ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 червня 2018 року
м. Київ
Справа № 922/3600/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Львова Б.Ю. (головуючий), Булгакової І.В. і Селіваненка В.П.,
за участю секретаря судового засідання Крапивної А.М.,
представників учасників справи:
позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Здравофарм" (далі - Товариство) - не з'явився,
відповідача - Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Відділення) - Кравченко О.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства
на рішення господарського суду Харківської області від 12.12.2017 (суддя Новікова Н.А.)
та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.04.2018 (колегія суддів: Лакіза В.В. (головуючий), судді Бородіна Л.І. і Шутенко І.А.)
за позовом Товариства до Відділення
про визнання розпорядження недійсним,
ВСТАНОВИВ:
Товариство звернулося до господарського суду Харківської області з позовом (з урахуванням подальшого уточнення позовних вимог) про визнання недійсним розпорядження адміністративної колегії Відділення від 19.09.2017 № 149-рп/к "Про початок розгляду справи" (далі - Розпорядження).
Позовні вимоги мотивовано тим, що Розпорядження видане з перевищенням наданих Відділенню повноважень, передбачених Законом України від 11.01.2001 № 2210-ІІІ "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон № 2210).
Рішенням господарського суду Харківської області від 12.12.2017, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.04.2018, у задоволенні позову відмовлено повністю.
Прийняті зі справи судові рішення з посиланням, зокрема, на приписи статей 1, 6, 7, 12, 22 Закону України від 26.11.1993 № 3659-XII "Про Антимонопольний комітет України" (далі - Закон № 3659) та статей 3, 35, 37, 47, 49 Закону № 2210 мотивовані тим, що оскаржуване розпорядження прийняте відповідачем у межах його повноважень.
Товариство, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, подало касаційну скаргу, в якій просить суд касаційної інстанції рішення місцевого і постанову апеляційного господарських судів зі справи скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову. Так, згідно з доводами Товариства, викладеними у касаційній скарзі: судом першої інстанції не здійснювався технічний запис судового процесу; суд апеляційної інстанції неправильно застосував приписи Закону № 2210; Розпорядження винесено до надання Товариством інформації на вимогу Відділення від 04.09.2017 з урахуванням продовженого відповідачем терміну для виконання цього запиту до 01.10.2017.
Відділення подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило про безпідставність її доводів та просило судові рішення зі справи залишити без змін, а скаргу - без задоволення.
Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Відділення, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.
Попередніми судовими інстанціями у справі встановлено, зокрема, що:
- товариство з обмеженою відповідальністю "Омніфарма Київ" (далі - ТОВ "Омніфарма Київ") 11.08.2017 звернулося до Антимонопольного комітету України із заявою про порушення законодавства про захист економічної конкуренції;
- дорученням голови Антимонопольного комітету України від 22.08.2017 № 8-01/372-АМ Відділенню надано повноваження розглянути заяву ТОВ "Омніфарма Київ" від 11.08.2017 № 35235 щодо ознак порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, за наявності підстав прийняти відповідні рішення та повідомити про результати Комітет і заявника;
- Відділенням за результатами розгляду заяви ТОВ "Омніфарма Київ" від 11.08.2017 про порушення Товариством законодавства про захист економічної конкуренції встановлено, що:
ТОВ "Омніфарма Київ" є юридичною особою, основним видом діяльності якої є виробництво фармацевтичних препаратів та матеріалів;
ТОВ "Омніфарма Київ" має право інтелектуальної власності на використання знака для товарів та послуг "Біле Вугілля" за свідоцтвами від 25.06.2008 № 93723 та від 10.04.2012 № 154430, а також є розробником і виробником оригінального лікарського засобу "Біле вугілля", який зареєстровано наказом Міністерства охорони здоров'я України від 04.07.2017 № 761 "Про державну реєстрацію (перереєстрацію) лікарських засобів (медичних імунобіологічних препаратів та внесення змін до реєстраційних матеріалів (реєстраційне посвідчення № UA/16126/01/01)";
за інформацією ТОВ "Омніфарма Київ", з липня 2017 на фармацевтичному ринку України реалізується фармацевтичний продукт, маркований як "дієтична добавка "Біле Вугілля - Здравофарм", з використанням упаковки, яка є схожою із зовнішнім оформленням та маркуванням лікарського засобу "Біле Вугілля" виробництва ТОВ "Омніфарма Київ". Використання Товариством при оформленні упаковки дієтичної добавки позначення "Біле Вугілля" схожого зі знаком для товарів та послуг лікарського засобу "Біле Вугілля", власником якого є ТОВ "Омніфарма Київ" і який він використовує при оформленні власної упаковки лікарського засобу "Біле Вугілля", може призвести до змішування діяльності Товариства з діяльністю ТОВ "Омніфарма Київ", яке раніше почало використовувати його у своїй господарській діяльності;
- Розпорядженням розпочато розгляд справи у зв'язку з наявністю в діях Товариства, які полягають у використанні позначення "Біле вугілля" під час здійснення господарської діяльності без дозволу ТОВ "Омніфарма Київ", ознак порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, передбаченого статтею 4 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", у вигляді неправомірного використання позначення без дозволу (згоди) суб'єкта господарювання, який раніше почав використовувати його у господарській діяльності, що може призвести до змішування з діяльністю цього суб'єкта господарювання;
- Розпорядження видане адміністративною колегією відповідача в межах повноважень, наданих йому відповідно до чинного законодавства України;
- саме по собі здійснення Відділенням розгляду відповідної справи не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів позивача;
- заборона Товариству здійснювати реалізацію дієтичної добавки "Біле Вугілля-Здравофарм" та зобов'язання вжити вичерпних заходів для зупинення обігу дієтичної добавки "Біле Вугілля-Здравофарм" були встановлені попереднім рішенням адміністративної колегії Відділення від 24.10.2017 № 147-р/к "Про заборону ТОВ "Здравофарм" вчиняти певні дії", яке не оскаржується позивачем.
