ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 лютого 2018 року
м. Одеса
Справа № 916/2084/17
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Величко Т.А.
суддів: Бєляновського В.В., Поліщук Л.В.
секретар судового засідання: Клименко О.В.
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1;
від відповідача-1 - Бондаренко Т.А.;
від відповідача-2 - Данилов К.О.;
від третьої особи - Науменко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державного підприємства „Адміністрація морських портів України" та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області
на рішення господарського суду Одеської області від 06.11.2017р.
по справі № 916/2084/17
за позовом: ОСОБА_1
до відповідачів:
1. ТОВ „ЯХТ КЛУБ „ОДЕСА-2009";
2. Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області
третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Державне підприємство „Адміністрація морських портів України"
про визнання договорів недійсними,
суддя суду першої інстанції: Демешин О.А.
дата ухвалення рішення: 06.11.2017 р.
повний текст рішення складений 08.11.2017р.
В судовому засіданні 19.02.2018 року згідно ст. 238 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „ЯХТ КЛУБ „ОДЕСА-2009" (далі - відповідач 1, ТОВ „ЯХТ КЛУБ „ОДЕСА-2009") та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області (далі - відповідач 2, Фонд держмайна України) про визнання недійсними договору від 06.11.2013 року про внесення змін до договору оренди № ДФ-28 від 20.09.2005 року та договору від 04.09.2014 року про внесення змін до договору оренди № ДФ-28 від 20.09.2005 року з мотивів їх укладання не уповноваженою особою, що в порядку ст. 35 ГПК України є преюдиційним фактом, який встановлений господарськими справами, що у відповідності до положень ст. ст. 203, 215 ЦК України є підставою для визнання недійсними оскаржуваних угод.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.08.2017 року порушено провадження у справі № 916/2084/17 із прийняттям позовної заяви до розгляду.
У відзиві на позовну заяву, що місцевим господарським судом зареєстровано 12.09.2017 року за вх.№ 1966/17, ТОВ „ЯХТ КЛУБ „ОДЕСА-2009" зазначило, що позовні вимоги вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі. (т.1, а/с 65-76).
Ухвалою місцевого господарського суду від 12.09.2017 року, в порядку ст. 77 ГПК України справу №916/2084/17 відкладено на іншу дату.
До місцевого господарського суду від ТОВ „ЯХТ КЛУБ „ОДЕСА-2009" надходили додаткові письмові пояснення по справі, що зареєстровані за вх.№ 21722/17 від 10.10.2017 року(т. 1, а/с 124-126) , за вх. №2262/17 від 19.10.2017 року (т.1, а/с/ 175-176), за вх.№22338/17 від 19.10.2017 року (т.1, а/с 187-192), в яких також просив суд задовольнити вимоги позивача.
19.10.2017 року до господарського суду Одеської області від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області надійшло клопотання, що зареєстроване за вх.№2-5539/17, про припинення провадження у справі №916/2084/17 у зв'язку з відсутністю предмету спору, на підставі п.п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України. (т. 1, а/с 193)
Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.10.2017 року, в порядку ст. 69 ГПК України, продовжено строк розгляду справи № 916/2084/17 на 15 днів та залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Державне підприємство „Адміністрація морських портів України".
06.11.2017 року до місцевого господарського суду від ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення по справі (т.1, а/с 201-204).
07.11.2017 року до господарського суду Одеської області від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області надійшло клопотання, що зареєстровано за вх.№23700/17, в якому останній просить суд відмовити в задоволенні клопотання про припинення провадження у справі №916/2084/17 з мотивів безпідставності такого клопотання (т. 2, а/с 4-5).
Рішенням господарського суду Одеської області від 06.11.2017 року по справі № 916/2084/17 (суддя Демешин О.А.) позов задоволено у повному обсязі. Визнано недійсним договір від 06.11.2013 року, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та Товариством з обмеженою відповідальністю „ЯХТ КЛУБ „ОДЕСА-2009", про внесення змін до договору оренди № ДФ-28 від 20.09.2005 року. Визнано недійсним договір від 04.09.2014 року, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та Товариством з обмеженою відповідальністю „ЯХТ КЛУБ „ОДЕСА-2009" про внесення змін № ДФ-28/6 до договору оренди № ДФ-28 від 20.09.2005 року. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „ЯХТ КЛУБ „ОДЕСА-2009" 1600 гривень судового збору до Державного бюджету України. Стягнуто з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області 1600 гривень судового збору до Державного бюджету України.
