_20 показав, що особисто йому ОСОБА_10говорив, що ОСОБА_19 та ОСОБА_16є його дітьми. Позивач проживала у ОСОБА_10 та вони вели спільне господарством, але в який період не пам'ятає.
Оцінивши покази свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_12 суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що ці свідки не спростували пояснень позивача та інших свідків, крім того ці свідки перебувають у родинних стосунках з відповідачем.
У суді апеляційної інстанції ОСОБА_5 пояснила, що ОСОБА_10 визнавав своє батьківство, тому не порушувала питання про внесення змін в актовий запис.
Вона погоджувалася на проведення судово-медичної експертизи, яка б підтвердила спорідненість дітей, як з батьком, так і з донькою ОСОБА_10 відповідачем у справі, проте остання відмовилась від проведення будь-якої експертизи. З метою проведення експертизи вона залучила до участі у справі в якості третьої особи рідного брата покійного ОСОБА_10- ОСОБА_9, проте, за відповіддю спеціалістів, таку експертизу не можливо провести.
У суді апеляційної інстанції відповідач ОСОБА_3 підтвердила, що вона не бажає приймати участі у проведенні будь-яких експертиз.
Отже, щодо оцінки показів свідків судом першої інстанції, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що покази свідків, допитаних за клопотанням відповідача не спростовують покази свідків, допитаних за клопотанням позивача та надані ОСОБА_5 докази.
У апеляційній скарзі ОСОБА_3 фактично порушила питання про переоцінку апеляційним судом доказів, яким суд першої інстанції дав оцінку, що не відповідає вимогам закону.
ОСОБА_3 не надала суду допустимих та переконливих доказів того,що після розірвання шлюбу батько проживав у їх сім&quщо;ї. Факт реєстрації місця проживання не є фактом, щ підтверджує фактичне проживання за місцем реєстрації зареєстрованої особи.
Не надала суду ОСОБА_3 і доказів тому, що вона, після розірвання шлюбу батьків, підтримувала постійно стосунки зі своїм батьком, знала про його особисте життя в цей період, піклувалася про нього.
Посилання ОСОБА_3 про те, що батьком дітей є третя особа ОСОБА_9, а не її батько, грунтується на її припущеннях з огляду на те, що останній став на сторону неповнолітніх дітей і підтвердив факт визнання його братом батьківства.
Та обставина, що ОСОБА_6 отримувала допомогу, як мати одиначка, не спростовує визнання батьківства ОСОБА_10 і не є підставою для відмови в задоволення позову лише з цих підстав.
Ураховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про доведення факту батьківства ОСОБА_10
Відповідач беззаперечних доказів на спростування батьківства ОСОБА_10 щодо дітей, народжених позивачем, в процесі розгляду справи суду не надала.
Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року із змінами &q?ог;Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення&quпр;, визначено, що суд розглядає заяви про встановлення факту визнання батьківства в разі смерті особи, яку заявник вважає батьком дитини і вирішує їх з урахуванням обставин, передбачених ст.53 КпШС.
Щодо доводів апеляційної скарги про безпідставність розгляду справи в порядку позовного провадження і залучення в якості відповідача ОСОБА_3, то суд підставно виходив з того, що як ОСОБА_3, так і ОСОБА_5 в інтересах неповнолітніх дітей, звернулися в нотаріальну контору з заявами про прийняття спадщини після смерті спадкодавця ОСОБА_10
Отже між сторонами існує спір про право і питання встановлення факту батьківства має розглядатися в позовному провадженні.
За таких обставин, судом першої інстанції підставно задоволено позов в повному обсязі
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи, дав їм належну оцінку.
Рішення суду відповідає вимогам закону, наданим доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,-
П О С Т А Н О В И В
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, подану представником ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 07 травня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 30 серпня 2018 року.
Суддя-доповідач Л.Д. Українець
Судді М.І. Оніщук
В.А. Шебуєва
