ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"12" грудня 2017 р.
Справа № 922/3600/17
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Новікової Н.А.
при секретарі судового засідання
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ЗДРАВОФАРМ”, 62430, Харківська область, Харківській район, с. Сороківка, вул. Успенська, 6, код ЄДРПОУ 36458995;
до Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, 61022, м. Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 6 під’їзд;
про визнання розпорядження недійсним.
за участю представників сторін:
позивача – ОСОБА_1 (директор ТОВ “ЗДРАВОФАРМ”).
відповідача – ОСОБА_2 (довіреність № 29 від 01.08.2017).
За відсутності клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.
Суть спору:
ТОВ «ЗДРАВОФАРМ» звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним розпорядження адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету від 19.09.2017 року № 149-рп/к по справі 3/20-78-17.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що розпорядженням адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету від 19.09.2017 № 149-рп/к (справа 3/20-78-17) розпочато розгляд справи у зв’язку з наявністю в діях ТОВ «ЗДРАВОФАРМ», які полягають у використанні позначення «БІЛЕ ВУГІЛЛЯ» під час здійснення господарської діяльності без дозволу ТОВ «ОМНІФАРМА КИЇВ», ознак порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції передбаченої ст. 4 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», у вигляді неправомірного використання позначення без дозволу (згоди) суб’єкта господарювання, який раніше почав використовувати його у господарській діяльності, що може призвести до змішування з діяльністю цього суб’єкта господарювання. Вважає, що рішення відповідача не відповідає чинному законодавству, оскільки ТОВ «Здравофарм» у назвах своїх препаратів, на законних підставах використовує словосполучення «БІЛЕ ВУЕІЛЛЯ- ЗДРАВОФАРМ»/ «БЕЛЬІЙ УГОЛЬ-ЗДРАВОФАРМ» та промисловий зразок «Етикетка для добавки дієтичної «Біле вугілля - Здравофарм». Здійснюючи правове обґрунтування посилається на ст.ст. 1, 2, 4-5, 12, 15, 32, 54, 57 ГПК України, ст.ст. 37, 49, 50, 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.11.2017 року відкладено розгляд справи на 27.11.2017 року.
27.11.2017 року до суду від позивача надійшла заява про доповнення позову новими обставинами та посиланнями на норми права (вх. № 39094), яку повноважний представник у судовому засіданні підтримав та вказав, підставою для прийняття Адміністративною колегією розпорядження були заява та надані до неї документи, які без будь-якої перевірки були прийняті за основу для прийняття рішення щодо розгляду справи, що є порушення вимог ст. 37 Закону України «Про захист економічної конкуренції». Відповідно до вимог цієї статті для початку розгляду справи обов’язковою вимогою є виявлення ознаку порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі наслідків такого порушення. Крім того вказав, що Адміністративна колегія своє попереднє рішення обґрунтовувала доводами ТОВ «ОМНІФАРМА КИЇВ» про незаконністю використання ТОВ «ЗДРАВОФАРМ» позначень, які є схожими з брендом ТОВ «ОМНІФАРМА КИЇВ» - торговим знаком для лікарських засобів під найменуванням «БІЛЕ ВУГІЛЛЯ» у виробництві та реалізації дієтичної добавки, що призвело до змішування з його діяльністю та збитків. Зазначив, що відповідно до статистичних даних ТОВ «ОМНІФАРМА КИЇВ» здійснює реалізацію лікарських засобів під найменування «БІЛЕ ВУГІЛЛЯ», які виробляються за контрактними договорами ТОВ «ОМНІФАРМА КИЇВ» з виробниками, які впали з 48,8 тисяч одиниць на тиждень до 41,4 тисяч одиниць на тиждень. Водночас, реалізація дієтичної надбавки «БІЛЕ ВУГІЛЛЯ-ЗДРАВОФАРМ», виробником якої є безпосередньо ТОВ «ЗДРАВОФАРМ», зросли аж до 1,7 тисяч одиниць на тиждень, що становить за розрахунками позивача 4,1 відсотків від виробленого лікарського засобу під найменуванням «БІЛЕ ВУГІЛЛЯ», оскільки у ТОВ «ОМНІФАРМА КИЇВ», немає свого виробництва лікарських засобів, а тому воно замовляє виробництво за контрактами у інших виробників. За таких умов ціна виробника на свою продукцію буде значно нижче ціни продукції, навіть за умов виробництва одного і того ж продукти, яка вироблена за контрактним виробництвом. На підставі наведеного просив позов задовільнити у повному обсязі.
В судовому засіданні повноважний представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що відповідно до розпорядження № 149-рп/к відповідачем розпочато справу № 3/20-78-17 за результатами розгляду заяви ТОВ «ОМНІФАРМА КИЇВ» від 11.08.2017 року № 35235 про порушення ТОВ «ЗДРАВОФАРМ» законодавства про захист економічної конкуренції, отже справа № 3/20-78-17 розпочата на законних підставах, за заявою суб’єкта господарювання про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції. Про початок справи № 3/20-78-17 прийнято розпорядження № 149-рп/к, яке було надіслано ТОВ «ЗДРАВОФАРМ» в межах законодавчо визначеного трьохденного строку, позивачем не оспорюється факт неотримання розпорядження. Розпорядження № 149-рп/к не порушує права та охоронювані законом інтереси ТОВ «ЗДРАВОФАРМ», оскільки не встановлює факт порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції. Рішення у справі № 3/20-78-17 може як встановити наявність, такі і відсутність такого порушення з наступним закриттям справи. Підстави для визнання розпорядження №149-рп/к недійсним відсутні, оскільки воно не передбачає застосування до позивача будь-яких санкцій.