Рішення суду обґрунтовано положеннями ст. ст. 202, 203, 215 ЦК України та вмотивовано тим, що матеріалами справи достеменно доведено відсутність у ОСОБА_6 відповідних повноважень на укладення оскаржуваних право чинів від імені ТОВ „ЯХТ КЛУБ „ОДЕСА-2009", що зумовлює задоволення позову у повному обсязі. Також судом відмовлено в задоволенні клопотання Регіонального відділення Фонду державного майна України про припинення провадження у справі з підстав відсутності предмету спору, оскільки не вбачає законних підстав для вчинення такої процесуальної дії.
Не погодившись з рішенням суду від 06.07.2017 року, Державне підприємство „Адміністрація морських портів України" та Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області звернулись до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просять оскаржуване рішення скасувати як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, що зумовлює його скасування з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні вимог позову у повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги ДП „Адміністрація морських портів України" наполягає на наступному: - судом не враховані положення ст. 241 ЦК України, оскільки матеріали справи не містять в собі документальних доказів на підтвердження обізнаності ДП „Адміністрація морських портів України" про відсутність у ОСОБА_6 відповідних повноважень директора на вчинення правочинів і про існування корпоративного конфлікту між директором Товариства та його засновниками;- Судом не враховано схвалення правочину шляхом користування орендним майном орендарем та здійснення орендної плати, хоча і був укладений з перевищенням повноважень директором ТОВ „ЯХТ КЛУБ „ОДЕСА-2009".
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області вимоги апеляційної скарги обґрунтовує наступним: - судом, в порушення вимог ст. 65 ГПК України не повернуто позовну заяву, оскільки позивачем надіслано відповідачу - 2 примірник позовної заві за відсутністю додатків до неї; - судом не звернуто уваги на те, що позивачем є фізична особа без статусу підприємця і позовні вимоги може заявляти до господарського суду тільки в рамках корпоративного спору, а також позивач не був стороною правочину; - судом безпідставно відмовлено в задоволенні клопотання про припинення провадження по цій справі у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Водночас, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору до вирішення даної справи по суті.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 28.11.2017 року по справі № 916/2084/17 прийняті апеляційні скарги ДП „Адміністрація морських портів України" та Регіонального відділення Фонду державного майна України до провадження колегією суддів, сформованої на підставі Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями та Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 27.11.2017 року із призначенням до сумісного розгляду скарг, а також задоволено клопотання Регіонального відділення Фонду державного майна України із відстроченням сплати судового збору в розмірі 2012,67 грн. до прийняття рішення по суті, розгляд скарг призначено на 14.12.2017 року.
Ухвалою господарського суду апеляційної інстанції від 14.12.2017 року справу, в порядку ст. 77 ГПК України розгляд справи №916/2084/17 відкладено на іншу дату.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 17.01.2018 року по справі №916/2084/17 апеляційні скарги ДП „Адміністрація морських портів України" та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області на рішення господарського суду Одеської області від 06.11.2017 року по справі № 916/2084/17 прийняті до провадження у новому складі колегії суддів, сформованої Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 16.01.2018 року із призначенням дати розгляду скарг.
У відзиві на апеляційну скаргу, що Одеським апеляційним господарським судом зареєстрована 18.01.2018 року за вх.№ 5515/17/Д4, ТОВ „ЯХТ КЛУБ „ОДЕСА-2009" зазначило, що оскаржуване рішення суду від 06.11.2017 року вважає законним та обґрунтованим, а доводи апеляційних скарг вважає безпідставними та необґрунтованими, внаслідок чого просить суд відмовити в задоволенні вимог апеляційних скарг, а рішення оскаржуване рішення суду залишити без змін.
Ухвалою господарського суду апеляційної інстанції від 18.01.2018 року, в порядку ст. ст. 216, 252, 270 ГПК України, що набуло чинності з 15.12.2017 року, відкладено розгляд справи № 916/2084/17 на 13.12.2018 року.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 13.02.2018 року по справі №916/2084/17 ухвалено повідомити учасників процесу про те, що розгляд справи відбудеться 19.02.2018 року 10:30 год.
Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційних скарг, надавши оцінку всім обставинам справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Місцевим господарський суд правильно встановлено та підтверджено в ході розгляду справи апеляційної інстанції, що 20.09.2005 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України (орендодавець) та ТОВ „Морський клуб ТЦФ" (правонаступником якого є ТОВ „ЯХТ КЛУБ „ОДЕСА-2009" (орендар) укладено договір оренди державного нерухомого майна № ДФ-28, який нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Кот Д.Г. за реєстровим номером 2592, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно, що не є цілісним майновим комплексом (надалі - об'єкт оренди), а саме: 54/1000 комплексу будівель морського вокзалу: у літ, „Б": 81 - малий елінг, 96 великий елінг, 83, 84, 85, 86, 87, 88, 89, 90, 91, 92, 97, 98, 99, 100 - рундуки на першому поверсі, 52, 53, 54, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62 - рундуки на другому поверсі, 16-магазин, 20- склад магазину, 41,42- вмивальня, 43,44,45,48,49-душова, 50, 46, 47-туалети; 38-кладова, 34, 24-диспетчерські, 15, 16, 17, 25-офіс, 23- коридор; 26, 27, 28-приміщення, 12-кімната для переговорів, 13-кухня, 11-кают-компанія, 18,22-вмивальня, 19,21- туалети; 20-ванна; загальною площею 2084,8 кв.м.: 54/1000 холлу-8, що перебувають на балансі ДП „Одеський морський торговельний порт", розташованого у м. Одесі по вул. Приморська, 6.
06.11.2013 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України (орендодавець) та ТОВ „ЯХТ КЛУБ „ОДЕСА-2009" (орендар) в особі ОСОБА_6 укладено договір про внесення змін № ДФ-28/5 до договору оренди № ДФ-28, який нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Кот Д.Г. за реєстровим номером 336 (надалі - договір про внесення змін № ДФ-28/5), зокрема до пунктів 1.1, 1.2, 2.3, 2.4, 3.1.
04.09.2014 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України (орендодавець) та ТОВ „ЯХТ КЛУБ „ОДЕСА-2009" (орендар) в особі ОСОБА_6 (орендар) укладено договір про внесення змін № ДФ-28/6 до договору оренди № ДФ-28, який нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Кот Д.Г. за реєстровим номером 360 (далі - договір про внесення змін № ДФ-28/6), зокрема, до пунктів 3.1,3.2, 12.2 за умовами яких: „Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої Постановою КМУ від 04.10.1995 року №786 (зі змінами та доповненнями) і становить без урахування ПДВ: - за базовий місяць розрахунку - серпень 2011 року - 41515,36 грн.; - за базовий місяць розрахунку - жовтень 2013 року - 29153,27 грн. До цього договору додаються: розрахунок орендної плати від 04.09.2014 року за базовий місяць - серпень 2011 року; розрахунок орендної плати від 04.09.2014 року за базовий місяць - жовтень 2013 року; розрахунок орендної плати під 06.11.2013 року вважати таким, що втратив чинність. Акт приймання-передачі від 06.11.2013 року, Акт приймання-передачі від 05.03.2009 вважати таким, що втратив чинність.
Як вказувалось вище, позивач звертаючись з позовом до суду наголошував на тому, що на дату підписання оскаржуваних угод від 06.11.2013 року та від 04.09.2014 року про внесення змін до договору № ДФ-28 від 20.09.2005 року, ОСОБА_6 не мав повноважень на вчинення будь - яких дій від імені ТОВ „ЯХТ КЛУБ „ОДЕСА-2009".
Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Презумпція правомірності правочину закріплена у ст. 204 ЦК України відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ст. 215 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 203 ЦК України, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Частиною 4 ст. 75 ГПК України, що набув чинності 15.12.2017 року встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справі, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлені ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішенням господарського суду Одеської області від 20.07.2015 року по справі №916/1878/15 за позовом засновника ТОВ „ЯХТ КЛУБ „ОДЕСА-2009" до відповідачів: ДП „Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії ДП „Адміністрація морських портів України", Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області, ТОВ „ЯХТ КЛУБ „ОДЕСА-2009" про визнання недійсними угод та скасування актів прийому - передачі, залишеного без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.10.2015 року звертається увага на преюдиційні фактичні обставини, встановлені рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 25.04.2012 року, яким ОСОБА_1 поновлено на роботі на посаді директора ТОВ „ЯХТ КЛУБ „ОДЕСА-2009" з 06.07.2011 року зі стягненням на його користь заробітної плати за час вимушеного прогулу та рішенням апеляційного суду Одеської області від 30.09.2014 року у цивільній справі № 22-ц/785/4969/14, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.12.2014 року, яким також було поновлено ОСОБА_1 на посаді директора ТОВ „ЯХТ КЛУБ „ОДЕСА-2009" з врахуванням наявних в матеріалах господарської справи №916/1878/15 документальних доказів, встановлено ту обставину, що рішенням загальних зборів учасників ТОВ „ЯХТ КЛУБ „ОДЕСА-2009" від 27.09.2012 року, оформленого протоколом №26, ОСОБА_1 звільнено з посади директора ТОВ „ЯХТ КЛУБ "ОДЕСА-2009" із затвердженням на посаді генерального директора зазначеного товариства ОСОБА_6 строком на 3 місяця.
Крім того, рішенням господарського суду Одеської області від 04.02.2015 року по справі № 5017/2917/2012, в порядку ст. ст. 112-114 ГПК України (чинного на дату прийняття цього рішення), за позовом ОСОБА_1 до ТОВ „ЯХТ КЛУБ „ОДЕСА-2009" про визнання недійсним рішення загальних зборів та скасування державної реєстрації змін, яке набрало законної сили, визнано недійсним рішення загальних зборів ТОВ „ЯХТ КЛУБ „ОДЕСА-2009", оформлене протоколом № 26 від 27.09.2012 року та скасовано державну реєстрацію змін, проведених відділом державних реєстраторів виконавчого комітету Одеської міської ради на підставі протоколу № 26 загальних зборів учасників ТОВ „ЯХТ КЛУБ „ОДЕСА-2009" від 27.09.2012 року.
Колегія суддів апеляційної інстанції наголошує на тому, що договір, укладений від імені юридичної особи її виконавчим органом (директором) з третьою особою, може бути визнаний недійсним з підстав порушення цим органом установленого обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, якщо відповідні обмеження існували на момент укладення оспорюваного договору. У разі визнання судом недійсним рішення загальних зборів учасників товариства, яким визначено повноваження виконавчого органу, це рішення є недійсним з моменту його прийняття. Для вирішення у подальшому спору про визнання недійсним договору, укладеного виконавчим органом товариства в той період, коли рішення загальних зборів учасників товариства було дійсне, зазначена обставина має правове значення. Вона підтверджує, що на час укладення оспорюваного договору повноваження щодо представництва юридичної особи були відсутні чи обмежені.
Отже, відсутність у ОСОБА_6 повноважень на вчинення будь - яких дій від ТОВ „ЯХТ КЛУБ „ОДЕСА-2009" з грудня місяця 2012 року, виходячи зі змісту протоколу загальних зборів №26 від 27.09.2012 року, який господарським судом визнано недійсним, є преюдиційним фактом в розумінні положень ст. 35 ГПК України (в редакції чинній на дату звернення до суду з позовом) та ст. 75 ГПК України (в редакції чинній з 15.12.2017 року).
Колегія суддів апеляційної інстанції звертає свою увагу на тому, що копія протоколу загальних зборів № 26 від 27.09.2012 року міститься в матеріалах справи №916/2084/17 (т.1, а/с 258-259), втім, матеріали справи не містять в собі документальних доказів на підтвердження наявності у ОСОБА_6 необхідного обсягу цивільної дієздатності поза межами строку, встановленого недійсним протоколом загальних зборів № 26 від 27.09.2012 року.
Виходячи з положень ст. 92 ЦК України, якою передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах з третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Тобто, для третьої особи, яка уклала з юридичною особою договір, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи загалом не мають юридичної сили, навіть якщо відповідні обмеження й існували на момент укладення договору. Разом з цим, ст. 92 ЦК України встановлює виняток із загального правила щодо визначення правових наслідків вчинення правочину представником з перевищенням повноважень (статті 203, 241 ЦК України).