Причиною спору в даній справі стало питання про наявність або відсутність підстав для визнання недійсним Розпорядження.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону № 2210 законодавство про захист економічної конкуренції ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України, і складається із цього Закону, законів України "Про Антимонопольний комітет України", "Про захист від недобросовісної конкуренції", інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.
Відповідно до статті 3 Закону № 3659 основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; сприяння розвитку добросовісної конкуренції; здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель.
Згідно з приписами стаття 7 Закону № 3659 у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має такі повноваження, зокрема:
- розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами;
- приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції;
- перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції;
- при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.
Відповідно до частини першої статті 22 Закону № 3659 розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.
Частинами п'ятою та сьомою статті 6 Закону № 3659 визначено, що Антимонопольний комітет України і його територіальні відділення становлять систему органів Антимонопольного комітету України, яку очолює Голова Комітету; Антимонопольний комітет України, адміністративні колегії Антимонопольного комітету України, державні уповноважені Антимонопольного комітету України, адміністративні колегії територіальних відділень Антимонопольного комітету України є органами Антимонопольного комітету України.
Для реалізації завдань, покладених на Антимонопольний комітет України, в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі утворюються територіальні відділення Антимонопольного комітету України, повноваження яких визначаються Комітетом у межах його компетенції (стаття 12 Закону № 3659).
Відповідно до пункту 11 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (Правила розгляду справ), затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 № 5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 06.05.1994 за № 90/299, голова Комітету має право за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, за поданням державного уповноваженого Комітету, керівника структурного підрозділу Комітету, голови територіального відділення або з власної ініціативи будь-які матеріали, що є в провадженні органу чи посадової особи, уповноважених на їх розгляд, передати на розгляд іншого органу чи посадової особи.
Згідно з частиною першою статті 35 та частиною першою статті 37 Закону № 2210 розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняттям розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі; у разі виявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі наслідків такого порушення, органи Антимонопольного комітету України приймають розпорядження про початок розгляду справи.
Суди попередніх інстанцій, повно і всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, з дотриманням приписів зазначених норм матеріального права, встановивши, що: за дорученням голови Антимонопольного комітету України від 22.08.2017 № 8-01/372-АМ Відділенню надано повноваження розглянути заяву ТОВ "Омніфарма Київ" від 11.08.2017 № 35235 щодо ознак порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції; Відділення за наслідками розгляду заяви ТОВ "Омніфарма Київ" видало Розпорядження про початок розгляду справи у зв'язку з наявністю в діях Товариства ознак порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції; дане розпорядження видане відповідачем у межах наданих йому повноважень та саме по собі не порушує прав чи законних інтересів Товариства, - правомірно відмовили Товариству в задоволенні позову з даної справи.
Вирішуючи спір про визнання недійсним розпорядження органу Антимонопольного комітету України про початок розгляду справи, суд не здійснює оцінки правомірності дій особи, стосовно якої видано таке розпорядження; при цьому саме по собі видання органом Антимонопольного комітету України такого розпорядження та здійснення ним розгляду відповідної справи не можна кваліфікувати як порушення прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які беруть участь у цій справі.
Посилання скаржника на те, що судом першої інстанції не здійснювався технічний запис судового процесу не можуть братися до уваги, оскільки від учасників процесу заяв про фіксацію судового процесу за допомогою звукозаписувальних технічних засобів не надходило.
Аргументи Товариства про те, що Розпорядження видане до надання Товариством інформації на вимогу Відділення від 04.09.2017, тоді як відповідачем було продовжено термін для надання інформації на його вимогу до 01.10.2017 також не можуть братися до уваги, оскільки Відділення розгляд справи розпочало у зв'язку з наявністю в діях Товариства ознак порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, а не через невиконання його вимоги.
Разом з цим, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; у редакції, що діє з 15.12.2017) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права і не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу Товариства залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін як такі, що відповідають вимогам норм матеріального та процесуального права.
У зв'язку з тим, що суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, на скаржника покладаються витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Керуючись статтями 300, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Харківської області від 12.12.2017 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.04.2018 зі справи № 922/3600/17 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Здравофарм" - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Б. Львов
Суддя І. Булгакова
Суддя В. Селіваненко