Відповідно до ст. 77 ГПК України судом було оголошено перерву у судовому засіданні до 12.12.2017 року о 10:30 год. для ознайомлення судом з доповненнями до позовної заяви.
В судовому засіданні повноважний представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві та у заяві про доповнення позову новими обставинами, просив задовольнити у повному обсязі та визнати недійсним розпорядження адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету від 19.09.2017 року № 149-рп/к по справі 3/20-78-17.
01.12.2017 року від відповідача надійшли письмові пояснення (вх. № 40134), які в судовому засіданні повноважний представник відповідача підтримав та зазначив, що згідно з ч. 1 ст. 37 Закону України «Про захист економічної конкуренції» достатньо однієї з двох визначених підстав для прийняття розпорядження про початок розгляду справи: 1) виявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції та/або 2) наслідків такого порушення. Заява ТОВ «ОМНІФАРМА КИЇВ» від 11.08.2017 № 35235 (вх. від 23.08.2017 № 1/424/К-ЗО) про порушення ТОВ «ЗДРАВОФАРМ» законодавства про захист від недобросовісної конкуренції відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України «Про захист економічної конкуренції» є підставою для початку розгляду справи № 3/20-78-17. Саме за інформацією, що міститься в цій заяві, адміністративною колегією Відділення встановлено ознаки порушення ТОВ «ЗДРАВОФАРМ» законодавства про захист від недобросовісної конкуренції. Крім цього, наголошував, що сам по собі розгляд органами Антимонопольного комітету України справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів позивача. За наслідками розгляду справи № 3/20-78-17 адміністративною колегією Відділення буде винесено рішення, яким буде встановлено або наявність порушення ТОВ «ЗДРАВОФАРМ» законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, або його відсутність з наступним закриттям цієї справи. Таким чином, розглядати питання наявності в діях ТОВ «ЗДРАВОФАРМ» факту порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції передчасно, оскільки розпорядженням № 149-рп/к не встановлено наявність такого порушення та ТОВ «ЗДРАВОФАРМ» не притягнуто до передбаченої законом відповідальності. Питання про законність Розпорядження № 149-рп/к може бути поставлено лише в контексті процедури його прийняття та направлення відповідачу та іншим особам, що беруть участь у порушеній справі. В даному випадку позивачем не надано доказів порушення процедурних норм прийняття розпорядження № 149-рп/к, а тому його незаконність не доведена. Отже, підстави для визнання розпорядження № 149-рп/к недійсним відсутні.
Розглянувши матеріали справи, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
Відповідно до положень ч. 3, 5 ст. 6 Закону України “Про Антимонопольний комітет України” Антимонопольний комітет України і його територіальні відділення становлять систему органів Антимонопольного комітету України, яку очолює Голова Комітету.
Антимонопольний комітет України, адміністративні колегії Антимонопольного комітету України, державні уповноважені Антимонопольного комітету України, адміністративні колегії територіальних відділень Антимонопольного комітету України є органами Антимонопольного комітету України.
Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України “Про Антимонопольний комітет України” для реалізації завдань, покладених на Антимонопольний комітет України, в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі утворюються територіальні відділення Антимонопольного комітету України, повноваження яких визначаються Комітетом у межах його компетенції.
Статтею 22 цього Закону передбачено, що розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.
Згідно п. 1 ч. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України 26.12.2011 року № 15" Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства " відповідно до частини першої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду. З огляду на зміст наведеної норми, статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення, справи зі спорів про оскарження рішень (розпоряджень) органів Антимонопольного комітету України підвідомчі господарським судам і підлягають розглядові за правилами ГПК України.
04.09.2017 року від Антимонопольного комітету України Харківського обласного територіального відділення на адресу ТОВ «Здравофарм» направлено вимогу про надання у 14-денний термін з дня отримання вимоги відповіді на питання та належним чином оформлені документи, у зв’язку з розглядом заяви ТОВ «Омніфарма Київ» від 11.08.2017 року № 35235 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції з боку ТОВ «Здравофарм» (акр. справи 22-24).
26.09.2017 року від ТОВ «Здравофарм» на адресу Антимонопольного комітету України Харківського обласного територіального відділення направлено відповідь вимог від 04.09.2017 року (акр. справи 26).