Відповідно до ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Виходячи з викладеної норми права вбачається, що положення цієї статті застосовуються лише тоді, коли представник має повноваження на вчинення правочину, але вчиняє його з перевищенням обсягу права на здійснення правочину, встановленого особою, яку він представляє, діючи при цьому в межах закону
Зважаючи на встановлену господарським судом у справі № 916/1878/15 обставину відсутності у ОСОБА_6 необхідного обсягу цивільної дієздатності вчиняти будь - які дії від імені ТОВ „ЯХТ КЛУБ „ОДЕСА-2009" поза межами строку, встановленого протоколом загальних зборів № 26 від 27.09.2012 року, який господарською справою №5017/2917/2012 визнано недійсним, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що в даному випадку не можна вважати оскаржувані угоди від 06.11.2013 року та від 04.09.2014 року укладеними ОСОБА_6 від імені ТОВ „ЯХТ КЛУБ „ОДЕСА-2009" з перевищенням повноважень, а відтак, доводи апеляційної скарги ДП „АМТП" щодо укладення оскаржуваних угод дирекцією товариства з перевищенням повноважень, є неспроможніми.
Колегія суддів апеляційної інстанції приймаючи до уваги те, що сам факт визнання судом недійсним рішення загальних зборів учасників товариства не може слугувати єдиною підставою для висновку про недійсність оскаржуваних угод і тому зазначає, що однією із підстав для визнання недійсними оскаржуваних угод є встановлення недобросовісності чи нерозумності дій третьої особи у відносинах з юридичною особою і третя особа має визнаватись такою, що знала чи за всіма обставинами не могла не знати про обмеження повноважень відповідного органу товариства, а також необхідно встановити виконання умов оскаржуваних правочинів, чи не є таке укладання формальною дією.
Отже, господарською справою №916/1878/15 достеменно встановлено обставину обізнаності ДП „АМТП" та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області щодо існуванні корпоративного конфлікту між директором товариства та його засновниками, посилаючись на листування, що містились у відповідних матеріалах справи і така обставина є преюдиційним фактом, що не потребує доказування і безумовно свідчить про вчинення оскаржуваних правочинів скаржниками з ознаками нерозумності та недобросовісності. Водночас, скаржниками у господарській справі №916/2084/15 преюдиційна обставина, встановлена у господарській справі №916/1878/15 не спростована.
Колегія суддів апеляційної інстанції також зауважує на тому, що ознаками недобросовісності також є і та обставина, що перед укладенням правочину має передувати з'ясування правоздатності та її межі дирекції контрагента, встановлені первинними документами у вигляді протоколу та Статуту товариства, оскільки Витяг реєстраційної служби не може слугувати достеменним доказом відсутності змін у товаристві щодо правоздатності керівництва або його зміни, оскільки відповідні зміни в державний реєстр вносяться за умов звернення представника товариства до реєстраційної служби щодо внесення відповідних змін, а матеріали справи №916/2084/17 не містять в собі будь - яких документальних доказів на підтвердження з'ясування скаржниками у добросовісний спосіб щодо наявності певної правоздатності дирекції товариства на дату укладення оскаржуваних правочинів.
Серед доводів апеляційної скарги, ДП „АМТП" посилаючись на сплату орендарем орендної плати за користування орендним майном, зазначило про схвалення між сторонами оскаржуваних правочинів, втім, колегія суддів апеляційної інстанції звертає свою увагу на тому, що матеріали господарської справи № 916/2084/17 не містять в собі, ані банківських виписок, ані платіжних доручень, тощо, тобто належних документальних доказів на підтвердження обставини схвалення сторонами оскаржуваних угод матеріали справи не містять.
Разом з цим, колегія суддів апеляційної інстанції зауважує на тому, що у вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність визначених законом підстав недійсності правочину, а й з'ясовано, чи було порушено цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права.
Згідно з положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Таким способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ст. 215 ЦК України).
Згідно з ст. 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.
За змістом п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК України (в редакції чинній на дату звернення з позовом) господарським судам підвідомчі, зокрема, справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.
