УХВАЛА
10 липня 2018 року
м. Київ
Справа № 916/2084/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Студенець В.І. - головуючий, Баранець О.М., Стратієнко Л.В.
за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.
розглянувши заяву ОСОБА_4
про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Верховного Суду від 05.06.2018
у справі № 916/2084/17
за позовом ОСОБА_4
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Яхт Клуб "Одеса-2009",
Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Державне підприємство "Адміністрація морських портів України"
про визнання договорів недійсними,
за участю представників учасників справи:
від позивача - не з'явився;
від відповідача-1 - не з'явився;
від відповідача-2 - не з'явився;
від третьої особи - Любимова О.В.
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_4 звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯХТ КЛУБ "ОДЕСА-2009" та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області про визнання недійсними договору від 06.11.2013 року про внесення змін до договору оренди № ДФ-28 від 20.09.2005 та договору від 04.09.2014 про внесення змін до договору оренди № ДФ-28 від 20.09.2005.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 06.11.2017 у справі №916/2084/17 позовні вимоги задоволено у повному обсязі, визнано недійсним договір від 06.11.2013, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЯХТ КЛУБ "ОДЕСА-2009" про внесення змін до договору оренди № ДФ-28 від 20.09.2005. Визнано недійсним договір від 04.09.2014, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЯХТ КЛУБ "ОДЕСА-2009" про внесення змін № ДФ-28/6 до договору оренди № ДФ-28 від 20.09.2005.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.02.2018 рішення Господарського суду Одеської області від 06.11.2017 у справі №916/2084/17 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 05.06.2018 касаційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Одеського морського порту) задоволено частково. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.02.2018 та рішення Господарського суду Одеської області від 06.11.2017 у справі №916/2084/17 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.
Від ОСОБА_4 до Верховного Суду надійшла заява про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №916/2084/17.
В обґрунтування поданої заяви про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Верховного Суду від 05.06.2018 посилається на те, що касаційна скарга на рішення Господарського суду Одеської області від 06.11.2017 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.02.2018 у справі №916/2084/17 підписана від імені Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Одеського морського порту) адвокатом ОСОБА_6, повноваження якого на вчинення таких дій не підтверджено, у зв'язку з чим наявні підстави для скасування постанови Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №916/2084/17.
За результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 320 Господарського процесуального кодексу України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Відповідно до частини четвертої та п'ятої статті 321 Господарського процесуального кодексу України заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 3 частини третьої статті 320 цього Кодексу, подається до суду, який ухвалив судове рішення. Заява про перегляд судових рішень судів апеляційної і касаційної інстанцій з підстав, зазначених у частині четвертій цієї статті, якими змінено або скасовано судове рішення, подається до суду тієї інстанції, яким змінено або ухвалено нове судове рішення.
Згідно з частиною першою статті 322 Господарського процесуального кодексу України заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами за формою і змістом повинні відповідати вимогам цього Кодексу щодо оформлення позовних заяв до суду першої інстанції.
Порядок перегляду судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами визначений статтею 325 Господарського процесуального кодексу України, за змістом частини другої якої справа розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд.
За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.
Статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно частини 4 до статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - Суд) процедура поновлення розгляду справи за нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження для виправлення помилок правосуддя, як така, не суперечить положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) за умови відсутності зловживання (див. пп. 27 - 28 рішення від 18.11.2004 у справі "Правєдная проти Росії" N69529/01 та п. 46 рішення від 06.12.2005 у справі "Попов проти Молдови" N 2). Однак, при цьому Суд наголошує, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, потрібно тлумачити в світлі Преамбули до Конвенції, яка проголошує принцип верховенства права як частину спільної спадщини держав-учасниць. Одним із аспектів принципу верховенства права є принцип правової певності, який, окрім іншого, передбачає, що якщо суд ухвалив остаточне рішення по суті спору, таке рішення не може бути піддане перегляду (див. рішення Суду у справі "Брумареску проти Румунії" від 28.10.1999). Цей принцип встановлює, що жодна сторона не вправі ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало чинності, лише задля нового судового розгляду і нового рішення по суті. Перегляд судового рішення не повинен бути замаскованою апеляційною процедурою, а саме лише існування двох позицій щодо способу вирішення спору не є підставою для повторного судового розгляду. Відхилення від цього принципу допустимі лише за наявності виняткових обставин (див. п.п. 51 - 52 рішення Суду у справі "Рябих проти Росії" від 24.06.2003; ухвала Суду щодо прийнятності заяви N 62608/00 "Агротехсервіс проти України"; п.п. 42-44 рішення Суду у справі "Желтяков проти України" від 09.06.2011).
Процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (див. пп. 27 - 34 рішення Суду у справі "Праведная проти Росії" від 18.11.2004).
Пунктом 1 частини другої статті 320 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте). Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи. Також не можуть визнаватися нововиявленими обставини, на які посилався учасник судового процесу в своїх поясненнях в суді будь-якої з інстанцій, або які могли бути встановлені судом в разі виконання вимог процесуального закону.
Разом з тим, ОСОБА_4 вважає новововияленою обставиною те, що судом касаційної інстанції не могло бути відомо, що касаційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Одеського морського порту) було підписано не уповноваженою на те особою.
Під час розгляду касаційної скарги Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Одеського морського порту) від ОСОБА_4 05.06.2018 до суду надійшло клопотання про неприйняття касаційної скарги до розгляду та її повернення у зв'язку з тим, що касаційну скаргу підписано ОСОБА_6, який не має права її підписувати. Зазначене клопотання обґрунтовано тим, що згідно з доданої до касаційної скарги довіреності, ОСОБА_6. уповноважено представляти інтереси скаржника, проте у ній не зазначено що ДП "Адміністрація морських портів України" уповноважує ОСОБА_6 як адвоката представляти інтереси у суді касаційної інстанції.
Зазначене клопотання розглянуто Верховним Судом у постанові від 05.06.2018 і залишено без задоволення, оскільки судова колегія дійшла до висновку, що касаційну скаргу підписано уповноваженою на те особою, яка має статус адвоката, тому її подано відповідно до вимог чинного законодавства та у цьому випадку відсутні підстави для закриття касаційного провадження у справі № 916/2084/17.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що підстави, наведені у заяві ОСОБА_4 про перегляд за нововияленими обставинами Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №916/2084/17, не є істотними для справи обставинами та не можуть бути нововиявленими, оскільки вони були відомі заявникові на час винесення постанови судом касаційної інстанції та ґрунтуються на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи. Таким чином, слід відмовити у задоволенні зазначеної заяви.
Відповідно до ч.4 ст. 325 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали, постанови за нововиявленими обставинами суд постановлює ухвалу.
Керуючись статтями 234, 320, 325 Господарського процесуального кодексу України, Суд -
УХВАЛИВ:
1. Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_4 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №916/2084/17 та залишити постанову Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №916/2084/17 без змін.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий В. Студенець
Судді О. Баранець
Л.Стратієнко