19.09.2017 року Антимонопольним комітетом України Харківського обласного територіального відділення видано розпорядження № 149-рп/к (справа 3/20-78-17) про початок розгляду справи у зв’язку з наявністю в діях ТОВ «ЗДРАВОФАРМ», які полягають у використанні позначення «БІЛЕ ВУГІЛЛЯ» під час здійснення господарської діяльності без дозволу ТОВ «ОМНІФАРМА КИЇВ», ознак порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції передбаченої ст. 4 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», у вигляді неправомірного використання позначення без дозволу (згоди) суб’єкта господарювання, який раніше почав використовувати його у господарській діяльності, що може призвести до змішування з діяльністю цього суб’єкта господарювання (арк. справи 28-29).
Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України “Про захист економічної конкуренції” законодавство про захист економічної конкуренції ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України, і складається із цього Закону, законів України "Про Антимонопольний комітет України", Про захист від недобросовісної конкуренції", інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про Антимонопольний комітет України” Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.
Основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині: здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції (ч. 1 ст. 3 Закону України “Про Антимонопольний комітет України”).
Статтею 5 Закону України “Про Антимонопольний комітет України” встановлено, що Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України "Про захист економічної конкуренції", Про захист від недобросовісної конкуренції", цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про Антимонопольний комітет України” у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має такі повноваження: перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом (ст. 22 Закону України “Про Антимонопольний комітет України”).
Пунктом 23 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (Правила розгляду справ), затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.94 № 5 (в редакції розпорядження Антимонопольного комітету України від 29.06.98 № 169-р) і зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 06.05.94 за № 90/299, службовцями Комітету, відділення, яким доручено збирання та аналіз доказів, проводяться дії, направлені на всебічне, повне і об'єктивне з'ясування дійсних обставин справи, прав і обов'язків сторін. Зокрема у справах можуть проводитися такі дії: дослідження регіонального або загальнодержавного ринку; одержання від сторін, третіх осіб, інших осіб письмових та усних пояснень, які можуть фіксуватися в протоколі; вилучення письмових та речових доказів, зокрема документів, предметів чи інших носіїв інформації, що можуть бути доказами чи джерелами доказів у справі; накладення арешту на предмети, документи, інші носії інформації, що можуть бути доказами чи джерелами доказів у справі.
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову (п. 2 роз'яснень Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів” від 26.01.00 № 02-5/35).
Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України “Про захист економічної конкуренції” розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняттям розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.
У разі виявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі наслідків такого порушення, органи Антимонопольного комітету України приймають розпорядження про початок розгляду справи (ч. 1 ст. 37 Закону України “Про захист економічної конкуренції”).
Отже, розпорядження про початок розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції з огляду на приписи зазначених вище статей Закону України “Про захист економічної конкуренції” лише фіксує процесуальне становище сторін у даній справі.
В ст. 47 Закону України “Про захист економічної конкуренції” зазначено, що у процесі розгляду справи органи Антимонопольного комітету України за поданою суб'єктом господарювання заявою про вжиття заходів для відвернення негативних та непоправних наслідків для суб'єктів господарювання внаслідок порушення законодавства про захист економічної конкуренції можуть прийняти попереднє рішення про: заборону особі (відповідачу), в діях якої вбачаються ознаки порушення, вчиняти певні дії, в тому числі про блокування цінних паперів; обов'язкове вчинення певних дій, якщо невідкладне вчинення цих дій є необхідним виходячи із законних прав та інтересів інших осіб.
Розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції підлягає закриттю без прийняття рішення по суті, якщо: справа не підлягає розгляду в Антимонопольному комітеті України, його територіальному відділенні; не встановлено відповідача або його місцезнаходження; відповідача - юридичну особу ліквідовано; вже розглянуто чи розглядається органами Антимонопольного комітету України справа з тих же підстав щодо того самого відповідача; не доведено вчинення порушення; є інші підстави, передбачені законом (ст. 49 Закону України “Про захист економічної конкуренції”).
Таким чином, здійснення розгляду справи Харківським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України не порушує права та охоронювані законом інтереси позивача.
У вирішенні господарським судом спору щодо визнання недійсним розпорядження Антимонопольного комітету України чи його територіального відділення про початок розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції суд не здійснює оцінки правомірності дій особи, стосовно якої видано таке розпорядження; разом з тим підлягає встановленню наявність обставин, які свідчили б про видання оспорюваного розпорядження з порушенням чинного законодавства та/або компетенції органу, що його видав. При цьому саме по собі видання органом Антимонопольного комітету України такого розпорядження та здійснення ним розгляду відповідної справи не порушує прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які беруть участь у цій справі (п. 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України 26.12.2011 N 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства ").
Згідно зі ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі і іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статус суб’єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбаченим цим кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушення випадках, передбачених законодавчими актами України.
Позивачем в порядку ст. ст. 33, 34 ГПК України не доведено обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, в тому числі не доведено та не обґрунтовано порушення своїх прав.
Приймаючи до уваги викладене та враховуючи положення чинного законодавства, господарський суд відмовляє в позові за необґрунтованістю пред’явлених вимог.
Вищевказана правова позиція суду узгоджується з Постановою Вищого господарського суду України від 01.06.2010 року у справі №14/302.
У відповідності до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 1, 4, 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
В задоволенні позовних вимог відмовити повністю .
Повне рішення складено 15.12.2017 року.
Суддя
ОСОБА_3