Зважаючи на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що незалежно від суб'єктного складу, якщо учасник (акціонер) господарського товариства обґрунтовує відповідні позовні вимоги порушенням його корпоративних прав, то такий спір підвідомчий господарським судам.
Отже, господарською справою №916/3046/13 встановлено ту обставину, що на дату проведення загальних зборів учасників ТОВ „ЯХТ КЛУБ „ОДЕСА-2009" ОСОБА_1 мав частку в статутному капіталі у розмірі 30%, тобто мав право реалізувати свої права як учасника товариства і укладення ТОВ„ЯХТ КЛУБ „ОДЕСА-2009" оскаржуваних угод, які укладені за його відсутністю та стосуються підвищення розміру орендної плати, порушують корпоративні права позивача щодо управління справами товариства, розподілу прибутку (з одержанням своєї частки) від господарської діяльності товариства та погіршення майнового стану підприємства, що впливає на права позивача як на учасника з часткою в статутному капіталі товариства в розмірі 30%.
Отже доводи апеляційної скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області про те, що місцевим господарським судом безпідставно порушено провадження у справі, оскільки ОСОБА_1 не має статусу підприємця, а предмет даного спору не містить в собі корпоративного характеру, колегією суддів апеляційної інстанції відхиляються як безпідставні.
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області в апеляційній скарзі наголошує на тому, що місцевим господарським судом безпідставно прийнято до розгляду позовну заяву з мотивів порушення позивачем вимог ст. 63 ГПК України (чинній в редакції до 15.12.2017 року), зважаючи на надіслання сторонам позову за відсутністю до неї додатків, втім, такі доводи скаржника колегією суддів апеляційної інстанції також до уваги не приймаються, оскільки вони спростовані матеріалами справи, а виходячи з положень ст. 22 ГПК України (діючих в редакції до 15.12.2017 року) сторони мають право на ознайомлення з матеріалами справи із отриманням необхідних копій матеріалів справи.
Також, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність законних підстав для припинення провадження у справі за обставин відсутності предмету спору, оскільки посилання Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області на укладення всіх додаткових угод про внесення змін до договору №ДФ-28 від 20.09.2005 року особою, що не мала належної правоздатності на укладення правочинів від імені ТОВ „ЯХТ КЛУБ „ОДЕСА-2009" свідчить про припинення їх існування, є неспроможними та безпідставними зважаючи на рішення господарського суду Одеської області від 14.12.2015 року по справі № 916/4494/15, яким договір оренди №ДФ -28 від 20.09.2005 року визнано поновленим на строк і умовах договору в редакції 20.09.2005 року, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України та ТОВ „Морський клуб ТЦФ" (правонаступником якого є ТОВ „ЯХТ КЛУБ „ОДЕСА-2009"), а інші додаткові угоди, якими внесені зміни до умов договору № ДФ-28 від 20.09.2005 року, що були укладені до укладення оскаржуваних правочинів, є діючими та таким, які не визнавались недійсними.
За викладених обставин, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про безпідставність та необґрунтованість вимог апеляційних скарг, а оскаржуване рішення суду прийнято з дотриманням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає наявності законних підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення суду від 06.11.2017 року.
Колегія суддів апеляційної інстанції, зважаючи на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 28.11.2017 року по справі №916/2084/17, зазначає про стягнення з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області на користь Державного бюджету України витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 2012,67 грн.
Керуючись ст. ст. 232, 233, 240, 270, 275, 276, 281, 282, 283 Господарського процесуального кодексу України, суд -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційні скарги Державного підприємства „Адміністрація морських портів України" та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області залишити без задоволення, рішення господарського суду Одеської області від 06.11.2017 року у справі № 916/2084/17 - без змін.
Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд. 15, код ЄДРПОУ 20984091) до Державного бюджету України (банк отримувача: ГУДКС України в Одеській області, код ЄДРПОУ 38016923; МФО 828011; рахунок отримувача 31217206782002; код класифікації доходів бюджету 22030101) 2012,67 грн. витрат по сплаті судового збору за подачу апеляційної скаргу.
Постанова в порядку ст. 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку, передбаченому параграфом 1 глави 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 21.02.2018р.
Головуючий суддя судді
Т.А. Величко В.В. Бєляновський Л.В. Поліщук
